Decision № 140619558, 13.10.2026, Kyivskyi District Court of Poltava City

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4342/26

Провадження № 2/552/4357/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 м.Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

з участю: секретаря судового засідання Обуховського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він доводиться сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина: житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 79,5 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай з погрібом Б, б, сарай В, огорожа №1, 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 прийняв спадщину і була заведена спадкова справа №75/2025. Пізніше ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на успадкований будинок. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно. Таким чином, виникла ситуація, за якої ОСОБА_1 після смерті його батька успадкував житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, однак позбавлений можливості оформити спадщину на це нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на нерухоме майно у його батька.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, ОСОБА_2 , на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 79,5 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай з погрібом Б, б, сарай В, огорожа №1, 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , та представник позивача, адвокат Прокопцев С.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН №1976572 від 08.05.2026 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача, Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, суду надано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позову відповідач не заперечує.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.1971 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.10.2024 року.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина: житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 79,5 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай з погрібом Б, б, сарай В, огорожа №1, 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі Договору №42 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 06.01.1977, нотаріально посвідченого 28.02.1977, зареєстрованого в реєстрі №489.

Згідно із випискою із рішення 406/2 від 29.12.1976 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 800 кв.м по АДРЕСА_1 .

Після закінчення будівельних робіт був виготовлений технічний паспорт №2503 від 16.04.1982.

Повторна технічна інвентаризація була проведена 11.07.1986.

Рішенням Мирненської сільської ради №У-3/43 від 04.08.2006 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з довідкою №31/25 від 07.08.2025 житловий будинок та господарські будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані до 05.08.1992, що згідно з Постановою КМУ №408 від 07.06.2017 не є самовільним та дозволу не потребує.

Відповідно до довідки Відділу зберігання інвентаризаційних справ об`єктів нерухомого майна Слов`янської МВА №04-01/604 від 06.04.2026 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 в КП БТІ м. Слов`янська не зареєстроване.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Бігун В.В. від 27.05.2026 року, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була заведена спадкова справа №75/2025.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №75/2025, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_1 .

07.08.2025 року на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який має наступні технічні характеристики: житловий будинок літ.А-1, загальна площа 79,5 кв.м., житлова площа 38,1 кв.м., сарай з погрібом Б, б, сарай В, огорожа №1, 2.

Постановою приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Бігун В.В. від 01.05.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок.

03.08.2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація на нерухомість є публічною і здійснюється відповідним органом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно з п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

У встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на житловий будинок, оскільки нотаріусу не надано документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз`ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 №12/5-126 роз`яснено, що об`єкти, збудовані до 05.08.1992, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не підлягали введенню в експлуатацію, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Крім того, згідно з п. 3.1. Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 №91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

У п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватись право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992, на які спадковадцем не було отримано правовстановлюючі документи. Перші власники не оформляли документів на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, і його право має бути визнано в судовому порядку.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Чинне на час будівництва будинку законодавство не пов`язувало виникнення права власності з його державною реєстрацією.

До 01 липня 2004 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на нього не залежало від державної реєстрації, на відміну від правовідносин, що виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. На підставі п. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої увійшов житловий будинок, однак позивач позбавлений можливості оформити спадщину на це нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки чинне на час будівництва будинку законодавство не пов`язувало виникнення права власності з його державною реєстрацією та в нього відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця, тому право позивача на вказане майно не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання права на спадщину в межах заявлених позовних вимог підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 79,5 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: сарай з погрібом Б, б, сарай В, огорожа №1, 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13.10.2026.

Суддя Київського

районного суду м. Полтави А.О. Гончарова