Decision № 140576141, 14.10.2026, Nova Ushytsia District Court of Khmelnytskyi Oblast

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/666/26

2/680/620/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі ТОВ «Займер») був укладений кредитний договір № 242091, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в терміни визначені у договорі.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, шляхом перерахунку на його банківську карту.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (до зміни найменування - ТОВ «Займер») та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Клай Інвест» права грошової вимоги, в тому числі щодо відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №242091 у розмірі 18 250 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 250 грн заборгованість за відсотками.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, серед іншого в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток до Електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документу.

Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін та ухвалення заочного рішення, про що суд 14 жовтня 2026 року постановив ухвалу.

У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів.

Процесуальні дії у справі

24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 вересня 2023 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 242091 (далі -Договір), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (CL8235), відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору) (арк. спр. 10-12, 18).

Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 23.09.2023 (п.1.2 Договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу (п. 1.3 Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення (п. 3.3 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 (п. 1.4, розділ 9 договору).

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. договору зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення (п. 5.3 Договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1 Договору).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 242091 сторонами встановлено графік платежів за договором. Сума процентів за користування кредитом протягом 14 днів становить 3 500 грн (арк. спр.12).

Даними відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 21 вересня 2026 року, випискою по особовому рахунку, повідомленням ТОВ «ПрофітГід» підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 10 вересня 2023 року зарахований платіж у розмірі 5 000 грн (арк. спр.20, 57-58).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2312024/1, відповідно до умов якого від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №242091 на загальну суму 18 250 грн, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом приймання передачі реєстру прав вимоги, платіжними інструкціями (арк.спр.28-29, 31,32,33-34).

Зміна найменування первісного кредитора із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест» підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ «Займер» від 13 вересня 2023 року (арк. спр.35).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №242091 від 10 вересня 2023 року, укладеними між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» (до зміни найменування - ТОВ «Займер») було укладено договір про надання фінансового кредиту № 242091 від 10 вересня 2023 року.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем - CL8235), що цілком відповідає положенням наведених вище норм закону, який є вбудованими в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).

Кредитні кошти у розмірі 5 000 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на його банківський рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджуються довідкою ТОВ «ПрофітГід», повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» та випискою про рух коштів по карті ОСОБА_1 .

Отже, факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «Клай Інвест» суд вважає доведеним.

У подальшому позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором.

При визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за Договором, суд виходить із наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 18 250 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 250 грн заборгованість за відсотками, про що свідчить складений розрахунок заборгованості (арк.спр.13-17).

За умовами договору сторони встановили строк кредиту 14 днів (з 10 вересня 2023 року до 23 вересня 2023 року), а тому із урахуванням розміру неповернутої позики 5 000 гривень, процентної ставки, визначеної п. 1.3 Договору і строку кредиту, розмір заборгованості за відсотками становить 3 500 грн (5000 х 5% х 14), а розмір загальної заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 8 500 гривень (5 000 + 3 500), що цілком узгоджується із погодженим сторонами у Додатку №1 графіком розрахунків та загальної вартості кредиту (арк. спр.12).

Доказів пролонгації строку кредитування суду не надано.

Пункт 3.3 Договору, згідно якого, у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, стосується стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання, що регулюється положеннями ст. 625 ЦК України.

Позивач фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення з відповідача відсотків за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявив.

З наведеного випливає відсутність підстав для стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання за період з 24 вересня 2023 року до 01 листопада 2023 року.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав, а відтак вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8 500 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 500 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. 01 червня 2026 року укладено договір про надання правової допомоги № 42649746/02 з адвокатом (ФОП) Білецьким Б.М., а згодом додаткову угоду до нього від 21 липня 2026 року, якою зокрема доповнено розділ 1, яким узгоджено, що адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 (арк. спр.36-37,38).

Відповідно до акту надання послуг та опису виконаних робіт від 21 липня 2026 року згідно з Договором №42649746/02 від 01 червня 2026 року, ОСОБА_2 надав клієнтові ТОВ «Діджи Фінанс» послуги, пов`язані із письмовою консультацією клієнта, правовим аналізом спірних правовідносин та наданням правових рекомендацій, складанням позовної заяви, формуванням додатків до позову, на що витрачено 6 годин. Вартість послуг - 6 000 гривень (арк. спр.39,40).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви, а тому суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу 4 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (18 250 грн) та часткового задоволення позову (8 500 грн х 100 : 18 250 = 46,57%), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 239,87 грн (3 328 х 0,8=2 662,40 х 46,57%=1 239,87) та 1862,80 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 46,57%= 1862,80).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 242091 від 10 вересня 2023 року в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 500грн заборгованість за процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) гривні 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 239 (одну тисячу двісті тридцять дев`ять) гривень 87 коп. сплаченого судового збору, а всього 3 102 (три тисячі сто дві) гривні 67 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя А. О. Олійник