Court ruling № 140647619, 15.10.2025, Krasnokutsk District Court of Kharkiv Oblast

Справа №627/1197/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2025 р. с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі судді Вовк Л.В., розглянувши заяву позивачки про звільнення від сплати судового збору за подання позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Барвінок» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

01.10.2026 до суду звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Кравченко С.М., з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Барвінок» (далі - ПСП « Барвінок») про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди в якому просить стягнути з ПСП «Барвінок» на користь позивачки безпідставно збережені грошові кошти у вигляді орендної плати за земельну ділянку №47 з кадастровим номером: 6323584200:01:001:0043, площею 3,6862 га в порядку ст.1212 ЦК України у сумі 137 257,20 грн; стягнути з відповідача на користь позивачки 3% річних в сумі 18 732,63 грн; стягнути з відповідача на користь позивачки інфляційні втрати в сумі 65 555,54 грн; стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Також позивачка подала до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій просила звільнити її від сплати судового збору за подання вищезазначеного позову. В обґрунтування заяви зазначила, що вона є пенсіонеркою, інших доходів, крім пенсії не має, та її майновий стан не відповідає прожитковому мінімуму та не дозволяє їй сплатити судовий збір.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви позивачки про звільнення від сплати судового збору з таких підстав.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 55рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 613/76/16-ц провадження № 61-21868св18) зазначив, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати повинно бути обґрунтованим. Особа, яка його заявляє, зобов`язана навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

З наданих ОСОБА_1 даних суд вбачає підстави для звільнення сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 255, 258-261, 351-354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Барвінок» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали викладено 14.10.2026.

Суддя Л.В. Вовк