Court ruling № 140535801, 12.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

12 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/2703/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №28004 від 09.10.2026) по справі

за позовомКерівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, буд. 55-А) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7)доСпоживчого товариства "ЖБК "Авантаж" (61058, м. Харків. вул. Культури, буд. 20-В)простягнення 16.229.224,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж" про стягнення 16.229.224,76 грн., з яких: пайовий внесок у розмірі 11.733.419,90 грн., 3% річних у розмірі 1.084.939,51 грн., інфляційне збільшення у розмірі 3.410.865,35 грн. та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем передбаченого законодавством обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.10.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Шевченківської окружної прокуратури зареєстровано заяву про забезпечення позову (вх. №28004), в якій просить суд прийняти до розгляду та задовольнити заяву про забезпечення позову. Заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно:

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га, розташована по вул. Новгородській, 46-А у місті Харкові (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1897538663101).

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101).

Крім того, просить суд судовий збір стягнути на користь Харківської обласної прокуратури з відповідача.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову в порядку статті 136, 137 ГПК України у вказаній заяві зазначено, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/2703/26 з позовною заявою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до СТ "ЖБК "Авантаж" про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання у сумі 16229224,76 грн. Позов мотивовано тим, що замовник будівництва Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" усупереч вимогам, передбаченим статтею 40 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та абз. 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.09.2019 №132 ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі Закон №132-IX), із травня 2023 року не перерахував до місцевого бюджету Харківської територіальної громади грошових коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Наголошено, що оскільки замовник будівництва не виконав передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку з перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об`єкта в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення надалі органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зазначено, що за змістом частини 2 статті 625 ЦК України на вказану суму заборгованості підлягають нарахуванню інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми, що також підлягають стягненню з СТ "ЖБК "Авантаж" у зв`язку з невиконанням зобов`язань. Загальна сума заборгованості становить 16229224,76 грн., з яких: 11733419,90 - розмір пайового внеску, 3410865,35 грн. - інфляційне збільшення, 1084939,51 грн. - 3% річних. Отже, предметом позову є стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Несплата СТ "ЖБК "Авантаж" грошових коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Харкова свідчить про можливу його недобросовісну поведінку як сторони зобов`язання. З огляду на встановлені прокурором обставини несплати грошових коштів пайової участі є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Стверджує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №496999009 від 06.10.2026, СТ "ЖБК "Авантаж" на праві приватної власності належить: 1) земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га, розташована по вул. Новгородській, 46-А у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1897538663101). Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9981656592026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 949499,80 грн.; 2) земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101). Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9981656892026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4521427,62 грн. Водночас, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, зазначено, що майно, щодо якого прокурор просить вжити заходи забезпечення позову, вартістю 5470927,42 грн., є співмірним із заявленою позовною вимогою про стягнення грошових коштів у розмірі 16229224,76 грн.

Окрім того, прокурором наголошено, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Наполягає, що запропонований захід забезпечення дозволить забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оскільки дотримання "справедливої збалансованості" втручання за даних фактичних обставин, в разі задоволення позовних вимог заявника, не покладає на жодну сторону непомірного тягаря та не спричинює заподіяння відповідачу чи іншим особам збитків і не завдає шкоди їх майновому стану. Отже, запропонований захід забезпечення позову про заборону вчиняти реєстраційні дії є адекватним та дозволяє не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушених прав заявника.

При цьому прокурором зазначено, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. До того ж, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавляють його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.

Вказано, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам пункту 4 частини 1 статті 137 ГПК України, безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом, а також узгоджуються з критеріями співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, прокурор наполягає, що з метою запобігання зміни права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього чи вимоги, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Разом з тим, співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови Верховного Суду від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 06.12.2023 №917/805/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Крім того, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 06.12.2023 №917/805/23).

Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 08.05.2020 Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" є орендарем земельної ділянки 6310136300:07:010:0023, загальною площею 0,1201 га. Так, відповідно до пункту 1 договору оренди землі орендодавець на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 р. №2010/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ-(02.02) - для колективного житлового будівництва, з кадастровим номером 6310136300:07:010:0023, яка розташована м. Харків, вул. Динамівська, 3.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" є власником земельної ділянки 6310136300:07:010:0022 площею 2,7995 га з цільовим призначенням для колективного житлового будівництва, для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу з підземним паркінгом, об`єктами культурно-побутового та торгівельного призначення.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано замовнику будівництва Споживчому товариству "ЖБК "Авантаж" дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113172861032 від 13.10.2017 щодо об`єкта будівництва "Нове будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом, об`єктами культурно побутового та торгівельного призначення, 2 черга будівництва", за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3.

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 09.05.2023 за реєстраційним номером: ІУ123230428398 щодо об`єкта будівництва "Нове будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом, об`єктами культурно-побутового та торгівельного призначення, 2 черга будівництва", за адресою: м. Харків, вулиця Динамівська; замовник будівництва - Споживаче товариство "ЖБК "Авантаж" (38493539), клас наслідків СС3. Як зазначено в Сертифікаті ІУ123230428398, початок будівництва 13.10.2017, завершення будівництва 24.04.2023, дата реєстрації сертифікату в ЄДЕССБ 09.05.2023.

У Сертифікаті ІУ123230428398 від 09.05.2023 зазначено, що замовник будівництва, Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" звільнений від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 (виключення із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" статті 40, якою були передбачені обов`язки забудовників щодо пайової участі).

Отже, наголошено, що до Харківської міської ради про укладення договору про пайову участь Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" не зверталось, договір про пайову участь не укладався та кошти пайової участі не сплачувались.

Таким чином, прокурор вважає, що Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" в порушення норм законодавства України (Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX), яким передбачено обов`язок забудовника перерахувати до відповідного місцевого бюджету населеного пункту кошти пайової участі, не сплатив до бюджету міста Харкова кошти пайової участі для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харків до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що призвело до ненадходження коштів до відповідного місцевого бюджету.

Прокурором зазначено, що у зв`язку з несплатою забудовником коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, відтак, у Харківської міської ради виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких встановлений законом. У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури. Враховуючи, що будівництво за об`єктом: "Нове будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом, об`єктами культурно-побутового та торгівельного призначення, 2 черга будівництва, за адресою: м. Харків, вул. Динамівська" розпочалося 13.10.2017, тривало упродовж 2017-2023 років та об`єкт введено в експлуатацію 09.05.2023, у відповідача виник обов`язок не пізніше 09.05.2023 (видача сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та його реєстрація в ЄДЕССБ) на перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта в експлуатацію.

З урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" замовник, розпочавши у 2017 році будівництво не звернувся до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єктів та не сплатив пайову участь грошовими коштами до прийняття цих об`єктів в експлуатацію. Більше того, Споживче товариство "ЖБК "Авантаж", в порушення вимог Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зазначено у сертифікаті ІУ123230428398 у графі "Пайова участь" як підставу звільнення від сплати пайової участі Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019.

Прокурором зазначено, що замовник не врахував, що він зобов`язаний був виконати вимоги підпунктів 3, 4 абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та звернутися до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва, до якої додати документи, які підтверджують вартість будівництва об`єктів та сплатити кошти пайової участі до місцевого бюджету за результатами проведеного органом місцевого самоврядування розрахунку. Отже, відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України підлягає стягненню із відповідача до бюджету громади на користь позивача складає 11733419,9 грн. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування. Крім того, стверджує, що порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Харків.

Відтак, зважаючи на встановлені окружною прокуратурою обставини, що свідчать про закінчення відповідачем будівництва об`єкту у 2023 році та введенням в експлуатацію об`єкта 09.05.2023 із отриманням сертифікату ІУ123230428398 та водночас відсутність укладення Споживчим товариство "ЖБК "Авантаж" із позивачем відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, до наявних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми наведеного вище Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими встановлювався розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Так, предметом позову у справі є позовна вимога майнового характеру про стягнення 16.229.224,76 грн., з яких: пайовий внесок у розмірі 11.733.419,90 грн., 3% річних у розмірі 1.084.939,51 грн., інфляційне збільшення у розмірі 3.410.865,35 грн.

Як зазначено судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2703/26 дана справа не відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у частині 5 статті 12 ГПК України. Обставини справи, що згідно частини 3 статті 247 ГПК України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, наразі також свідчать про відсутність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Положеннями статті 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Суд зазначає, що за змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З доданої до заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2026 №496999009 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, які прокурором визначено в якості земельних ділянок для вжиття заходу забезпечення позову слідує наступне.

1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1897538663101. Тип об`єкта: земельна ділянка. Кадастровий номер 6310136300:07:018:0042. Опис об`єкта: Площа (га): 0.014. Цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; землі житлової та громадської забудови. Додаткові відомості: для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом, об`єктами культурно-побутового і торговельного призначення.

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права. Номер запису про інше речове право: 33869692. Дата, час державної реєстрації: 25.10.2019 09:43:57. Державний реєстратор: Перебоєва Тетяна Іванівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2019, видавник: Харківська міська рада Харківської області/СТ "ЖБК "АВАНТАЖ". Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49378971 від 28.10.2019 12:19:16, Перебоєва Тетяна Іванівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 21.08.2021. Відомості про суб`єкта іншого речового права: Територіальна громада, Орендодавець: Харківська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ: 04059243. Орендар: Споживче товариство "ЖБК "Авантаж", код ЄДРПОУ: 38493539. Опис об`єкта іншого речового права: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0140 га, у тому числі інших угідь 0,0140 га; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля.

2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101. Тип об`єкта: земельна ділянка. Кадастровий номер 6310136300:07:018:0036. Площа (га): 0.1, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.07.2009, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Харківська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру" для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку з підземним паркінгом, об`єктами культурно-побутового і торговельного призначення. Адреса: Харківська обл., м. Харків, вулиця Леніна, 53. Додаткові відомості: цільове призначення земельної ділянки змінено на підставі рішення 35 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 29.10.2014 №1665/14.

Актуальна інформація про речове право. Номер відомостей про речове право: 5577538. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 07.05.2014 13:31:07. Державний реєстратор: приватний нотаріус Лучнікова Юлія Володимирівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12889639 від 07.05.2014 13:48:53, приватний нотаріус Лучнікова Юлія Володимирівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 1325, виданий 07.05.2014, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучнікова Ю.В. Розмір частки: 1. Власники: Споживче товариство "ЖБК "Авантаж", код ЄДРПОУ: 38493539, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 61058, Харківська обл., м. Харків, вулиця Культури, будинок 20-В, додаткові відомості: в особі голови Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж" Іосілевича Є.Ю.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) дійсно належить на праві власності Споживчому товариству "ЖБК "Авантаж" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1325, виданий 07.05.2014, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучнікова Ю.В.

Натомість суд зазначає, що інша земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га, розташована по вул. Новгородській, 46-А у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1897538663101) згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2026 №496999009 не містить відомостей про право власності Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж", а тому посилання в заяві про забезпечення позову про те, що земельна ділянка належить на праві власності відповідачу, що слугує підставою для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки є безпідставним. При цьому убачається, що земельна ділянка належить відповідачу на праві оренди, відповідач є орендарем, а орендодавцем - Харківська міська рада.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га, розташована по вул. Новгородській, 46-А у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1897538663101) подано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9981656592026, нормативна грошова оцінка складає 949499,8 грн.;

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) подано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9981656892026, нормативна грошова оцінка складає 4521427,62 грн.

Суд приймає до уваги, що можливість відповідача у даній справі в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться саме у його власності, яким у даному випадку є земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) або вчинити будь-які інші реєстраційні дії щодо такого майна є беззаперечною, що утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Суд приймає до уваги аналогічні висновки Верховного Суду про те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться саме у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися саме своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 11.12.2023 №904/1934/23, від 06.12.2023 №917/805/23).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2025 у справі №914/444/25 звернув увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей саме власника майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі.

При цьому суд приймає до уваги, що позовна вимога про стягнення значних коштів направлена на захист інтересів держави, зокрема мешканців територіальної громади, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Так, згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини 1 статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі статтею 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 5 БК України передбачено, що місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України.

Положення пункту 4-1 частини 1 статті 71 БК України у сфері бюджетних правовідносин відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів. Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Отже, правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів та наповнення державного та місцевого бюджетів, становлять суспільний інтерес, а не надходження коштів зі сплати пайової участі до місцевого бюджету, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, у разі встановлення судом за наслідками розгляду справи по суті порушення у діях відповідача, то відповідне порушення призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Харків.

З огляду на наведене, сам факт державної реєстрації за відповідачем саме права приватної власності та саме на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) формально наділяє відповідача передбаченими законодавством правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна.

Відчуження нерухомого майна може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів держави у разі задоволення позовних вимог про стягнення значних коштів, що є ціною позову.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Суд зауважує, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншим особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора (правова позиція Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, постанові від 19.12.2018 у справі №910/9254/18).

Проаналізувавши предмет та підстави позову у справі, враховуючи характер спірних правовідносин, значну ціну позову, а також суспільне значення розгляду справи для мешканців територіальної громади, оскільки, як наголошувалось судом вище, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, а стягнення таких коштів становить інтерес територіальної громади та держави, суд зазначає про наявність у прокурора обґрунтованого припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником саме земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) може розпорядитись останньою шляхом вчинення дій (правочинів) щодо неї на користь будь-яких третіх осіб. Наведене, в свою чергу, призведе до ускладнення або навіть до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Отже, існує реальна загроза того, що невжиття запропонованого прокурором заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення такого позову.

На обґрунтоване переконання суду, обраний прокурором захід забезпечення позову щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101) є співмірним із правом, за захистом якого звернувся прокурор.

Правові наслідки застосування обраного заходу забезпечення позову не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

Натомість вжиття заходу забезпечення позову щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0042, загальною площею 0,014 га, по вул. Новгородській, 46-А у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1897538663101), яка не належить відповідачу на праві приватної власності, лише порушить права та законні інтереси Харківської міської ради, як орендодавця земельної ділянки, що при розгляді відповідної заяви є недопустимим.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

В контексті зазначеного, суд також враховує, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність іншої юридичної особи, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20.

Крім того, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (правова позиція Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101), яка належить відповідачу на праві власності нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу слугуватиме надмірним тягарем.

Крім того, запропонований прокурором захід забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії є одним із заходів забезпечення позову, що передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії та такий захід забезпечення позову узгоджується з пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України.

При цьому суд зважає, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом справи не буде перешкоджати діяльності відповідача, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101), оскільки не позбавляє останнього прав на володіння та користування нерухомим майном, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатись об`єктом нерухомого майна. Обраний прокурором захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Обраний захід забезпечення позову щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, яка належить відповідачу на праві власності, узгоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником вказаної земельної ділянки є відповідач, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

При цьому необхідність збереження правового статусу та стану земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню вимог частини 2 статті 136 ГПК України.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, застосування вказаного заходу забезпечення позову щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036 дійсно є належним та ефективним у даному конкретному випадку заходом забезпечення, який відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, наявності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав або інтересів держави в разі невжиття таких заходів.

Крім того, за висновками суду, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушить принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, прав та охоронюваних законом інтересів сторін щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, а також інших учасників процесу або осіб, що не є учасниками цього судового процесу, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертається до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р.).

З огляду на вище вказане, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову, що у даному разі під час розгляду заяви про забезпечення позову судом враховується.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №28004 від 09.10.2026) - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:018:0036, загальною площею 0,100 га, розташована по вул. Шатилівській, 53 у місті Харкові (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 354752063101)

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 12.10.2026 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 13.01.2027 р. включно.

Стягувачем за даною ухвалою є: Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, буд. 55А, код ЄДРПОУ 0291010821)

Боржником за даною ухвалою є: Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" (61058, м. Харків. вул. Культури, буд. 20-В, код ЄДРПОУ 38493539)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 12.10.2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова