Decision № 140653463, 12.10.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 911/2288/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (09701, Київська область, Обухівський район, місто Богуслав, вулиця Польова, будинок № 46-А; код ЄДРПОУ 44297694)

про стягнення 18 245 718,48 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Р У Х С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» про стягнення 18 245 718,48 гривень, з яких: 16 813 299,30 гривень основний борг, 1 120 244,52 гривень пеня, 111 457,48 гривень 3% річних та 200 717,18 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого за договором постачання природного газу від 29.10.2025 № 2703-ТКЕ(25)-09, а також наявністю підстав для нарахування передбачених договором і законом наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2026.

05.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про участь судовому засіданні 14.08.2026 у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Від представника відповідача 14.08.2026 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 підготовче засідання було відкладено на 31.08.2026.

24.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» надійшов відзив на позовну заяву.У відзиві на позовну заяву відповідач визнав укладення договору, факт отримання природного газу, наявність основної заборгованості та порушення строків її погашення. Водночас відповідач просив урахувати фінансовий стан підприємства, особливості здійснення діяльності у сфері теплопостачання, заборгованість споживачів за надані послуги, державне регулювання тарифів, дію воєнного стану та наявність невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах. Зокрема, відповідач послався на заборгованість із різниці в тарифах у загальному розмірі 30 161 549,53 грн за період з 01.06.2021 до 31.03.2026, а також просив зменшити розмір пені та перевірити правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 25.08.2026 було подано відповідь на відзив.У відповіді на відзив позивач заперечив проти наведених відповідачем доводів, зокрема зазначив, що самі по собі посилання на фінансові труднощі, заборгованість споживачів, регульовані тарифи та невідшкодовану різницю в тарифах не підтверджують безумовної відсутності підстав для стягнення заявлених сум. Позивач також наголосив на відсутності конкретизованих заперечень щодо окремих періодів, сум та баз нарахування, а також альтернативного розрахунку, який би свідчив про помилковість заявлених до стягнення сум.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2026 було закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 28.09.2026 о 11:40 год., а також було надано відповідачу додатковий строк на подання заперечень на відповідь на відзив, але не більш, ніж до початку слухання справи по суті.

28.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, мотивоване тим, що представник сторони бере участь в інших судових засіданнях у Богуславському районному суді та Миронівському районному суді.

28.09.2026 з 11:16 до 15:20 у місті Києві оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із дроновою атакою на місто.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 12.10.2026

Від представника позивача 12.10.2026 отримано заяву про проведення судового засідання без його участі; зауважив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Судові ухвали у даній справі були належним чином доставлені до Електронних кабінетів сторін та їх представників, що підтверджується відповідними довідками про доставку документів до Електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application №23853/02).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених представників сторін не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

В С Т А Н О В И В

29.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником та Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» як споживачем укладено договір постачання природного газу № 2703-ТКЕ(25)-09.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу», постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи», постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025 2029 років», а споживач зобов`язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання договору має укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної системи з присвоєним персональним EIC-кодом та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи з присвоєним персональним EIC-кодом, якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи.

За пунктом 1.3 договору, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, що постачається за договором, здійснює відповідний оператор газорозподільної системи, з яким споживач уклав договір.

Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 27.03.2026) від визначено постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2025 року по 31 березня 2026року (включно), в кількості 1 948,85363 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях у розрахункові періоди згідно наведеного графіку.

Пунктом 2.2 договору споживач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу, зазначені в пункті 2.1 договору, повністю покривають його потреби у відповідному розрахунковому періоді.

За пунктом 2.2.1 договору природний газ, визначений як Обсяг І (фіксований), використовується споживачем для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Природний газ, визначений як Обсяг ІІІ (фіксований), використовується для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води бюджетним установам, організаціям і релігійним організаціям, закладам охорони здоров`я державної власності, зокрема казенним підприємствам та/або державним установам, закладам охорони здоров`я комунальної власності, зокрема комунальним некомерційним підприємствам, комунальним установам та спільним комунальним підприємствам, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або для постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІ природного газу призначений для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого).

Відповідно до пункту 2.3 договору підписанням договору споживач надав постачальнику згоду на включення його до Реєстру споживачів відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу можуть здійснюватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, у тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов підпунктів 2.2.2 та 2.2.3 договору.

За пунктом 3.3 договору постачальник здійснює реєстрацію споживача на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа, але не раніше 01.11.2025; реєстрація діє до 31.03.2026, крім споживачів, включених до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.5.1 договору споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники оригіналів актів приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 3.5.4 договору постачальник протягом трьох робочих днів із дати одержання актів зобов`язаний повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника, або надати обґрунтовану відмову від підписання акта. Після підписання сторонами актів приймання-передачі замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили порядок формування ціни природного газу для кожної з передбачених договором категорій.

За пунктами 4.1.1-4.1.3 договору ціна природного газу для Обсягу І (фіксованого) за 1000 куб. м газу без податку на додану вартість становить 6 183,33 грн; податок на додану вартість за ставкою 20% - 1 236,67 грн, усього з ПДВ - 7 420,00 грн.

Крім того, застосовується тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ. Коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, становить 1,10 умовних одиниць. Сума тарифу з урахуванням коефіцієнта становить 552,167 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, усього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб. м.

Таким чином, загальна ціна газу для Обсягу І (фіксованого) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 8 082,60 грн.

Відповідно до пункту 4.1.2 договору ціна природного газу для Обсягу ІІ визначається за умовами цього підпункту, а її розмір зазначається при документальному оформленні Обсягу ІІ у відповідному акті приймання-передачі газу. Споживач вважається повідомленим про зміну ціни Обсягу ІІ з моменту опублікування відповідної інформації на офіційному вебсайті постачальника або з моменту надсилання постачальником відповідного повідомлення на електронну адресу споживача, зазначену в договорі.

За пунктом 4.1.3 договору ціна природного газу для Обсягу ІІІ (фіксованого) за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658,33 грн; ПДВ за ставкою 20% - 2 731,67 грн, усього з ПДВ - 16 390,00 грн.

Крім того, застосовується тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ. Коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, становить 1,10 умовних одиниць. Сума тарифу з урахуванням коефіцієнта становить 552,167 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, усього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб. м.

Загальна ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксованого) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем за придбані обсяги природного газу в такому порядку:

70% вартості фактично переданого відповідно до акта або актів приймання-передачі природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта або актів приймання-передачі природний газ здійснюється до 15-го числа включно місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта або актів приймання-передачі фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У разі наявності у споживача невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до чинного законодавства України, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних постачальником не нараховуються.

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису (надалі КЕП/УЕП) та діє до 31 березня 2026 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (13.1 договору).

Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом накладання електронних підписів сторін та печаток.

На виконання умов договору № 2703-ТКЕ(25)-09 постачання природного газу від 29.10.2025 з листопада 2025 року по березень 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 24011038,85 гривень згідно актів приймання передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень:

- поставка за листопад 2025 року: Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 202,01297 тис.куб.м, вартістю 1632789,31 гривень з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 1,11691 тис.куб.м, вартістю 29298,12 гривень з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 112,96621 тис.куб.м, вартістю 1926367,19 гривень з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за грудень 2025 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2025, обсяг переданого газу 233,80255 тис.куб.м, вартістю 1 889 731,64 гривень з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2025, обсяг переданого газу 1,52306 тис.куб.м, вартістю 41 945,00 гривень з ПДВ (обсяг ІІ ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу 130,71786 тис.куб.м, вартістю 2 229 078,91 грн з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за січень 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 319,11262 тис.куб.м, вартістю 2 579 258,52 гривень з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 2,13133 тис.куб.м, вартістю 56 703,73 гривень з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 190,86533 тис.куб.м, вартістю 3 254 749,44 гривень з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за лютий 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 298,92351 тис.куб.м, вартістю 2 416 078,09гривень з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 93,54115 тис.куб.м, вартістю 2 461 864,30 гривень з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 90,30157 тис.куб.м, вартістю 1 539 876,23гривень з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за березень 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу: 181,35346 тис.куб.м, вартістю 1 465 806,83 гривень з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу 57,31379 тис.куб.м, вартістю 1 592 484,31 гривень з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу 52,48510 тис.куб.м, вартістю 895 007,23 гривень з ПДВ (обсяг ІІІ).

Відповідач здійснив часткову оплату в загальному розмірі 7 197 739,55 гривень, непогашений залишок основного боргу склав 16 813 299,30 гривень, у зв`язку з чим позивач, звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 18 245 718,48 гривень, з яких: 16 813 299,30 гривень основного боргу, 1 120 244,52 гривень пені, 111 457,48 гривень 3% річних та 200 717,18 гривень інфляційних втрат.

Проаналізувавши надані сторонами докази та пояснення, дослідивши та з`ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу № 2703-ТКЕ(25)-09 від 29.10.2025 є належно підставою для виникнення прав та обов`язків у сторін.

Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані відповідачем без зауважень.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. договору № 2703-ТКЕ(25)-09 від 29.10.2025, строк оплати поставленого природного газу за спірний період є таким, що настав.

Відповідно ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач зазначає, що не заперечує щодо періоду та суми основного боргу.

Згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги, а саме в частині стягнення основної суми боргу. Відзив на позовну заяву подано представником відповідача через підсистему «Електронний суд». Представник відповідача, який підписав відзив, має належні повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій, а викладена ним позиція не суперечить інтересам відповідача. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття часткового визнання позову відповідачем щодо стягнення основного боргу, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 813 299,30 гривень заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окремо суд ураховує, що з 15.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» утворено внаслідок перетворення Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, новоутворене товариство є правонаступником зазначеного комунального підприємства. Ідентифікаційний код юридичної особи - 44297694 - залишився незмінним.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації, зокрема перетворення, або ліквідації. У разі реорганізації майно, права та обов`язки юридичної особи переходять до правонаступників.

За змістом статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням є зміна організаційно-правової форми юридичної особи, унаслідок якої до новоутвореної юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже, саме по собі перетворення комунального підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю не припиняє грошових зобов`язань, що виникли до реорганізації. Зміна організаційно-правової форми боржника не звільняє правонаступника від обов`язку сплатити вартість отриманого природного газу та належні до сплати суми відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

За наведених обставин зобов`язання за договором № 2703-ТКЕ(25)-09 від 29.10.2025 зберігається за правонаступником відповідача.

Щодо правової природи та підстав нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 договору споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Частина третя статті 549 Цивільного кодексу України визначає пеню як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Стаття 551 цього Кодексу передбачає можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду за наявності встановлених законом підстав.

Правові наслідки прострочення грошового зобов`язання також визначені статтею 625 Цивільного кодексу України. За змістом цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; на вимогу кредитора він повинен сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, пеня, 3% річних та інфляційні втрати мають різну правову природу. Пеня є договірною санкцією за порушення строку виконання грошового зобов`язання. Натомість інфляційні втрати та 3% річних є передбаченими законом наслідками прострочення грошового зобов`язання, спрямованими на компенсацію знецінення грошових коштів та надання кредиторові компенсації за користування боржником коштами, які своєчасно не були сплачені.

Водночас сторони в пункті 7.2 договору не лише погодили порядок відповідальності за прострочення, а й установили спеціальне договірне обмеження щодо нарахування зазначених сум у разі наявності невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах. Тому вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат мають бути перевірені з урахуванням обох частин цього пункту.

Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 1 120 244,52 гривень, 3% річних у розмірі 111 457,48 гривень та інфляційні втрати в розмірі 200 717,18 гривень за період з 16.01.2026 по 16.07.2026.

Перевіряючи ці вимоги, суд виходить із того, що нарахування має здійснюватися не на загальну суму поставки за весь період, а на відповідну суму простроченого платежу з урахуванням установлених договором строків оплати, фактично здійснених платежів та спеціальної умови пункту 7.2 договору.

Пункт 7.2 договору містить два взаємопов`язані, але самостійні за змістом положення.

Перше положення визначає наслідки порушення строків оплати: споживач сплачує пеню, 3% річних та інфляційні втрати, розраховані від суми простроченого платежу.

Друге положення встановлює спеціальне правило:

«У разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства України, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних Постачальником не нараховуються».

За змістом цього положення сторони погодили не припинення основного обов`язку сплатити вартість природного газу, а виключення з бази нарахування певної частини простроченої заборгованості за умови існування відповідної невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах.

Тобто наявність заборгованості з різниці в тарифах сама по собі не означає, що споживач звільняється від оплати природного газу. Вона може впливати на обсяг відповідальності за прострочення лише в межах та за умовами, прямо передбаченими договором.

З буквального змісту другого абзацу пункту 7.2 договору випливає необхідність установлення сукупності обставин:

- відповідач є виробником теплової енергії, на якого поширюється відповідне договірне положення;

- заборгованість із різниці в тарифах належним чином розрахована;

- така заборгованість узгоджена відповідно до законодавства України;

- заборгованість із різниці в тарифах не відшкодована;

- на відповідну дату існує заборгованість за природний газ, а сума, на яку не повинні нараховуватися санкції, визначається в межах суми такої заборгованості з урахуванням еквівалентного розміру невідшкодованої різниці в тарифах.

Суд звертає увагу, що договірне виключення прямо охоплює неустойку, зокрема штрафи та пеню, інфляційні нарахування і проценти річних.

Отже, за наявності передбачених пунктом 7.2 умов спеціальне правило поширюється не лише на пеню, а й на 3% річних та інфляційні втрати. Тлумачення, за якого заборгованість з різниці в тарифах виключала б лише пеню, не відповідало б буквальному змісту погодженого сторонами положення.

Разом із тим таке виключення стосується лише тієї частини заборгованості за природний газ, яка відповідає сумі невідшкодованої різниці в тарифах на відповідну дату. Воно не є підставою для автоматичного звільнення від нарахувань на всю заборгованість, якщо її розмір перевищує суму доведеної невідшкодованої різниці в тарифах.

Відповідач посилався, зокрема, на узгодження заборгованості з різниці в тарифах за IV квартал 2025 року та I квартал 2026 року.

За наданими відомостями, за IV квартал 2025 року загальна сума різниці в тарифах становила 2 184 094,66 грн. Її узгодження оформлено протоколом територіальної комісії №01від 18.03.2026. Зазначено такі складові: за жовтень 2025 року - 22 887,73 гривень, за листопад 2025 року - 1 001 479,90 гривень, за грудень 2025 року - 1 159 727,03 гривень.

За I квартал 2026 року узгодження різниці в тарифах оформлено протоколом №06 від 19.05.2026. Загальна сума становила 5 299 742,16 гривень, у тому числі за січень 2026 року - 2 110 410,84 гривень, за лютий 2026 року - 1 989 487,65 гривень та за березень 2026 року - 1 199 843,67 гривень.

Загальна сума різниці в тарифах за наведеними двома квартальними періодами становить 7 483 836,82 гривень.

Протоколи узгодження є доказами погодження відповідних сум, але питання їх впливу на нарахування за пунктом 7.2 потребує оцінки в сукупності з іншими доказами, зокрема щодо фактичного відшкодування цих сум та їх залишку на відповідні дати.

Відповідач послався на загальну заборгованість із різниці в тарифах у розмірі 30 161 549,53 гривень за період з 01.06.2021 до 31.03.2026. Частина цієї суми, за доводами відповідача, виникла за попередні періоди, а не лише за IV квартал 2025 року та I квартал 2026 року.

Буквальне формулювання другого абзацу пункту 7.2 договору не містить прямого застереження про те, що для застосування цього положення може враховуватися виключно різниця в тарифах, яка виникла в тому самому місяці, що й заборгованість за природний газ. Водночас договір пов`язує застосування виключення з наявністю невідшкодованої, розрахованої та узгодженої заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату.

Відповідач посилається на загальну заборгованість із різниці в тарифах у розмірі 30 161 549,53 грн за період з 01.06.2021 до 31.03.2026, зазначаючи, що відповідна заборгованість сформувалася протягом декількох періодів, у тому числі до виникнення спірної заборгованості за природний газ.

При цьому наведене договірне положення не пов`язує застосування такого виключення виключно з різницею в тарифах, яка виникла в тому самому місяці, що й заборгованість за природний газ. Визначальним є існування на відповідну дату належним чином розрахованої та узгодженої, але ще не відшкодованої заборгованості з різниці в тарифах. Тому сама обставина, що певна її частина виникла в попередніх періодах, не виключає можливості врахування такої суми для цілей застосування пункту 7.2 договору, якщо вона залишалася невідшкодованою у період нарахування спірних санкцій.

Водночас суд наголошує, що абзац другий пункту 7.2 договору не передбачає безумовного звільнення Споживача від відповідальності за всю суму простроченої оплати природного газу лише з огляду на загальний розмір накопиченої заборгованості з різниці в тарифах. Передбачене сторонами виключення застосовується в межах невідшкодованого залишку різниці в тарифах на конкретну дату та не може перевищувати розміру заборгованості за природний газ, що існувала на цю дату.

Отже, сама по собі наявність заборгованості з різниці в тарифах за попередні періоди не є підставою для відмови в застосуванні пункту 7.2 договору. Вирішальним є те, чи залишалася відповідна сума невідшкодованою у спірний період та в якому розмірі вона підлягала виключенню з бази нарахування. Суд оцінює це питання в межах заявлених позовних вимог і спірного періоду, оскільки позивач не нараховує санкцій на заборгованість за попередні періоди, які не є предметом спору.

Пункт 7.2 договору застосовується не як загальна пільга для підприємства теплопостачання, а як погоджене сторонами правило щодо певної частини заборгованості. Він не припиняє основного боргу та не звільняє відповідача від відповідальності за суму прострочення, яка не охоплюється доведеною невідшкодованою різницею в тарифах.

Якщо розрахунок позивача вже враховує суми, які відповідно до пункту 7.2 не повинні включатися до бази нарахування, повторне їх виключення призвело б до подвійного врахування однієї обставини. Тому суд має перевірити не лише наявність у розрахунку окремого рядка щодо різниці в тарифах, а й фактичні бази нарахування за кожний період.

Отже, застосування пункту 7.2 вимагає перевірки за кожною відповідною датою суми простроченого боргу за газ, суми узгодженої та невідшкодованої різниці в тарифах, періоду її виникнення, дати узгодження та врахування відповідної суми в розрахунку позивача.

Системний аналіз пункту 7.2 договору дає підстави для висновку, що передбачене ним виключення щодо ненарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань і процентів річних пов`язане з наявністю невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, яка стосується відповідних обсягів природного газу, поставлених Споживачу в певному періоді.

За таких обставин сама по собі наявність у відповідача загальної заборгованості з різниці в тарифах у розмірі 30 161 549,53 грн за період з 01.06.2021 до 31.03.2026 сама по собі не є достатньою підставою для застосування пункту 7.2 договору до всіх нарахувань у цій справі. Необхідно встановити зв`язок невідшкодованої різниці в тарифах саме з обсягами природного газу, поставленими у спірний період, за який позивач здійснив нарахування.

Таким чином, заборгованість із різниці в тарифах за попередні періоди, що стосується інших обсягів поставленого газу, не може автоматично бути підставою для ненарахування санкцій за зобов`язаннями, які є предметом спору. Водночас урахуванню підлягають належним чином розраховані й узгоджені суми різниці в тарифах, що стосуються обсягів газу, поставлених у відповідному спірному періоді, за умови їх невідшкодування.

Пунктом 8 Додатку до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.

Отже, положення договору визначають саме заборону нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах. Заборгованість за природний газ, в контексті пункту 7.2 договору, є заборгованістю за спірним договором, а отже має враховуватись саме заборгованість з різниці в тарифах виключно за спірні періоди поставки.

Відповідно до пункту 4 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, обсяг заборгованості з різниці в тарифах, утвореної після 1 червня 2021 р., визначається станом на 1 липня 2022 р. за теплову енергію, комунальні послуги в розрізі відповідних категорій споживачів (населення, установи і організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійні організації, інші споживачі).

У подальшому обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва) визначається: протягом воєнного стану - за календарний квартал місяця, наступного за звітним кварталом); (станом на перше число після припинення або скасування воєнного стану - за шість місяців після припинення або скасування воєнного стану (станом на 1 число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано).

Тобто, у зв`язку з тим, що на території України в спірний період діяв воєнний стан, то обсяг заборгованості з різниці в тарифах затверджувався щоквартально.

Відповідно до пункту 7 Методики, обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається суб`єктами господарювання як різниця між фактичними витратами (з урахуванням витрат інвестиційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з інвестиційною діяльністю) на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, які надають населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам такі послуги (далі - фактичні витрати), і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до порядків (методик) формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, надання комунальних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, НКРЕ або НКРЕКП відповідно до їх повноважень, визначених законом, та застосовувалися суб`єктами господарювання до відповідної категорії споживачів. Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах здійснюється суб`єктом господарювання окремо за періодами її утворення.

Пунктами 5 та 6 Методики визначено, що розрахунок обсягу заборгованості з господарювання різниці в тарифах здійснюється суб`єктами виходячи із встановлених уповноваженим органом тарифів на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/ або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають комунальні послуги населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, відповідно до щорічної звітності, враховуючи період, протягом якого діяв та застосовувався відповідний тариф до споживача. Розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог цієї Методики та підтверджуються документами, що визначені у Типовому положенні про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 932, а також іншими документами, підтвердними матеріалами, наданими суб`єктом господарювання

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 932 затверджено Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Підпунктом 2 пункту 6 Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, територіальна комісія з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає та аналізує подані суб`єктами господарювання розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та підтвердні документи, за результатами чого підтверджує (узгоджує) обсяги заборгованості з різниці в тарифах.

Отже відповідач, відповідно до Методики, здійснює розрахунки заборгованості перед ним з різниці в тарифах, та, відповідно до Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, кожного кварталу подає такі розрахунки, разом з відповідними доказами на затвердження Територіальній комісії, яка їх затверджує щоквартально.

Відповідно, оцінюючи розрахунок позивача за період з 16.01.2026 до 16.07.2026, суд має виходити з умов пункту 7.2 договору в їх системному зв`язку з періодами поставки природного газу та встановити, чи стосується погоджена заборгованість із різниці в тарифах за IV квартал 2025 року та I квартал 2026 року саме тих обсягів поставки, за несвоєчасну оплату яких позивачем нараховано спірні суми. Наявність заборгованості з різниці в тарифах за інші періоди сама по собі не спростовує правомірності здійснених позивачем нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача, суд установив, що при визначенні пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат позивач урахував часткові оплати відповідача, відповідне зменшення залишку основного боргу, а також суми заборгованості з різниці в тарифах, віднесені до відповідних зобов`язань за природний газ. Нарахування здійснені виходячи із залишку заборгованості, що існував у відповідні періоди, з урахуванням установлених договором умов щодо ненарахування відповідних платежів на суму невідшкодованої різниці в тарифах.

Таким чином, з огляду на умови пункту 7.2 договору, установлені обставини щодо заборгованості відповідача, здійснених ним оплат та узгодженої заборгованості з різниці в тарифах, суд перевірив розрахунок позивача і дійшов висновку, що розрахунок пені в сумі 1 120 244,52 гривень, трьох процентів річних у сумі 111 457,48 гривень та інфляційних втрат у сумі 200 717,18 гривень є обґрунтованим і відповідає умовам договору та встановленим обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо зменшення пені.

Так, згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за змістом ч.1 ст.550 вказаного кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Застосоване у ст.551 Цивільного кодексу України словосполучення «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК Українина власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на фінансові труднощі, соціальне значення діяльності підприємства, заборгованість споживачів та невідшкодовану різницю в тарифах.

Так, відповідач просив урахувати, що здійснює діяльність у сфері житлово-комунального господарства, постачає теплову енергію, працює в умовах державного регулювання тарифів, має дебіторську заборгованість споживачів та зазнає негативного впливу воєнного стану.

Суд не заперечує, що зазначені обставини можуть істотно впливати на фінансово-господарську діяльність підприємств теплопостачання. Проте для вирішення питання про звільнення від відповідальності або зменшення неустойки необхідно встановити не лише наявність загальних економічних труднощів, а й конкретні обставини, які мають правове значення для спірних правовідносин.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Саме по собі запровадження воєнного стану не означає автоматичного звільнення кожного суб`єкта господарювання від виконання грошових зобов`язань. Необхідно довести, що відповідні обставини унеможливили виконання саме цього зобов`язання в конкретний період.

Посилання на неплатежі кінцевих споживачів також не припиняє обов`язку відповідача оплатити природний газ постачальнику. Відносини відповідача з його споживачами є окремими правовідносинами та самі по собі не змінюють установлених договором строків розрахунку з позивачем.

Отже, доводи про фінансові труднощі та воєнний стан не спростовують основного боргу та не є самостійною підставою для повного звільнення відповідача від відповідальності. Їх значення для можливого зменшення пені має оцінюватися окремо з урахуванням доказів, співмірності санкцій та конкретних обставин порушення.

Суд бере до уваги, що відповідач здійснює діяльність у сфері житлово-комунального господарства, а належне функціонування такого підприємства має значення для забезпечення населення відповідними послугами.

Однак соціальна значущість діяльності відповідача не означає, що його контрагент повинен нести фінансові наслідки несвоєчасного виконання відповідачем власних грошових зобов`язань. Позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 24 011 038,85 гривень, тоді як відповідач сплатив 7 197 739,55 гривень, залишивши непогашеною основну заборгованість у сумі 16 813 299,30 гривень.

Інтереси відповідача мають оцінюватися в сукупності з майновими інтересами позивача, який також є суб`єктом господарювання та має право очікувати належного виконання договору контрагентом.

Зменшення пені не може бути способом покладення на кредитора фінансових наслідків господарської діяльності боржника без достатніх правових підстав.

У цій справі позивач заявив до стягнення пеню в сумі 1 120 244,52 гривень при розмірі основного боргу 16 813 299,30 гривень. Таким чином, заявлена пеня становить приблизно 6,66% від суми основної заборгованості.

Оцінюючи співвідношення заявленої до стягнення пені та основної заборгованості, суд ураховує, що сама по собі сума нарахованої неустойки не свідчить про її надмірність. У цьому випадку пеня становить близько 6,66% від суми основного боргу, тобто не є співмірною з ним настільки, щоб лише з огляду на її розмір виникали обґрунтовані підстави для втручання суду в погоджений сторонами розмір відповідальності.

Суд також бере до уваги, що пеня є передбаченим законом і договором способом забезпечення виконання зобов`язання та видом господарсько-правової відповідальності, який має стимулювати боржника до своєчасного виконання договірних обов`язків. Безпідставне зменшення погодженої сторонами відповідальності за відсутності доведених обставин, які свідчили б про її явну неспівмірність, нівелювало б забезпечувальну функцію неустойки та фактично створювало б для боржника економічно вигідніші умови порівняно з належним виконанням договору.

Суд враховує й те, що майнові інтереси позивача підлягають рівноцінному захисту. Саме по собі здійснення відповідачем суспільно значущої діяльності не може бути достатньою підставою для зменшення пені, оскільки такий підхід фактично надавав би підприємствам відповідної сфери перевагу в договірних відносинах незалежно від характеру та наслідків допущеного порушення. Соціальне значення діяльності підприємства може враховуватися судом у сукупності з іншими обставинами, проте не усуває необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів обох сторін.

З огляду на викладене, беручи до уваги істотний розмір непогашеної заборгованості, співвідношення заявленої пені з основним боргом, необхідність дотримання балансу майнових інтересів сторін та відсутність достатніх підстав для висновку про неспівмірність неустойки наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені.

При ухваленні рішення у справі суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в повному обсязі.

Водночас, з огляду на визнання відповідачем основної заборгованості та за умови, що відповідну заяву про визнання позову подано до початку розгляду справи по суті, суд ураховує положення частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких у разі ухвалення рішення про задоволення позову внаслідок визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи визнання відповідачем вимог у частині стягнення основної заборгованості до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого в частині цих вимог, що становить 100 879,79 гривень.

Інша частина судового збору, яка відповідно до результатів розгляду справи підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, становить 118 068,84 гривень та покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» про стягнення 18 245 718,48 гривень, з яких: 16 813 299,30 гривень основний борг, 1 120 244,52 гривень пеня, 111 457,48 гривень 3% річних, 200 717,18 гривень інфляційні втрати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (09701, Київська область, Обухівський район, місто Богуслав, вулиця Польова, будинок № 46-А; код ЄДРПОУ 44297694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676) 16 813 299,30 гривень заборгованості, 1 120 244,52 гривень пені, 111 457,48 гривень 3% річних, 200 717,18 гривень інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 118 068,84 гривень.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)з Державного бюджету України 100 879,79 гривень судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №0000036930 від 29.07.2026

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 12.10.2026 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (09701, Київська область, Обухівський район, місто Богуслав, вулиця Польова, будинок № 46-А; код ЄДРПОУ 44297694)

Суддя С.М. Фурсова