Decision № 140611074, 12.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2960/17 (922/2284/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровичадо1 - ОСОБА_1 2 - ОСОБА_2 3 - ОСОБА_3пропокладення субсидіарної відповідальностів межах справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків"

за участю представників:

учасники справи в засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 припинено процедуру розпорядження майном боржника; визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків", код ЄДРПОУ 39200462, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 27.01.2025 призначено арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (св-во №341 від 26.02.2013, адреса 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12-а, літ. А-5) ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА ПЛЮС ХАРКІВ" (код ЄДРПОУ 39200462).

Від ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (позивач) надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.06.2026 було задоволено заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича вх. №2284/26 від 24.06.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову.

З метою забезпечення позову ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вжито заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у справі, а саме накладено арешт на майно та на грошові кошти, що належать або підлягають передачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у межах ціни позову у сумі 16 517 479,05 грн, за виключенням майна, виплат та грошових коштів, на які Законом України Про виконавче провадження встановлена заборона на звернення стягнення.

Ліквідатором подано до суду позовну заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Плюс Харків на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" грошових коштів в розмірі 16 517 479,05 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.07.2026 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/2960/17 (922/2284/26) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А. в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків".

Ухвалою суду від 21.08.2026 призначено розгляд справи №922/2960/17 (922/2284/26) в межах справи № 922/3654/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 21.09.2026, яке було відкладено на 12.10.2026 протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 21.09.2026.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Так позивач звернувся до суду з клопотаннями про витребування відомостей щодо державної реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_2 (другого відповідача); про витребування відомостей щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_1 (першого відповідача); про витребування відомостей щодо витребування відомостей щодо перетинання державного кордону України за останні 3 роки ОСОБА_3 (третього відповідача).

Ухвалою суду від 30.09.2026 задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича вх. №23637 від 25.09.2026 в частині отримання відомостей з Державного демографічного реєстру.

Ухвалою суду від 30.09.2026 задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича вх. №23607 від 24.09.2026 в частині отримання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Ухвалою суду від 30.09.2026 задоволено клопотання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича вх. №23651 від 25.09.2026.

08.10.2026 Державною міграційною службою подані до суду відомостей щодо державної реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , згідно яких місцем проживання останньої є АДРЕСА_1 .

Також 08.10.2026 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24876), який долучено до матеріалів справи.

ОСОБА_3 також подано відзив на позовну заяву (вх. №24972 від 09.10.2026), підписаний представником відповідача ОСОБА_4 на підставі ордера ВІ №1435986, який долучено до матеріалів справи.

09.10.2026 Державною прикордонною службою подані до суду відомостей щодо перетинання державного кордону України за останні 3 роки ОСОБА_3 .

12.10.2026 08.10.2026 від ОСОБА_2 надійшла копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00061485033 від 12 жовтня 2026 р., яким підтверджено, що датою смерті ОСОБА_1 є 14 серпня 2020 рік.

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 12.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовної заяви арбітражний керуючий Безпалий С.О. зазначає, що саме дії учасників Товариства, допущення ними порушення діючого законодавства призвели до негативних наслідків для боржника у вигляді втрати платоспроможності, що є підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Омега Плюс Харків" на засновника ОСОБА_2 , директора та засновника ОСОБА_1 , та колишнього учасника товариства у пiдозрiлий перiод ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідно до складеного ліквідатором Аналізу фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку ТОВ "Омега Плюс Харків" станом на 2026 (далі - Фінансовий аналіз) та як вбачається з даних представлених у табл. 1, протягом 2016 - 2017 р.р., основні показники підприємства, що характеризують фінансовий стан негативні, що свідчать про незадовільний фінансовий стан ТОВ Омега плюс Харків. Крім того, ліквідатор зазначає, що "відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, у разі коли за результатами розрахунків показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це свідчить про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві. Посилається на відсутність майна на праві власності боржника та укладення 27.09.2016 в якості забезпечення виконання умов Кредитного договору між Банком та ТОВ "Омега Плюс Харків" договору іпотеки № 34/2016-І без оформлення заставної, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 29б, 29в, 29г, 29д, 31, 31б, 31в, 31г, 32, 32а площею 124,3кв.м., 2-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5, 5-1а площею 216,5кв.м. загальною площею 340,8кв.м. літ. "А-6", що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 3 та належать Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі протоколу, серія та номер:11, виданий 17.05.2016, видавник "Омега Плюс Харків"; акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.05.2016, видавник ТОВ "Омега Плюс Харків", право власності зареєстровано в електронному реєстрі прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень, індексний номер 29772038 від 26.05.2016, Ємець І.О. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.05.2016, номер запису про право власності 14680624, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633670863101. Зазначає, що після укладення іпотечного договору, Товариством в особі керівника ОСОБА_1 було подано заяву про визнання банкрутом, що підтверджується Протоколом Загальних зборів № 20 ТОВ Омега плюс Харків від 27.06.2017 року. Згідно якого учасники Товариства прийняли рішення про припинення діяльності ТОВ Омега Плюс Харків шляхом ліквідації. А тому, укладення відповідного правочину потягло за собою виникнення заборгованості перед контрагентами та кредиторами, яку Товариство не в змозі було погасити і як наслідок припинило свою діяльність.

В обґрунтування відзиву ОСОБА_2 зазначає, що для покладення субсидіарної відповідальності на учасника недостатньо послатися лише на факт його участі у Товаристві або на його формальну можливість впливати на прийняття корпоративних рішень. Необхідно встановити та належним чином довести, які саме конкретні дії або бездіяльність вчинила відповідна особа, у чому полягала їх неправомірність, які наслідки вони спричинили для боржника та яким чином саме ці наслідки призвели до його неплатоспроможності та недостатності майна. Зазначає, що позивачем не наведено належного та достатньо конкретного обґрунтування наявності зазначених обставин. Також зазначає, що ТОВ «Омега Плюс Харків» виступало майновим поручителем, надавши належне йому нерухоме майно як забезпечення виконання зобов`язання іншої юридичної особи - ТОВ «Магнум». Отже, кредитне зобов`язання, яке забезпечувалося іпотекою, виникло саме у ТОВ «Магнум», а не у ТОВ «Омега Плюс Харків». Посилається на те, що сам факт існування договору іпотеки не свідчить про отримання ТОВ «Омега Плюс Харків» кредитних коштів, не перетворює Товариство на позичальника за кредитним договором та сам по собі не свідчить про наявність вини учасника Товариства у подальшому виникненні неплатоспроможності. Крім того, зобов`язання, виконання якого забезпечувалося майном ТОВ «Омега Плюс Харків», виникло саме у ТОВ «Магнум», тобто в іншої юридичної особи, яка є самостійним суб`єктом господарювання та відповідає за власними зобов`язаннями. ТОВ «Магнум» перебуває у процедурі банкрутства, у межах якої підлягають встановленню та врегулюванню його майнові зобов`язання, в тому числі і правовідносини з ПАТ АБ «Укргазбанк», фактичного розміру задоволених вимог кредитора; розміру вимог, які залишилися незадоволеними; інших обставин. Крім того зазначає, що позивачем не доведено причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та банкрутством ТОВ «Омега Плюс Харків». Сам факт існування договору іпотеки у 2016 році та подальшого банкрутства Товариства не свідчить, що одне стало причиною іншого.

В обґрунтування заперечень ОСОБА_3 зазначає, що позовна заява не містить жодної конкретної дії чи бездіяльності ОСОБА_3 , яку позивач вважав би протиправною, не обґрунтовує її вини та не пояснює, яким чином такі дії призвели до неплатоспроможності боржника. Також посилається на те, що договір іпотеки № 34/2016-І від 27.09.2016 з ПАТ АБ «Укргазбанк» не підтверджує наявності вини ОСОБА_3 . Боржник виступав майновим поручителем за кредитним зобов`язанням ТОВ «Магнум», яке є самостійною юридичною особою і перебуває в процедурі банкрутства. Тому наслідки невиконання основного зобов`язання не досліджені, а саме по собі укладення договору іпотеки не доводить ні вини відповідача, ні причинного зв`язку з банкрутством боржника. В свою чергу, заявлена сума 16 517 479,05 грн не обґрунтована розрахунком, який пов`язував би її з наслідками дій відповідача, і не може автоматично ототожнюватися із сумою зобов`язань боржника.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши та оцінивши надані учасниками судового процесу докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КузПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КузПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою ст. 61 КузПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КузПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої ст. 61 КузПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КузПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у: - прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами одноденками» тощо); - наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; - призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; - створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; - використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; - отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; - вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення ч. 2 ст. 61 КузПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КузПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КузПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Компанія «Омега Плюс Харків».

Судом установлено, що обґрунтовуючи вимоги про покладення на ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності, ліквідатор посилається на незадовільний фінансовий стан ТОВ «Омега Плюс Харків» та укладення 27.09.2016 договору іпотеки № 34/2016-І, за яким товариство виступило майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ «Магнум» перед ПАТ АБ «Укргазбанк».

Водночас самі по собі негативні фінансові показники та факт укладення договору іпотеки не доводять, що саме протиправні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили неплатоспроможність товариства.

ТОВ «Омега Плюс Харків» і ТОВ «Магнум» є самостійними юридичними особами, а виникнення заборгованості ТОВ «Омега Плюс Харків» перед ПАТ АБ «Укргазбанк» автоматично не підтверджує вини боржника чи його учасників або керівників у банкрутстві.

Так, ТОВ «Омега Плюс Харків» виступало майновим поручителем (іпотекодавцем - третьою особою у розумінні Закону України «Про іпотеку»), тобто надало власне майно як забезпечення чужого зобов`язання. Кредитне зобов`язання виникло у ТОВ «Магнум», а не у ТОВ «Омега Плюс Харків». Факт існування договору іпотеки не свідчить про отримання Товариством кредитних коштів, не перетворює його на позичальника і сам по собі не свідчить про вину відповідачів в подальшому виникненні неплатоспроможності.

Наявність у ТОВ «Магнум» заборгованості перед ПАТ АБ «Укргазбанк» сама по собі не є доказом вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у банкрутстві ТОВ «Омега Плюс Харків».

Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації).

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

В свою чергу, суд зазначає, що станом на цей час ТОВ «Магнум» перебуває у процедурі банкрутства (справа № 922/3633/18), у межах якої підлягають встановленню та врегулюванню його майнові зобов`язання, зокрема правовідносини з ПАТ АБ «Укргазбанк», фактичний розмір задоволених вимог кредитора, розмір вимог, що залишилися незадоволеними тощо.

Крім того, матеріали позову не містять достатнього обґрунтування того, у чому саме полягала протиправна поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким чином вона вплинула на фінансовий стан товариства та який причинний зв`язок існує між діями відповідачів й банкрутством боржника. Сам факт укладення договору іпотеки, недійсність якого позивачем не заявлена, не є достатньою підставою для покладення субсидіарної відповідальності.

При цьому, суд враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника.

Формальне виконання ліквідатором визначеного Кодексом про банкрутство обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") - за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/ бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Натомість, ліквідатором не було дотримано вказаної процедури та не надано достатніх доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями засновників (учасників) та керівників ТОВ «Омега Плюс Харків» із неплатоспроможністю останнього.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів до боржника, у зв`язку із відсутністю вини вказаних осіб у доведені до банкрутства та відповідно банкрутстві боржника. Відтак у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , суд зазначити наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зареєстровано актовий запис 26 серпня 2020 р. за № 00141461319 реєстратором Вовчанський районний відділ державної реестрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно з частиною четвертою статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Отже, на дату звернення ліквідатора до суду ОСОБА_1 вже помер, а його цивільна правоздатність була припинена, у зв`язку з чим він не міг бути стороною судового провадження.

За таких обставин, вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті по суті за його участю, оскільки на момент подання позову він уже не мав цивільної правоздатності та не міг бути відповідачем у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявою про заміну відповідача у справі.

Відтак наявні підстави для закриття провадження в частині вимог до ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 2, 7, 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 1, 2, 4, 5, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 231, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності - відмовити.

Провадження у справі за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс Харків" арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності - закрити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2026 р.

СуддяС.А. Прохоров