Decision № 140644529, 15.10.2026, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9746/26

Провадження № 2/711/4830/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», в особі представника Андрущенка М.В., який діє на підставі договору про надання юридичних послуг №02-02/2026 від 02.02.2026р. та довіреності від 24.03.2026р., звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у кредит №160114872016 від 11.01.2026р. в загальній сумі 25 431,30 грн., судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (документи були сформовані та подані через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 11.01.2026р. між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про надання коштів у кредит №160114872016, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 7 500 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом.

У зв`язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в розмірі 25 431,30 грн., з яких: 6 501,50 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 7 738,88 грн. заборгованість за процентами, нарахованими за період з 11.01.2026р. по 11.09.2026р.; 11 190,92 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Оскільки відповідачка не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 25 431,30 грн. та судові витрати по справі.

18.09.2026р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також за клопотанням представника позивача судом зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» надати суду інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також інформацію про зарахування коштів в розмірі 7 500 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини неявки. Натомість у п. 5 позовної заяви викладено клопотання про проведення розгляду справи без участі представника позивача, внаслідок чого неявка відповідного представника не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання. Натомість судова повістка-повідомлення не була вручена відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення судової повістки про виклик до суду у мобільний додаток «Viber» (документ доставлений 21.09.2026р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.01.2026р. між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про надання коштів у кредит №160114872016 (далі Договір №160114872016) /а.с. 23-41/.

Згідно умов вказаного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 7 500 грн., зі строком користування кредитом 360 днів. Дата повернення кредиту 06.01.2027р. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування Кредитом (п. 4.3 Договору). За умовами цього Договору може бути встановлена знижена процентна ставка в розмірі 0,01% в день, яка діє тільки на перший платіж за Графіком, тобто діє за період користування кредитом з 11.01.2026р. по 25.01.2026р., та застосовується за умови своєчасної сплати першого платежу за Графіком. Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою Товариства) (п. 4.4. Договору). Детальні терміни повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів, визначені у Графіку платежів та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної процентної ставки за договором, що є Додатком №1 до цього договору (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 8.1.1 та п. 8.1.8 Договору, Кредитодавець має право: вимагати від Позичальника повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 8.4.1 Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання Кредиту, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання Кредиту та процентів за користування Кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (п. 9.1 договору).

Разом з тим, розділом 10 договору передбачено дострокове повернення Кредиту за ініціативною Кредитодавця.

Так, у разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. При цьому, Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Сторони погодили, що належним способом направлення повідомлення про затримку виконання зобов`язань, що може призвести до вимоги про дострокове повернення Кредиту, та самої вимоги є розміщення їх в Особистому кабінеті Позичальника та/або направлення на електронну адресу Позичальника, зазначену в цьому Договорі. Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Позичальник здійснює дострокове повернення Кредиту та/або сплату платежів, строк сплати яких не настав, протягом 30 календарних днів з дня направлення Кредитодавцем такої вимоги. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Кредитодавця втрачає чинність (п.п. 10.2.1, 10.2.2., 10.2.3, 10.2.4 договору).

Окрім того, умовами договору, а саме розділом 14, передбачена і відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема нарахування неустойки (штрафів, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань.

Розмір відповідальності Позичальника за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та/або процентів та/або сплати комісії (інших платежів, якщо вони встановлені цим Договором) залежить від розміру виданого йому Кредиту та встановлюється в наступних розмірах:

- якщо за цим Договором загальний розмір виданого Кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору, то Позичальник сплачує на користь Кредитодавця пеню у розмірі 40% від розміру простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені здійснюється з першого дня прострочення виконання зобов`язання (п. 14.3.1 договору);

- якщо за цим Договором загальний розмір виданого Кредиту перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору, то Позичальник сплачує на користь Кредитодавця штраф, розмір якого розраховується наступним чином: на четвертий день прострочення Товариство нараховує Позичальнику штраф у розмірі 600% від суми простроченого платежу, але при цьому не більше 10% від загального розміру кредиту за Договором; на восьмий день прострочення Товариство нараховує Позичальнику штраф у розмірі 800%, але при цьому не більше 20% від загального розміру кредиту за Договором; на дванадцятий день прострочення Товариство нараховує Позичальнику штраф у розмірі 800%, але при цьому не більше 20% від загального розміру кредиту за Договором. Загальний розмір штрафу визначається додаванням всіх нарахованих штрафів (п. 14.3.2 договору).

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього Договору не може перевищувати:

- якщо загальний розмір кредиту, наданого на умовах цього Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, то розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п. 14.4.1 договору);

- якщо загальний розмір кредиту, наданого на умовах цього Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення цього Договору, то половини розміру наданого кредиту (п. 14.4.2 договору).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачка здійснювала користування кредитними грошовими коштами, однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитом в строки, визначені Графіком платежів, не виконала належним чином, оскільки з 09.06.2026р. перестала вносити кошти на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, внаслідок чого станом на 11.09.2026р. у останньої сформувалась заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 25 431,30 грн., з яких: 6 501,50 грн. тіло кредиту; 7 738,88 грн. заборгованість за відсотками нарахованими за період з 11.01.2026р. по 11.09.2026р.; 11 190,92 грн. неустойка, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним позивачем /а.с. 53-54/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором про надання коштів у кредит №160114872016 від 11.01.2026р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та відповідачкою був укладений Договір №160114872016 в електронній формі, в якому сторони погодили умови надання позивачем кредитних коштів відповідачці. На підставі такого договору відповідачкою були отримані кредитні кошти в сумі 7 500 грн., які вона зобов`язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом. При цьому, умовами договору сторони визначили, що строк користування кредитними коштами складає 360 днів, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до Графіку платежів, який був порушений відповідачкою, оскільки вона з 09.06.2026р. перестала вносити платежі на погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, відповідачкою допущено прострочення виконання грошових зобов`язань, оскільки вона після 09.06.2026р. не здійснювала жодних платежів на виконання своїх договірних зобов`язань. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачкою свого зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідачкою було допущене порушення своїх зобов`язання в частині сплати процентів за користування кредитом у передбачені договором строки, внаслідок чого за нею станом на 21.07.2026р. обчислювалася заборгованість за процентами за користування кредитом, то позивач (Кредитодавець) у письмовій формі повідомив відповідачку про таку затримку із зазначенням дій, які їй необхідно вчинити для усунення порушень, та строку, протягом якого такі дії мають бути здійснені (письмова вимога за вих. № 679167 від 21.07.2026р.). Дана вимога була направлена на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі №160114872016 /а.с. 55, 56/. Враховуючи, що така вимога була залишена відповідачкою без належного реагування, то позивач, користуючись своїм правом, передбаченим умовами договору, на дострокове повернення кредиту звернувся до суду із даним позовом та просить достроково стягнути із відповідачки суму кредиту 6 501,50 грн. та прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 11.01.2026р. по 11.09.2026р. в загальній сумі 7 738,88 грн.

Враховуючи ту обставину, що відповідачкою ОСОБА_1 були порушені умови Договору №160114872016 від 11.01.2026р. щодо сплати процентів у строки, визначені Графіком платежів (кожні 15 днів), а вимога Кредитора про термінову сплату простроченої заборгованості від 21.07.2026р. була залишена нею без належного реагування, то позовні вимоги позивача в частині дострокового стягнення із відповідачки залишку заборгованості за кредитом в розмірі 6 501,50грн., а також простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7 738,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 14 240,38 грн.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки неустойки (штрафу, пені) в розмірі 11 190,92 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Слід зазначити, що Законом №3498-IX від 22.11.2023р. року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024р., кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з тим, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023р., змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акту автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 11.01.2026р., застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 11 190,92 грн. нарахована відповідачці в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідачка є звільненою від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідачки на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 14 240,38 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 2662,40 грн. /а.с. 1/.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 490,95 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 54% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 490,95грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 39898755, місцезнаходження за адресою: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В, під`їзд 1, поверх 2, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ» МФО 334851) заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №160114872016 від 11.01.2026р. в розмірі 14 240,38 грн. та судовий збір у розмірі 1 490,95 грн., а усього стягнути суму коштів в розмірі 15 731,33 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко