Court ruling № 140501151, 12.10.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/20901/26

Провадження №: 1-кп/752/2389/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22026000000000682 від 17.07.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нефтекамськ Республіки Башкортостан Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 - в режимі відеоконференцзв`язку,

У С Т А Н О В И В :

На розгляді Голосіївського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000682 від 17.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України.

12.10.2026 прокурор четвертого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, за версією сторони обвинувачення будучи представником федеральної служби безпеки російської федерації, у не встановлений час, але не пізніше жовтня 2025 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Донецьк, вступив у злочинну змову з громадянином України ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами з метою вчинення терористичного акту в м. Києві, забезпечив виготовлення саморобного вибухового пристрою з дистанційною системою ініціації вибуху та його розміщення 18.12.2025 на ділянці місцевості поблизу буд. 9д по вул. Академіка Глушкова в м. Києві, де ОСОБА_6 за його вказівкою здійснив ініціацію вибуху, однак вибуху та настання тяжких наслідків не відбулося з причин, які не залежали від їхньої волі.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 03.04.2026 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України. Слідчим ГСУ СБ України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_3 на 07.04.2026, 08.04.2026 та 09.04.2026 направлено на зареєстровані на його ім`я номери мобільних телефонів та електронні поштові скриньки, а 03.04.2026 - опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр». За викликами ОСОБА_3 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, у зв`язку з чим на підставі ст. 281 КПК України його оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2026 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, а 09.06.2026 стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Після надходження обвинувального акта до суду повістки про виклик ОСОБА_3 як обвинуваченого до Голосіївського районного суду м. Києва на 18.08.2026, 27.08.2026, 03.09.2026 та 14.09.2026 розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та опубліковано в газеті «Голос України», однак обвинувачений до суду не прибув і про причини неприбуття не повідомив.

За інформацією оперативного підрозділу СБ України, ОСОБА_3 перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, - російської федерації. На думку прокурора, обвинувачений знав про розпочате щодо нього кримінальне провадження та умисно переховується від слідства і суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим просив здійснювати судове провадження за його відсутності.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_5 подав письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні, та просив відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що заочний розгляд є винятком із загального правила, а його підстави мають бути доведені прокурором належними та допустимими доказами. На думку захисника: повістки про виклик до суду, опубліковані в газеті «Голос України», адресовані особі з іншими ініціалами - « ОСОБА_7 », тому не є належними викликами обвинуваченого, а отже, відсутня умова ч. 5 ст. 139 КПК України щодо неприбуття більш як два рази; твердження про перебування обвинуваченого на території держави-агресора ґрунтується виключно на інформації оперативного підрозділу СБ України, реквізити якої не зазначені і яка не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України; відомостей про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук немає; мету ухилення від кримінальної відповідальності прокурор виводить лише з факту неприбуття на виклики; не доведено належності обвинуваченому номерів телефонів і електронних адрес, на які надсилалися документи, та доставки чи прочитання повідомлень, а публікації в українських засобах масової інформації самі по собі не свідчать про обізнаність громадянина РФ, який перебуває в РФ, з провадженням. Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії», захисник наголосив, що обізнаність особи з провадженням не може ґрунтуватися на презумпціях. Також просив витребувати тексти опублікованих повісток.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, крім неповнолітнього, переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за його відсутності (in absentia). За наявності таких обставин суд за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Суд встановив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258 КК України, яка віднесена до переліку злочинів, визначених ч. 2 ст. 297-1 КПК України, щодо яких допускається спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження. Обвинувачений є повнолітнім. Ці обставини стороною захисту не оспорюються.

Суд погоджується із захисником у тому, що спеціальне судове провадження є винятком із загального правила про обов`язкову участь обвинуваченого в судовому розгляді, а тому підстави для нього мають бути встановлені на підставі наданих прокурором матеріалів, а не припущень. Разом з тим, вирішуючи це процесуальне питання, суд не оцінює доказів обвинувачення по суті, а перевіряє, чи підтверджують додані до клопотання матеріали наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 323 КПК України. Доводи заперечень суд перевірив і оцінює так.

Суд дослідив тексти повісток, опублікованих у газеті «Голос України» та роздруківки з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора. У повістках обвинувачений зазначений як « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », із зазначенням номера кримінального провадження, статті обвинувачення, дати, часу та місця судового засідання. Ініціали « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » містяться лише в тексті клопотання прокурора і є технічними описками в самому клопотанні, які не вплинули на зміст опублікованих повісток. Крім того, умова ч. 5 ст. 139 КПК України пов`язана з ухиленням від явки як на судовий виклик, так і на виклик слідчого чи прокурора. Під час досудового розслідування ОСОБА_3 тричі - на 07.04.2026, 08.04.2026 та 09.04.2026 - викликався до ГСУ СБ України і жодного разу не прибув, про поважні причини неприбуття не повідомив. Отже, ця умова виконана незалежно від судових викликів.

Суд відхиляє довід про те, що це твердження ґрунтується лише на інформації оперативного підрозділу. На цій стадії суд оцінює цей документ не як доказ винуватості в розумінні ст. 84 КПК України, а як матеріал, що підтверджує процесуальну підставу для заочного розгляду. Ця інформація узгоджується з іншими даними: ОСОБА_3 є громадянином російської федерації, зареєстрованим на її території; номери телефонів, на які надсилалися документи, мають код російської федерації (+7); згідно з обвинувальним актом інкриміновані йому дії вчинені під час перебування на тимчасово окупованій території м. Донецьк. Будь-яких даних про перебування обвинуваченого на підконтрольній Україні території чи в іншій державі сторона захисту не навела.

Довід про відсутність відомостей про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук не спростовує висновку суду, оскільки в ч. 3 ст. 323 КПК України переховування на території держави-агресора та оголошення в міжнародний розшук поєднано сполучником «та/або». Отже, це самостійні, альтернативні підстави, і оголошення в міжнародний розшук не є обов`язковою умовою, якщо встановлено переховування на території держави-агресора.

Суд не погоджується з тим, що прокурор виводить цю мету лише з факту неприбуття. Про неї свідчить сукупність обставин: систематичне неприбуття на виклики слідчого та суду; перебування на території держави, яка веде збройну агресію проти України; відсутність будь-яких спроб повідомити про причини неявки, зокрема через захисника, який здійснює його захист з 03.04.2026; безрезультатність розшуку. Про наявність поважних причин неприбуття чи про намір обвинуваченого взяти участь у провадженні сторона захисту не заявила.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що номери телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та електронні поштові скриньки, на які надсилалися повідомлення про підозру і повістки, пов`язані саме з ОСОБА_3 . Таким чином, сторона обвинувачення не обмежилася публікаціями в засобах масової інформації, а вжила заходів до індивідуального повідомлення обвинуваченого через відомі засоби зв`язку, а публікації в газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора здійснено як обов`язковий спосіб повідомлення, передбачений ч. 8 ст. 135 та ч. 3 ст. 323 КПК України для осіб, які перебувають на території держави-агресора.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985 та «Сейдовіч проти Італії» від 01.03.2006 (Велика палата), право обвинуваченого бути присутнім під час розгляду є складовою права на справедливий суд, однак провадження за його відсутності саме по собі не суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо держава вжила належних і сумлінних заходів для повідомлення особи про провадження. Суд погоджується, що обізнаність особи не може ґрунтуватися лише на тому, що її не вдалося розшукати. Однак у цьому провадженні висновок суду ґрунтується не на самому факті безрезультатного розшуку, а на сукупності встановлених обставин: індивідуальному надсиланні процесуальних документів на засоби зв`язку обвинуваченого, публікаціях у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, неодноразовому неприбутті обвинуваченого на виклики та його перебуванні на території держави-агресора. Крім того, з 03.04.2026 захист ОСОБА_3 здійснює захисник ОСОБА_5 , що відповідає вимогам п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України про обов`язкову участь захисника під час спеціального судового провадження.

Клопотання захисника про витребування текстів опублікованих повісток суд вважає таким, що не потребує окремого вирішення, оскільки ці матеріали додані до клопотання прокурора та досліджені судом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 знав або повинен був знати про розпочате щодо нього кримінальне провадження та переховується від органів слідства і суду на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Отже, наявні підстави для здійснення спеціального судового провадження, а доводи заперечень захисника цього висновку не спростовують.

Керуючись ст. ст. 135, 139, 297-1, 314, 323, 369-372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора четвертого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.

Здійснювати спеціальне судове провадження (in absentia) у кримінальному провадженні № 22026000000000682 від 17.07.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України.

Призначити судовий розгляд на 21.10.2026 о 12 год. 00 хв. у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Суддя ОСОБА_1