Decision № 140613448, 14.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/13917/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачка просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 у подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному відділенні;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 01 січня 2026 року, здійснивши обчислення страхового стажу у подвійному розмірі (один рік роботи за два роки стажу) відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за такі календарні періоди роботи в інфекційних закладах (відділеннях) військової частини НОМЕР_2 : з 14.02.1996 року по 31.03.2005 року; з 04.08.2007 року по 27.10.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з грудня 2017 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах і перебуває на обліку у відповідача. У період з 14.02.1996 по 27.10.2022 вона працювала на посадах медичної сестри в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 (до 1997 року - військова частина НОМЕР_3 ), яка є військово-медичним клінічним центром Східного регіону, тобто закладом охорони здоров`я. Позивачка вважає, що робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цієї норми не скасовує і її дію не зупиняє. Натомість відповідач застосував подвійне обчислення стажу лише до періоду з 15.08.2003 по 31.12.2003, перерахунку пенсії не провів, у чому, на думку позивачки, і полягає його протиправна бездіяльність. На підтвердження наведених обставин позивачка долучила до позовної заяви копію трудової книжки, копії листів відповідача та копію своєї заяви про перерахунок пенсії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Водночас позиція відповідача щодо спірного питання відома суду зі змісту його листів від 19.02.2026 № 18390-7022/Г-01/8-0400/26 та від 01.05.2026 № 53058-34740/Г-01/8-0400/26, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.12.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пенсійна справа № 912380159739) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 у період з 14.02.1996 по 07.11.2022 позивачка працювала у військовій частині НОМЕР_3 , перейменованій з 30.12.1997 у військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), яка є військово-медичним клінічним центром Східного регіону. При цьому з 14.02.1996 по 27.10.2022 вона обіймала посади медичної сестри інфекційного відділення, а з 25.05.2022 - медичної сестри відділення повітряно-крапельної інфекції відділення клініки загальнотерапевтичної. З 28.10.2022 наказом № 259 від 28.10.2022 позивачку переведено на посаду медичної сестри терапевтичного кабінету відділення амбулаторно-терапевтичної допомоги клініки амбулаторно-поліклінічної, а з 07.11.2022 звільнено за згодою сторін.

У межах наведеного періоду позивачка перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 01.04.2005 по 04.08.2005 та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.08.2005 по 03.08.2007.

17.01.2026 позивачка звернулася до відповідача із запитом щодо детальних розрахунків її пенсійних виплат та страхового стажу. Листом від 19.02.2026 № 18390-7022/Г-01/8-0400/26 відповідач надав відповідь, до якої додав, зокрема, довідку за формою РС-право.

Згідно з цією довідкою у графі «кратність» цифру «2» проставлено лише щодо періоду з 15.08.2003 по 31.12.2003, тривалість якого в одинарному розмірі становить 0 років 4 місяці 17 днів, а з урахуванням кратності зараховано 0 років 9 місяців 4 дні. Періоди роботи позивачки у військовій частині НОМЕР_2 з 15.08.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 26.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 04.08.2007 по 01.03.2009 та з 06.03.2009 по 31.10.2017 позначено у графі «особливості трудової діяльності» відміткою «Список № 2», а у графі «особливості території» - відміткою «Мед. заклад із ст. 60». Натомість період з 14.02.1996 по 14.08.2003 тривалістю 7 років 6 місяців 1 день позначено лише відміткою «Список № 2», без відмітки «Мед. заклад із ст. 60», і зараховано з кратністю «1». Загальний страховий стаж позивачки, зарахований по 29.02.2024, визначено у розмірі 40 років 3 місяці 13 днів.

У згаданому листі відповідач зазначив, що період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров`я, стаж роботи в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на призначення пенсії, але при обчисленні індивідуального коефіцієнта стажу додатково не зараховується і на розмір пенсії не впливає.

27.03.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила внести до пенсійної справи дані про спірні періоди роботи як такі, що згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII зараховуються до стажу у подвійному розмірі, та перерахувати пенсію з урахуванням подвійного стажу.

Листом від 01.05.2026 № 53058-34740/Г-01/8-0400/26 відповідач у задоволенні заяви відмовив. Він послався на частину четверту статті 24 Закону № 1058-IV, за якою пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, і вказав, що для врахування періодів страхового стажу з 01.01.2004 у подвійному розмірі підстави відсутні. Цим же листом відповідач повідомив, що страховий стаж позивачки, зарахований по 28.02.2026, становить 42 роки 3 місяці 13 днів, у тому числі робота за Списком № 2 - 31 рік 2 місяці 11 днів.

До листа від 01.05.2026 відповідач додав довідку за формою РС-право щодо стажу для розрахунку права, в якій до періодів з 15.08.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 26.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 04.08.2007 по 01.03.2009 та з 06.03.2009 по 31.10.2017 застосовано кратність «2», тоді як до періоду з 14.02.1996 по 14.08.2003 - кратність «1».

Окремого рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідач не приймав; свою позицію він виклав у наведених вище листах - відповідях на звернення позивачки. З огляду на це заявлені вимоги сформульовано як вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а не про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, і саме в такий спосіб вони підлягають вирішенню.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини у сфері пенсійного забезпечення позивачки регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV відносини у сфері пенсійного забезпечення регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Статтею 60 Закону № 1788-XII «Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах» у чинній редакції передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наведена норма пов`язує право на подвійне обчислення стажу не з найменуванням посади працівника, а з характером закладу (відділення) охорони здоров`я, в якому виконувалася робота; переліку посад стаття 60 Закону № 1788-XII не містить.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка виконувала роботу саме в інфекційних відділеннях закладу охорони здоров`я - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). Ця обставина не заперечується і самим відповідачем: у довідках за формою РС-право відповідні періоди позначені відміткою «Мед. заклад із ст. 60», а в довідці, доданій до листа від 01.05.2026, до них застосовано кратність «2» під час обчислення стажу для визначення права на пенсію. Отже, відповідач кваліфікував спірну роботу як таку, що підпадає під дію статті 60 Закону № 1788-XII, проте відмовився врахувати наслідки цієї кваліфікації для розміру пенсії.

Розмір пенсії за віком згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV визначається за формулою П = Зп х Кс, де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, а Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону і обчислюваний виходячи із суми місяців страхового стажу. Крім того, за абзацом другим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону. Таким чином, тривалість зарахованого страхового стажу безпосередньо впливає на розмір пенсійної виплати.

Відмовляючи у перерахунку, відповідач послався на абзац останній частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, згідно з яким пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Цим абзацом частину четверту статті 24 Закону № 1058-IV доповнено згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», і застосовується він з 1 жовтня 2017 року.

Оцінюючи це положення, суд виходить з такого.

Стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною у наведеній вище редакції. Законом № 2148-VIII змін до неї не вносилося, її дію не скасовано і не зупинено; не містить приписів про скасування статті 60 Закону № 1788-XII і стаття 24 Закону № 1058-IV.

Крім того, за абзацом першим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, законодавець виходив зі збереження дії раніше прийнятих законів, а не з їх автоматичного витіснення; при цьому сам Закон № 1058-IV в абзаці першому частини четвертої статті 24 прямо відсилає до порядку і умов, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Також, право на пільгове обчислення стажу за статтею 60 Закону № 1788-XII виникає у зв`язку з фактичним виконанням роботи у відповідному закладі (відділенні) охорони здоров`я і за законодавством, чинним на час її виконання. Роботу в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 позивачка виконувала у період з 14.02.1996 по 27.10.2022, тобто переважно до набрання чинності Законом № 2148-VIII. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тлумачення, за яким уже набутий особою пільговий стаж цілком втрачає значення для обчислення розміру пенсії, призводить саме до звуження обсягу існуючого права і суперечить наведеному конституційному припису.

При цьому, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи. Співвідношення статті 60 Закону № 1788-XII, яка залишається чинною, та абзацу останнього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV допускає різне тлумачення обсягу відповідної пільги, а тому перевагу слід надати тлумаченню на користь особи, яка потребує соціального захисту.

Так, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 дійшов висновку, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію; посилання органу Пенсійного фонду України на те, що пільговий стаж за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі, Верховний Суд відхилив. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що періоди роботи позивачки в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 після 01 січня 2004 року, а саме з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року та з 04 серпня 2007 року по 27 жовтня 2022 року, підлягають зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі і для обчислення розміру пенсії, а бездіяльність відповідача щодо їх незарахування є протиправною.

Водночас позовні вимоги в частині періоду роботи з 14.02.1996 по 14.08.2003 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Текст статті 60 Закону № 1788-XII викладено в наведеній вище редакції Законом України від 10.07.2003 № 1110-IV, який набрав чинності з дня його опублікування - 15 серпня 2003 року.

До цієї дати стаття 60 Закону № 1788-XII мала такий зміст: робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, слів «в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я» попередня редакція статті 60 Закону № 1788-XII не містила, а тому робота медичної сестри інфекційного відділення до 15.08.2003 подвійному зарахуванню до стажу роботи не підлягала. Доказів того, що відділення, в якому позивачка працювала до 15.08.2003, було лепрозорним чи протичумним закладом, закладом (відділенням) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, патологоанатомічним чи реанімаційним відділенням, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Надання Закону № 1110-IV зворотної дії в часі та поширення нової редакції статті 60 Закону № 1788-XII на період роботи, що передував 15.08.2003, суперечило б наведеному конституційному припису.

Наведене узгоджується і з даними самого відповідача: у довідках за формою РС-право період з 14.02.1996 по 14.08.2003 позначено лише відміткою «Список № 2» без відмітки «Мед. заклад із ст. 60» і зараховано з кратністю «1», тоді як кратність «2» застосована рівно з 15.08.2003.

Суд також враховує, що період з 15.08.2003 по 31.12.2003 предметом спору фактично не є: відповідач зарахував його до страхового стажу у подвійному розмірі добровільно, що підтверджується довідками за формою РС-право.

Не підлягають задоволенню і вимоги в частині проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01 січня 2026 року.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Із заявою про перерахунок пенсії позивачка звернулася до відповідача 27.03.2026, тобто після 15 числа місяця, у зв`язку з чим перерахунок пенсії може бути проведено не раніше ніж з 01 квітня 2026 року. Дата 01 січня 2026 року жодним з наявних у матеріалах справи документів не підтверджується.

Ефективним способом захисту порушеного права позивачки за таких обставин є зобов`язання відповідача провести з 01 квітня 2026 року перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням спірних періодів до страхового стажу у подвійному розмірі, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву не подав і правомірності своєї бездіяльності не довів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: протиправною є бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивачки у подвійному розмірі періодів її роботи в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року та з 04 серпня 2007 року по 27 жовтня 2022 року, з відповідним обов`язком провести перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2026 року. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині періоду роботи з 14.02.1996 по 14.08.2003 та в частині проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2026 року, слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,6 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у подвійному розмірі періодів роботи в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року та з 04 серпня 2007 року по 27 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) провести з 01 квітня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи в інфекційних відділеннях військової частини НОМЕР_2 з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року та з 04 серпня 2007 року по 27 жовтня 2022 року, з урахуванням фактично проведених пенсійних виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова