Court ruling № 140490930, 09.10.2026, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/6001/26

Провадження №: 2/332/4933/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Блажко У.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розум Олександр Вікторович, до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

встановила:

До Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розум О.В., до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в якій просить визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також представником ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки, на думку сторони позивача, позовна заява зумовлена саме тим, що через збройну агресію рф проти України смт Степногірськ Василівського р-ну Запорізької області знаходиться в окупації. Документи, за якими спадкове майно повинно переходити позивачу, залишились у окупованому смт Степногірськ Василівського р-ну Запорізької обл. та можливості отримати їх у Позивача немає, що стало наслідком неможливості оформити права власності на спадкове майно. Ураховуючи викладене, просить суд звільнити позивачку від сплати судового збору.

Ознайомившись із позовною заявою, доходжу висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

У позовній заяві представник позивача вказує, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Суддя вважає помилковим тлумачення представником позивача норм матеріального права, з огляду на таке.

Пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники в справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду у справі № 759/17678/22, провадження № 61-2299ск24 в своїй ухвалі від 28 лютого 2024 року звернув увагу заявників, що відповідно до змісту пункту 21 частини першої статті 5 закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Аналізуючи положення пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв`язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію, - наслідое (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджений судом як факт, що має юридичне значення.

У зазначеній справі позивачка звернулася до суду із позовом майнового характеру про визнання права власності, тобто набуття майнового речового права на майно. Відмінність такої категорії справ (визнання права власності) від справ окремого провадження (встановлення фактів) є відсутність майнового критерію, при цьому, у разі, якщо суд встановив наявність спору про право, ухвалою залишає без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, зокрема про встановлення факту (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Отже, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду не із заявою про встановлення факту, пов`язаного збройною агресією Російської Федерації проти України, на позивачку не поширюються пільги щодо сплати судового збору, визначені пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому за подання позовної заяви позивачка має сплатити судовий збір на загальних підставах.

Таким чином, наведені у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Позивачка зазначає вартість спірного житла в розмірі 132 486,00 грн, що визначена на підставі висновку про вартість майна, виготовленого ТОВ «Експерт-Сервіс». Відповідно розмір необхідного до сплати судового збору становить 1331,20 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

Разом з тим, у разі наявності інших підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачка має надати відповідні докази до суду.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, тому відповідно до ст.12, 81 ЦПК України належить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.

Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно з п. 24 постанови повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п.24 Постанови.

Позивач, ставлячи питання про визнання за ним у судовому порядку права на майно у порядку спадкування, має вказати на правові підстави такого звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об`єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову (постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса у видачі такого свідоцтва із вказівкою на підстави такої відмови.

Звертаючись до суду з позовом, позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 (спадкодавець) є власником спірного майна. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених обставин, зокрема, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим позивач, діючи через представника адвоката, має можливість отримати відповідні актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , та особи (осіб), яким вони належать.

Звертається увага позивача також на те, що кожна матеріально-правова вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Також при пред`явленні позову до певної особи та ініціюючи вказану особу бути притягнутою до судових тяжб, нести судові витрати та виконувати процесуальні обов`язки відповідача, позивачу слід зазначити, якими діями чи бездіяльністю вказана особа порушила, оспорила чи не визнала права позивача щодо предмету спору, та на якій правовій підставі їй належить виступити відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, для застосування того чи іншого способу захисту судам необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем.

Заявляючи позовні вимоги, позивач визначила відповідачем, тобто суб`єктом матеріального правовідношення, Василівську міську військову адміністрацію Василівського району Запорізької області.

Сторони в цивільному процесі - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Ураховуючи зміст та підставу позовних вимог, саме позивачка в даному випадку зобов`язана довести суду ознаки протиправності в діях відповідача, внаслідок яких порушується право позивачки.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи не визнається право власності позивача на вищевказану квартиру.

З огляду на знаходження об`єкта нерухового майна в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, позивачу пропонується конкретизувати позовні вимоги щодо визначеного ним відповідача, окремо зазначивши, якими діями чи бездіяльністю відповідач порушив, оспорив чи не визнав права позивача щодо предмету спору, із зазначенням нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розум Олександр Вікторович, до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя У. В. Блажко