Court ruling № 140652293, 16.10.2026, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"16" жовтня 2026 р. Cправа № 902/1360/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 08.10.2026 (вх. № 01-43/55/26 від 08.10.2026), поданої у справі

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" (вул. Гагаріна, буд. 1А, с. Бірків, Вінницький район, Вінницька область, 22352)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" (вул. Довженка О., буд. 113, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)

про стягнення 1036188,37 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" 1036188,37 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором закупівлі нафтопродуктів № СК03/00127 від 15.03.2024 та Договором поставки №119 від 11.06.2026 в частині передачі обумовленого Товару, внаслідок чого Приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" 1000000 грн попередньої оплати та 36188,37 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2026 за вказаним позовом присвоєно єдиний унікальний номер справи № 902/1360/26 та зазначену справу розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 13.10.2026 позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" вих. №б/н від 08.10.2026 (вх. №1501/26 від 08.10.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" про стягнення 1036188,37 грн у справі № 902/1360/26 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви. Поряд з цим ухвалою від 12.10.2026 у вказаній справі повернуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 08.10.2026 (вх. № 01-43/55/26 від 08.10.2026), яка надійшла разом із позовною заявою.

В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 15.10.2026 (вх. № 01-43/58/26 від 15.10.2026) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру позовних вимог 1036188,37 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову заявник, зокрема, вказує, що відповідач тривалий час не виконує грошове зобов`язання, строк повернення коштів сплинув 07.08.2026. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" повертає кошти нерегулярно й частинами, без погодженого графіка, а визнаний ним залишок боргу 1000000 грн не погашено. При цьому фінансовий стан відповідача свідчить про високий ризик неможливості виконання рішення, а за відомостями сервісу Opendatabot щодо фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" за 2025 рік його власний капітал становив лише близько 266900 грн - майже вчетверо менше за ціну позову, а статутний капітал (80669 грн за даними ЄДР) менший за ціну позову більш ніж у 12 разів.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Згідно із ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 зазначив, що про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Підставою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18).

Поряд з цим у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Суд звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд враховує позицію ОП ВС КГС, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У цій же постанові зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Поряд з цим покладення обов`язку щодо спростування необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову на відповідача не спростовує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Водночас матеріали поданої заяви про забезпечення позову, як і матеріали позовної заяви, не містять жодних доказів вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" будь-яких активних дій, спрямованих на приховування активів, їх відчуження чи зменшення майнової спроможності останнього з метою уникнення можливого виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Водночас заявником не наведено жодних обставин, які б об`єктивно свідчили про реальну, а не гіпотетичну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення.

Період прострочення об`єктивно не є довготривалим, сам позивач визнає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдагрохім Груп" здійснило часткове повернення коштів попередньої оплати, а також здійснювало поставку товару, яку сторони зарахували в рахунок зобов`язання з повернення коштів. Тобто поведінка відповідача не характеризується діями, спрямованими на систематичне ухилення від виконання зобов`язання.

Крім того, доводи позивача в обґрунтування мотивів заяви про забезпечення позову є суперечливими, оскільки сам позивач констатує, що заявлений захід забезпечення позову не позбавляє можливості відповідача розпоряджатися коштами понад заявлену ціну позову та не зупиняє господарську діяльність останнього, оскільки сума арешту становить близько 0,2% його річного доходу за 2025 рік (п.7 розділу ІІ заяви про забезпечення позову).

Фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише його припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду має бути реальним, конкретним і підтвердженим доказами, а не ґрунтуватися на абстрактних припущеннях або загальних міркуваннях про можливу поведінку відповідача. Суд не може підміняти доказування логічними припущеннями, навіть якщо вони видаються вірогідними.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" про вжиття заходів забезпечення позову №б/н від 15.10.2026 (вх. № 01-43/58/26 від 15.10.2026) у справі № 902/1360/26 відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч. 8 ст. 140, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 16.10.2026.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.