Decision № 140543369, 12.10.2026, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа №461/1795/26

Провадження № 2/463/1813/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретаря судового засідання Станько Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про визнання права користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

позивач в інтересах якої діє адвокат Буженко Ю.С. звернулася до Галицького районного суду м.Львова з позовом до відповідача про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач зареєстрована та з листопада 1995 року постійно проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , підтримує її у належному стані, оплачує комунальні послуги та несе усі витрати пов`язані із її утриманням. Стверджує, що він неодноразово звертався із адвокатськими запитами у Державний архів Львівської області та Львівську міську раду про надання відомостей про видачу ордеру ОСОБА_1 , щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 та з проханням надання копії документу на підставі якого був виданий ордер. Однак як вбачається із інформаційної довідки №2161/01-36 вих від 19.11.2025 року, виданої директором Львівської обласної державної адміністрації Державного архіву Львівської області Ірини Мартенс - «ордери на квартири в Державний архів Львівської області на зберігання не надходили, тому підтвердити надання квартири гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 - неможливо».

Згідно із відповіді управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом №2501-вих-166867 від 17.11.2025 року вбачається, що «відповідно до інформації, що зберігається в архівному фонді ДЖГІ, зазначений ордер видався на підставі п.10 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №380 від 06.07.1994 року» та направило адвокатський запит начальниці міського архіву Львівської міської ради.

Відповідно до листа начальника Міського архіву Львівської міської ради Ірини Антоняк від 19.11.2025 №110003-вих-168629 вбачається, що «рішення №380 від 06.07.1994 року в облікових документах фонду Виконавчий комітет Львівської міської ради відсутнє, останнє рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за 1994 рік є за № 196. Також інформуємо, що ордери, корінці ордерів на квартири в міський архів Львівської міської ради не передаються та на зберіганні відсутні».

У зв`язку із цим, 07.01.2026 року на адресу Міського архіву Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради було надіслано адвокатські запити про видачу копії житлового ордеру, рішення та інші правовстановлюючі документи, на підставі яких передавалась квартира за адресою: АДРЕСА_2 , копію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №380 від 06.07.1995 року.

Міський архів Львівської міської ради листом №110003-вих-6049 від 16.01.2026 року повідомив, що «рішення №380 в облікових документах фонду Виконавчий комітет Львівської міської ради відсутнє, останнє рішення за 1994 рік є за №196. При роботі з обліковими даними до фонду, встановлено, що рішення №380 виконавчого комітету Львівської міської ради є за датою 06.07.1995 року. Враховуючи наведене, надаємо архівний витяг з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 06.07.1995 року №380 «Закріплення квартир за контрольними списками підприємств, установ, організацій, які не ведуть квартирного обліку..».

Як вбачається із рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 06.07.1995 року за №380 «Закріплення квартир за контрольними списками підприємств, установ, організацій, які не ведуть квартирного обліку», закріпити квартири та оформити ордери, зокрема ОСОБА_1 робітниці лінійно шляхово-експлуатаційної дільниці Личаківського району, черговику за місцем проживання з 1990 року за №17000, в контрольному списку за місцем праці №7, - на квартиру АДРЕСА_3 , заг. пл. на сім`ю з 4-х осіб: вона, чоловік ОСОБА_2 , 2 дочки: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яка проживає і прописана з 1984 року на житловій площі матері чоловіка в квартирі АДРЕСА_4 з 3 х кімнат площею 33,4 кв.м. з усіма вигодами на АДРЕСА_5 , де всього проживають і прописані 7 осіб. Залишаються проживати 3 особи/ мати і два брати, які на квартирному обліку не перебувають. Квартира передана ЛШЕД Личаківського району актом за №284 від 28.12.93 року з ліміту місцевих Рад на підставі розпорядження глави міської адміністрації за №330 від 20.02.93 року і надається з метою тимчасового поліпшення житлових умов у відповідності до п.54 «Правил…» без виключення з квартирного обліку».

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом №2501-вих-14297 від 03.02.2026 року повідомив, що «оригінали житлових ордерів не перебувають на зберіганні в архівному фонді Департаменту житлового господарства та інфраструктури».

Враховуючи, те що позивач вжила усіх можливих заходів задля відновлення втраченого ордера, однак зробити це не вдалося за можливе, внаслідок того, що ордер не зберігся, а позивач має на меті реалізувати своє право на приватизацію вищезазначеної квартири, тому остання звернулася з даним позовом до суду задля захисту своїх прав.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11.03.2026 року, справу направлено до Личаківського районного суду м.Львова для розгляду за підсудністю.

Матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 23.04.2026 року та протоколом автоматичного розподілу справи між суддями для розгляду такої визначено суддю Яворського С.Й.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28.04.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

01.06.2026 року представником відповідача Лондар А.С. через систему «Електронний Суд» скеровано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду».

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 02.06.2026 року клопотання представника відповідача Лондар А.С. задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду».

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява №795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v.Armenia), заява №8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.07.2026 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу вимог частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомленні про дату та час судового засідання, однак 29.09.2026 року представником позивача адвокатом Буженко Ю.С. на адресу суду скеровано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання, водночас 08.09.2026 року через систему «Електронний Суд» скерувала клопотання про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи комунальної установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак 27.07.2026 року скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, при прийнятті судом рішення повністю покладаються на розсуд суду.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно довідки виданої директором ЛКП «Господар» Михайлом Рудиком від 09.03.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 21.11.1995 року. На дану квартиру видано рішення №431 від 16.10.1984 року.

Вищезазначена інформація підтверджується наявним у матеріалах справи актом про місце проживання, виданим 05.02.2026 року головою правління ОСББ «Медова Печера 69» Юрковською Г.І.

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 21 листопада 1995 року, що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_1 .

Факт постійного проживання позивача у вищезазначеній квартирі й підтвердили свідки у судовому засіданні, зокрема свідок ОСОБА_5 , зазначила, що позивач являється її матір`ю, яка працювала двірником у ЛКП «ШРП» (Шляхово-ремонтне підприємство), яке й видало ордер, який слугував підставою для вселення у квартиру за адресою АДРЕСА_2 ще у 1995 році. По сьогоднішній день позивач проживає у даній квартирі, вчасно оплачує комунальні послуги, заборгованості немає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що позивач разом із чоловіком та двома дітьми, дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в 90-х роках вселились у вищезазначену квартиру, протягом цих років проживали у ній та надалі продовжують проживати, боржником щодо оплати комунальних послуг позивач не являється.

Свідок ОСОБА_8 , яка працювала головним бухгалтером у ЛКП «ШРП» Личаківського району в судовому засіданні, повідомила суду, що справді позивач колись працювала двірником у ЛКП «ШРП» (Шляхово-ремонтному підприємстві) Личаківського району, був виданий ордер на підставі якого остання із сім`єю вселилась квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

11 листопада 2026 року представником позивача адвокатом Буженко Ю.С. скеровувались адвокатські запити у Державний архів Львівської області та у Львівську міську раду задля надання відомостей про видачу ордеру ОСОБА_1 або видачі копії документу на підставі якого був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки №2161/01-36 вих від 19.11.2025 року виданої директором Львівської обласної державної адміністрації Державного архіву Львівської області Іриною Мартенс, вбачається, що ордери на квартири у Державний архів Львівської області на зберігання не надходили, а тому підтвердити надання квартири громадянці ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 не вдається за можливе.

Відповідно до листа №2501-вих-166867 від 17.11.2025 року Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфранструктури Львівської міської ради, повідомило, що «відповідно до інформації, що зберігається у архівному фонді ДЖГІ, зазначений ордер видавався на підставі п.10 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №380 від 06.07.1994 року»

Згідно листа Міського архіву Львівської міської ради від 19.11.2025 року №110003-вих-168629, зазначено, що «рішення №380 від 06.07.1994 року в облікових документах фонду Виконавчого комітету Львівської міської ради відсутнє, останнє рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за 1994 рік є за №196. Водночас, зазначено, що ордери, корінці ордерів на квартири в міський архів Львівської міської ради не передаються та на зберіганні відсутні».

07.01.2026 на адресу Міського архіву Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради було надіслано адвокатські запити про видачу копії житлового ордеру, рішення та інші правовстановлюючі документи, на підставі яких передавалась квартира за адресою: АДРЕСА_2 , копію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №380 від 06.07.1995 року.

Міський архів Львівської міської ради листом №110003-вих-6049 від 16.01.2026 року повідомив, що «рішення №380 в облікових документах фонду Виконавчий комітет Львівської міської ради відсутнє, останнє рішення за 1994 рік є за №196. При роботі з обліковими даними до фонду, встановлено, що рішення №380 виконавчого комітету Львівської міської ради є за датою 06.07.1995 року. Враховуючи наведене, надаємо архівний витяг з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 06.07.1995 року №380 «Закріплення квартир за контрольними списками підприємств, установ, організацій, які не ведуть квартирного обліку…»

Як вбачається із рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 06.07.1995 року за №380 «Закріплення квартир за контрольними списками підприємств, установ, організацій, які не ведуть квартирного обліку», закріпити квартири та оформити ордери ОСОБА_1 робітниці лінійно шляхово-експлуатаційної дільниці Личаківського району, черговику за місцем проживання з 1990 року за №17000, в контрольному списку за місцем праці №7, - на квартиру АДРЕСА_3 , заг. пл. на сім`ю з 4-х осіб: вона, чоловік ОСОБА_2 , 2 дочки: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яка проживає і прописана з 1984 року на житловій площі матері чоловіка в квартирі АДРЕСА_4 з 3 х кімнат площею 33,4 кв.м. з усіма вигодами на АДРЕСА_5 , де всього проживають і прописані 7 осіб. Залишаються проживати 3 особи/ мати і два брати, які на квартирному обліку не перебувають. Квартира передана ЛШЕД Личаківського району актом за №284 від 28.12.1993 року з ліміту місцевих Рад на підставі розпорядження глави міської адміністрації за №330 від 20.02.1993 року і надається з метою тимчасового поліпшення житлових умов у відповідності до п.54 «Правил…» без виключення з квартирного обліку».

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом №2501-вих-14297 від 03.02.2026 року повідомив, що «оригінали житлових ордерів не перебувають на зберіганні в архівному фонді Департаменту житлового господарства та інфраструктури».

Ордер, який був підставою для вселення позивача у квартиру не зберігся, а спроби позивача відшукати ордер, на підставі якого вона вселилась у квартиру, виявились безрезультатними.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приватизація житлового фонду комунальної власності міста здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства від 16.12.2009 року № 396.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартири (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачі, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають у черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною 4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир ( будинків) державного житлового фонду використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Статтею 8 цього Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404 ( із змінами), передбачено, що громадянин повинен подати до органів приватизації ряд документів, серед яких копія ордеру на жиле приміщення або ордера на жилу площу гуртожитку.

При вселенні у надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлову експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації (п.72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470.

Відповідно до ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура приватизації житла має бути здійснена органом приватизації виключно в порядку та у спосіб визначений діючим законодавством України».

Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ст.29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно до ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог та докази про неможливість захистити свої права в позасудовий спосіб.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини право на повагу до свого житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Також ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» .

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії» №58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року №6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

З огляду на викладене, з метою реалізації позивачем своїх конституційних прав, необхідним є визнання за нею права користування житловим приміщенням на правових підставах. Втрата ордеру, на підставі якого позивач вселилася у зазначену квартиру ще у 1995 році, не позбавляє позивача права на житло. Крім того, факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 свідчить про законність її проживання у вказаному помешканні.

На підставі викладеного, оскільки станом на теперішній час у позивача виникають труднощі в реалізації її житлових прав на вказану квартиру, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896.

Третя особа: Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Грушевського,16, код ЄДРПОУ 40223032.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026 року.

Суддя С.Й. Яворський