Court ruling № 140636775, 15.10.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

У Х В А Л А

Справа № 183/973/25

№ 2-з/183/86/26

15 жовтня 2026 року м.Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Оладенко О.С., розглянувши заяву позивача представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики.

14.10.2026 через підсистему Електронний суд надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову, у якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, а також майнові права, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 41507567) і знаходяться у відповідача чи в інших осіб, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми забезпечення позову - 2 450 233 грн 80 коп;

- у межах арешту майна, зазначеного в вищевказаному пункті, заборонити ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ» та іншим особам, які здійснюють державну реєстрацію відповідних речових прав, вчиняти дії, спрямовані на відчуження або переоформлення права власності на рухоме та нерухоме майно та відчуження майнових прав ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», без заборони користування таким майном за його призначенням.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити і зробити неможливим виконання рішення в майбутньому, виходячи з того, що борг складає значну суму коштів 2450233,80 грн. Загроза утруднення виконання рішення обґрунтовується не лише характером заявлених вимог, а й конкретними рішеннями господарських судів, ухваленими стосовно того самого відповідача, відповідно до яких сукупний розмір присуджених сум, включно із судовим збором, становить 2 980 662,80 грн. Позивач має обґрунтовані побоювання щодо можливого швидкого відчуження відповідачем активів, переоформлення майнових прав або спрямування наявного майна на виконання зобов`язань перед іншими кредиторами. Невжиття превентивних заходів за наявності інших кредиторських вимог створює небезпеку зменшення майнової маси, за рахунок якої може бути виконане рішення у цій справі.

Заява розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ» на його користь боргу за договором позики від 22.12.2023 та штрафу у загальному розмірі 2450233,80 грн.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище статей, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У поданій заяві представник позивача просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, а також майнові права відповідача в межах суми 2 450 233,80 грн, а також заборонити відповідачу та державним реєстраторам вчиняти дії щодо відчуження чи переоформлення права власності на це майно та майнові права.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на наявність інших кредиторських вимог до відповідача, підтверджених рішеннями господарських судів на загальну суму 2 980 662,80 грн, та ухвалу господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ».

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника, суд виходить з того, що сама по собі наявність у відповідача інших майнових чи грошових зобов`язань перед третіми особами, як і наявність судових рішень про стягнення з нього коштів на користь інших суб`єктів господарювання, не є беззаперечною підставою для висновку про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду у цій справі.

Судові рішення стосовно господарських відносин відповідача з іншими контрагентами засвідчують здійснення ним звичайної господарської діяльності та наявність поточних розрахунків, однак не підтверджують вчинення відповідачем будь-яких цілеспрямованих дій, спрямованих на виведення, приховування, знецінення чи відчуження власного майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення. Заявником не надано доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє реальні підготовчі дії щодо вибуття його активів чи припинення господарської діяльності.

Крім того, посилання на ухвалу господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство спростовує твердження про перебування відповідача у процедурі банкрутства чи ліквідації. Припущення заявника щодо можливого швидкого відчуження майна або невиконання рішення в майбутньому ґрунтуються виключно на імовірнісних судженнях та побоюваннях, які не підкріплені належними та допустимими доказами.

Одночасне заявлення вимог про накладення арешту на майно та про заборону вчиняти дії щодо його відчуження або переоформлення за своєю правовою суттю є подвійним обмеженням одного й того самого обсягу майнових прав відповідача. Застосування таких заходив у їх сукупності призведе до невиправданого та надмірного обмеження господарської діяльності суб`єкта господарювання, що суперечить принципам співмірності, розумності та дотримання справедливого балансу інтересів учасників справи.

Окрім цього, заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності у відповідача конкретного рухомого чи нерухомого майна, його переліку, вартісних показників або належності йому визначених майнових прав. За відсутності відомостей про склад та вартість майна, на яке заявник просить накласти арешт та заборону відчуження, суд позбавлений можливості оцінити співмірність обраного заходу забезпечення позову із розміром заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права та врахувавши зміст позовних вимог, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, оскільки заявником не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ВСЕСВЯТСЬКЕ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 15 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.