Decision № 140531399, 12.10.2026, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/974/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу

за позовом Фірми ADVANCE GROUP Marian Pyrtko (Республіка Польща)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд"

про стягнення 2 679,60 євро,

Процесуальні дії по справі.

Фірма ADVANCE GROUP Marian Pyrtko звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" про стягнення 2 679,60 євро попередньої оплати.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст. 11, 509, 525, 599, 663, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказану ухвалу суд надіслав відповідачу та представнику позивача в електронні кабінети системи "Електронний суд", а також на електронну адресу позивача.

17.08.2026 за вх.№01-44/3009/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для надання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у разі подачі відповідачем відзиву на відзив.

Так як відповідач правом подачі письмового відзиву на позовну заяву не скористався, необхідність у розгляді згаданого клопотання позивача відсутня, у зв`язку з чим суд залишає вказане клопотання без розгляду.

07.10.2026 за вх.№11770/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача від 07.10.2026, в якій заявлено про подання усіх доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом 5 днів після прийняття рішення у справі.

08.10.2026 за вх.№11839 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача від 08.10.2026, у відповідності до якого просить долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу: додаткову угоду №1 від 10.08.2026 до договору про надання правничої допомоги від 11.06.2026; акт про надання послуг від 08.10.2026; квитанцію від 12.06.2026 про отримання від позивача 10 000,00грн; квитанцію від 10.08.2026 про отримання від позивача 20 000,00грн.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 12.08.2026 в електронні кабінети відповідача та представника позивача (а.с.40-40 на звороті), а також на електронну адресу позивача (а.с.46).

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.2, ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №906/974/26.

Відповідач у строк, встановлений ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позов не подав. Поряд з цим, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані як непоставкою відповідачем частини товарів, обумовлених умовами контракту №17/05/2024 від 17.05.2024, так і неповерненням суми попередньої оплати.

Відповідач правом подачі письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.05.2024 між Фірмою ADVANCE GROUP Marian Pyrtko (Республіка Польща) (надалі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (надалі - Виробник / Продавець, відповідач) укладений контракт №17/05/2024 (надалі - контракт) (а.с.9-10).

За умовами п.1.1 контракту Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за продукцію, що називається надалі "Товар".

Предметом контракту є Товар, зазначений у комерційному рахунку (інвойсі), який постачається Продавцем партіями на підставі замовлення Покупця (п.1.2. контракту).

У пункті 2.1. контракту сторони погодили, що ціна за одиницю Товару, загальна вартість, асортимент та кількість кожної партії Товару, вказується в комерційному рахунку (інвойсі), який оформлюється на кожну партію Товару.

Згідно з п.3.1. контракту, постачання Товару здійснюється на умовах FCA - с.Білокоровичі, Україна (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Incoterms -2010).

Відповідно до п. 3.2., 3.3. контракту, Продавець передає Покупцеві Товар на підставі замовлення, в якому зазначаються асортимент, кількість та строк постачання Товару. Узгодження умов замовлення здійснюється за допомогою електронного або факсимільного зв`язку.

Пунктом 3.4. контракту передбачено, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки Товару тоді, коли Товар буде переданий Перевізнику.

Умовами п.4.1. контракту визначено, що оплата за Товар за цим Контрактом здійснюється в Євро на рахунок Продавця.

Положеннями п.4.2. контракту передбачені умови оплати - 100% передоплата оплачується протягом 3-х календарних днів після повідомлення Покупця про готовність партії до митного оформлення та відвантаження відповідно до інвойсу.

В пункті 9.2. сторони погодили, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього контракту або у зв`язку з ним, наскільки можна вирішуються шляхом переговорів. Якщо Сторони не погодилися, суперечки підлягають розгляду в Арбітражному (Господарському) суді відповідача, складені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та завірені печатками обох сторін.

Контракт та будь-які зміни та доповнення до цього Контракту дійсні лише тоді, коли вони зроблені письмово та належним чином підписані уповноваженими представниками обох Сторін за допомогою електронного або факсимільного зв`язку (п.10.1. контракту).

Контракт набирає чинності після підписання обома Сторонами та діє до 17.05.2025 (п.11.1., 11.2. контракту).

Закінчення терміну дії контракту не тягне за собою припинення невиконаних зобов`язань Сторін за цим контрактом та не звільняє Сторони від відповідальності за порушення своїх зобов`язань (п.11.3. контракту).

У відповідності до п.11.4. контракту, якщо Сторони за 10 днів до дня закінчення терміну дії контракту не надішлють повідомлення про його розірвання, цей контракт автоматично продовжується на один календарний рік.

Додатковою угодою №1 від 23.06.2025 сторони внесли зміни до п.13 контракту (Юридичні адреси та банківські реквізити сторін) (а.с.11).

Контракт та додаткова угода підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх.

На виконання умов контракту відповідач виставив позивачу рахунок №12 від 20.12.2024 на суму 5 359,20 євро (а.с.12).

У згаданому рахунку вказано товар, що підлягає поставці - пеллети на піддоні (топливні пеллети з деревини (щепа) в кількості 44 піддони, 3 081 поліетиленових мішків по 15 кг, загальною вагою 46,200 т, вартість якого становить 5 359,20 євро.

На підставі вказаного рахунку та на виконання умов контракту позивач 24.12.2024 оплатив 5 329,20 євро, що вбачається з платіжного доручення від 24.12.2024 (а.с.13-14).

Разом з тим, здійснена позивачем оплата 24.12.2024 в сумі 5 329,20 євро підтверджується випискою від 14.11.2025 по рахунку відповідача (а.с.15).

Як вказано в позові, після сплати позивачем коштів по рахунку відповідач свій обов`язок з поставки товару в погодженому об`ємі не виконав. Лише після довготривалих перемовин остання партія товару за контрактом, що складає 50 % від сплаченої позивачем передплати за партію товару була відвантажена більше ніж через півроку - 31.07.2025.

Згідно митної декларації від 31.07.2025, відповідач відвантажив позивачу 1 540 мішків на 22 піддонах всього 23 100кг пеллет деревини, ціна товару становить 2 679,60 євро (а.с.17).

Решта товару залишилася не поставленою, а кошти за непоставлений товар - неповернутими.

03.07.2026 представник позивача надіслав відповідачу вимогу про повернення 2 679,60 євро у строк 7 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.18-20).

Однак вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За наведених обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту №17/05/2024 від 17.05.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч.1, 2 ст.664 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов контракту відповідач виставив позивачу рахунок №12 від 20.12.2024 на суму 5 359,20 євро (а.с.12).

У згаданому рахунку вказано товар, що підлягає поставці - пеллети на піддоні (топливні пеллети з деревини (щепа) в кількості 44 піддони, 3 081 поліетиленових мішків по 15 кг, загальною вагою 46,200 т, вартість якого становить 5 359,20 євро.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов п. 4.2. контракту на підставі рахунка №12 від 20.12.2024 сплатив 5 329,20 євро передоплати, що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2024 (а.с.13-14) та випискою від 14.11.2025 по рахунку відповідача (а.с.15).

З митної декларації (а.с.17) вбачається, що відповідач лише 31.07.2025 відвантажив позивачу 1 540 мішків на 22 піддонах всього 23 100 кг пеллет деревини, ціна товару становить 2 679,60 євро.

Решта товару залишилася не поставленою, а та кошти за непоставлений товар - неповернутими.

03.07.2026 представник позивача надіслав на адресу відповідача рекомендованим лисом з описом вкладення вимогу від 03.07.2026 про повернення 2 679,60 євро у строк 7 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.18-20).

Однак вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Частиною 2 статті 693 ЦК України унормовано, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17.

У даному випадку, позивач обрав такий варіант правової поведінки, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 ЦК України.

Проте, станом на час розгляду справи відповідач не повернув суму попередньої оплати, докази в спростування вказаної обставини в матеріалах справи відсутні.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2 679,60 євро, однак суд не погоджується з таким розміром попередньої оплати, обов`язок з повернення якої виник у відповідача, так як позивач у відповідності до платіжного доручення від 24.12.2024 (а.с.13-14) та виписки від 14.11.2025 по рахунку відповідача (а.с.15) сплатив попередню оплату в розмірі 5 329,20 євро (хоча в рахунку №12 від 20.12.2024 визначена сума 5 359,20 євро). Таким чином, розмір попередньої оплати, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 649,60 євро (5 329,20 євро - 2 679,60 євро). У стягненні 30 євро попередньої оплати суд відмовляє як надмірно заявлених.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимоги щодо стягнення з відповідача 2 649,60 євро попередньої оплати. В частині позовної вимоги про стягнення 30 євро суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Згідно з ч.1, п.2 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено 2 662,40грн судового збору згідно квитанції №1703-5197-6514-7905 від 06.08.2026 (а.с.26).

Вказаний розмір визначено виходячи з 1,5% ціни позову 138 335,15грн (2 679,60 євро х 51,6253грн курс НБУ станом на 06.08.2026 - дата подачі позову), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахування коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору у зв`язку з подачею позову в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС.

Зважаючи на вищевикладене, зокрема, задоволення позову частково, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2 632,59грн, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 600,00грн витрат по оплаті послуг з перекладу документів.

На підтвердження вказаних витрат позивачем подано платіжну інструкцію від 01.07.2026 на суму 3 600,00грн та довідку №3 від 01.07.2026 (а.с.22-23).

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов спровокований неправильними діями відповідача, витрати на послуги з перекладу документів у розмірі 3 600,00грн суд покладає на останнього.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 30 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не надав.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн до суду подано копію договору про надання правничої допомоги від 11.06.2026 (а.с.25); додаткову угоду №1 від 10.08.2026 до вказаного договору (а.с.52); акт про надання послуг від 08.10.2026 (а.с.53); квитанцію від 12.06.2026 про отримання адвокатом від позивача 10 000,00грн (а.с.54); квитанцію від 10.08.2026 про отримання адвокатом від позивача 20 000,00грн (а.с.55).

Разом з тим, на підтвердження своїх повноважень представник позивача - адвокат Трюхан Володимир Григорович подав до суду ордер серії СА №1169396 від 06.08.2026 про надання правничої допомоги ADVANCE GROUP Marian Pyrtko на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.06.2026 (а.с.5).

Варто зауважити, що предметом спору у даній справі є стягнення попередньої оплати в розмірі 2 679,60 євро, що по курсу НБУ станом на 06.08.2026 (дату подачі позову) становить 138 335,15грн. Позовна заява містить опис обставин з посиланням на умови договору, один рахунок, одну платіжну інструкцію та одну митну декларацію як на підстави позовних вимог та декілька норм матеріального права, що не є складним процесом у виконанні відповідних робіт та значними затратами у часі.

Разом з тим, суд зазначає, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано до суду лише одну заяву по суті спору, а саме, позовну заяву, яка не є об`ємною за змістом.

Тому, господарський суд прийшов до висновку, що за підготовку позовної заяви обґрунтованою, співмірною до суми позову та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи характер та рівень складності даної справи, принцип пропорційності, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн.

Інші витрати, понесені позивачем на оплату професійної правничої допомоги суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором про надання правничої допомоги від 11.06.2026.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (Україна, 10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 132; ідентифікаційний код 41266538)

на користь Фірми ADVANCE GROUP Marian Pyrtko (Республіка Польща, Люблінське воєводство, Свідницький повіт, гміна Свідник, місцевість Свідник, вул. Станіслава Скаржинського №4 офіс.3, 21-040; номер у загальнопольському реєстрі суб`єктів народного господарства РП 523503029):

- 2 649,60 євро попередньої оплати;

- 2 632,59грн судового збору;

- 3 600,00грн витрат на послуги з перекладу документів;

- 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимоги щодо стягнення 30 євро попередньої оплати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.10.26

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1- позивачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

2 - представнику позивача - адвокату Трюхану В.Г. в кабінет "Електронного суду"

3 - відповідачу в кабінет "Електронного суду"