Decision № 140639652, 14.10.2026, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/15056/26

Провадження № 2/161/7296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Гриня О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» (далі - КП «Луцькводоканал») звернулося в суд з вищевказаним позовом.

Позов обгрунтовує тим, що позивач надавав житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована відповідач.

Однак, відповідач у встановленому порядку не оплачує надані їй житлово-комунальні послуги.

З вище наведених підстав, позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги у розмірі 11 138,34 грн. та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подала до суду відзив від 15.09.2026 в якому позов не визнала. Зазначила, що проживає сама, водопостачання є лише на кухні, у санвузлі води немає протягом багатьох років, а розподіл за загальнобудинковим лічильником є умовним механізмом, тож розрахунок ґрунтується на припущеннях. Стверджувала, що позивач ігнорував її прохання направити представника для обстеження та у жовтні 2022 року вона сплатила всю заборгованість, але позивач нараховує за 2022 рік - 3 198,54 грн. Послалася на ст. 47 Конституції України та на те, що є особою з інвалідністю II групи, просила зобов`язати позивача провести правильний розрахунок і обстеження квартири, а також направити запити до ЖКП № 8 та Територіального центру соціального обслуговування Луцької міської територіальної громади.

Суд поновлює відповідачуу строк на подання відзиву і приймає його до розгляду, оскільки строк пропущено з поважних причин, а прийняття відзиву не порушує прав позивача і не затягує розгляд справи.

Такий підхід відповідає завданню цивільного судочинства (ч. 1 ст. 2 ЦПК України) та принципам змагальності й рівності учасників справи (ст. 12 ЦПК України).

Залишення відзиву без розгляду позбавило б відповідача можливості бути почутою у справі про стягнення з неї коштів через обставину, яку вона не контролювала. Натомість поновлення строку не завдає позивачу жодної процесуальної шкоди.

17.09.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення доказів, які за змістом є відповіддю на відзив. У них зазначено, що розподіл здійснювався за п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і розділом X Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. 18.11.2024 під час контрольного огляду (акт № 24880) зафіксовано наявність води в квартирі, несправність мереж у ванній і туалеті та користування холодною й гарячою водою на кухні. Представник визнав оплату відповідачем заборгованості і розмірі 3 115,14 грн у жовтні 2022 року, але така оплата не покрила наявної заборгованості у повному розмірі.

22.09.2026 відповідач подала до суду заперечення, у яких підтримала доводи відзиву. Вона зазначила, що для складення відзиву їй було надано безоплатну вторинну правничу допомогу за дорученням № 017/02-2/9217 від 03.08.2026 (адвокат Ковальчук Д. В.), однак адвокат відзиву не склав і не подав, тому вона зробила це особисто. Також просила скасувати ухвалу суду від 22.07.2026 у цій справі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Судом встановлено, що позивач надаває житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована відповідач.

Будинок з 18.08.2021 обладнано загальнобудинковим вузлом комерційного обліку, житло ОСОБА_1 не оснащене розподільним (квартирним) приладом обліку послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

З 01.08.2023 до 1.06.2026 плата за послугу централізованого водопостачання та водовідведення (холодної води) розраховувалась виходячи з розміру тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до показань загальнобудинкового (комерційного) приладу обліку.

З 01.08.2023 до 01.06.2026 плата за плата за послугу централізованого водовідведення (стоків гарячої води) розраховувалась виходячи з розміру тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до норм споживання.

За загальною карткою особового рахунку № НОМЕР_1 щомісячний обсяг холодної води визначався як залишок споживання за загальнобудинковим вузлом, розподілений пропорційно до кількості осіб у квартирах без лічильників.

18.11.2024 представник позивача провів контрольний огляд квартири (наряд і акт № 24880). У акті зафіксовано, що вода в квартирі є, у ванній кімнаті та туалеті мережі несправні, а на кухні холодною та гарячою водою користуються. Відповідач підписала акт і отримала повідомлення з рекомендацією встановити квартирний прилад обліку холодної води.

Інших звернень чи актів-претензій щодо ненадання або неналежної якості послуг за спірний період матеріали справи не містять.

За статтями 509, 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і закону, одностороння відмова від його виконання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Якщо співвласники багатоквартирного будинку не обрали моделі договірних відносин, з ними укладається індивідуальний договір, що є публічним договором приєднання (ч. 5 ст. 13 цього Закону; ст. 633, 634 ЦК України).

Споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені договором (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону), щомісяця, якщо договором не встановлено інше, і не звільняється від оплати послуг, отриманих до укладення договору (ч. 1 ст. 9 Закону). За п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку, а частина ні, загальний обсяг спожитої води (крім обсягу споживачів з лічильниками та загальнобудинкових потреб) розподіляється між споживачами без лічильників пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються послугами. Аналогічні правила містять Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, та розділ X Методики, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Розрахунок позивача відповідає цим нормам: обсяг визначено за фактичними показаннями вузла комерційного обліку і розподілено за формулою, прямо встановленою законом, а тарифи це тарифи, встановлені НКРЕКП.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відтак, з відповідача слід стягнути заборгованість в розмірі 11 138,24 грн.

Щодо доводів відповідача, то суд їх відхиляє враховуючи наступне.

Щодо «умовного» розподілу та припущень. Розподіл пропорційно до кількості осіб є не припущенням, а способом визначення обсягу, передбаченим законом саме для приміщень без лічильників. Відповідачка могла встановити квартирний лічильник, про що її повідомлено 18.11.2024, але цього не зробила. Власного розрахунку чи доказів неправильності показань вузла обліку вона не надала (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Актом № 24880 встановлено, що вода до квартири подається і відповідачка нею користується. Відсутність води у ванній і туалеті зумовлена несправністю внутрішньоквартирних мереж, а не ненаданням послуги виконавцем; тягар утримання майна несе його власник (ст. 322 ЦК України). Зменшення плати можливе лише у встановленому законодавством порядку з фіксацією порушення, зокрема актом-претензією (п. 5, 9 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»), таких актів немає. Крім того, за п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг залежить від кількості осіб, а не від кількості точок водорозбору в квартирі. Щодо оплати у жовтні 2022 року, то платіж 3 115,14 грн позивач визнав і врахував. Заборгованість за 2022 рік до предмета цього позову не входить: позивач стягує лише нарахування за серпень 2023 року по травень 2026 року. Щодо судового наказу у справі № 161/13917/23, то його законність не є предметом цієї справи. Суму наказу до ціни цього позову не включено, тож подвійного стягнення немає. Щодо інвалідності та ст. 47 Конституції України. Ці обставини не звільняють від оплати фактично отриманих послуг. Відповідачка може звернутися по житлову субсидію чи пільги або укласти з позивачем договір реструктуризації, як запропоновано у листі від 22.11.2024. Щодо вимог зобов`язати позивача провести перерахунок і обстеження. Це самостійні позовні вимоги, які можна заявити лише зустрічним або окремим позовом; зустрічного позову за ст. 193 ЦПК України не подано. Щодо запитів до ЖКП № 8 та Територіального центру. Клопотання не відповідає ч. 2 ст. 84 ЦПК України: у ньому не зазначено, які саме докази витребовуються та які заходи вжито для їх самостійного отримання. До того ж часткова відсутність води в квартирі вже встановлена актом № 24880 і на розмір нарахувань не впливає. Щодо прохання скасувати ухвалу від 22.07.2026. ЦПК України не передбачає скасування судом першої інстанції власної ухвали про відкриття провадження за заявою учасника справи. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Відтак, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути в користь позивача встановлену суму заборгованості за надані комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, відтак на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Луцькводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Луцькводоканал» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 11 138 (одинадцять тисяч сто тридцять вісім) гривень 24 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Луцькводоканал» (адреса: вул. Дубнівська, 26, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 03339489).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 14 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь