Decision № 140583821, 13.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Київ справа №320/52657/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (адреса вул. Шолуденка, буд. 33/19, Київ, 04116; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Суть спору та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2025 № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77923240203, № 77925240203.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 постановлено оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 постановлено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 19.02.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі наказу від 28.05.2025 № 3879-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, які контролюючий орган пов`язує з продажем банківських монет у 2020 2022 роках. За результатами перевірки складено акт від 17.07.2025 № 61081/Ж5/26-15-24-02-03/2967200791, на підставі якого 22.08.2025 прийнято п`ять податкових повідомлень-рішень на загальну суму 28 433 291,20 грн. ОСОБА_1 вважає висновки перевірки необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, він заперечує отримання коштів за договорами купівлі-продажу банківських монет від 23.03.2020, 10.02.2021 та 25.05.2022, укладеними з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, на загальну суму 135 000 000,00 грн. За твердженням позивача, покупці не здійснили оплату, кошти на його банківський рахунок не надходили, а контролюючий орган не має доказів проведення розрахунків. Сам факт укладення договорів, на його думку, не підтверджує фактичного отримання доходу. У зв`язку з відсутністю оплати 20.02.2025 позивач подав уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 2022 роки, у яких виключив раніше задекларовані суми з рядка 11.3, а 21.02.2025 додатково повідомив про фактичне неотримання коштів. Однак відповідач, як зазначає позивач, не врахував ані поданих уточнюючих декларацій, ані відповідної заяви та визначив податкові зобов`язання на підставі показників первинних декларацій. Позивач також вважає незаконними призначення та проведення перевірки, оскільки запит контролюючого органу від 20.12.2024 № 49411/Ж2/26-15-24-02-03-09 не містив конкретних відомостей про виявлені порушення та належних пояснень щодо невідповідностей у деклараціях. При цьому запит до Національного банку України, інформація якого згодом стала основою значної частини висновків перевірки, було направлено лише 27.01.2025. Позивач наголошує, що на момент направлення первинного запиту уточнюючі декларації вже були подані, однак контролюючий орган не перевірив їх змісту та не врахував внесених виправлень. За таких обставин, на його думку, належні підстави для призначення позапланової перевірки були відсутні. Крім того, позивач зазначає, що первинні декларації пройшли камеральні перевірки, за результатами яких він отримав довідки про відсутність невиконаних податкових зобов`язань за даними поданих декларацій. Він вважає, що подання уточнюючих декларацій замінило попередні показники, а самостійне виправлення відомостей формувало обґрунтовані очікування, що контролюючий орган не визначатиме податкові зобов`язання на підставі вже змінених даних. Також позивач пояснює, що первинні декларації подав за консультацією працівника податкової служби, який повідомив про необхідність декларування відповідних сум за відсутності об`єкта оподаткування. Позивач заперечує й висновок відповідача про оподаткування сум за договорами купівлі-продажу банківських монет на загальних підставах через відсутність участі банківської установи. На його переконання, позиція контролюючого органу є суперечливою, оскільки відповідач, з одного боку, не визнає укладені договори належною підставою для продажу банківських монет, а з іншого стверджує про фактичне отримання позивачем доходу за цими договорами. ОСОБА_1 вважає, що контролюючий орган не довів факту отримання коштів і не мав підстав самостійно визначати дійсний зміст правовідносин сторін без належного обґрунтування. З огляду на викладене позивач стверджує, що акт перевірки містить необґрунтовані та суперечливі висновки, а податкові повідомлення-рішення від 22.08.2025 № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77923240203 та № 77925240203 прийнято без належних фактичних і правових підстав. У зв`язку із цим позивач просить визнати їх протиправними та скасувати.

08.07.2025 представник Головного управління Державної податкової служби у місті Києві скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2025 № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77925240203 та № 77923240203. Відповідач установив, що 20.08.2024 позивач подав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 2022 роки, у яких задекларував у рядку 11.3 доходи, що не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, у розмірі 42 150 000,00 грн за 2020 рік, 49 795 000,00 грн за 2021 рік та 43 055 000,00 грн за 2022 рік. На підтвердження зазначених доходів позивач надав договори купівлі-продажу банківських монет від 23.03.2020, 10.02.2021 та 25.05.2022, укладені відповідно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також підписані сторонами акти приймання-передачі монет. 20.02.2025 позивач подав уточнюючі декларації за відповідні роки, у яких виключив зазначені суми доходів із рядка 11.3, а листом від 21.02.2025 повідомив контролюючий орган, що коштів за договорами фактично не отримував. Водночас відповідач вважає такі пояснення необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими самим позивачем документами. Зокрема, умовами договорів передбачено здійснення оплати в день отримання покупцями банківських монет. Згідно з актами приймання-передачі позивач передав монети покупцям, які їх прийняли. На думку відповідача, це свідчить про виконання сторонами договірних зобов`язань та отримання позивачем коштів. Додатковим підтвердженням задекларованих доходів відповідач вважає довідки від 22.08.2024, видані на підставі первинних податкових декларацій, у яких відповідні суми були відображені як доходи позивача. Відповідач також звертає увагу на розбіжності між поясненнями позивача та поданими документами. Зокрема, у листі від 21.02.2025 позивач зазначив про укладення договорів із ОСОБА_2 у 2020 2022 роках, тоді як надані документи підтверджують укладення з цією особою договору лише 23.03.2020. Крім того, позивач не надав доказів розірвання договорів або повернення коштів покупцям. За таких обставин відповідач вважає, що подання уточнюючих декларацій та твердження про неотримання доходу не спростовують відомостей, які позивач раніше самостійно задекларував. Відповідач зазначає, що впродовж 2020 2022 років операції з монетами, виготовленими з дорогоцінних металів і віднесеними до банківських металів, мали здійснюватися за участю банківської установи. Однак договори, надані позивачем, не передбачали участі банку, а документів, достатніх для підтвердження належності проданих монет до відповідної категорії валютних цінностей, позивач не надав. Посилаючись на інформацію Національного банку України, відповідач стверджує, що відсутність обов`язкової участі банківської установи не дає підстав вважати такі операції продажем валютних цінностей, доходи від якого не включаються до оподатковуваного доходу. У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку, що суми в загальному розмірі 135 000 000,00 грн, задекларовані позивачем за 2020 2022 роки, підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та оподаткуванню на загальних підставах. За результатами перевірки встановлено несплату податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 24 300 000,00 грн, зокрема 7 587 000,00 грн за 2020 рік, 8 963 100,00 грн за 2021 рік та 7 749 900,00 грн за 2022 рік, а також військового збору в загальній сумі 2 025 000,00 грн, зокрема 632 250,00 грн за 2020 рік, 746 925,00 грн за 2021 рік та 645 825,00 грн за 2022 рік. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав під час перевірки книгу обліку доходів і витрат, необхідну для визначення загального річного оподатковуваного доходу, а також не подав пояснень і документальних підтверджень на письмовий запит від 20.12.2024 № 49411/Ж12/26-15-24-02-03-09 та запит від 07.07.2025 № 1/26-15-24-02-03-07. Факт ненадання документів зафіксовано в актах від 07.07.2025 № 6588/Ж6/26-15-24-02-03 та від 11.07.2025 № 6763/Ж6/26-15-24-02-03. На думку відповідача, ненадання запитуваних пояснень і документів стало підставою для призначення позапланової перевірки та окремо свідчить про порушення позивачем установлених обов`язків. Заперечуючи доводи позивача щодо незаконності призначення перевірки, відповідач стверджує, що письмовий запит містив відомості про виявлені розбіжності між задекларованими доходами та наданими підтвердними документами, а ненадання позивачем пояснень і документів у встановлений строк було достатньою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Відповідач вважає, що наказ від 28.05.2025 № 3879-п видано в межах наданих контролюючому органу повноважень. Також відповідач зазначає, що копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про її початок було надіслано позивачу за податковою адресою. Поштове відправлення повернулося до контролюючого органу 13.06.2025 із відміткою про закінчення строку зберігання. На думку відповідача, таке повернення не спростовує належності направлення відповідних документів. Під час перевірки позивачу додатково направлено запит від 07.07.2025 про надання пояснень і документального підтвердження задекларованих доходів, однак запитувані документи надані не були. З огляду на викладене відповідач вважає, що висновки перевірки підтверджуються поданими позивачем договорами, актами приймання-передачі, первинними податковими деклараціями та довідками про задекларовані доходи. На переконання відповідача, позивач не спростував факту отримання доходів у загальній сумі 135 000 000,00 грн, а уточнюючі декларації не є достатнім підтвердженням їх фактичного неотримання. Відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.

10.03.2026 подано додаткові пояснення позивача.

У додаткових поясненнях щодо застосування норм права та врахування судової практики позивач звертає увагу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 320/48477/25, у якому розглядалися подібні правовідносини щодо оподаткування доходів від продажу банківських монет. Позивач зазначає, що в наведеному рішенні суд дійшов висновку, що листи Національного банку України не є нормативно-правовими актами та не мають обов`язкового характеру для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Крім того, суд установив, що законодавство не передбачає обов`язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операцій з відчуження банківських монет між фізичними особами операціями з валютними цінностями. На переконання позивача, відсутність участі банківської або іншої фінансової установи під час купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правової природи таких монет як валютних цінностей і не є підставою для втрати ними відповідного статусу. Позивач також посилається на висновок суду, за яким дохід від продажу банківських монет підлягає оцінці як дохід від операцій із валютними цінностями, що не включається до загального оподатковуваного доходу. Відповідно, збільшення контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за такими операціями визнано протиправним. Позивач визнає, що зазначене судове рішення не має обов`язкового характеру для суду під час розгляду цієї справи, однак вважає, що викладені в ньому правові висновки відображають підхід до вирішення аналогічних спорів і сприяють передбачуваності судової практики. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить суд урахувати наведені правові аргументи та висновки судової практики під час вирішення справи по суті.

31.03.2026 скеровано додаткові пояснення сторони позивача.

У додаткових поясненнях щодо застосування норм права та врахування судової практики позивач звертає увагу суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/52658/25, у якій розглядалися подібні правовідносини щодо оподаткування доходів від продажу банківських монет. Позивач зазначає, що в наведеному рішенні суд дійшов висновку, що листи Національного банку України не є нормативно-правовими актами, а тому відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» не мають обов`язкового характеру для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Крім того, суд зазначив, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не встановлює обов`язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операції з відчуження банківських монет між фізичними особами операцією з валютними цінностями. Отже, відсутність участі банку або іншої фінансової установи в операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правової природи таких монет як валютних цінностей і не може бути підставою для висновку про втрату ними відповідного статусу. Також позивач посилається на висновок суду, відповідно до якого дохід від продажу банківських монет підлягає правовій оцінці як дохід від операцій із валютними цінностями, що згідно з підпунктом 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включається до загального оподатковуваного доходу. У зв`язку із цим суд визнав протиправним збільшення податковим органом податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Позивач зазначає, що хоча наведене рішення не є обов`язковим для врахування судом у розумінні частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, воно відображає підхід судової практики до вирішення аналогічних спорів і сприяє забезпеченню передбачуваності правосуддя. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить суд урахувати наведені правові аргументи та висновки судової практики під час ухвалення рішення по суті справи.

01.07.2026 представник позивача подав до суду пояснення щодо наявності судового рішення в аналогічній справі, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач звертає увагу суду на те, що у справі № 320/52658/25 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДПС у місті Києві розглядався аналогічний спір щодо оподаткування доходу фізичної особи від продажу банківських монет, виготовлених із дорогоцінних металів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позов задоволено частково. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Постанова набрала законної сили. Суди дійшли висновку, що дохід від продажу банківських монет є доходом від операцій із валютними цінностями, який відповідно до підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включається до оподатковуваного доходу. Відсутність участі банку або іншої фінансової установи не змінює правової природи монет як валютних цінностей, а обов`язок довести протилежне покладається на контролюючий орган. Також суди зазначили, що листи Національного банку України не є нормативно-правовими актами та не мають обов`язкового характеру. Апеляційний суд урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у справі № 810/2210/17. Оскільки справи № 320/52657/25 та № 320/52658/25 стосуються аналогічних правовідносин і мають одного відповідача, позивач просить суд урахувати правову позицію, підтверджену судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи № 320/52657/25 копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 у справі № 320/52658/25 та довідки про набрання нею законної сили, а також урахувати викладені в судових рішеннях правові висновки під час розгляду справи.

11.08.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі позивача щодо повернення Верховним Судом касаційних скарг відповідача, поданих на судові рішення в аналогічній справі № 320/52658/25.

Позивач повідомляє суд про результати касаційного оскарження судових рішень в аналогічній справі № 320/52658/25 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДПС у місті Києві. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 у зазначеній справі підтверджено, що дохід фізичної особи від продажу банківських монет, виготовлених із дорогоцінних металів, є доходом від операцій із валютними цінностями, який відповідно до підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включається до оподатковуваного доходу. Головне управління ДПС у місті Києві тричі подавало касаційні скарги на зазначені судові рішення, однак ухвалами Верховного Суду від 15.07.2026, 22.07.2026 та 06.08.2026 їх повернуто через ненаведення належних підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, судові рішення у справі № 320/52658/25 залишаються чинними, не скасованими та не зміненими судом касаційної інстанції. Позивач вважає, що викладені в них правові висновки мають бути враховані під час розгляду цієї справи з огляду на аналогічність предмета спору та тотожність відповідача. На підставі викладеного позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 320/52657/25 копії ухвал Верховного Суду від 15.07.2026, 22.07.2026 та 06.08.2026 про повернення касаційних скарг, а також урахувати, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 320/52658/25 залишаються чинними.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

ОСОБА_1 , який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, у судові засідання не з`являвся.

Представник позивача Виродов А.Ю. у судовому засіданні надав усні пояснення, у яких зазначив про обґрунтованість заявлених позовних вимог, підтримав позов у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Представник Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

На підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28.05.2025 № 3879-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого від продажу банківських монет, за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Перевірку проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України. Про її проведення позивача повідомлено письмовим повідомленням від 28.05.2025 № 1450/26-15-24-02-03 та копією наказу, які направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення за його податковою адресою.

За даними Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України, у 2020 році відомості про доходи позивача були відсутні, у 2021 році відображено дохід у вигляді додаткового блага в сумі 217,19 грн, а у 2022 році - дохід від підприємницької діяльності в сумі 9 755 870,00 грн. Інші доходи, які не підлягають оподаткуванню, за зазначеними даними за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 не відображалися.

У податкових деклараціях про майновий стан і доходи позивач задекларував у рядку 11.3 розділу III доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, від продажу банківських монет на загальну суму 135 000 000,00 грн, а саме:за 2020 рік - 42 150 000,00 грн за договором купівлі-продажу банківських монет від 23.03.2020, укладеним у місті Києві між позивачем як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем; за 2021 рік - 49 795 000,00 грн за договором купівлі-продажу банківських монет від 10.02.2021, укладеним у місті Києві між позивачем як продавцем та ОСОБА_7 як покупцем; за 2022 рік - 43 055 000,00 грн за договором купівлі-продажу банківських монет від 25.05.2022, укладеним у місті Києві між позивачем як продавцем та ОСОБА_8 як покупцем.

Відповідно до умов договору від 23.03.2020, право власності на монети та відповідні права й обов`язки переходили до покупця з моменту укладення договору та фактичної передачі монет. До договору були оформлені додаток № 1 та акт приймання-передачі від 23.03.2020, якими сторони зафіксували передачу колекційних монет згідно з визначеним переліком.

За договором від 10.02.2021 продавець передавав покупцеві банківські монетні цінності за ціною 49 795 000,00 грн. Згідно з пунктом 3.1 та розділом 3 договору, зобов`язання продавця щодо фактичної передачі монет відповідно до додатка № 1 вважалися виконаними, а монети - переданими у власність покупця з моменту укладення договору. За пунктом 3.2 договору з моменту передачі монет до покупця переходили всі права та обов`язки одноосібного приватного власника. Додатком № 1 та актом приймання-передачі від 10.02.2021 оформлено передачу позивачем покупцеві колекційних монет із золота та срібла в кількості згідно з переліком до договору.

Відповідно до договору від 25.05.2022, позивач продавав, а ОСОБА_8 купував банківські монети за ціною 43 055 000,00 грн. Згідно з розділом 3 договору, з моменту його підписання та передачі монет покупець набував права й обов`язки одноосібного приватного власника. Додатком № 1 та актом приймання-передачі від 25.05.2022 оформлено передачу покупцеві банківських монет згідно з описом.

Суд встановив, що 20.02.2025 позивач подав до Центральної державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у місті Києві уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки, зареєстровані відповідно за № 156506, № 154637 та № 223963.

Водночас у заяві від 21.02.2025, адресованій Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві, позивач зазначив, що кошти від покупця ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу монет у 2020, 2021 та 2022 роках фактично не отримував, на банківський рахунок вони не зараховувалися. У зв`язку з цим у заяві вказано на подання 20.02.2025 уточнюючих декларацій: за 2020 рік № 229909 на суму 42 150 000,00 грн, за 2021 рік № 234810 на суму 49 795 000,00 грн та за 2022 рік № 325905 на суму 43 055 000,00 грн. Також позивач зазначив, що договори вважає недійсними.

У довідці Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (Шевченківський район) від 22.08.2024 № 26816/АП/26-15-59-06-06 щодо декларації за 2020 рік зазначено, що позивач подав 20.08.2024 декларацію № 229909, у якій задекларував річний дохід у сумі 42 150 000,00 грн, що не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу та відображений у рядку 03. Податкові зобов`язання до сплати становили 0,00 грн.

У довідці цього ж контролюючого органу від 22.08.2024 № 26816/АП/26-15-59-06-06 щодо декларації за 2021 рік зазначено, що позивач подав 20.08.2024 декларацію № 234810, у якій задекларував загальний річний дохід у сумі 49 795 217,19 грн, з яких 217,19 грн включалися до оподатковуваного доходу, а 49 795 000,00 грн не включалися до нього. Сума податкових зобов`язань до сплати становила 0,00 грн.

Згідно з довідкою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (Шевченківський район) від 22.08.2024 № 26864/АП/26-15-59-06-06 щодо декларації за 2022 рік, позивач подав 22.08.2024 декларацію № 325905, у якій задекларував загальний річний дохід у сумі 69 582 090,00 грн, повністю віднесений до доходів, що не включаються до розрахунку оподатковуваного доходу. Податкові зобов`язання до сплати становили 0,00 грн.

Суд встановив, що 20.12.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві направило позивачу запит про надання пояснень та документальних підтверджень вих. № 49411/Ж12/26-15-24-02-03-09, у якій запропоновано надати пояснення та документальні підтвердження задекларованих доходів за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, зокрема щодо отримання та придбання банківських монет за договорами з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Указане поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання АТ «Укрпошта» 27.01.2026.

27.01.2025 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві направило до Національного банку України запит вих. № 23265/26-15-24-02-03-03. У ньому, у зв`язку з надходженням інформації про операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами протягом 2018 2023 років, порушено питання щодо належності банківських монет до валютних цінностей, наявності у фізичних осіб підстав для проведення таких операцій без участі уповноваженого банку та легітимності відповідних операцій.

У відповіді Національного банку України від 27.01.2025 № 23265/5/26-15-24-02-03-03 зазначено, що монети, виготовлені з дорогоцінних металів, зокрема пам`ятні та інвестиційні монети з визначеною чистотою металу, належать до банківських металів і валютних цінностей відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Також суд встановив, що у листі наведено положення валютного законодавства та постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 зі змінами, відповідно до яких уповноваженим установам заборонено здійснювати торгівлю валютними цінностями, крім передбачених цією постановою випадків. Національний банк України окремо повідомив, що не наділений повноваженнями здійснювати валютний нагляд за дотриманням фізичними особами вимог валютного законодавства під час проведення валютних операцій.

Відповідно до наказу від 28.05.2025 №3879-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого від продажу банківських монет за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Платник податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) проінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 28.05.2025 №1450/26-15-24-02-03 та копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.05.2025 №3879-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 17.07.2025 № 61081/Ж5/26-15-24-02-03/2967200791.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про такі порушення з боку позивача: пункту 179.1 статті 179 з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві; підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - несплата податку на доходи фізичних осіб за 2020 2022 роки в сумі 24 300 000,00 грн, зокрема за 2020 рік - 7 587 000,00 грн, за 2021 рік - 8 963 100,00 грн та за 2022 рік - 7 749 900,00 грн; підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16№ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній у 2020 2022 роках, - ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету військового збору в сумі 2 025 000,00 грн, зокрема за 2020 рік - 632 250,00 грн, за 2021 рік - 746 925,00 грн та за 2022 рік - 645 825,00 грн; підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України - ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу про надання інформації.

Під час перевірки платнику податків ОСОБА_1 направлено запит від 07.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо задекларованих доходів в рядку 11.3 декларацій про майновий стан і доходи за 2020 2022 роки.

Фізичною особою ОСОБА_1 на лист від 20.12.2024 №49411/Ж12/26-15-24-02-03-09 та на запит від 07.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07, а також до перевірки не надано документи, про що складено Акти про ненадання документів № 6588/Ж6/26-15-24-02 03 від 07.07.2025 та № 6763/Ж6/26-15-24-02-03 від 11.07.2025.

У листі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21.10.2025 про надання копій документів щодо перевірки позивача зазначено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі наказу від 28.05.2025 № 3879-п, за результатами якої складено акт від 17.07.2025 № 61081/Ж5/26-15-24-02-03/2967200791 та 22.08.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77925240203 і № 77923240203.

Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 17.07.2025 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві 22.08.2025 прийняло п`ять податкових повідомлень-рішень № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77923240203 та № 77925240203 на загальну суму 28 433 291,20 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.07.2025 № 77916240203, встановлено порушення п.п. 168.2.1, п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. 164.2.20, п.п. 164.2.9, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України щодо несплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за 2020 2022 роки в сумі 24 300 000,00 грн із задекларованого/отриманого доходу 135 000 000,00 грн від продажу банківських монет (у 2020 р. - 42 150 000,00 грн; у 2021 р. - 49 795 000,00 грн; у 2022 р. - 43 055 000,00 грн). Згідно з документом, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 26 237 475,00 грн, з яких основний платіж - 24 300 000,00 грн (за 2020 р. - 7 587 000,00 грн, за 2021 р. - 8 963 100,00 грн, за 2022 р. - 7 749 900,00 грн) та штрафні (фінансові) санкції - 1 937 475,00 грн (за 2022 рік у розмірі 25%; за 2020 та 2021 роки штрафні санкції не застосовувалися на підставі п. 52№ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.07.2025 № 77919240203, встановлено порушення п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків ОСОБА_1 до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 121.1 ст. 121 ПКУ застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 1 020,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2025р. № 77922240203, встановлено порушення п. 179.1 ст. 179 з урахуванням вимог п.п. 49.18.4, п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, що виявилося у несвоєчасному поданні ОСОБА_1 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки (фактично подано 20.08.2024 р.). На підставі п. 120.1 ст. 120 ПКУ застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 340,00 грн (за декларацію за 2022 рік; за 2020 та 2021 роки штрафні санкції - 0,00 грн відповідно до п. 52№ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.07.2025р. № 77923240203, встановлено порушення п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України через ненадання відповіді та документів на письмовий запит контролюючого органу. На підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 121.2 ст. 121 ПКУ застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що становить 8 000,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2025 № 77925240203, встановлено порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3, п. 16№ підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 р. у сумі 2 025 000,00 грн (у т.ч. за 2020 р. - 632 250,00 грн, за 2021 р. - 746 925,00 грн, за 2022 р. - 645 825,00 грн). Згідно з документом, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 2 186 456,25 грн, з яких основне зобов`язання - 2 025 000,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 161 456,25 грн. Згідно з таблицею розрахунку донарахованої суми податку та штрафних санкцій за порушення (25%) щодо військового збору за період 2020 2022 років, донараховано суму податку: за 2020 рік - 632 250,00 грн (штрафні санкції становлять 0,00 грн на підставі п. 52№ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України); за 2021 рік - 746 925,00 грн (штрафні санкції - 0,00 грн на підставі п. 52№ підрозділу 10 розділу XX ПКУ); за 2022 рік - 645 825,00 грн (штрафні санкції за порушення - 161 456,25 грн). Загальна сума до сплати становить 2 186 456,25 грн, що складається з донарахованого основного платежу у розмірі 2 025 000,00 грн та застосованих штрафних санкцій у сумі 161 456,25 грн.

ОСОБА_1 вважає податкові повідомлення-рішення 22.08.2025 № 77916240203, № 77922240203, № 77919240203, № 77923240203, № 77925240203, які винесені на підставі акту перевірки від 17.07.2025 № 61081/ Ж5/26-15-24-02-03/2967200791, є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, у відповідності до вимог пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Щодо порядку проведення перевірки та визначеної підстави проведення перевірки

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, на підставі яких відповідач призначив перевірку у цій справі, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу від 28.05.2025 №3879-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого від продажу банківських монет за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

ОСОБА_1 проінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 28.05.2025 №1450/26-15-24-02-03 та копією наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.05.2025 №3879-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.

Згідно повідомлення про вручення листа платнику, повернутого до ГУ ДПС у м. Києві, лист повернено до податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 13.06.2025.

Суд також встановив вище, що 20.12.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві направило позивачу запит про надання пояснень та документальних підтверджень вих. № 49411/Ж12/26-15-24-02-03-09, у якій запропоновано надати пояснення та документальні підтвердження задекларованих доходів за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, зокрема щодо отримання та придбання банківських монет за договорами з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Указане поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання АТ «Укрпошта» 27.01.2026.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податку (його представнику).

Відповідно пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної адресою (місцезнаходженням, перевірки, податковою шляхом адресою) надсилання платника за податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної ст. 200 Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Суд погоджується з доводами відповідача, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи вищезазначене, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано відповідь на запит від 20.12.2024 № 49411/Ж12/26-15-24-02-03-09, чим порушено вимоги п.п.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України.

Відповідно, суд відхиляє доводи позивача про те, що перевірка була призначена безпідставно.

Суд вважає, що факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, є юридично значущою та достатньою передумовою для реалізації контролюючим органом повноважень щодо призначення перевірки.

Щодо ненадання відповіді на запит

Судом встановлено, що під час перевірки платнику податків ОСОБА_1 направлено запит від 07.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо задекларованих доходів в рядку 11.3 декларацій про майновий стан і доходи за 2020 2022 роки.

Також, суд установив, що фізичною особою ОСОБА_1 на лист від 20.12.2024 №49411/Ж12/26-15-24-02-03-09 та на запит від 07.07.2025 №1/26-15-24-02-03-07, а також до перевірки не надано документи, про що складено Акти про ненадання документів № 6588/Ж6/26-15-24-02 03 від 07.07.2025 та № 6763/Ж6/26-15-24-02-03 від 11.07.2025.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати всі документи, необхідні для перевірки, після отримання повідомлення про її проведення.

Так відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності. Отже, надання документів є прямим обов`язком платника податків.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 року у справі № 2а-9423/12/2670, зазначив, зокрема, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.07.2025 № 77923240203, яким встановлено порушення п. п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України через ненадання відповіді та документів на письмовий запит контролюючого органу та яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що становить 8 000,00 грн, є таким, що прийняте у спосіб та в порядку встановленими законом за наявності усіх правових на те підстав.

Також, суд формує висновок про законність податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2025 № 77919240203, яким за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковування доходу застосовано штрафні санкції до позивача в сумі 1020,00 грн, оскільки обґрунтованість скасування вказаної вимоги позивач у судовому засіданні не підтвердив і не навів в підтвердження цього належних і переконливих доказів, які б давали суду можливість прийняти рішення про протиправність таких дій відповідача.

Щодо податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.07.2025 № 77916240203 та від 17.07.2025 № 77925240203

З 07.02.2019 набрав чинності Законо України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2473-VIII, валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Частиною першою статті 4 Закону № 2473-VIII, встановлено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Згідно з підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 ПК України, торгівля валютними цінностями - операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Стаття 2 Закону №2473-VIII визначає принципи валютного регулювання, в числі яких - свобода здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

У даному випадку, в акті перевірки податковим органом викладено висновки про те, що банківськими металами вважаються монети, які придбані/продані виключно за посередництвом банківської установи.

Суд зазначає, що у своїх доводах контролюючий орган помилково не розмежовує операції з банківськими металами, що здійснюються банками та іншими фінансовими установами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, від операцій, заснованих на цивільно-правових угодах з відчуження банківських монет між фізичними особами.

Однак, Закон №2473-VIII не встановлює обов`язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операції з відчуження банківських монет між фізичними особами операцією з валютними цінностями.

Отже, відсутність участі банку або іншої фінансової установи у операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правову природу таких монет як валютних цінностей, та не може бути підставою для висновку про втрату ними статусу валютних цінностей.

Тому доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Відповідач також посилається на лист Національного банку України від від 27.01.2025 № 23265/5/26-15-24-02-03-03.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679 XIV), до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону № 679-XIV, Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії (індивідуальні акти), які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Суд звертає увагу, що листи Національного банку України не належать до нормативно-правових актів, а тому у розумінні вимог ст. 56 Закону № 679-XIV вони не мають обов`язкового характеру для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. За фактичних обставин справи, податковим органом не доведено, що відчужені позивачем банківські монети не відповідають критеріям валютних цінностей.

Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів з боку контролюючого органу того, що предметом договорів купівлі-продажу були монети, які не відповідають визначенню банківських металів та валютних цінностей, твердження відповідача про оподатковуваний характер доходу від їх продажу ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вимогам законодавства.

У силу приписів підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, перелічені в статті 165 Податкового кодексу України.

Так, у силу положень підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.

Виходячи з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що продаж позивачкою банківських монет, за відсутності доведених відповідачем обставин, що виключають їх належність до валютних цінностей, підлягає правовій оцінці як дохід від операцій з валютними цінностями, який відповідно до вимог податкового законодавства, а саме пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПК України, не включається до загального оподатковуваного доходу.

Відповідно, здійснене відповідачем збільшення податкового зобов`язання позивачки з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем в рядку 11.3 поданої звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік задекларовано доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу у сумі 42 150 000,00 грн, в рядку 11.3 поданої звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021р. задекларовано доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу у сумі 49 795 000,00 грн., в рядку 11.3 поданої звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022р. задекларовано доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу у сумі 43 055 000,00 грн.

Зазначені вище декларації про майновий стан і доходи подані позивачем за консультацією працівника податкової служби, що не було враховано контролюючим органом при проведенні перевірки.

Окремо суд зазначає, що згідно з абзацом 2 підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити ї однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 року №17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Зокрема, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19 зроблено висновок про те, що за практикою ЄСПЛ, яка сформувалася з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов? язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Главою ІІ ПК України передбачено підстави та умови притягнення платників податків до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, без диференціації за видами перевірок.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим ПК України або законами з питань митної справи.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, кщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил і норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п. 112.2 ст. 112 ПК України).

Отже, фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення, нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести ціленаправленість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.

Так, при встановлені порушення щодо перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) (правильності заповнених податкових декларацій) залежно від обставин встановлених порушень, може зазначатися таке: - платник податків відповідальний за складання податкової звітності (ст. 36 ПК України); - ПК України та підзаконними нормативними актами вст ановлено форми податкової звітності та порядок їх заповнення; - при заповненні податкової звітності платник податків має діяти із належною обачністю, наявність у звітності логічних чи технічних помилок (описок) може свідчити, що в такому разі він діяв без достатньої належної обачності; - забезпечення контролюючим органом можливості отримання платником податків консультування з питань формування (заповнення показників) податкової звітності, зокрема телефонна «гаряча» лінія, індивідуальна податкова консультація тощо.

Відповідно до п. 112.7 ст. 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення наявність вини платника податків.

Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, правова позиція с формульована у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, у якій зазначено, що саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені правопорушення.

Тобто обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 17.07.2025 № 77916240203 та від 17.07.2025 № 77925240203, якими позивачу збільшено суми грошового зобов?язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не можуть вважатись такими, що ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, та відповідно підлягають скасуванню судом.

Щодо питання несвоєчасного подання позивачем податкових декларацій за 2020-2022 роки

Відповідно до норм ПК України громадяни, які подають податкові декларації про майновий стан і доходи розподіляються на дві категорії: осіб, які зобов`язані подавати річну декларацію, та осіб, які мають право подати декларацію добровільно.

Статтею 165 ПК України визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 ПК України, відповідно до п. 179.2 якої, обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання податкової декларації прямо передбачено цим Кодексом, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього Кодексу не оподатковується.

Оскільки судом встановлено, що доходи позивача від продажу монет не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно у неї не виникло обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Відсутність обов`язку щодо подання податкової декларації нівелює порушення законодавства за несвоєчасне її подання.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення від 17.07.2025 № 77922240203 яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020-2022 роки, визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного частка задоволених вимог становить у гривневому еквіваленті становить 28 262 815 грн із 28 271 835 грн, що відповідає 99,968 %. Відповідно, судовий збір який підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві становить 15 135,17 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2025 № 77922240203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2025 № 77916240203.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.07.2025 № 77925240203.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 135,17 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять п`ять) гривень 17 копійок. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.