Decision № 140531521, 12.10.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 17/124/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Справа № 908/1853/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1853/26

за позовною заявою: акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

до відповідача: приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП", 03057, м. Київ, вул. Бродських Сім`ї, буд. 31-33

про стягнення 26 292,93 грн

У засіданні приймали участь:

від позивача: Вацюк Н.М., довіреність від 19.12.25 № 535

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

31.07.26 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 31.07.26 акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (надалі АТ "Запоріжжяобленерго") до приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" (далі ПрАТ "ДАТАГРУП") про стягнення заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період з лютого 2022 року по січень 2026 року в розмірі 26 292,93 грн, а саме: 12 844,80 грн заборгованості з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, 7 304,63 грн 15 % річних та 6 143,50 грн індексу інфляції.

31.07.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1853/26 передано на розгляд судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 03.08.26 суддя Федько О.А. заявила самовідвід від розгляду справи № 908/1853/26 з підстав викладених в цій ухвалі та передала справу № 908/1853/26 для повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду від 03.08.26 № П-178/26 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.26, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.08.26, справу № 908/1853/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.08.26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1853/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

17.08.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшов відзив за вих. від 17.08.26, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд в частині стягнення 6 319,82 грн заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за період лютого 2022 року по січень 2026 року закрити провадження, а в частині стягнення 7 304,63 грн 15 % річних та 6 143,50 грн індексу інфляції відмовити позивачу в задоволені вказаних вимог в повному обсязі.

21.08.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшла відповідь позивача за вих. від 21.08.26 на відзив, в якій позивач заперечує проти відзиву відповідача та вважає договір з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 укладеним із дотриманням норм чинного законодавства України, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір не розірваний, в судовому порядку не оскаржений, а отже є чинним, а матеріали справи містять достатньо допустимих та належних доказів в підтвердження позиції АТ "Запоріжжяобленерго".

27.08.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшли заперечення за вих. від 27.08.26 № 27.08.2026 на відповідь на відзив, в якому представник відповідача заперечує проти доводів позивача в повному обсязі.

Ухвалою від 30.09.26 судом вирішено призначити розгляд справи № 908/1853/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 06.10.26р. о 09 год. 30 хв.

01.10.26 до суду в системі "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява з проханням надати можливість участі у судовому засіданні 06.10.26 о 09 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1853/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.10.26 судом задоволено заяву представника відповідача (сформовану в системі "Електронний суд" 01.10.26) про участь у судовому засіданні 06.10.26 о 09 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1853/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 06.10.26 судом прийнято до розгляду відзив відповідача за вих. від 17.08.26, відповідь позивача за вих. від 21.08.26 на відзив та заперечення відповідача за вих. від 27.08.26 на відповідь на відзив.

У засіданні 06.10.26 представники позивача та відповідача надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи.

Враховуючи положення ст. 219 ГПК України, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 12.10.26 о 14 год. 15 хв.

В засіданні 12.10.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 06.10.26 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 31.07.26 та у відповіді за вих. від 21.08.26 на відзив. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за період з лютого 2022 р. по січень 2026 р. в розмірі 26 292,93 грн, а саме: 12 844,80 грн заборгованості з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, 7 304,63 грн 15 % річних та 6 143,50 грн індексу інфляції.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві за вих. від 17.08.26 та у запереченнях за вих. від 27.08.26 на відповідь на відзив. Просив суд в частині стягнення 6 319,82 грн заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за період лютого 2022 року закрити провадження, а в іншій частині позову відмовити в повному обсязі.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- учасники по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.20 між приватним акціонерними товариством «Запоріжжяобленерго» (Власник (володілець)) та приватним акціонерним товариством «ДАТАГРУП» (Замовник) укладено договір з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики № 08022020 (Договір).

У відповідності до п. 1. Договору, Замовник замовляє та оплачує, а Власник (володілець) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій (доступ) відповідно до погодженої Власником (володільцем) проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами з доступу № 747/544 від 09.10.12, № 54-13/462 від 08.08.18, № 54-13/55 від 21.01.19.

Перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу, наведений у додатку 1 до цього договору (п. 2. Договору).

Згідно із п. 3. Договору, вартість доступу за цим договором (розмір щомісячної оплати) становить 6 319,82 грн, у т.ч. ПДВ - 1 053,30 грн за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати є невід`ємною частиною договору та оформляється додатком 2 до договору. Орієнтовна річна вартість доступу за цим договором становить без ПДВ - 63 198,20 грн, ПДВ 20 % - 12 639,64 грн, разом: 75 837,84 грн. Остаточна вартість доступу за цим договором за рік визначається виходячи з кількості об`єктів електроенергетики, до яких фактично надано доступ (на яких розміщені технічні засоби телекомунікацій).

Відповідно до п. 5. Договору, розрахунки за договором здійснюються наступним чином: щомісячна плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики здійснюється Замовником до кінця поточного місяця на основі рахунку, який надається Власником до 10-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється Замовником виходячи з кількості об`єктів електроенергетики, до яких фактично надано доступ (на яких розміщені технічні засоби телєкомунікацій), на підставі Акту про надання послуг з доступу (надалі Акт надання доступу) за звітний місяць та рахунку Власника (володільця) до 20 числа місяця, наступного за звітним (місяцем, в якому надавався доступ).

Пунктами 6. та 7. Договору сторони погодили, що плата за доступ здійснюється протягом строку дії договору або до дати фактичного демонтажу елементів інфраструктури телекомунікаційних мереж, розміщених на об`єктах електроенергетики, зазначених у додатку 1 до договору. Оплата здійснюється у національній валюті шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок власника (володільця), зазначений в рахунку.

Згідно із п. 8. Договору, сторони щомісяця засвідчують факт надання доступу актом надання доступу.

У відповідності до п. 9. Договору, Власник (володілець) надає щомісяця до 2 числа замовнику: акт надання доступу (два примірники, по одному для кожної сторони); рахунок на оплату доступу. У разі укладання Власником (володільцем) з третіми особами (іншими Замовниками) договорів з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, до яких надано доступ Замовнику, та використання Замовником та цими третіми особами одних й тих самих об`єктів електроенергетики, у Акті надання доступу в обов`язковому порядку зазначається кількість об`єктів електроенергетики, які використовуються Замовником та третіми особами, та кількість об`єктів електроенергетики, що використовуються тільки Замовником.

Замовник підписує та повертає власнику (володільцю) один примірник акта надання доступу не пізніше 10 числа наступного місяця або надає мотивовану письмову відмову від його підписання. У разі неотримання у зазначений строк власником (володільцем) підписаного замовником акта надання доступу або мотивованої відмови від його підписання такий акт вважається підписаним замовником, а доступ таким, що наданий (п. 10. Договору).

Пунктом 12. Договору сторонами визначено, що Власник має право, крім випадку, передбаченого п. 12 цього Договору, змінювати розмір щомісячної оплати за Доступ в односторонньому порядку у разі зміни діючого законодавства (у т.ч. зміни розміру мінімальної заробітної плати), шляхом направлення письмового повідомлення Замовнику про це не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати застосування нового розміру щомісячної оплати за Доступ. Замовник вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нового розміру щомісячної оплати за Доступ, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення.

Відповідно до п. 14. Договору, Власник (володілець) має право, зокрема:

1) на своєчасне отримання плати за доступ згідно з умовами договору; …

…9) змінювати розмір щомісячної плати з урахуванням пунктів 11 і 12цього договору.

Згідно із п. 15. Договору, Власник (володілець) зобов`язаний, зокрема:

… 15) за зверненням замовника здійснити відключення об`єкта електроенергетики після оплати Замовником на підставі рахунку Власника пов`язаних з таким відключенням витрат. Відключення об`єкта електроенергетики оформлюється актом надання послуг з відключення в порядку, визначеному п. 9 та п. 10 цього договору.

Замовник зобов`язаний, зокрема (п. 17. Договору):

… 13) у випадку незгоди з новим розміром щомісячної плати (п. 11. Договору), письмово, в 20-ти денний строк з дня направлення Власником Замовнику повідомлення …

У відповідності до п. 19. Договору, у разі недотримання строків оплати, зазначених у п. 5 цього договору, замовник сплачує власнику (Володільцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється по день фактичної сплати заборгованості включно. Крім сплати пені, Замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми за першою вимогою Власника (володільця) у термін, визначений у вимозі.

Пунктом 21. Договору визначено, що Власник (володілець) не несе відповідальності за шкоду, заподіяну засобами телекомунікаційних мереж третіми особам.

Згідно із п. 33. Договору, цей договір набирає чинності з 01.05.20 та діє протягом одного року, а в частині оплати - до повного його виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за 4 місяці до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Відповідно до п. 35. Договору, дія цього договору припиняється:

- за згодою сторін;

- у зв`язку із закінченням строку дії договору;

- у випадках, передбачених підпунктом 10 п. 14, підпунктом 13 п. 17 цього договору. У такому випадку датою розірвання договору є дата, вказана у повідомленні про розірвання;

- у разі наявності відповідного судового рішення.

Переліком елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу (Додаток 1 до договору) визначено м. Мелітополь.

Додатком 2 до договору «Розрахунок розміру щомісячної оплати» сторонами визначено, що розмір плати за послуги з доступу до однієї опори становить без ПДВ - 11,81 грн, ПДВ 20 % - 2,36 грн, разом 14,17 грн на місяць. Вартість доступу за цим договором становить без ПДВ - 5 266,52 грн, ПДВ 20 % - 1 053,30 грн, разом: 6 319,82 грн на місяць.

На виконання умов договору, позивач надав (у т.ч. за допомогою «IDoc» «docflow» - українська ЕСМ-система для комплексної автоматизації повного життєвого циклу електронного документообігу (ЕДО) та управління бізнес-процесами) відповідачу (в т.ч. на електронну адресу: Oleksandr.Andrusrnko@datagroup.ua) акти про надання послуг з доступу до елементів інфраструктури за загальний період з лютого 2022 року по січень 2026 року на загальну суму 12 826,96 грн, а саме:

- від 28.02.22 № 2157 за лютий 2022 р. на загальну суму 6 319,82 грн;

- від 31.03.22 № 2459 за березень 2022 р. на загальну суму 6 319,82 грн;

- від 30.06.22 № 2776 за червень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.07.22 № 2882 за липень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.08.22 № 2100000104-2021/2943 за серпень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.09.22 № 2100000104-2021/3091 за вересень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.10.22 № 2100000104-2021/3139 за жовтень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.11.22 № 2100000104-2021/3268 за листопад 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.12.22 № 2100000104-2021/3362 за грудень 2022 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.23 № 2100000104-2021/1 за січень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 28.02.23 № 2100000104-2021/197 за лютий 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.23 № 2100000104-2021/294 за березень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.04.23 № 2100000104-2021/354 за квітень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.05.23 № 2100000104-2021/485 за травень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.06.23 № 2100000104-2021/576 за червень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.07.23 № 2100000104-2021/680 за липень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.10.23 № 2100000104-2021/946 за жовтень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.11.23 № 2100000104-2021/1045 за листопад 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.12.23 № 2100000104-2021/1143 за грудень 2023 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.24 № 2100000104-2021/85 за січень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 29.02.24 № 2100000104-2021/147 за лютий 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.24 № 2100000104-2021/245 за березень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.04.24 № 2100000104-2021/344 за квітень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.05.24 № 2100000104-2021/463 за травень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.06.24 № 2100000104-2021/563 за червень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.07.24 № 2100000104-2021/700 за липень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.08.24 № 2100000104-2021/784/52 за серпень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.09.24 № 2100000104-2021/864/52 за вересень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.10.24 № 2100000104-2021/958/52 за жовтень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.11.24 № 2100000104-2021/1060/52 за листопад 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.12.24 № 2100000104-2021/1163/52 за грудень 2024 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.25 № 2100000104-2021/15/52 за січень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 28.02.25 № 2100000104-2021/113/52 за лютий 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.03.25 № 2100000104-2021/213/52 за березень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.04.25 № 2100000104-2021/311/52 за квітень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.05.25 № 2100000104-2021/452/52 за травень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.06.25 № 2100000104-2021/550/52 за червень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.07.25 № 2100000104-2021/595/52 за липень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.08.25 № 2100000104-2021/681/52 за серпень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн (який підписано в електронному вигляді представниками обох сторін по справі);

- від 30.09.25 № 2100000104-2021/763/52 за вересень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн (який підписано в електронному вигляді представниками обох сторін по справі);

- від 31.10.25 № 2100000104-2021/885/52 за жовтень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 30.11.25 № 2100000104-2021/929/52 за листопад 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.12.25 № 2100000104-2021/1010/52 за грудень 2025 р. на загальну суму 4,46 грн;

- від 31.01.26 № 2100000104-2021/1/52 за січень 2026 р. на загальну суму 4,46 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг за договором, а саме доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, які належать позивачу, для виконання робіт з сумісного підвісу оптико-волоконних ліній зв`язку, на загальну суму 12 844,80 грн, а саме:

- рахунок від 28.02.22 № 2157 на загальну суму 6 319,82 грн;

- рахунок від 31.03.22 № 2459 на загальну суму 6 319,82 грн;

- зведений рахунок за період з 30.04.22 по 31.01.26 на загальну суму 205,16 грн.

24.02.26 позивач направив генеральному директору ПрАТ «ДАТАГРУП» листа за вих. від 17.02.26 № 73.1-79/1328, в якому зазначив, що в останнього станом на 31.01.26 існує дебіторська заборгованість за укладеними договорами з доступу в загальній сумі 12 844,80 грн та наполягає на сплаті заборгованості. Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача акт звіряння розрахунків станом на 31.01.26 та зведений рахунок за період з 30.04.22 по 31.01.26 на загальну суму 205,16 грн.

10.04.26 АТ «Запоріжжяобленерго» направило генеральному директору ПрАТ «ДАТАГРУП» вимогу за вих. від 08.04.26 № 73.1-79/2617, в якій вимагає в останнього в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги сплати на поточний рахунок позивача заборгованість за договором від 01.02.20 № 08022020 у розмірі 12 844,80 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6 143,50 грн та 15 % річних у розмірі 7 304,63 грн. В якості додатку позивачем направлено також рахунки від 07.04.26 № 247 щодо нарахування 15 % річних на загальну суму 7 304,63 грн. та № 248 щодо нарахування збитків від інфляції на загальну суму 6 143,50 грн.

ПрАТ «ДАТАГРУП» на виконання умов договору від 01.02.20 № 08022020 сплатило на рахунок позивача заборгованість за надані послуги, а саме доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, які належать позивачу, для виконання робіт з сумісного підвісу оптико-волоконних ліній зв`язку, на загальну суму 6 319,82 грн за період лютого 2022 року по рахунку № 2157 від 28.02.22, про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті від 07.08.26 № 41761.

Не виконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період з лютого 2022 року по січень 2026 року в розмірі 26 292,93 грн, а саме: 12 844,80 грн заборгованості з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, 7 304,63 грн 15 % річних та 6 143,50 грн індексу інфляції.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами (учасниками) письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між сторонами склались господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій визначені Законом України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" (Закон України).

Дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об`єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об`єкта доступу (ч. 1 ст. 3 Закону України).

Інфраструктура об`єкта електроенергетики - об`єкти електроенергетики, у т.ч. опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Згідно із Законом України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" (ст. ст. 1, 4, 11), доступ до об`єктів (у т.ч. електроенергетики) здійснюється виключно на договірній основі.

При цьому, ст. 14 Закону надає право власнику об`єкта інфраструктури у т.ч., вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об`єкта доступу та визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.

Натомість, Замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати плату за доступ до інфраструктури об`єкта доступу (ст. 15 Закону України).

Аналогічні норми закріплені у п.п. 41, 45 постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.18 № 853 "Про затвердження Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта енергетики" (Правила).

За п. 46 Правил, плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики може бути одноразовою та/або періодичною.

Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики визначається договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженою Міненерго, з урахуванням вимог, зазначених у частині 7 статті 17 Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону, розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним договором, укладеним між сторонами, узгоджено розмір періодичної (щомісячної) плати за доступ до елементів об`єкта доступу.

Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу поширюються на об`єкти доступу всіх форм власності.

Згідно з розділом IV п. 13 Методики, визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затв. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 10.12.19 № 622 (зі змінами та доповненнями), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування на територіях, які включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), сформованого відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затв. постановою КМУ від 07.05.22 № 562, та/або затв. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 1 копійку на місяць.

Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалося судом, згідно із п. 5. Договору, розрахунки за договором здійснюються наступним чином: щомісячна плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики здійснюється Замовником до кінця поточного місяця на основі рахунку, який надається Власником до 10-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється Замовником виходячи з кількості об`єктів електроенергетики, до яких фактично надано доступ (на яких розміщені технічні засоби телєкомунікацій), на підставі Акту про надання послуг з доступу (надалі Акт надання доступу) за звітний місяць та рахунку Власника (володільця) до 20 числа місяця, наступного за звітним (місяцем, в якому надавався доступ).

На виконання умов договору, позивач надав (у т.ч. за допомогою «IDoc» «docflow» - українська ЕСМ-система для комплексної автоматизації повного життєвого циклу електронного документообігу (ЕДО) та управління бізнес-процесами) відповідачу (в т.ч. на електронну адресу: Oleksandr.Andrusrnko@datagroup.ua) акти про надання послуг з доступу до елементів інфраструктури за загальний період з лютого 2022 року по січень 2026 року на загальну суму 12 826,96 грн, які наведенні вище в тексті цього процесуального рішення.

При цьому, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг за договором, а саме доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, які належать позивачу, для виконання робіт з сумісного підвісу оптико-волоконних ліній зв`язку, на загальну суму 12 844,80 грн, а саме:

- рахунок від 28.02.22 № 2157 на загальну суму 6 319,82 грн;

- рахунок від 31.03.22 № 2459 на загальну суму 6 319,82 грн;

- зведений рахунок за період з 30.04.22 по 31.01.26 на загальну суму 205,16 грн.

У свою чергу, ПрАТ «ДАТАГРУП» на виконання умов договору від 01.02.20 № 08022020 сплатило на рахунок позивача заборгованість за надані послуги, а саме доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики, які належать позивачу, для виконання робіт з сумісного підвісу оптико-волоконних ліній зв`язку, на загальну суму 6 319,82 грн за період лютого 2022 року по рахунку № 2157 від 28.02.22, про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті від 07.08.26 № 41761.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання, станом на час прийняття процесуального рішення (12.10.26) у цій справі виконав частково, а саме сплатив основну заборгованість у розмірі 6 319,82 грн. за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період лютого 2022 року.

Отже, вбачається, що на час розгляду вказаної справи в суді між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу у розмірі 6 319,82 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що провадження у справі № 908/1853/26 в частині стягнення з ПрАТ «ДАТАГРУП» на користь АТ "Запоріжжяобленерго" 6 319,82 грн основної заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період лютого 2022 року підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач доказів погашення заборгованості в іншій частині основного боргу або доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої несплати суду не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи № 908/1853/26 вбачається, що позивачем не надано суду доказів надання послуг за квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року, а саме актів про надання послуг з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, які належать позивачу за квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року на загальну суму 17,84 грн (4,46 грн х 4).

А тому, як наслідок, з підстава наведених вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення основної заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період з березня 2022 року по січень 2026 року включно підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 507,14 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020 за період квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року на загальну суму 17,84 грн судом відхиляються через необґрунтованість та недоведеність.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 7 304,63 грн 15 % річних за загальний період прострочення з 21.03.22 по 31.01.26 та 6 143,50 грн індексу інфляції (інфляційних нарахувань) за загальний період з квітня 2022 року по січень 2026 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 19. Договору, у разі недотримання строків оплати, зазначених у п. 5 цього договору, замовник сплачує власнику (Володільцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється по день фактичної сплати заборгованості включно. Крім сплати пені, Замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми за першою вимогою Власника (володільця) у термін, визначений у вимозі.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 15 % річних та індексу інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, як вже встановлено судом, позивачем не надано суду доказів надання послуг за квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року на загальну суму 17,84 грн (4,46 грн х 4).

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" розрахунки 15 % річних, а також періоди їх нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано не зовсім коректно.

Судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 15 % річних:

- включено акти надання послуг за квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року на загальну суму 17,84 грн;

- некоректно було заокруглено суми 15 % річних по деяким періодам.

А тому, як наслідок, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення 15 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 296,53 грн. В іншій частині щодо стягнення 15 % річних, а саме 8,10 грн судом відмовляється через необґрунтованість.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" розрахунки індексу інфляції (інфляційних нарахувань), а також періоди їх нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано не вірно, тобто не зовсім коректно.

Судом встановлено, що позивачем при нарахуванні індексу інфляції:

- включено акти надання послуг за квітень-травень 2022 року та серпень-вересень 2023 року на загальну суму 17,84 грн;

- некоректно було заокруглено суми індексу інфляції (інфляційних нарахувань) по деяким періодам.

А тому, як наслідок, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення індексу інфляції (інфляційних нарахувань) підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 137,82 грн. В іншій частині щодо стягнення індексу інфляції (інфляційних нарахувань), а саме 5,68 грн судом відмовляється через необґрунтованість.

Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги частково.

Крім того, судом встановлено, що доданий до позовної заяви додаток, а саме додаткова угода № 1 від 01.04.26 про зміну Договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 29.10.19 № 34102019 не стосується договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.02.20 № 08022020, а тому, як наслідок, не досліджувався судом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

А за відсутності того, що сторони у цій справі не повідомили суд першої інстанції про те, який саме доказ не міг бути наданий суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (них) (зокрема, але не виключно в порядку ст. 80 ГПК України, а також докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії на отримання такого доказу), прийняття такого доказу судом апеляційної інстанції є (може бути) не припустимим та не правомірним.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), через надуманість та безпідставність, судом відхиляється твердження представника відповідача, які викладені у відзиві за вих. від 17.08.26 та у запереченнях (на відповідь на відзив) за вих. від 27.08.26 № 27.08.2026.

Зокрема, посилання відповідача на ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є некоректним, оскільки вказані правовідносини між сторонами базуються зокрема, але не виключено, на підставі Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" та розділу IV п. 13 Методики, визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затв. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 10.12.19 № 622 (зі змінами та доповненнями).

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/1853/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сума судового збору у розмірі 640,04 грн може буди повернута позивачу з Державного бюджету України у випадку надходження до суду відповідного клопотання позивача.

З урахуванням часткового задоволення позову (п. 3 ч. 4 ст. 129 України) - судовий збір в розмірі 3,24 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, п . 2 ч. 1 ст. 231, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 908/1853/26 в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 319,82 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" (03057, м. Київ, вул. Бродських Сім`ї, буд. 31-33, код ЄДРПОУ 31720260) на користь акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) - 6 507 (шість тисяч п`ятсот сім) грн 14 коп. основного боргу, 7 296 (сім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 53 коп. 15 % річних, 6 137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн 82 коп. індексу інфляції (інфляційних нарахувань) та 2 019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн 12 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя В.Л. Корсун