Decision № 140630973, 15.10.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 Справа №607/16459/26 Провадження №2/607/6843/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - позивач, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2410048, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» зобов`язується надати грошові кошти відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим Договором. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» зі своєї сторони належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Водночас, відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв`язку із чим у нього наявна заборгованість у розмірі 16 429 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 429 грн - сума заборгованості за відсотками.

30.01.2023 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» уклали Договір факторингу № ФК28-01/30/1 за яким останнім набуто право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №2410048 від 29.11.2021.

01.12.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали Договір факторингу № 01-12/25 за яким останнім набуто право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №2410048 від 29.11.2021.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач має непогашену заборгованість за договором позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором №2410048 від 29.11.2021 в розмірі 16 429 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повісток про виклик до суду, які повернулись на адресу суду із відміткою про відсутність адресата. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 29.11.2021 подав ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» Заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , у якій зазначена сума кредиту - 7 000 грн, термін кредиту 30 днів, також вказано, що ОСОБА_1 ознайомлений та розуміє, що на підставі цієї заявки у майбутньому можуть бути укладені кредитні договори з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», у тому числі як у письмовій, так і у формі електронного договору з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. За змістом Заявки Електронний договір укладається шляхом направлення товариством пропозиції укласти електронний договір (оферта) шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення (СМС повідомлення) клієнту або направлення відповідного повідомлення засобами мессенджера Telegram та містить істотні умови договору, а також виражає намір товариства надати фінансовий кредит клієнту у разі прийняття такої пропозиції (акцепт) клієнтом.

Вказана Заявка підписана відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В-851453.

29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2410048, який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора B-851453.

Підписавши Договір відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору, а також із Правилами надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженим Кредитодавцем та розміщених на сайті Кредитодавця з моменту укладення цього договору. Також, підтвердив, що йому надана уся інформація згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» (п. 5.1 Договору).

Згідно з пунктами 1.1 Договору, Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

За умовами п.п. 1.2 - 1.5 Договору, тип кредиту - фінансовий кредит, розмір (сума) кредиту - 7 000 грн, кредит надається строком на 30 днів (основний строк, Строк А), термін (дата) повернення кредиту - 29.12.2021.

Відповідно до пунктів 1.6. та 1.7. даного договору, З 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900%. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п.1.6. та повернення кредиту у визначений в п.1.5. термін. У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п.1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Сторони домовилися, що строк надання кредиту може бути подовжений та змінена дата повернення кредиту (п. 1.5, або з урахуванням пролонгації згідно п. 1.7) у разі виконання певних дій Позичальником , а саме:

Продовження строку надання кредиту протягом Строку А здійснюється шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається продовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п. 1.6 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів.

Подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого строку (строку Б) здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом строку А та строку Б. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 30 днів на умовах, передбачених п. 1.6 Договору, а вказана в п. 1.5 (або з урахування пролонгації згідно п. 1.7) Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів (п. 1.8 Договору).

Відповідно до п. 1.9 Договору, умови п. 1.7 та 1.8 Договору є домовленістю сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України.

Строк дії Договору: до повного виконання сторонами свої зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п. 1.12 Договору).

Згідно з п. 1.10 Договору, за користування фінансовим кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту.

Положеннями пунктів 2.1. - 2.3. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору. Сторони мають право укласти договір також з допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ІТС). У випадку укладення договору за допомогою ІТС кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит шляхом (трьох) робочих (операційних) днів з моменту підписання сторонами цього договору. Підписання договору, що укладається за допомогою ІТС, відбувається електронним підписанням одноразовим ідентифікатором. Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: НОМЕР_2.

Пунктом 4.2. Договору, у випадку отримання кредиту у безготівковій формі, позичальник несе відповідальність за правильність вказаних у п. 2.3. даних, а також гарантує, що картковий рахунок не є заблокованим, а обслуговування по ньому не призупинено банком-емітентом повністю або частково.

Відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021, який є невід`ємною частиною договору, сторонами погоджено Графік платежів, зокрема: дата видачі кредиту - 29.11.2021, сума кредиту - 7 000 грн, дата повернення кредиту - 29.12.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, проценти за користування кредитом - 4 179 грн, реальна річна процентна ставка - 29653,85 %, загальна вартість кредиту - 11179 грн.

Вказаний Додаток № 1 до Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021 підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В-851453.

Також, 27.06.2021 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В-851453 підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Кредитному договорі №2410048 від 29.11.2021.

Згідно з довідкою ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Кредитний договір №2410048 від 29.11.2021, ідентифікований ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», шляхом акцепту Кредитного договору одноразовим ідентифікатором В-851453 відправленим 29.11.2021 о 15 год. 03 хв. на номер телефону НОМЕР_1 .

ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» 29.11.2021 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, в розмірі 7 000 грн, перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» №71474972.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, складеного ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, у відповідача ОСОБА_1 станом на 30.01.2023 наявна заборгованість у розмірі 16 429 грн, яка складається із: 7 000 грн - заборгованість за кредитом; 9 429 грн - заборгованість за процентами. Проценти по кредиту нараховані за період з 29.11.2021 до 27.01.2022, зокрема: за період з 29.11.2021 до 28.12.2021 за процентною ставкою 1,9900 % за кожен день користування кредитом, а за період з 29.12.2021 до 27.01.2022 за процентною ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом.

30.01.2023 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу №ФК28-01/30/1, у відповідності до умов якого Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується віступити Факторові права вимоги за основними зобов`язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Реєстру Боржників (Додатком № 1) та сплати Фактором Клієнту суми фінансування, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 2.2 Договору факторингу).

Згідно з п. 3.1 Договору факторингу, сума фінансування складає 428 695,70 грн, що сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Реєстру боржників.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №ФК28-01/30/1 від 30.01.2023 «Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 в сумі 16 429 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за відсотками - 9 429 грн.

На виконання умов Договору факторингу №ФК28-01/30/1 від 30.01.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» сплачено ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» кошти в розмірі 428 695,70 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 110 від 30.01.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, складеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, за період з 30.01.2023 до 15.07.2026, у відповідача ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 наявна заборгованість у розмірі 16 429 грн, яка складається із: 7 000 грн - заборгованість за кредитом; 9 429 грн - заборгованість за процентами.

01.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) укладено Договір факторингу №01-12/25, у відповідності до умов якого Клієнт передає Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту права грошової вимоги до третіх осіб, що виникли або з договорів про надання споживчого кредиту, укладеними між Клієнтом та Боржниками, абп з договорів, укладеними між первісними кредиторами та боржниками, за якими Клієнт набув права вимоги в результаті їх відступлення (цесії, факторингу, тощо).

Права вимоги переходять до Фактора у день здійснення повного розрахунку Фактора з Клієнтом у сумі, зазначеній у пункті 7.1 цього Договору, що підтверджується документом про оплату (п. 6.2.3 Договору факторингу).

Згідно з п. 7.1 Договору факторингу, за придбання (відступлення) прав вимоги за цим Договором, Фактор не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього Договору, зобов`язується сплатити Клієнту плату в розмірі, що на дату підписання цього Договору становить 2 708 312,88 грн шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок Клієнта.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.12.2025 та витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №01-12/25 від 01.12.2025 «Реєстру боржників для друку №1 до Договору факторингу №01-12/25 від 01.12.2025», ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 в сумі 16 429 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за відсотками - 9 429 грн.

На виконання умов Договору факторингу №01-12/25 від 01.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» кошти в розмірі 2 708 312,88 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 0584320000 від 02.12.2025.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір №2410048 від 29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 відповідно до Договору факторингу №ФК28-01/30/1 від 30.01.2023 та Договору факторингу №01-12/25 від 01.12.2025.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» правонаступником якого є ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» свої зобов`язання за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 виконало у повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 429 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн; заборгованості за процентами у розмірі 9 429 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитом у гривні, складеними ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 та суми, яка підлягає до стягнення за ним, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, складеним ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», відсотки за кредитом нараховувалися відповідачу ОСОБА_1 , у період з 29.11.2021 до 27.01.2022.

Разом із тим, Кредитний договір №2410048 від 29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , було укладено строком на 30 днів (Строк А), тобто до 29.12.2021.

Докази продовження строку Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021 в матеріалах справи відсутні.

При цьому, відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце передбачене п. 1.8.1 Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021 продовження строку надання кредиту, оскільки докази вчинення сторонами дій, спрямованих на продовження строку дії договору, передбачених даним пунктом Договору суду не надані.

Зокрема, за умовами п. 1.8.1 Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021 продовження строку надання кредиту протягом Строку А здійснюється шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається продовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п. 1.6 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів.

Водночас, згідно із розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, складеним ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відповідачем ОСОБА_2 протягом 30 днів (Строк А), ні в термін (дату) повернення кредиту, тобто 29.12.2021 жодних оплат не проведено, а тому, в силу вимог п. 1.8.1 Договору, продовження строку надання кредиту протягом Строку А за умовами договору не відбулося.

Також, суд не бере до уваги п. 1.7 Договору, за змістом якого загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовженим (пролонгований) у разі невиконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення кредиту у визначений у п. 1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (строк Б, пролонгований строк), а під час пролонгованого строку (строку Б) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

У контексті вимог Закону України «Про захист прав споживачів» зазначені умови договору є несправедливими, оскільки відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливою є умова про автоматичне продовження договору, укладеного на визначений строк, якщо споживачу встановлено невиправдано малий строк для виявлення наміру не продовжувати дію договору. Активація автопролонгації та ретроспективне скасування дисконтної ставки у момент настання прострочення позбавляє позичальника можливості прийняти усвідомлене рішення, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

Досліджуючи встановлене у п. 1.7 Договору автоматичне продовження (пролонгацію) строку надання кредиту зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 2,50 % в день, суд констатує нікчемність таких умов, адже вбачається що позивач намагається легітимізувати нарахування високих відсотків через відкладальну обставину в розумінні статті 212 ЦК України, пов`язуючи її з фактом прострочення виконання зобов`язання боржником. Проте така конструкція прямо суперечить положенням ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою будь-яка зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умови щодо можливості внесення змін до договору в односторонньому порядку є нікчемними. Автоматичне збільшення строку кредитування та одностороннє підвищення ціни послуги внаслідок невиконання зобов`язання без підписання додаткової угоди у письмовій формі, як того вимагає ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», є неправомірним.

Суд зауважує, що добросовісний кредитор, укладаючи договори зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення, чи неповернення відповідачем кредиту є порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, у зв`язку із чим настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

У позовній заяві до стягнення заявлено лише заборгованість за тілом кредиту і заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, натомість вимог про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України із зазначенням їх розміру та наведенням розрахунку позивач не заявляв.

Відтак, нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12

Таким чином, з огляду на те, що строк Кредитного договору №2410048 від 29.11.2021 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору за період з 30.12.2021 до 27.01.2022. Тому, заборгованість за процентами підлягає стягненню виключно в межах тридцятиденного строку дії договору за погодженою сторонами процентною ставкою у розмірі 1,9900 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що враховуючи суму кредиту становить 139,30 грн.

З урахуванням вказаного вище загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за процентами за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 міг складати не більше 4 179 грн (139,30*30= 4 179).

Враховуючи викладене, розмір заборгованості за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 11 179 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за відсотками - 4 179 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021 в розмірі 11 179 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із Договору 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) дійшли згоди, що клієнт доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена Додатком № 1 до Договору).

Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акта про надання юридичної допомоги визначена Додатком № 2 до Договору) (п. 4.3 Договору).

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги № 411 від 01.01.2026 та Витягу з Акта про надання юридичної допомоги № 38 від 30.06.2026 сторони погодили надання наступних правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №2410048, а саме: надання усної консультації 2 год. вартістю 3 000 грн; складання позовної заяви 2 год. вартістю 6 000 грн.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 9 000 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу заявлені позивачем, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, а також те, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено частково, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 811,61 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (11 179 / 16 429 *2662,40 = 1 811,61).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором №2410048 від 29.11.2021, в розмірі 11 179 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень, з яких: 7 000 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 4 179 гривень сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 1 811,61 (одна тисяча вісімсот одинадцять) гривень 61 (шістдесят одна) копійка судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місце знаходження: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15.10.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець