Court ruling № 140578686, 12.10.2026, Kyivskyi District Court of Poltava City

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 552/5421/25

Провадження № 1-кп/552/375/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.26

12.10.2026 Київський районний суду м. Полтави в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023170000000647 від 14.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, так як він у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк (до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, враховуючи і те, що він офіційно не працевлаштований; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, анкетні дані яких нараз відомі, при цьому ОСОБА_15 інкриміновано кримінальне правопорушення, вчинене з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній притягується до кримінальної відповідальності ще в двох інших кримінальних провадженнях.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики наведені прокурором наразі повністю відсутні. Зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути обґрунтований лише тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та суворістю передбаченого за нього покарання, також не доведеним є ризик впливу на свідків. Натомість, за час дії запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_16 не переховувався від суду та не перешкоджав правосуддю. Окрім того, він позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та дитину з інвалідністю, потерпілий ОСОБА_17 претензій до обвинуваченого не має. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_16 має проблеми із здоров`ям, а подальше його перебування в умовах ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», в якій наразі відсутнє вузькоспеціалізоване висококваліфіковане лікування, загрожує безповоротним погіршенням стану здоров`я останнього.

Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав доводи свого захисника просив змінити йому запобіжний захід пояснюючи, що не визнає себе винуватим.

Суд, заслухавши думку ОСОБА_14 та його захисника ОСОБА_4 , дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своє ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_18 кримінального правопорушення була врахована при обранні йому запобіжного заходу.

Метою продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_14 на даний час є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання: спробам переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілого в кримінальному провадженні оскільки ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований; останньому відомі анкетні дані свідків, при цьому йому інкриміновано кримінальне правопорушення, вчинене з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, також останній притягується до кримінальної відповідальності ще в двох інших кримінальних провадженнях.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Враховуючи зазначене, застосування до ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави відповідно до ст. 183 ч. 4 КПК України, є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути вищезазначені ризики.

Твердження захисника та обвинуваченого ОСОБА_9 про відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України суд вважає непереконливими, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим і використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», згідно з яким інші більш м`які запобіжні заходи, ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинуваченого, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилятись від слідства та суду.

Також суд приймає до уваги, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_19 позитивно характеризується та потерпілий не має до нього претензій, має на утриманні дитину інваліда, міцні соціальні зв`язки, суд, з урахуванням наведеного вище, відхиляє як такі, що не дають підстав для зміни чи скасування підозрюваному запобіжного заходу.

Враховуючи вищезазначене, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_20 на цілодобовий домашній арешт слід відмовити, та продовжити йому строк тримання під вартою на строк 60 діб.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 183 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_15 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 10 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави в умовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1