Court ruling № 140638883, 13.10.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа 127/35928/26

Провадження 1-кс/127/13732/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ВінницяСлідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42023020000000128 внесеного до ЄРДР 24.03.2026, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого детектива ТУ БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що пдрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023020000000128 від 24.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що групою осіб із числа жителів Вінницької області організовано діяльність, пов`язану з документальним оформленням операцій з придбання, реалізації та подальшого експорту сільськогосподарської продукції, законне та документально підтверджене походження якої відсутнє або не може бути належним чином встановлене.

За наявними матеріалами кримінального провадження, зазначена діяльність має системний характер та полягає у створенні документального вигляду законності господарських операцій із сільськогосподарською продукцією, її подальшому оформленні для переміщення через митний кордон України в митному режимі «експорт», а також у використанні для цього реквізитів підконтрольних або формально зареєстрованих на інших осіб СГД.

З метою реалізації вказаного механізму особами, причетними до його організації та функціонування, використовується, зокрема, ТОВ «Крокус-Дар» (код ЄДРПОУ 44733441), а також інші СГД, реквізити яких можуть використовуватися для оформлення операцій із закупівлі, зберігання, перевезення, реалізації та експорту сільськогосподарської продукції, фактичне походження якої не підтверджено належними первинними документами.

У ході проведення процесуальних та слідчих дій встановлено, що ОСОБА_4 здійснювала підписання документів, пов`язаних з оформленням експортних операцій із продажу сільськогосподарської продукції від імені ТОВ «Крокус-Дар».

Разом із тим зібрані матеріали свідчать про те, що її фактична роль у діяльності товариства не відповідала формальному статусу керівника. Зокрема, під час допиту ОСОБА_4 не змогла надати вичерпних та послідовних пояснень щодо організації господарської діяльності ТОВ «Крокус-Дар», порядку придбання сільськогосподарської продукції, джерел її походження, фактичних постачальників, умов формування партій товару, порядку проведення розрахунків, а також інших обставин, які за звичайних умов мають бути відомі особі, що реально здійснює керівництво діяльністю товариства.

Водночас іншими матеріалами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 фактично залучена до виконання окремих організаційно-технічних функцій, пов`язаних із підготовкою, виготовленням, підписанням та пересиланням документів, необхідних для оформлення господарських та експортних операцій.

Зокрема, отримані відомості дають підстави вважати, що ОСОБА_4 виконує вказівки інших осіб щодо підготовки документів, вносить або забезпечує внесення до них необхідних відомостей, здійснює їх підписання, отримання та подальше направлення іншим учасникам відповідної діяльності.

При цьому матеріалами кримінального провадження встановлено факти підготовки та використання документів, до яких могли вноситися відомості, що не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій, у тому числі щодо походження сільськогосподарської продукції, її постачальників, місця вирощування або придбання, обсягів поставок, перевезення та інших обставин, необхідних для документального оформлення експорту.

Таким чином, наявні матеріали дають підстави вважати, що ОСОБА_4 виконує окремі дії з документального забезпечення операцій, тоді як фактична організація діяльності товариства, координація інших осіб та прийняття рішень щодо підготовки документів здійснюються іншими учасниками.

Фактично реквізити ТОВ «Крокус-Дар» використовувалися для документального оформлення операцій із сільськогосподарською продукцією та її подальшого експорту.

Матеріалами тимчасового доступу до документів, які перебувають у розпорядженні митних органів, встановлено, що ТОВ «Крокус-Дар» здійснювало оформлення експортних операцій із продажу сільськогосподарської продукції за межі митної території України.

Для здійснення відповідного митного оформлення подавалися документи, які формально підтверджували походження продукції, її кількість, характеристики, умови поставки, відомості про продавця та покупця, а також документи, пов`язані з проходженням відповідних фітосанітарних та інших процедур.

Разом із тим отримана в ході досудового розслідування інформація свідчить про наявність суттєвих розбіжностей між відомостями, відображеними у документах, та фактичними обставинами походження сільськогосподарської продукції.

Згідно з інформацією органів ДПС, документально підтвердити реальне походження частини продукції, яка в подальшому оформлювалася для експорту від імені ТОВ «Крокус-Дар» та інших СГД, не виявилося можливим.

Зокрема, відсутня належна та послідовна документальна інформація, яка б підтверджувала фактичне придбання відповідних обсягів продукції у реальних виробників або постачальників, її вирощування, наявність необхідних виробничих та матеріальних ресурсів, місць зберігання, а також логічний і документально підтверджений рух товару від виробника чи постачальника до моменту його експорту.

Проведеними аналітичними дослідженнями Головного управління ДПС у Вінницькій області встановлено, що невстановленими особами, які діяли з використанням реквізитів ТОВ «Крокус-Дар», здійснювалися дії, спрямовані на приховання або маскування фактичних джерел походження сільськогосподарської продукції, яка в подальшому експортувалася за межі митної території України.

Загальна сума операцій, щодо яких аналітичними матеріалами встановлено відповідні обставини, становить 6 477 871,69 грн.

Крім того, під час досудового розслідування отримано відомості про те, що діяльність не обмежувалася використанням реквізитів лише ТОВ «Крокус-Дар».

Організаторами та іншими учасниками відповідної діяльності використовувалися також реквізити інших СГД, що дозволяло розподіляти господарські операції між різними суб`єктами, формувати документи від імені різних осіб, використовувати різні банківські рахунки, печатки, електронні ключі, договори, інвойси, товарно-транспортні та інші документи.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що окремі СГД могли використовуватися послідовно або одночасно залежно від необхідності оформлення відповідної партії продукції, здійснення розрахунків, проходження митних та фітосанітарних процедур, а також необхідності документального підтвердження походження товару.

При цьому фактична господарська діяльність окремих таких СГД, їх матеріально-технічні можливості, кількість працівників, наявність земельних ділянок, складських приміщень, транспорту, обсягів придбаної продукції та інших ресурсів могли не відповідати обсягам операцій, які оформлювалися від їх імені.

Так, 08.10.2026 з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, де виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Накладення арешту на вилучені речі та документи не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування Майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Із ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Таким чином, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на речі та документи, які 08.10.2026 виявлено та вилучено під час проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та які 08.10.2026 постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 визнано речовими доказами.

Положеннями чинного Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачено таку підставу накладення арешту на майно як збереження речових доказів.

Накладення арешту на вилучені речі, предмети та документи не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, детектив просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

Детектив в судове засідання не з`явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання, а також надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Клопотання підтримав у повному обсязі.

Власник майна в судове засідання не з`явився, однак як зазначено у заяві детектива ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду клопотання власника майна повідомлено належним чином.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої та другої статті 172 КПК України.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також заборона вчинення дій іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається накладення арешту на кошти, які знаходяться в Національному банку України або іншому банку на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам, для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Так, 08.10.2026 з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, де виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Накладення арешту на вилучені речі та документи не призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Вказані речі мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містять сліди злочину та можуть бути використані під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з`ясування дійсних обставин події.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України існує два шляхи приєднання речей або документів в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження: надання добровільно або на підставі судового рішення.

Враховуючи, що вищезазначене майно являється джерелом доказів, при дослідженні яких необхідно буде встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також в подальшому виникне необхідність у проведенні ряду експертиз, слідчий суддя приходить до висновку, що детективом доведено необхідність накладення арешту на речі та документи, які 08.10.2026 виявлено та вилучено під час проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та які постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 від 08.10.2026 вказані речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023020000000128, оскільки вони мають значення речового доказу та доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на речі та документи, які 08.10.2026 виявлено та вилучено під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки Iphоne 12, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;

- закупівельний акт від 20.09.2023 №7 на 1 арк.

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого детектива Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 .

Зобов`язати детектива повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Арешт майна може бути скасований підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником, законним представником, іншим власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, за їх клопотанням до суду про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя