Decision № 140638499, 15.10.2026, Illintsi District Court of Vinnytsia Oblast

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1346/26

Провадження № 2/131/765/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Демчишиної О.В., розглянувши у спрощеному провадженні в м. Іллінці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 07.09.2021 № 205004 у розмірі 18930,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 2662,40 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2021 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 205004. Відповідно до платіжного документа, відповідачу було перераховано 3000,00 грн. У свою чергу ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконала, не повернула суму отриманого кредиту та не сплатила відсотків за користування кредитними коштами.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест», що підверджується витягом із ЄДР.

19.04.2024р. між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №568/ФК-24.

Згідно даного Договору факторингу 19.04.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором від 07.09.2021 № 205004.

Звернувшись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким він набув на підставі відповідного договору факторингу та понесені ним судові витрати.

Ухвалою від 20.08.2026 року судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Не погоджуючись із заявленими вимогами, відповідач ОСОБА_1 07.09.2026 подала відзив на позовну заяву, в якій остання просила в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Зокрема відповідач вказала, що із позову не вбачається належного та переконливого обґрунтування того, що позов подано в межах установленого законом строку позовної давності. У зв`язку з цим просила суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог, щодо яких строк позовної давності сплив. Крім того, відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позивач повинен довести не лише факт існування правовідносин, а й конкретний розмір заборгованості, порядок її формування та підстави для стягнення кожної заявленої суми. Відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, наведеним позивачем, разом з тим ОСОБА_1 була здійснена оплата у розмірі 370 грн, яка не врахована в поданому позивачем розрахунку. У разі відсутності належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, просила відмовити у стягненні 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, якщо суд дійде висновку про можливість стягнення таких витрат, просила зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

В відповіді на відзив представник позивача, адвокат Дубовик В. О. зазначила наступне.

Починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до прямо погоджених сторонами умов Договору, виходячи з визначеного Договором розміру кредиту, процентної ставки та строку користування кредитними коштами. Таким чином, нарахування заборгованості за процентами, здійснене первісним кредитором, ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору про надання фінансового кредиту № 205004 від 07.09.2021 року та відповідає погодженому сторонами порядку користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором № 205004 від 07.09.2021. Враховуючи це, доводи представника відповідача про те, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, позивач надав разом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 07.09.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 205004 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору Кредит надається надається строком на 30 днів, тобто до 06-10-2021.

Згідно з п. 1.3., 1.4., 1.5. договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Відповідно до п. 2.3. Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Згідно Графіку платежів за договором про споживчий кредит №205004 від 07.09.2021 року, загальна вартість кредиту складає 6150,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума кредиту, 2700,00 грн. - проценти, 450,00 грн. - комісія за надання кредиту.

Встановлено, що договір про споживчий кредит № 205004 від 07.09.2021 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором CL3355. Згідно довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Клай Інвест». Акцепт договору позичальника (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - KL3355.

Як вбачається зі змісту індивідуальної частини договору про надання споживчого кредиту №205004 від 07.09.2021 він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора CL3355 із зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП.

При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України і доказів того, що він оспорювався відповідачем не подано.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ "Займер".

ТОВ «Займер» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 3000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням свідчить копія платіжного доручення від 07.09.2021 № A789309B361680CLY251330T2077875.

Однак, позичальник свої зобов`язання з договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складала 18930,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 2700,00грн.; заборгованість за комісіями - 450 грн.; заборгованість за пенею - 12780 грн.

ОСОБА_1 була належним чином ознайомленою з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконала грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.

Досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Займер», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підверджується витягом із ЄДР.

Крім того, судом встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №568/ФК-24, згідно якого на умовах, встановлених даним Договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимови (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п.п.1.1-1.2 п.1 договору).

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року, акту прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги в тому числі за договором про надання за Кредитним договором 07.09.2021 № 205004 року.

Відповідно до копії додатку до договору факторингу 23.12.2024 № 23122024/1заборгованість за кредитним договором відповідача складає 18930 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 2700грн.; заборгованість за комісіями - 450 грн.; заборгованість за пенею - 12780 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення частини першої статті 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті третій ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частини першої, другої статті шостої ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд встановив, що 07.09.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 205004.

Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

В матеріалах справи наявні належні та допустимі доказами на підтвердження обставин укладання між сторонами правочину. Без отримання sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 не був би укладений. До того ж вказані обставини не є спростованими стороною відповідача.

Вказаний висновок апеляційного суду зроблений з урахуванням правових позицій наведених Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.

Отже, враховуючи обставини укладення договору в електронній формі слід дійти висновку, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до умов згаданого Договору ТОВ «Займер» надало відповідачу коштів в сумі 3000,00грн., а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Відповідач не надала жодних доказів належного виконання умов кредитного договору. За загальним правилом, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), проте відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даній справі, 19.04.2024 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №568/ФК-24, згідно якого на умовах, встановлених даним Договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимови (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року, акту прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги в тому числі за договором про надання за Кредитним договором 07.09.2021 № 205004 року.

Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до копії додатку до договору факторингу 23.12.2024 № 23122024/1 заборгованість за кредитним договором відповідача складає 18930 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 2700грн.; заборгованість за комісіями - 450 грн.; заборгованість за пенею - 12780 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за укладеним договором 07.09.2021 № 205004 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 . Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № №568/ФК-24 від 19.04.2024 року.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували належність ОСОБА_1 , засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж відповідачу, а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачкою коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У контексті справи, що переглядається, первинними документами на підтвердження обставин, викладених у позові, може бути платіжне доручення про перерахування коштів, проведене та виконане банківською установою.

ТОВ «Діджи Фінанс» на підтвердження своїх позовних вимог надало копію платіжного доручення від 07.09.2021 № A789309B361680CLY251330T2077875, згідно якого ТОВ «Займер» зарахувало кредитні кошти в сумі 3000,00 грн. на платіжну картку ОСОБА_1 .

Сторонами не заперечується факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання про видачу кредиту. Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт укладення вищевказаного кредитного договору та факт перерахування і отримання нею кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували факти як укладення самого договору, так і отримання відповідачкою коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Крім того, надана відповідачем квитанція на підтвердження сплати частини заборгованості не приймається судом як належний доказ виконання зобов`язань за кредитним договором, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки в ній зазначено інший номер договору, ніж номер договору, за яким позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості. За таких обставин зазначена квитанція не дає можливості достовірно встановити, що здійснений платіж стосується саме спірного кредитного зобов`язання, а тому не підтверджує погашення відповідачем заборгованості за договором, який є предметом розгляду.

Разом із тим, суд враховує, що надана відповідачем квитанція, попри неможливість використання її як належного доказу погашення заборгованості саме за кредитним договором, який є предметом розгляду у цій справі, може свідчити про визнання відповідачем наявності боргових зобов`язань. Водночас з огляду на зазначення у квитанції іншого номера договору вона не підтверджує факту сплати коштів у рахунок погашення заборгованості за спірним договором.

При цьому, відповідач не надала суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на її рахунок. Тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільно-процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 у відзиві до позову просила суд зменшити судові витрат на оплату правничої допомоги до розумного та співмірного розміру.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов наступних висновків: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року та додаткової угоди №205004 від 21.07.2026 року; акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 21.07.2026; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої допомоги ТОВ «Діджи Фінанс», позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., що підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг і вартість, що є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі із іншої сторони. Відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. відповідають критерію розумності судових витрат. При цьому відповідачка аргументованих заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надала.

Враховуючи викладене, результат розгляду цієї справи та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді у розмірі 6000,00грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати в розмірі 2662,40 грн. по сплаті судового збору за подачу позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за Кредитним договором №205004 від 07.09.2021 року у розмірі 18930грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 2700грн.; заборгованість за комісіями - 450 грн.; заборгованість за пенею - 12780 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ "Діджи Фінанс"(ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької областіОлександр ОЛЕКСІЄНКО