Decision № 140614342, 15.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/35227/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/35227/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним та скасування пункту витягу з протоколу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати пункт 2.1 витягу з протоколу засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 736 від 27.05.2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до підпункту 1 пункту 4 постанови КМУ від 25.12.2023 № 975, наказу Міністерства оборони України від 17.10.2023 № 607, матері ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого ОСОБА_2 - внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у сумі 2 013 000, 00 гривень; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого солдата ОСОБА_2 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000 грн. та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 12 987 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України. Вказує, що у разі загибелі військовослужбовця під час воєнного стану така допомога не може бути меншою за 15 000 000 грн. Вважає, що відмова у її призначенні є необґрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому звернулась з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.01.2026 року від Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому серед іншого зазначено, що документи, подані позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , були оформлені та розглянуті відповідно до підпункту другого частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 жовтня 2023 року № 607. За результатами їх розгляду Комісією прийнято рішення від 27 травня 2025 року № 736 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 2 013 000,00 грн. На думку відповідача, зазначене рішення свідчить про відсутність протиправності в діях Комісії, оскільки позивачкою не подавалася заява про призначення допомоги в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Відповідач також посилається на те, що форма такої заяви, перелік необхідних відомостей та документів визначені Порядком № 308.

03.03.2026 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року зупинено провадження у справі № 160/35227/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним та скасування пункту витягу з протоколу та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі № 620/10029/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 року поновлено провадження у справі № 160/35227/25.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

03.10.2023 року ОСОБА_2 одержав під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, пов`язаних із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення їх здійснення, а саме: 03.10.2023 року близько 03:10 вибухову травму, опіки полум`ям численних ділянок тіла (обличчя, голови, шиї, тулуба, промежини, обох верхніх кінцівок та нижніх кінцівок) II АБ- III ст. 60%. Опіковий шок II ст., внаслідок ракетного обстрілу під час несення служби по обороні України у м. Дніпро, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №29/2182 від 14.12.2023 року.

Згідно свідоцтва про смерть від 05.12.2023 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, протокол №663 від 16 лютого 2024 року вбачається, що захворювання солдата ОСОБА_2 , 1985 року народження: «Субарахноїдальний крововилив. Артеріовенозна вада розвитку церебральних судин. Набряк головного мозку», яке згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2023 №346, сповіщення №65/141 від 02.12.2023 видане ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть №386/23 від 04.12.2023, виданого КНП «КМКЛШІМД», свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.12.2023, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Наказом комнадира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 року №144 (з основної діяльності) «Про підсумки сулжбового розслідування встановлено, що відповідно до обставин встановлених під час проведення службового розслідування з`ясовано що смерть електрика-моториста електротехнічного відділення ремонтного взводу автомобільної техніки роти МТЗ солдата ОСОБА_2 , настала внаслідок отриманого поранення та важкої опікової хвороби ускладненої інфекційним ендокардитом з ураженням аортального клапана з вираженою недостатністю та субарахноїдальним крововиливом у стовбур.

Згідно пункту 2.1 витягу із протоколу засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 736 від 27.05.2025 року розглянуто подані документи та комісією прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до підпункту 1 пункту 4 постанови КМУ від 25.12.2023 №975, наказу Міністерства оборони України від 17.10.2023 №607 матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 від 05.12.2023 та комплектом документів командира військової частини, вх. № 2981 від 02.12.2024, вх. № 1322 від 01.05.2025, в розмірі 2013000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

Вважаючи пункт 2.1 витягу з протоколу засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 736 від 27.05.2025 року протиправним, позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

У подальшому пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII зазнав змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16 липня 2025 року №4546-ІХ, положення якого відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у зазначеній редакції розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 000 000 грн. Водночас абзацом третім цього пункту передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується в інших випадках, визначених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, встановлюється відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.

Аналізуючи наведені законодавчі зміни суд зазначає, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

Аналогічний підхід викладений судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 дійшла висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168.

У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

На виконання статті 16-2 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктами 4 та 5 Порядку №975 визначено випадки, у яких члени сім`ї, батьки та утриманці військовослужбовця набувають право на одноразову грошову допомогу, а також встановлено її розмір залежно від підстав смерті військовослужбовця.

Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Разом з тим, спірним у цій справі є не право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця як таке, оскільки таке право відповідачем визнано та реалізовано шляхом прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975.

Спір між сторонами стосується виключно наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для призначення одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі 15 000 000 грн відповідно до Постанови № 168.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (у редакції на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 2 Постанови №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Аналіз змісту пункту 2 Постанови №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану; смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Вирішуючи цей спір, суд враховує і висновки щодо застосування наведених норм права, викладені Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив:

« 59. Особливе значення для цієї категорії спорів має те, що нормативне регулювання після виникнення спірних правовідносин зазнавало змін. У зв`язку з цим судам необхідно визначати редакцію нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

60. Тому при вирішенні спорів цієї категорії суди повинні розмежовувати три правові ситуації:

- перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 Постанови № 168 у відповідній редакції;

- друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168;

- третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом №2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови №168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).».

У пункті 62 постанови від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 Верховний Суд сформував такі правові висновки:

« 1.Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2.Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3.Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4.Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5.За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.».

Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.

В даному випадку, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, протокол №663 від 16 лютого 2024 року вбачається, що захворювання солдата ОСОБА_2 «Субарахноїдальний крововилив. Артеріовенозна вада розвитку церебральних судин. Набряк головного мозку», яке згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2023 №346, сповіщення №65/141 від 02.12.2023 видане ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть №386/23 від 04.12.2023, виданого КНП «КМКЛШІМД», свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.12.2023, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травми, отриманої під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, пов`язаною із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення їх здійснення.

Так, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №29/2182 від 14.12.2023 року підтверджується, що 03.10.2023 року ОСОБА_2 одержав під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, пов`язаного із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення їх здійснення, а саме: 03.10.2023 року близько 03:10 отримав вибухову травму, опіки полум`ям численних ділянок тіла (обличчя, голови, шиї, тулуба, промежини, обох верхніх кінцівок та нижніх кінцівок) II АБ- III ст. 60%. Опіковий шок II ст., внаслідок ракетного обстрілу під час несення служби по обороні України у м. Дніпро.

Наказом комнадира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 року №144 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування встановлено, що відповідно до обставин, встановлених під час проведення службового розслідування з`ясовано, що смерть електрика-моториста електротехнічного відділення ремонтного взводу автомобільної техніки роти МТЗ солдата ОСОБА_2 , настала внаслідок отриманого поранення та важкої опікової хвороби ускладненої інфекційним ендокардитом з ураженням аортального клапана з вираженою недостатністю та субарахноїдальним крововиливом у стовбур.

Враховуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд, зважаючи приписи Закону №2011-XII та Постанови №168 (у редакції, чинній на 01 грудня 2023 року - дату смерті військовослужбовця), приходить до висновку, що відповідно до встановлених обставин цієї справи син позивача військовослужбовець ОСОБА_2 , який був призваний на військову службу по мобілізації та під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, пов`язаного із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення їх здійснення отримав вибухову травму, опіки полум`ям численних ділянок тіла (обличчя, голови, шиї, тулуба, промежини, обох верхніх кінцівок та нижніх кінцівок) II АБ- III ст. 60%. Опіковий шок II ст., внаслідок ракетного обстрілу під час несення служби по обороні України у м. Дніпро, при цьому 20 регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, протокол №663 від 16 лютого 2024 року, визначено, що захворювання солдата ОСОБА_2 послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Таким чином мати померлого військовослужбовця має право на виплату грошової допомоги саме згідно пункту 2 Постанови №168 у розмірі 15000000 грн, а не у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 2013000 грн 00 коп., як помилково указано відповідачем в оскаржуваному рішенні, при винесенні якого застосовано норми Порядку №975.

Щодо доводів відповідача про законність призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі згідно Порядку №975, то такі є безпідставними, адже спростовуються наведеними висновками суду про необхідність застосування у цих спірних відносинах саме пункту 2 Постанови №168.

Стосовно доводів відповідача про те, що документи, які надійшли до Комісії для виплати одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця, були оформлені саме відповідно підпункту другого частини другої ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та згідно вимог Постанови №975, а також того, що позивач не подавала до Комісії на розгляд документів для призначення грошової допомоги відповідно до Постанови Уряду №168, то такі суд оцінює критично та відхиляє, адже сам по собі факт оформлення та направлення документів за процедурою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 975, не означає, що Комісія була позбавлена можливості та обов`язку надати належну правову оцінку обставинам загибелі військовослужбовця, встановити нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та вирішити питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі.

Визначальним для вирішення питання про право особи на одноразову грошову допомогу є не формальне посилання у поданих документах на конкретний нормативно-правовий акт, а фактичні обставини загибелі військовослужбовця, час та обставини його загибелі, статус військовослужбовця, а також норми законодавства, які регулюють відповідні правовідносини на момент виникнення права на таку допомогу.

Отже, зазначені відповідачем обставини щодо оформлення документів відповідно до постанови № 975 та відсутності окремого звернення позивача з посиланням на постанову № 168 не є належними та достатніми підставами для невирішення заяви по суті, відмови у призначенні одноразової грошової допомоги або позбавлення позивача права на її отримання у розмірі 15 000 000,00 грн.

Оцінюючи позицію відповідача у цій справі, суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування пункту 2.1 рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, оформленого протоколом засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 736 від 27.05.2025 року та зобов`язання Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту призначити ОСОБА_1 , матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням фактично проведених виплат.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, вона подана через систему Електронний суд, а отже, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту у розмірі 968,96 грн.

При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 02.12.2025 року.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн. може бути повернутий позивачу на підставі її клопотання.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, ЄДРПОУ 33145904) про визнання протиправним та скасування пункту витягу з протоколу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.1 рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, оформленого протоколом засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 736 від 27.05.2025 року.

Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити ОСОБА_1 , матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська