Court ruling № 140528808, 12.10.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 932/20002/25

Провадження № 1-кп/932/1931/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

12 жовтня 2026 року . Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150001505 від 21 листопада 2025 року та за № 62025050010005651 від 04 лютого 2025 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, із незакінченою базовою вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрільця-снайпера ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 16 січня 2025 року Чуднівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати. Заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та проти визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали позицію прокурора.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, що, на його думку, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи зазначені прокурором ризики недоведеними. Також підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2026 року включно.

Необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 18 жовтня 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_8 , дійшов висновку про доцільність продовження відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_8 може:

- переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання за інкриміновані тяжкі кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі від 3 до 7 років та від 5 до 10 років, т.я. наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також суд враховує, що ОСОБА_8 хоч і має фактичне місце проживання у м. Дніпро та не достатньо міцні соціальні зв`язки, але з великою вірогідністю у короткий проміжок часу може змінити місце свого проживання та переховуватись на іншій території України, через що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з гриманням під вартою, не може запобігти цьому ризику;

- незаконно впливати на та свідків, оскільки ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може чинити на останніх тиск, спробувавши переконати, залякати або домовитися про надання неправдивих свідчень на свою користь, що може істотно вплинути на хід судового розгляду провадження, тому як вказані свідки на теперішній час не допитані у судовому засіданні. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і дослідження їх судом.

Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є лише його припущенням, оскільки на підтвердження даного ризику суду не було надано будь-яких доказів.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_8 є працездатним, не працює, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, раніше судимий, має постійне місце проживання.

За таких обставин, суд вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає особі останнього, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.

Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що на даний час виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання захисника ОСОБА_7 щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень ч.4 ст. 183 КПК України, зокрема обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 331 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Енергодар Запорізької області, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 10 грудня 2026 року включно, в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, будинок 80).

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя