Decision № 140632183, 14.10.2026, Kehychivka District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 624/981/26

№ провадження 2/624/695/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Кегичівці, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу зареєстрованого 08.10.2017 Карлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №106. Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_3 ». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява обґрунтована тим, що з відповідачем позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з 07.10.2017. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя з відповідачем не склалося не зійшлися характерами. На цей час проживають окремо. Подружні стосунки не підтримують. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача. Строк на примирення позивач просить не надавати. Дитина після розірвання шлюбу проживатиме з нею. Прізвище на дошлюбне змінювати не бажає. Судові витрати просить покласти на відповідача. Щодо стягнення аліментів зазначає, що малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. Між сторонами домовленості щодо розміру та порядку сплати батьком дитини аліментів не досягнуто. Відповідач періодично надає кошти на утримання дитини, а також іноді купує сину одяг, подарунки та інші речі. Однак така допомога надається нерегулярно, її розмір та періодичність не є визначеними та не забезпечують гарантованого щомісячного утримання дитини. Відповідач є працездатною особою, має можливість працювати та отримувати дохід.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам наданий час для подання заяв по суті.

Сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились.

Позивач заявила про розгляд справи без її участі.

Відповідач подав заяву, в якій просить провести розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Дитина після розірвання шлюбу проживатиме з позивачем, а відповідач сплачуватиме аліменти за рішенням суду. Спір щодо спільного майна відсутній.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що сім`я розпалася повністю, не може бути збережена і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 07 жовтня 2017 року у Карлівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №106, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Карлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 07.10.2017. Сторони від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сторони погодили, що дитина після розірвання шлюбу проживатиме з матір`ю. Сімейне життя подружжя не склалося, проживають окремо, подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом достовірно встановлено, що сторони створити міцної сім`ї за час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався, подружні стосунки припинилися.

У відповідності до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року встановлено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей».

Як вбачається з матеріалів справи сторони на теперішній час проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують та відновлювати не збираються, спільне господарство не ведуть, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, в зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім`ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Спору про розподіл майна, що є спільною власністю на даний час не заявлено.

Сторони погодили, що дитина після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем.

Статтею 113 Сімейного кодексу передбачено, що особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач про зміну прізвища не заявила, бажає залишити прізвище отримане при реєстрації шлюбу.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дитини, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з позивачем та з їх спільною малолітньою дитиною, належну та достатню матеріальну допомогу на її утримання не надає, отже, він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини, яка проживають разом з позивачем.

Таким чином, позовні вимоги стосовно присудження на користь позивача аліментів є обґрунтованими та суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, виходить з такого.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як зазначено у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що відповідач позов визнав в повному обсязі, проти його задоволення не заперечив. Відомості про неможливість сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі сторонами не повідомлено.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, виходячи із встановленого державою розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обоюдного обов`язку батьків на її утримання, а також обставини для необхідного рівня життя дитини, її гармонійного розвитку, суд доходить висновку про присудження аліментів в розмірі, про який просила позивач, а саме 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, що буде відповідати інтересам дитини по її утриманню.

Розмір аліментів визначений судом не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ, Законом України «Про прожитковий мінімум»), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Таким чином, у разі наявності додаткових витрат на дитину, що викликані особливими потребами, сторона по справі наділена правом звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи судом вбачається, що днем пред`явлення позову позивачем є 15 вересня 2026 року.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд доходить висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 гривні копійок, а тому суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 665,60 гривень. Решта судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

При зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів позивач, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, а тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків належного судового збору, тобто 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 12, 49, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 142, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Климівка, Карлівського району, Полтавської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, зареєстрований 07.10.2017 Карлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 106.

Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Климівка, Карлівського району, Полтавської області, ІПН НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.09.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за платіжною інструкцією від 14.09.2026 в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Климівка, Карлівського району, Полтавської області, ІПН НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 21.11.2017, орган, що видав 5324, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Богачова