Court ruling № 140570586, 08.10.2026, Kyivskyi District Court of Odesa City

Справа № 523/19254/26

Провадження № 1-кп/947/1416/26

УХВАЛА

08.10.2026 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні у стадії підготовчого провадження клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024162390000675 від 01.10.2024 щодо обвинувачених

ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.27 ч.5 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старозаводське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Овідіополь, Овідіополльського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одружений, офіційно не працевлаштований, в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.190, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 і його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їх захисника адвоката ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м.Одеси 22.09.2026 з Одеського апеляційного суду після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162390000675 від 01.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.27 ч.5 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.190, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.

Ухвалою судді від 23.09.2026 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні був призначений до підготовчого судового засідання на 08.10.2026.

Прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяця щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки строк дії попередньої ухвали суду закінчується.

В обґрунтування необхідності продовження строків дії раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурор зазначив, що вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, вчинити нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

На думку прокурора, обрання щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду є недоцільним, оскільки інші запобіжні заходи будуть не в змозі забезпечити дотримання обвинуваченими певної процесуальної поведінки та стримувати їх від дій, які можуть перешкоджати належному судовому розгляду зазначеного кримінального провадження.

Окрім того, враховуючи військову агресією збройних сил російської федерації проти нашої держави, впровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_9 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ дія якого на теперішній час продовжена, застосування більш м`яких запобіжних заходів до осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів зазначеної категорії, є недоцільним та може призвести до негативних наслідків як для вирішення завдань та задач кримінального провадження, так і для рівня злочинності в цілому.

Такі обставини вказують на необхідність та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обмеження їх конституційних прав не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Крім того, прокурор просить покласти на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, зміну засобів зв`язку; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

утримуватись від спілкування зі свідками, експертами та обвинуваченими у вказаному провадженні.

Адвокат ОСОБА_8 подала письмові заперечення проти задоволення клопотань прокурора, в яких, між іншим зазначила, що на потвердження доводів свого клопотання прокурор посилається на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

У запереченнях адвокат зазначила, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона обвинувачення не довела ризики, на які посилається.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть вдатись до спроб переховуватись від правоохоронних органів та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їм злочини є хибним, не відповідає дійсності та не підтверджується жодним з наявних матеріалів справи.

Обвинувачені не перебували у розшуку, не були затримані в установленому законом порядку та прибули до суду самостійно, добровільно та завчасно, а також не порушували обов`язків, покладених на них в рамках застосування запобіжного заходу раніше.

Окрім цього, прокурором не надано жодних доказів наявності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, нерухомості на території іншої країни або достатньої кількості грошових коштів для такого переховування та виїзду за кордон, тобто не було доведено таких підстав, що виправдовували б думку про існування об`єктивної можливості у її підзахисних уникнути правосуддя. Слід також врахувати, що через проголошений на території України воєнний стан чоловікам віком від 18 до 60 років фактично заборонено виїзд до інших країн.

Разом з цим, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту судом вже було покладеного на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов`язок, передбачений п.8 ч.5 ст.194 КПК України, на підставі чого останні вже передали до компетентних органів свої закордонні паспорта, що також підтверджує неможливість переховування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території іншої держави та свідчить про належне виконання ними процесуальних обов`язків.

На думку сторони захисту, єдиною підставою для подальшого утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом є тяжкість покарання, яке загрожує їм у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, що їм інкриміновані. На вказану обставину посилається і прокурор у своєму клопотанні як на один із головних чинників можливого неналежного виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх процесуальних обов`язків, а також як підставу, що унеможливлює застосування до них жодного більш м`якого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним, що знайшло своє відображення в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від 26.06.1991 по справі «Латальє проти Франції», за скаргою № 38717/04 від 14.10.2010 по справі «Хайредінов проти України», за скаргою № 37466/04 від 20.05.2010 по справі «Москаленко проти України», за скаргою № 5522/04 від 20.01.2011 по справі «Прокопенко проти України».

Беручи до уваги практику ЄСПЛ, сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція ЄСПЛ, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку.

Крім цього, в обґрунтування існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор посилається на ту обставину, що наразі свідки у кримінальному провадженні не були допитані, у зв`язку з чим її підзахисні, нібито, мають змогу незаконно впливати на останніх шляхом погроз з метою зміни їх показів. Сторона захисту вважає, що наведені доводи не підтверджуються наявними матеріалами провадження та носять лише формальний характер. Під час судового розгляду прокурором не надано жодного доказу того, що її підзахисні будь-яким чином взаємодіють зі свідками, тим паче вчиняють якісь протиправні дії щодо них. Слід також зазначити, що не існує документального підтвердження, що вказані особи на стадії досудового розслідування або на даний момент звертались в установленому законом порядку до правоохоронних органів з відповідні дії заявами про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо них протиправних дій, які б загрожували їх життю і здоровю, або погроз вчинення таких дій у зв`язку з повідомленими піти під час допиту відомостями.

Окрім того, на думку захисту, лише сам факт обізнаності її підзахисних про осіб потерпілих і свідків у кримінальному провадженні не є доказом того, що останні шляхом погроз або умовлянь впливатимуть на них. Тобто наведена обставина не доводить саме наявності наміру у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , опинившись на волі, вчиняти у майбутньому незаконні дії відносно потерпілих та свідків.

Крім того, її ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимим, в ОСОБА_3 взагалі раніше не був судимий. Відносно них на розгляді суду першої інстанції не перебувають будь-які інша кримінальні справи, а також є реальна можливість працевлаштування для подальшого отримання коштів на забезпечення власних потреб у легальний спосіб.

Твердження сторони обвинувачення про наявність у обвинувачених мети і подалі вчиняти протиправні дії, у тому числі через відсутність джерела доходу, є нічим іншим, як голослівністю, оскільки така позиція не ґрунтується на будь-яких актуальних, тобто отриманих в даний проміжок часу, та документально підтверджених фактах.

Сторона обвинувачення просто цитує доводи, в особливості щодо невиконання обов`язку з`являтися за викликом до органу досудового розслідування та суду, без конкретизації, у чому саме, крім вже наведеного, буде полягати якесь інше перешкоджання з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_10 здійсненню кримінального провадження. За таких обставин неможливо впевнено стверджувати про доведеність вказаного ризику.

Слід також зазначити, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не заперечують своєї провини, активно співпрацювали зі слідством, добровільно та за власної ініціативи надали слідству вагомі докази, необхідні для проведення повного та всебічного досудового розслідування, не вчиняли будь-яких інших дій, направлених на зрив запланованих процесуальних дій, у тому числі передбачених Законом України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини».

Обвинувачені не допускали порушення раніше обраного щодо них запобіжного заходу та належно виконували покладені на них процесуальні обов`язки.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають певні захворювання та потребують постійного лікування

Зокрема, ОСОБА_4 страждає на хронічний лівобічний ішеорадікулоневрит, м`язевотонічний та больовий синдроми, грижі та протрузії міжхребцевих дисків, розповсюджений остеохондроз хребта, деформуючий остеоартроз лівого коліного суглоба, косолапість лівої стопи, укорочення ноги на 3 см, атрофію м`язів стопи, гомілки, стегна. нейропатію лівого малоберцового нерву з порезом стопи, гіпертонічну хвороба другого ступеня, ризик 2, кризовий перебіг. Вказані захворювання потребують постійного медикаментозного лікування та регулярного стаціонарного лікування в періоди загострення.

У ОСОБА_4 наявні міцні соціальні зв`язки. Він має постійне місце проживання та реєстрації, офіційне запрошення на роботу для подальшого працевлаштування, характеризується виключно з позитивного боку, виховує та утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , 2009 року народження, від попереднього шлюбу, перебуває в офіційному шлюбі з громадянкою ОСОБА_11 , з якою ВИХОВУЄ та утримує її трьох дітей від попереднього шлюбу, а також неповнолітню сестру, яка перебуває під опікою громадянки ОСОБА_11 .

Крім того, ОСОБА_4 фактично утримує свою матір - ОСОБА_12 , 1961 року народження, яка є пенсіонеркою, потребує постійного догляду через незадовільний стан здоров`я, викликаний тяжкими захворюваннями, а саме: ішемічною хворобою серця, стенокардією 3 функціонального клапану, атеросклеротичним кардіосклерозом, гіпертонічною хворобою 2 стадії 3 ступеня з 4 ризиком та кризовим перебігом, ускладненим стенокардичним синдромом, днециркулягорною та дпеметаболічною енефалопатією 2 ступеня, субкомпенсованим цукровим діабетом 2 ступеня, хронічним гастродуодепітом, та через низький дохід не має об`єктивної змоги самостійного забезпечувати належний рівень власного життя, зокрема, оплачувати постійне медикаментозне лікування за вказівками лікарів, а також стаціонарне лікування в періоди загострення наявних хвороб. Таким чином, мін підзахисний с єдиним годувальником у сім`ї.

Крім того, стан здоров`я ДРУЖИНИ ОСОБА_4 - громадянки ОСОБА_11 наразі також зазнав суттєвого погіршення, остання потребує спеціалізованого лікування у зв`язку З підозрою на наявність таких захворювань, як ВСД за гіпертонічним типом та тахікардіальннй синдром.

Таким чином, сторона захисту не вбачає об`єктивних підстав для подальшого утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом та вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з перелічених вище доводів. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період часу з 23 години до 06 години наступного дня з покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможуть забезпечити належне виконання останніми своїх процесуальних обов`язків та запобігатиме ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожен окремо, підтримали доводи свого захисника та просили відмовити в задоволені клопотання прокурора.

Інші учасники судового провадження також погодилися з доводами адвоката ОСОБА_13 .

Суд вислухавши сторони, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити строки дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступного.

Під час досудового розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, строк дії якого закінчується.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні, у тому числі особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, зібрані певні докази, зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, які судом ще не досліджувалися.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у випадку доведеності їх вини:

можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виходячи з характеру кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються;

можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожують у випадку доведеності їх вини;

можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачуються у вчинені кількох кримінальних правопорушень проти власності та групою осіб тощо.

Менш суворий запобіжний захід, враховуючи доведені ризики та суворість висунутого обвинувачення, обставин кримінальних проваджень, їх суспільний інтерес, данні про особу обвинувачених не зможе забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Анатолій Руденко проти України».

Доводи адвоката про особистості обвинувачених сприймаються судом на користь обвинувачених, але ці доводи не вирішальними для послаблення раніше обраного щодо обвинувачених запобіжного заходу.

Крім того, оскільки обвинувачені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 здали на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон, то в цій частині покладання обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, слід відмовити. Крім того, покладення обов`язків на обвинувачених: прибувати до прокурора за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора; повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання, зміну засобів зв`язку, є недоцільним, оскільки з надходженням кримінального провадження до суду обвинувачені перейшли під юрисдикцію суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 194, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строки дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , на строк 60 днів, зобов`язавши його знаходитися за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , крім випадків необхідності слідування до бомбосховища під час оголошення повітряної тривоги та необхідності невідкладного відвідування лікаря для надання ургентної медичної допомоги.

Продовжити строки дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 днів, зобов`язавши його знаходитися за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , крім випадків необхідності слідування до бомбосховища під час оголошення повітряної тривоги та необхідності невідкладного відвідування лікаря для надання ургентної медичної допомоги.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, строком на два місяця обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утриматися від спілкування зі свідками, експертами та обвинуваченими.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Ухвала суду втрачає свою дію 06.12.2026.

Виконання ухвали щодо запобіжного заходу у виді домашнього арешту та контроль за поведінкою обвинувачених покласти орган Національної поліції по місцю проживання обвинувачених, якому відповідно до вимог ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачених на облік, про що письмово повідомити суд.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України у разі невиконання умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених на них обов`язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1