Court ruling № 140500352, 12.10.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"12" жовтня 2026 р.м. Одеса№ 916/3808/26Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши матеріали за вх. № 3905/26 від 16.09.2026

за позовом Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Європейська, буд. 14; код ЄДРПОУ 44901130)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастера - 25" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 25; код ЄДРПОУ 44530688)

про стягнення 170 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Департамент культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастера - 25" фінансової санкції у розмірі 170 000,00 грн.

Ухвалою від 21.09.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду:

- документів, що підтверджують наявність у Олени Іванової (підписанта позовної заяви) повноважень на представництво інтересів Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради;

- відомостей щодо наявності оригіналів постанови № 2 від 04.11.2024, рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 05.07.1983 № 409 та наказу Міністерства культури та туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 - із зазначенням особи, у якої перебуває оригінал відповідного документа, або із зазначенням про відсутність у позивача відомостей щодо наявності такого оригіналу в іншої особи;

- належних доказів виконання позивачем процесуального обов`язку, передбаченого частиною першою статті 172 ГПК України;

- доказів сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн;

- належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

29.09.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків. На виконання ухвали від 21.09.2026 про залишення позовної заяви без руху, позивач надав до суду докази сплати судового збору, належним чином засвідчені копії письмових доказів, докази наявності повноважень у підписанта позовної заяви, відомості щодо наявності оригіналів документів, а також докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Дослідивши матеріали заяви, поданої позивачем в порядку усунення недоліків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Наведена норма процесуального закону встановлює для позивача безпосередній обов`язок забезпечити направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, причому у разі паперового направлення - листом саме з описом вкладення.

При цьому надані суду документи повинні давати можливість встановити не лише факт прийняття оператором поштового зв`язку відповідного поштового відправлення та оплату послуг поштового зв`язку, а й те, який саме зміст мало це поштове відправлення.

Згідно з абзацом другим пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у чинній редакції), послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає у підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Отже, правове призначення опису вкладення полягає саме у фіксації та підтвердженні вмісту поштового відправлення, а зазначені в ньому відомості мають забезпечувати можливість ідентифікувати вкладені до поштового відправлення документи.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 513/988/19.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що направлення поштової кореспонденції з описом вкладення підтверджує вміст конверту, а тому, звертаючись до суду із позовом, позивач зобов`язаний надати документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, які надсилаються іншій стороні. При цьому Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про неналежність опису вкладення, який не містив поіменного переліку документів та не давав можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 914/866/24, у якій Суд, посилаючись на пункт 17 та інші положення Правил № 270, зазначив, що належним доказом направлення документів адресату є розрахунковий документ та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Верховний Суд при цьому визнав неналежним опис вкладення, який не містив необхідних відомостей, що давали б змогу ідентифікувати поштове відправлення та перевірити достовірність його змісту.

Зазначені правові висновки Верховного Суду є релевантними до ситуації у цій справі, оскільки в даному випадку суд також має встановити, чи підтверджують надані позивачем документи направлення відповідачу саме копії позовної заяви разом з усіма документами, доданими до неї.

Як убачається з матеріалів, наданих позивачем на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 21.09.2026, на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем подано поштову накладну, фіскальний чек та опис вкладення.

Разом з тим, досліджений судом опис вкладення не містить поіменного переліку документів, направлених відповідачу.

Зокрема, у графі «Найменування вкладення» зазначено загальне формулювання, за змістом якого до поштового відправлення вкладено «позовну заяву з додатками».

Таке формулювання не дозволяє ідентифікувати конкретні документи, які були вкладені до поштового відправлення, та встановити, чи відповідає їх перелік документам, доданим позивачем до позовної заяви, поданої до суду.

Саме по собі зазначення у описі вкладення загальної назви «позовна заява з додатками» не є тотожним зазначенню конкретних документів, які становлять додатки до позовної заяви, оскільки поняття «додатки» охоплює невизначене коло документів і не дає можливості встановити їх вид, найменування та інші індивідуальні ознаки.

Крім того, з наданого позивачем опису вкладення вбачається, що у графі «кількість предметів, аркушів» зазначено « 1», тоді як опис вкладення не містить окремих позицій щодо кожного документа, який позивач позиціонує як такий, що був направлений відповідачу. Таким чином, навіть наведена у цьому описі інформація про кількість вкладення не дає можливості встановити, скільки саме документів було направлено відповідачу, які це були документи та чи відповідає їх склад матеріалам позовної заяви, поданої до суду.

За таких обставин з наданого опису вкладення неможливо встановити відповідність між: документами, які фактично були вкладені у поштове відправлення; документами, які були додані позивачем до позовної заяви; документами, копії яких відповідно до частини першої статті 172 ГПК України підлягали направленню відповідачу.

Отже, опис вкладення не виконує своєї основної функції - не забезпечує підтвердження конкретного вмісту поштового відправлення.

При цьому надані позивачем поштова накладна та фіскальний чек не усувають зазначеного недоліку.

Такі документи підтверджують факт прийняття оператором поштового зв`язку відповідного поштового відправлення та оплату послуг поштового зв`язку, однак самі по собі не підтверджують, які саме документи містилися у цьому відправленні.

Отже, суд дійшов висновку, що надані позивачем у порядку усунення недоліків позовної заяви документи не підтверджують належним чином виконання вимог частини першої статті 172 ГПК України, оскільки не дають можливості встановити, що відповідачу направлено копію саме тієї позовної заяви, яка подана до Господарського суду Одеської області, а також копії всіх документів, доданих до цієї позовної заяви.

Суд звертає увагу, що встановлення такого недоліку не ґрунтується виключно на формальному підході до оформлення поштового опису, а зумовлене необхідністю забезпечення виконання позивачем процесуального обов`язку, прямо передбаченого частиною першою статті 172 ГПК України, та можливістю перевірити факт направлення відповідачу саме тих документів, з якими позивач звертається до суду.

Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема, у статтях 164 та 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026 позовну заяву Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради було залишено без руху та, зокрема, встановлено позивачу спосіб усунення недоліку шляхом надання суду належних доказів виконання процесуального обов`язку, передбаченого частиною першою статті 172 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у встановлений судом строк подав заяву про усунення недоліків та надав документи на підтвердження усунення більшості недоліків, зазначених в ухвалі суду від 21.09.2026.

Водночас вимогу суду щодо надання належних доказів дотримання вимог частини першої статті 172 ГПК України позивачем не виконано, оскільки подані ним поштова накладна, фіскальний чек та опис вкладення не дають змоги ідентифікувати документи, фактично направлені відповідачу.

Таким чином, позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Господарського суду Одеської області від 21.09.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Оскільки у встановлений судом строк позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, а саме не надав належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, позовна заява Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради підлягає поверненню на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

Керуючись ст. 164, 172, 174, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву (вх. № 3905/26 від 16.09.2026) Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Європейська, буд. 14; код ЄДРПОУ 44901130) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастера - 25" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 25; код ЄДРПОУ 44530688) про стягнення 170 000,00 грн - повернути заявнику.

Додаток: позовна заява з доданими до неї документами на 77 арк.

Повну ухвалу складено та підписано 12.10.2026 у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р. В. на навчанні (підвищенні кваліфікації) з 05.10.2026 по 09.10.2026, що унеможливило виконання процесуальних дій у зазначений період.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков