Court ruling № 140653267, 16.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/12456/26за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" про забезпечення позову у справі № 910/12456/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про розірвання договору

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про розірвання договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотну зміну обставин (порушення логістичних ланцюгів постачання металопродукції та інших матеріалів, необхідних для виготовлення товару, атаки на портову та логістичну інфраструктуру, скорочення кадрового ресурсу у зв`язку з мобілізаційними заходами, загальне ускладнення виробничої логістики), якими сторони керувалися, укладаючи договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р., внаслідок яких позивач позбавлений можливості реалізувати взяті на себе зобов`язання за договором з незалежних від нього причин. За наведених обставин, позивач просить суд розірвати договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р. на підставі ст. 6521212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12456/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.10.2026 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12456/26 здійснювати на підставі п. 7.10 договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р. одностороннє утримання, вирахування або зарахування нарахованих за цим договором штрафних санкцій (пені, штрафу) із сум грошових коштів, що підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «А-ПРОМ» за поставлений та прийнятий за договором товар.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

У вказаній заяві позивач стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення поданого ним позову та посилається на те, що до остаточного вирішення спору відповідач систематично реалізує передбачений пунктом 7.10 договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р. спосіб одностороннього утримання штрафних санкцій із платежів за поставлений і прийнятий товар. Заявлений захід забезпечення позову має на меті запобігти новим незворотним у межах цього процесу наслідкам такого механізму на час, поки суд перевіряє підстави для припинення правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23.

Суд зазначає, що предметом спору у справі № 910/12456/26 є немайнова вимога про розірвання договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р., укладеного між позивачем та відповідачем. Метою вжиття заявленого заходу забезпечення позову є унеможливлення відповідачу здійснювати на підставі п. 7.10 договору одностороннє утримання, вирахування або зарахування нарахованих за цим договором штрафних санкцій (пені, штрафу) із сум грошових коштів, що підлягають сплаті позивачу за поставлений та прийнятий за договором товар.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що забезпечення у вигляді тимчасової заборони, передбаченої п. 7.10 договору, є спрямованим на запобігання подальшим самостійним майновим наслідкам у межах спірного договірного зв`язку та збереження ефективності судового захисту. Для позивача невжиття заходів забезпечення позову означає ризик нових односторонніх утримань із платежів за товар, в той час як загальна сума вже заявлених відповідачем у вимогах до утримання санкцій становить 4602874,81 грн., а нова вимога додатково передбачає 1325075,30 грн. можливого наступного утримання.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не долучено до заяви про забезпечення позову вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про утримання одностороннє утримання, вирахування або зарахування нарахованих за цим договором штрафних санкцій (пені, штрафу) із сум грошових коштів, що підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «А-ПРОМ» за поставлений та прийнятий за договором товар.

При цьому, сам факт звернення із заявою про забезпечення позову заявником не звільняє його від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.

У даному випадку суд вважає, що всі доводи заявника щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 р. у справі № 902/483/18 та від 12.06.2019 р. у справі № 909/19/19.

Заявником не зазначено, яким чином невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову не лише не підтверджена жодними доказами, але й не містить достатнього обґрунтування існування ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення у справі, враховуючи, що договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013807 від 11.02.2026 р., у разі задоволення позовних вимог, буде розірваний з дня набрання чинності рішенням суду.

Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ПРОМ" про забезпечення позову у справі № 910/12456/26 відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Людмила ШКУРДОВА