Court ruling № 140637982, 15.10.2026, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа № 462/7492/25

Провадження № 1-кп/463/270/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

про повернення застави

15 жовтня 2026 р. Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судд - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

представника володільця майна - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про повернення застави у кримінальному провадженні за № 62024140120000391 від 26.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в :

в провадженні Личаківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000391 від 26.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

03 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява (клопотання) про повернення застави у кримінальному провадженні за № 62024140120000391 від 26.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (т.6, а.с.204-206).

Згідно поданої заяви просить суд повернути Заставодавцю Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЛЕББОВЬ» (код ЄДРПОУ: 41088207) грошові кошти у розмірі 726720,0 гривень, внесені як застава за ОСОБА_8 згідно з платіжною інструкцією від 05.06.2025 року.

Обгрунтовуючи мотивованість поданої заяви, а відтак необхідність повернення застави захисник, покликавшись на положення ст.201, ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України зазначив про те, що з моменту застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу та внесення застави, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для визначення розміру застави, суттєво зменшилися та/або втратили свою актуальність. Як на підставу вмотивованості вказаних покликань зазначив про наступні обставини.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.03.2025 року у справі № 463/2959/25, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу розмірі у 10090 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30512160,0 гривень. В подальшому, вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, а розмір застави поступово зменшувався. 04.09.2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_10 у справі № 463/3025/24 постановив ухвалу, якою визначив підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 726720,0 гривень. 05.09.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛЕББОВЬ» було внесено заставу у вказаному розмірі на рахунок ТУ ДСА України. ОСОБА_8 було звільнено з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_8 з-під варти минув рік. Під час застосування до ОСОБА_8 застави у розмірі 726720,0 гривень, слідчий суддя вважав, що існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; п.3: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; п.5: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується. На думку сторони захисту, з моменту застосування запобіжного заходу та внесення застави, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для визначення розміру застави, суттєво зменшилися та/або втратили свою актуальність.

Щодо суттєвого зменшення (відсутності) ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Обвинувачений ОСОБА_8 протягом усього часу застосування запобіжного заходу демонструє зразкову процесуальну поведінку, належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, жодного разу без поважних причин не пропускав судові засідання та беззаперечно з`являвся за першою вимогою суду і прокурора. Усі паспортні документи ОСОБА_8 для виїзду за кордон у встановленому законом порядку здані на зберігання до уповноважених державних органів, що унеможливлює перетин державного кордону. Крім того, обвинувачений разом із родиною - дружиною та двома малолітніми дітьми вже понад один рік безперервно та відкрито проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса проживання достеменно відома суду та органу досудового розслідування. ОСОБА_8 не змінював місця проживання, не здійснює жодних прихованих пересувань та повністю інтегрований у забезпечення життєдіяльності та виховання своїх малолітніх дітей. Поведінка ОСОБА_8 ще до моменту затримання свідчить про повну відсутність наміру переховуватися. Зокрема, усвідомлюючи наявність кримінального провадження, обвинувачений добровільно повернувся в Україну з-за кордону безпосередньо перед затриманням. Особа, яка має намір ухилитися від кримінальної відповідальності чи переховуватися від правосуддя, свідомо не повертається на територію України. Наведене в сукупності свідчить, що міцні соціальні зв`язки, наявність двох малолітніх дітей на утриманні, постійне місце проживання у м.Вінниця, здані закордонні паспорти та факт добровільного повернення в Україну, доводять відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо суттєвого зменшення (відсутності) ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів чи спеціалістів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Під час виконання вимог ст.290 КПК України сторона захисту повністю ознайомилася з усіма матеріалами досудового розслідування, у тому числі з протоколами допитів свідків, заявлених прокурором. Детальний аналіз цих протоколів свідчить про те, що жоден із вказаних свідків не володіє відомостями про обставини, які б підтверджували винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Показання цих осіб мають загальний характер та не містять жодних прямих чи непрямих обвинувальних даних. За таких обставин у ОСОБА_8 відсутній будь який інтерес здійснювати вплив на цих осіб. ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину у сфері службової та господарської діяльності (ч.5 ст.191 КК України). Специфіка даної категорії кримінальних правопорушень полягає в тому, що обставини справи (наявність чи відсутність складу злочину, сума збитків, рух коштів, виконання договірних зобов`язань тощо) підтверджуються виключно письмовими та первинними документами, фінансово-господарською документацією та висновками судово-економічних/судово-товарознавчих експертиз, а не показаннями свідків. Усі письмові матеріали та речові докази вилучені органами досудового розслідування, зафіксовані та долучені до матеріалів провадження, що повністю унеможливлює будь який вплив на них з боку обвинуваченого. Протягом усього часу перебування під заставою (понад один рік) від сторони обвинувачення не надходило жодної заяви, скарги чи повідомлення про спроби ОСОБА_8 поза процесуальним порядком контактувати зі свідками, потерпілим чи експертами або здійснювати на них будь який тиск. Таким чином, ураховуючи специфіку обвинувачення, яке базується на документах, відсутність у показаннях свідків доказової інформації проти ОСОБА_8 , а також зразкову поведінку обвинуваченого протягом року, ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, повністю відсутній.

Щодо суттєвого зменшення (відсутності) ризику вчинення ОСОБА_8 інших злочинів, у тому числі з метою конспірації нібито злочинної діяльності (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_8 уповноваженими органами протягом тривалого часу проводилися НСРД. За результатами їх здійснення не було виявлено жодних фактів, відомостей чи навіть намірів щодо вчинення ОСОБА_8 будь яких нових кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності чи вжиття заходів для конспірації. Відсутність будь яких здобутих під час НСРД доказів беззаперечно підтверджує, що вказаний ризик відсутній. Окрім того, ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійку соціальну спрямованість та позитивну репутацію. Протягом понад одного року перебування під застосованим запобіжним заходом обвинувачений жодного разу не вчинив будь якого правопорушення та демонструє виключно правомірну поведінку. Таким чином, повна відсутність компрометуючих матеріалів за результатами проведених НСРД у сукупності з тривалою позитивною поведінкою ОСОБА_8 свідчать про повну відсутність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, як на підставу обґрунтованості заявленого клопотання про повернення застави сторона захисту покликається на надмірний фінансовий тягар для заставодавця (ТОВ «ХЛЕББОВЬ») та порушення принципу пропорційності, який проявився в наступному. Крім відсутності та суттєвого зменшення процесуальних ризиків, подальше утримання грошових коштів у розмірі 726720,0 гривень на депозитному рахунку ТУ ДСА України порушує справедливий баланс між інтересами правосуддя та захистом права власності, з огляду на наступне. Грошові кошти заставодавця перебувають на безвідсотковому депозитному рахунку вже понад один рік. В умовах високого рівня інфляції та постійного знецінення національної валюти тривале «заморожування» суттєвої суми призводить до фактичної втрати її реальної купівельної спроможності. З огляду на пасивну позицію сторони обвинувачення та затягування судового розгляду, строки завершення розгляду справи залишаються невизначеними, що перетворює застосований запобіжний захід на непропорційне та безстрокове фінансове покарання для заставодавця. Крім того, сторона захисту просила звернути увагу суду на критичне становище українського бізнесу в умовах воєнного стану та постійних обстрілів. ТОВ «ХЛЕББОВЬ» є суб`єктом господарювання, яке здійснює діяльність у надзвичайно складних економічних умовах воєнного стану. Вилучення з оборотних коштів підприємства такої значної суми протягом тривалого часу позбавляє бізнес можливості розраховуватися з постачальниками, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки до бюджету та підтримувати власну операційну діяльність. Насамкінець, внаслідок систематичних ракетно-дронових ударів країни агресора, суб`єкти господарювання в Україні щодня зазнають прямих збитків та ризиків повного знищення майна чи виробничих потужностей. За умов постійної загрози ворожих влучань позбавлення підприємства мобільних оборотних коштів створює реальний ризик зупинки його діяльності та банкрутства, внаслідок чого заставодавець взагалі втратить шанс на відновлення свого фінансового стану. А тому, утримання застави у розмірі 726720,0 гривень протягом року за відсутності процесуальних ризиків, становить непропорційний та надмірний тягар для ТОВ «ХЛЕББОВЬ».

25 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 надійшли додаткові пояснення до клопотання про повернення застави. Згідно поданих додаткових пояснень заявлена у первісному клопотанні вимога - повернення застави залишилась незмінною. Поряд з цим, наголошено суду на тому, що 24.09.2026 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Кравченко і Слабецький проти України» (заяви № 23340/25 та № 7725/25), яким офіційно встановив порушення Україною прав заявника ОСОБА_8 . Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не знайшов жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та обґрунтованості цих скарг. Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у заяві № 23340/25 національні суди не надали відповідних та достатніх підстав для взяття заявника під варту, а крім того, у заяві № 7725/25 тривалість тримання заявника під вартою була надмірною. Таким чином, Європейський суд з прав людини констатував фундаментальне порушення статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірно тривалого досудового ув`язнення за відсутності достатніх та відповідних підстав. Крім того, додаткові пояснення містять в частині законодавчого обгрунтування необхідності повернення застави покликання на положення ч.11 ст.182 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні подану заяву про повернення застави та доповнення до неї підтримали та просили задовольнити, з підстав викладених у заяві. Надали суду пояснення, які є аналогічними за змістом обставинам, викладеним у заяві про повернення застави та доповненнях до неї.

Прокурор групи прокурорів Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявленого клопотання про повернення застави заперечив.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали заяви про повернення застави, доповнення до неї та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Личаківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000391 від 26.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.03.2025 року у справі №463/2959/25, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу розмірі у 10090 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30512160,0 гривень.

В подальшому, вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, а розмір застави поступово зменшувався.

04 вересня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_10 у справі № 463/3025/24, постановив ухвалу, якою визначив підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 726720,0 гривень.

05 вересня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛЕББОВЬ» було внесено заставу у вказаному розмірі на рахунок ТУ ДСА України. ОСОБА_8 було звільнено з-під варти.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою (клопотанням) про повернення застави та в подальшому подав доповнення до такої.

Згідно поданої заяви (клопотання) про повернення застави та доповнень до неї, як на підставу законодавчого обгрунтування повернення застави покликався на положення ч.11 ст.182, ст.201, ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України.

Вирішуючи заявлене клопотання про повернення застави, суд враховує наступне.

На законодавчому рівні питання порядку повернення застави у кримінальному провадженні врегульовано положеннями ч.11 ст.182 КПК України.

Так, відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Аналіз положень ч.11 ст.182 КПК України дає суду підстави стверджувати про те, що єдиною, законодавчо передбаченою підставою для повернення застави є припинення дії відповідного запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У цих випадках підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч.7 ст.182 КПК України).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч.4 ст.202 КПК України).

Згідно з приписами ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України (ч.4 ст.196 КПК України).

Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, а також норм, які регулюють порядок продовження запобіжного заходу (ч.6 ст.181, ст.199 КПК України), строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу вказується слідчим суддею лише у випадках застосування запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням свободи пересування (тримання під вартою та домашній арешт). Цей строк є періодом часу, на який зазначена свобода обмежується (строк тримання під вартою та строк тримання під домашнім арештом).

Крім того, відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені ч.5 та ч.6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Отже, кримінальним процесуальним законом передбачене визначення строку дії виключно для запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а також обов`язків, передбачених ч.ч.5, 6 ст.194 КПК України. Щодо інших запобіжних заходів КПК України не містить застережень щодо строку їх дії, не визначає порядку його продовження та, відповідно, не покладає на слідчого суддю обов`язок зазначати такий строк в ухвалі про застосування запобіжного заходу (строк дії ухвали).

Після внесення визначеної слідчим суддею застави, до підозрюваного вважається застосованим запобіжний захід у виді застави, який не має строкового характеру. Отже, визначені у відповідних ухвалах слідчих судді у даному кримінальному провадженні строки стосуються виключно строку тримання підозрюваного під вартою та строку дії покладених на нього у разі внесення застави обов`язків. Зазначені строки не обмежують строк дії застави у разі її внесення, адже кримінальним процесуальним законом таке обмеження не передбачене.

Заявляючи вимогу про повернення застави та покликаючись в доповненнях до заяви про повернення застави на положення ч.11 ст.182 КПК України, сторона захисту при цьому обґрунтованість та необхідність повернення застави наявністю відповідної підстави - припинення дії відповідного запобіжного заходу не обґрунтовує.

При цьому, обґрунтованість заявленого клопотання сторона захисту пов`язує із суттєвим зменшенням та/або втратою своєї актуальності з моменту застосування запобіжного заходу та внесення застави ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, які слугували підставою для визначення розміру застави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до положень ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень чинного КПК України дає суду підстави стверджувати про те, що оскільки однією із підстав для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, то відповідно їх зменшення чи втрата актуальності є підставою для застосування на стадії судового розгляду кримінального провадження положень ст.201, ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України щодо заявлення клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Покликаючись у поданому клопотанні про повернення застави на положення ст.201, ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України сторона захисту ні у прохальній частині поданого клопотання, ні у доповненнях до нього відповідної вимоги не заявила.

А відтак, суд дійшов висновку про те, що оскільки зазначені у поданому клопотанні обставини не є підставою для повернення застави, а тому у задоволенні клопотання суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.177, 182, 201, 331 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про повернення застави у кримінальному провадженні за № 62024140120000391 від 26.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3