Court ruling № 140620372, 29.09.2026, Khadzhybeyskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Malynovskyi District Court of Odesa City)

Справа № 521/15436/26

Провадження № 4-с/521/95/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І. А,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Пугач Родіон Іванович звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив:

- Визнати незаконною бездіяльність державних виконавців Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арештів, накладених на майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі:

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесеної Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесеної Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

- Зобов`язати державних виконавців Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів майна боржника, а саме:

А) Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме Обтяження на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 9065926, зареєстрований 17.09.2009 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

Б) Скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме Обтяження на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 10485969, зареєстрований 15.11.2010 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

В обґрунтування скарги посилається на те, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис про наступне обтяження майна, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 : 1. Обтяження на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 9065926, зареєстрований 17.09.2009 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. Відповідно ж до відповіді на адвокатський запит із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 140119 від 10.07.2026 р. дане обтяження не можливо ідентифікувати в межах якого саме виконавчого провадження та з виконання якого саме виконавчого документа накладено арешт. 2. Обтяження на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 10485969, зареєстрований 15.11.2010 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. Відповідно ж до відповіді на адвокатський запит із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 140119 від 10.07.2026 р. дане обтяження не можливо ідентифікувати в межах якого саме виконавчого провадження та з виконання якого саме виконавчого документа накладено арешт.

Відповідно до листа Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який було направлено за вих. № 167448 від 17.08.2026 р., відповідно до якого оскільки вказані в клопотанні виконавчі провадження знищені, то підстав для касування арешту не має.

Зазначає, що строк для пред`явлення виконавчих документів завершився ще у 2010 та 2011 роках відповідно і вже на протязі більше 15 років стягувач за реальним виконанням цього виконавчого документа не звертався, тобто закінчились строки для пред`явлення цих виконавчих документів для виконання.

Водночас просить відновити строк для подання даної скарги до суду, відповідно до клопотання про поновлення строку звернення до суду. Зазначає, що про відмову у задоволенні клопотання про скасування арештів представнику скаржника стало відомо 18.08.2026 р., коли на його офіційну електронну пошту надійшов лист-відповідь на подане клопотання, але подати скаргу у передбачений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк він не міг, оскільки у період з 16 серпня по 31 серпня 2026 року перебував у черговій відпустці за 2026 рік за межами міста Одеси.

Вважає, що дані дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби по відмові у скасуванні накладених арештів на майно боржника протиправними.

21 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на наступні обставини. Зазначає, що у державних інформаційних системах містяться відомості про низку виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 . Наявність таких проваджень підтверджує, що щодо боржника існували та існують невиконані зобов`язання, а в межах окремих виконавчих проваджень могли застосовуватися заходи примусового виконання, у тому числі накладення відповідних обтяжень. Разом із тим зазначені виконавчі провадження не можуть автоматично ототожнюватися з виконавчим провадженням, у межах якого 17.09.2009 року була винесена постанова № В-12/520 та накладено арешт № 9065926. З огляду на відсутність матеріалів архівного виконавчого провадження на сьогодні неможливо достовірно встановити, яке саме виконавче провадження стало підставою для накладення арешту № 9065926. При цьому наявність інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , у межах яких також можуть застосовуватися заходи примусового виконання та встановлюватися обтяження майна, додатково свідчить про те, що сам факт існування обтяження № 9065926 не дає підстав стверджувати, що воно втратило правову підставу або підлягає зняттю.

Сторони в судове засідання не з`явилися, сповіщені належним чином. Від представника скаржника до суду надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, просив задовольнити скаргу в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис про наступне обтяження майна, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 :

1. Обтяження на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 9065926, зареєстрований 17.09.2009 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

Відповідно ж до відповіді на адвокатський запит із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 140119 від 10.07.2026 р. дане обтяження не можливо ідентифікувати в межах якого саме виконавчого провадження та з виконання якого саме виконавчого документа накладено арешт.

2. Обтяження на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 10485969, зареєстрований 15.11.2010 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

Відповідно ж до відповіді на адвокатський запит із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 140119 від 10.07.2026 р. дане обтяження не можливо ідентифікувати в межах якого саме виконавчого провадження та з виконання якого саме виконавчого документа накладено арешт.

Аналогічна інформація міститься і у відповіді на адвокатський запит, що надано у листі Міністерства юстиції України за вих. № 113449/126992-33-26/20.3.2 від 30.07.2026 р.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 25287988, перебуває в стані припинення з 16.09.2015 р.

Утворене після ліквідації Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Державного підприємства «Національні інформаційні системи» не має можливості надати відомості про вказані обтяження у зв`язку з їх відсутністю у розпорядженні підприємства. З 01.01.2013 р., у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та втратою чинності Положення (на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5) функціонування Реєстру заборон було припинено і вказаний реєстр (разом з Реєстром прав власності на нерухоме майно та Державним реєстром іпотек) став елементом невід`ємної складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому вказано, ДП «НАІС» є самостійним, окремим підприємством, що створене розпорядчим актом наказом Міністерства юстиції України «Щодо створення державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 07.05.2015 №657/5 та не є правонаступником будь-якого іншого підприємства в тому числі Держінформ`юсту. Відповідно, будь-яка організаційно розпорядча документація, пов`язана з діяльністю останнього, Підприємству не передавалась.

Відповідно до листа Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який було направлено за вих. № 167448 від 17.08.2026 р., відповідно до якого оскільки вказані в клопотанні виконавчі провадження знищені, то підстав для касування арешту не має.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 р.) виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Згідно ж із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» » (в редакції 1999 р.): «1. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом», тобто строк пред`явлення даного виконавчого документа закінчився і ВП № 48797126 підлягало закінченню.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Тобто строк для пред`явлення даних виконавчих документів завершився ще у 2010 та 2011 роках відповідно і вже на протязі більше 15 років стягувач за реальним виконанням цього виконавчого документа не звертався, тобто закінчились строки для пред`явлення цих виконавчих документів для виконання.

Приписами ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»: «1.У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.»

Законом України № 1662-IX від 15.07.2021 р. статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною 4, яка передбачає, що: «4. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.»

Таким чином, з 2021 року, у разі повернення виконавчого документу стягувачу і закінчення строків для його пред`явлення для виконання державний виконавець повинен скасувати накладені арешти на майно боржника та виключити дані про нього з Єдиного реєстру боржників, що і має місце у даному випадку.

На підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

На підставі ч. 5 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

При цьому Боржник використав всі процесуальні можливості щодо встановлення особи Стягувача, проте з листа Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Міністерства юстиції України підтверджено, що надати інформацію про накладання арешту вони не мають можливості в зв`язку зі знищенням архівних справ.

Таким чином, оскільки право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а враховуючи наявність накладеного арешту на майно протягом тривалого часу (більше 17 років), при тому, що саме виконавче провадження знищене, а саме арешт накладений на майно, яке в тому числі не належить боржнику, і неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, то наявність такого арешту є невиправданим втручанням у право власності Боржника.

Протиправність дій посадових осіб органу державної виконавчої служби щодо відмову у скасуванні арешту майна по завершених виконавчих провадженнях, тим більше, якщо вони знищені, підтверджується правовою позицією Верховного Суду з приводу застосування цієї норми права.

Так, Верховний Суд у постановах від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц висловив правову позицію, згідно з якою арешт майна боржника є похідним заходом примусового виконання судового рішення, який не може існувати автономно та безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження або реальної можливості виконання судового рішення. У зазначених рішеннях Верховний Суд керувався тим, що після закінчення виконавчого провадження та спливу строків пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні правові підстави для подальшого обмеження права власності боржника шляхом збереження арешту, оскільки такий арешт втрачає свою правову мету та перетворюється на непропорційне втручання у право на мирне володіння майном.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14- 7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Оспорювані арешти майна накладено постановами Державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А., який в результаті проведених організаційних заходів та зміни назви став називатись Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а тому саме вказаний орган виконавчої служби є відповідальним за скасування обтяження спірного майна.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24.

Що стосується виконавчих проваджень, а саме: ВП № 50260969 справа № 2-306/2010; ВП № 50261073 справа № 2-306/2010; ВП № 51045302 справа № 521/15958/15-ц; ВП № 55138253 справа № 2-3776/10; ВП № 57155135 справа № 521/15958/15-ц; ВП № 59957471 справа № 523/15387/14-ц; ВП № 70209107 справа № 522/7420/22; ВП № 70225898 справа № 522/7420/22; ВП № 71678170 ЕАР6408158; ВП № 75634655 справа № 522/17232/23; ВП № 75635613 справа № 522/17232/23, то навіть із вказаних підстав для відкриття таких виконавчих проваджень (номер судової справи) видно що всі вони були винесені після 2010 року, тобто перша з них через рік після накладення незаконного арешту на частину квартири і всі вони також завершені про що прямо вказано у «Копії витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження на ОСОБА_1 ».

Положенням ст. 4 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст.15, п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Окрім того, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подання вищевказаної скарги до суду, оскільки судом достовірно встановлено, що строк на подання скарги був пропущений з поважних причин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 354, 355, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду.

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.

Визнати незаконною бездіяльність державних виконавців Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арештів, накладених на майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі:

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесеної Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесеної Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А. на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати державних виконавців Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів майна боржника, а саме:

А) Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме Обтяження на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 9065926, зареєстрований 17.09.2009 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-12/520 від 17.09.2009 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

Б) Скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме Обтяження на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 10485969, зареєстрований 15.11.2010 р. Реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА- № 672605 від 15.11.2010 р., винесена Державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції Волощин А.А.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя І.А. Мазун