Court ruling № 140509403, 12.10.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/31439/24

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олександра Буряченка за вхід. №109603/26 від 24.09.2026 року про поворот виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №420/31439/24,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

24.09.2026 року до суду за вхід. №109603/26 від начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олександра Буряченка надійшла заява про поворот виконання судового рішення, в якій він просив:

допустити поворот виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 в адміністративній справі №420/31439/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії;

стягнути з ОСОБА_1 (адреса місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченка Олександра Євгеновича (адреса місцеперебування: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, РНКОПП 2722511299) грошові кошти в розмірі 33945,60 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень 60 копійок).

29.09.2026 року до суду за вхід. №ЕС/111192/26 надійшли заперечення позивача на заяву про поворот виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про поворот виконання постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 КАС України, суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Разом з тим суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан. Надалі воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї заяви воєнний стан продовжено.

З огляду на вищезазначені обставини через існуючу загрозу життю та здоров`ю людей заяву розглянуто в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни I групи, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни I групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Рішення суду по справі набрало законної сили 14.04.2025 року.

Одеським окружним адміністративним судом 16.05.2025 року виданий виконавчий лист.

Ухвалою суду від 16.05.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №40732/25 від 29.04.2025 року та встановлено судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду у тридцятиденний строк звіт про виконання судового рішення по справі №420/31439/24 з дня отримання копії ухвали..

Ухвалою суду від 30.06.2025 року прийнято в частині звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вхід. №62414/25 від 20.06.2025 року щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року по справі №420/31439/24 та встановлено новий строк для подання звіту протягом шістдесяти днів.

Ухвалою суду від 23.09.2025 року прийнято в частині звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вхід. №90728/25 від 01.09.2025 року щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі №420/31439/24 та встановлено новий строк для подання звіту протягом шістдесяти днів.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року прийнято в частині звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вхід. №90728/25 від 01.09.2025 року щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі №420/31439/24 та встановлено новий строк для подання звіту протягом шістдесяти днів.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Одеській області за вхід. №15975/25 від 12.02.2026 року щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі №420/31439/24.

Клопотання ГУ ПФУ в Одеській області про звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу задоволено.

Встановлено ГУ ПФУ в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі №420/31439/24. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі №420/31439/24 протягом шістдесяти днів з дня отримання копії ухвали.

Постановою 14.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року змінено, шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в наступній редакції:

«Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. до Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвала є виконавчим документом та обов`язкова до виконання.»

Стягувачами за ухвалою є:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Боржником за ухвалою є керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченко Олександр Євгенович (РНКОПП НОМЕР_2 ).

Строк пред`явлення ухвали до виконання ОСОБА_1 становить три роки з дня набрання ухвалою законної сили.

Строк пред`явлення ухвали до виконання Державною судовою адміністрацією України становить три місяці з дня набрання ухвалою законної сили».

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року залишено без змін.

На виконання вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції начальником Головного управління сплачено на користь Позивача, ОСОБА_1 , штраф у розмірі 33280,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4908428883.1 від 03.06.2026 року.

09.09.2026 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №420/31439/24 винесено постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №420/31439/24 скасовано. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №420/31439/24 залишено в силі.

Розглядаючи заяву про поворот виконання судового рішення суд приходить до наступного висновку.

Поворот виконання судового рішення є інститутом адміністративного судочинства, що спрямований на повернення стягнутих грошових сум на підставі рішення суду, що було скасоване.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання рішення спрямований на забезпечення інтересів добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке згодом скасоване як помилкове.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі №569/15646/16-ц також сформулювала висновок про те, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Отже, вирішальною підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна судом вищої інстанції вже виконаних постанов чи рішень суду, а також реалізація скасованого рішення суду внаслідок одержання стороною майна. При повороті виконання рішення вчиняються дії, які покликані повернути стан речей до виконання рішення суду.

Умовою застосування інституту повороту виконання судових рішень є наявність підстав, визначених статтею 380 КАС України, а також дотримання встановленого порядку вирішення відповідного питання судом.

За приписами частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 380 КАС України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною третьою статті 380 КАС України передбачено, що суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частиною четвертою статті 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частиною п`ятою статті 380 КАС України встановлено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Відповідно до частини сьомої статті 380 КАС України, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно з частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною восьмою статті 380 КАС України визначено, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За такого правового регулювання, змісту і структури статті 380 КАС України та суті інституту повороту виконання судового рішення, слід дійти висновку, що забезпечення прав учасників справи, яке полягає у поверненні сторін виконавчого провадження у попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення, має бути здійснено за результатами закінчення розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06.11.2025 у справі №826/20221/16).

Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у справі № 635/2683/14-а сформував правовий висновок про те, що якщо обов`язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення; при цьому, строк починає обраховуватись з моменту набрання законної сили рішенням чи ухвалою суду про відмову в задоволенні позову, задоволення позовних вимог у меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.

З матеріалів цієї справи слідує, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2026 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі №420/31439/24 про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду скасовано.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

Також, відповідно до ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відтак, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.ст. 382, 382-3 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, враховуючи те, що в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

В той же час суд наголошує, питання здійснення судового контролю за виконанням рішення суду та ухвалені за результатами такого контролю рішення не є по своїй суті ні ухваленням рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, ні ухваленням рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду судового рішення, а є окремо вжитими судом до керівника суб`єкта владних повноважень (боржника) заходами процесуального примусу та притягнення до відповідальності за невиконання остаточних судових рішень, яким вирішується спір по суті.

Також суд зазначає, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, постановою 14.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року змінено, шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в наступній редакції:

«Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. до Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвала є виконавчим документом та обов`язкова до виконання.»

Стягувачами за ухвалою є:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Боржником за ухвалою є керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ).

Строк пред`явлення ухвали до виконання ОСОБА_1 становить три роки з дня набрання ухвалою законної сили.

Строк пред`явлення ухвали до виконання Державною судовою адміністрацією України становить три місяці з дня набрання ухвалою законної сили».

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року залишено без змін.

Також суд зазначає, що в межах даної заяви начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олександра Буряченка заявлена лише вимога про стягнення половини суми штрафу, яка сплачена на користь ОСОБА_1 в розмірі 33945,60 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень 60 копійок).

На підтвердження здійснення вказаної оплати до суду надана квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4908428883.1 від 03.06.2026 року на суму 33280,00 грн основного штрафу та 665,60 грн комісії банку за здійснення переказу. Зі вказаної квитанції вбачається, що платник ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) здійснив переказ коштів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Втім, з огляду на скасування 09.09.2026 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підстави для такого нарахування, після вказаної дати цей платіж є нічим іншим як грошовим переказом між фізичними особами та за своєю природою є цивільно-правовими правовідносинами майнового характеру.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої (абсолютної) безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України, застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 у справі №638/11807/15-ц (провадження №61-1215св17), від 12 вересня 2018 у справі №154/948/16 (провадження №61-4497ск18), від 12 грудня 2018 у справі №205/3330/14-ц (провадження №61-1133св18).

Також, системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (правова позиція касаційної інстанції по справах: №367/6344/16-ц від 05 грудня 2018; №524/4690/16-ц від 21 січня 2019; аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 у справі №6-122цс14).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №420/31439/24 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 33945,60 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень 60 копійок), оскільки остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним цивільним судом в порядку цивільного судочинства в межах справи про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись статтями 2-9, 167, 243, 248, 256, 293-297, 380, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олександра Буряченка за вхід. №109603/26 від 24.09.2026 року про поворот виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №420/31439/24 відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА