Court ruling № 140487049, 08.10.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"08" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4123/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» про забезпечення позову /вх. № 2-1936/26 від 06.10.2026/ у справі № 916/4123/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» /ЄДРПОУ 41896055, адреса 03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» /ЄДРПОУ 39341579, адреса 65111, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51/

про стягнення 32 938 688,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4232/26 від 06.10.2026/ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» про стягнення грошових коштів на загальну суму 32 938 688,37 грн, що складається з:

- суми основного боргу 28 994 446,56 грн,

- 3% річних 1 039 227,75 грн

- інфляційних втрат 2 905 014,06 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №2520 від 10.01.2025.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 525-526, 530, 610, 625, 693, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 08.10.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/4123/26; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною позивач ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» надало до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-1936/26 від 06.10.2026/ у справі № 916/4123/26, в якій позивач просить:

1. Накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог у розмірі 32 938 688,37 грн, що належать ТОВ «ХІМАГРО.» та знаходяться (обліковуються) на його рахунках у банках та інших фінансових установах на території України.

2. Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.», зокрема:

- нежитлові будівлі, загальною площею 438,3 кв. м, що розташоване за адресою: Одеська обл., Лиманський р., смт. Нові Білярі, вулиця Степова, будинок 11;

- квартира 65, загальною площею 93,7 кв. м, що розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, вулиця Чехова, будинок 2;

- нежитлове приміщення 348, загальною площею 60,9 кв. м, що розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, вулиця Чехова, будинок 2;

- машино-місце №52, загальною площею 18 кв. м, що розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, провулок Травневий, будинок 6;

- машино-місце №51, загальною площею 18 кв. м, що розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, провулок Травневий, будинок 6.

3. Заборонити ТОВ «ХІМАГРО.» вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, у тому числі шляхом його продажу, дарування, міни, внесення до статутного капіталу юридичних осіб або відчуження в будь-який інший спосіб, а також передавати нерухоме майно в наступну іпотеку чи іншим чином встановлювати щодо нього нові обтяження.

4. Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, а також іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, пов`язані з переходом або припиненням права власності ТОВ «ХІМАГРО.» на нерухоме майно, зміною його власника, а також державною реєстрацією нових обтяжень речових прав на нерухоме майно, крім реєстраційних дій, що вчиняються на реалізацію прав заставодержателя (іпотекодержателя), які виникли та були зареєстровані до постановлення ухвали про забезпечення позову.

5. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно що належить на праві власності ТОВ «ХІМАГРО.», зокрема: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ моделі G 63 AMG, рік випуску 2023, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № куз. НОМЕР_2 колір чорний, об`єм двигуна - 3 982см.куб

6. Заборонити ТОВ «ХІМАГРО.» вчиняти дії, спрямовані на відчуження рухомого майна у тому числі продавати, дарувати, обмінювати, передавати як внесок до статутного капіталу юридичних осіб або в інший спосіб передавати право власності на зазначене майно, а також передавати його в наступну заставу чи встановлювати щодо нього нові обтяження.

7. Заборонити органам, державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій щодо транспортних засобів, вчиняти реєстраційні дії щодо рухомого майна, пов`язані зі зміною власника, державною реєстрацією (перереєстрацією) права власності, зняттям з обліку та/або реєстрацією переходу права власності, крім реєстраційних дій, що вчиняються на реалізацію прав заставодержателя, які виникли та були зареєстровані до постановлення ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що у разі задоволення позову виконання майбутнього рішення суду полягатиме у стягненні з відповідача грошових коштів, а в разі їх відсутності чи недостатності - зверненні стягнення на майно відповідача. Відповідач вказує на існування обґрунтованого ризику істотного ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

ТОВ «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» зазначає, сума позовних вимог, які фактично визнані відповідачем у розмірі основного боргу в 2-х актах звіряння розрахунків, є значною сама по собі - більше 32 млн грн, що є самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач вказує, що з метою уникнення примусового стягнення боргу, грошові кошти, які за своєю природою є високоліквідним активом, можуть бути вільно перераховані відповідачем на інші рахунки або використані відповідачем у господарській діяльності, а належне відповідачу рухоме та нерухоме майно до моменту накладення відповідних обмежень може бути відчужене на користь третіх осіб.

Позивач наголошує, що 31.07.2026 відповідач передав належні йому об`єкти нерухомого майна: квартиру №65 загальною площею 93,7 кв. м, розташовану за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, вул. Чехова, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2610068151100; нежитлове приміщення №348 загальною площею 60,9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., Одеський р., с. Фонтанка, вул. Чехова, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2610064251100, в іпотеку АТ«АКЦЕНТ-БАНК» у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №N50.06.0000000079 від 31.07.2026. Таким чином, вже після виникнення та визнання значної за розміром заборгованості перед позивачем відповідач вчинив дії, внаслідок яких частина належного йому нерухомого майна була обтяжена правами іншого кредитора на забезпечення нового грошового зобов`язання.

Позивач наголошує на тому, що фінансова звітність відповідача, опублікована у відкритих джерелах, свідчить про системне погіршення майнового стану ТОВ «ХІМАГРО.».

Позивач наголошує, що одночасне накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову та на виявлене рухоме і нерухоме майно не свідчить про надмірність забезпечення позову, а обумовлене невідомим розміром коштів на рахунках відповідача, невстановленою вартістю його необтяженого майна та наявністю значних обтяжень щодо іншої частини виявлених активів.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» про забезпечення позову /вх. № 2-1936/26 від 06.10.2026/ у справі № 916/4123/26, господарський суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При цьому, суд зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення прозову (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.

При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Тобто забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків арешту належного відповідачеві майна та грошових коштів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

При цьому, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожа правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 тощо.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; обґрунтування відомих позивачу обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. З подібних мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.04.2025.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення 32 938 688,37 грн, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №2520 від 10.01.2025.

Жодні інші вимоги у даній справі позивачем не заявлені. Тобто, у разі задоволення позову, у даній справі вирішено буде виключно стягнути з відповідача відповідну суму грошових коштів.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 32 938 688,37 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить лише від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, та згідно з яким «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову».

Тобто, належним видом забезпечення позову, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, слід вважати накладення арешту на відповідні кошти або майно боржника, що в подальшому призведе до можливості останнього розрахуватись із позивачем. Таку позицію застосовує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, а також Верховний Суд у справах: №911/1111/20, №910/5079/21, №908/2382/21 тощо.

Разом з тим, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Господарський суд зазначає, що доводи відповідача щодо визнання чи невизнання відповідачем суми основного боргу підлягають оцінці під час прийняття рішення по суті справи та не можуть бути оцінені судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З огляду на викладене суд звертає увагу на те, що позивач взагалі не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Зокрема, позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач вчиняв чи вчиняє дії щодо погіршення власної платоспроможності станом на теперішній час. Позивач не надав суду жодної інформації щодо існування обставин того, що відповідач здійснював або здійснює дії щодо відчуження власного майна, виводу коштів тощо. Позивачем не надано тож доказів стосовно припинення діяльності відповідачем; що відповідач має ознаки неплатоспроможності тощо.

При цьому доводи відповідача про обтяження заставою та іпотекою частини нерухомого майна на користь банківських установ у забезпечення виконання грошових зобов`язань Відповідача не свідчать про ризик вибуття нерухомого майна із власності відповідача. Напроти наявність чинної іпотеки на користь банку юридичним бар`єром для відчуження майна відповідачем, оскільки ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та положення Цивільного кодексу забороняють розпоряджатися предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Сам по собі факт незадоволення відповідачем вимог позивача у добровільному порядку не є свідченням недобросовісної поведінки відповідача або його наміру ухилитися від виконання можливого рішення суду.

Також, сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Невиконання відповідачем зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі. При цьому сам позивач у позову посилається на часткове повернення авансового платежу відповідачем, часткову поставку товару та звірку взаєморозрахунків.

Разом з тим, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу, і які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення ціни позову, не можна стверджувати як про доцільність накладення арешту на майно відповідача, так і про те, що у разі задоволення позову вимоги позивача будуть задовольнятись саме за рахунок нерухомого майна відповідача.

Вказане підтримується і позицією Верховного Суду, яка застосована у постанові від 29.02.2024 у справі №902/611/22, і згідно з якою у разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна. Відтак, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо обсягу коштів, що знаходяться на рахунках боржника (їх недостатність для можливого відшкодування коштів), а відтак, накладення арешту одночасно і на рухоме майно боржника є необґрунтованим взагалі.

У контексті наведеного судом встановлено наявність у відповідача доходу протягом останніх років. Так, у 2025 дохід Підприємства склав 698 986 500 грн, у 2024 682 981 800 грн, 2023 793 886 600 (інформація доступна для загального ознайомлення за посиланням https://opendatabot.ua/c/39341579).

Тобто, ТОВ «ХІМАГРО.» здійснює господарську діяльність, має постійний дохід. Водночас, обставини здійснення відповідачем господарської діяльності з встановленням її результатів спростовують стверджуване позивачем ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у цій справі у разі задоволення вимог.

Обставини ж можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення.

Господарський суд зазначає, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно у межах ціни позову (32 938 688,37 грн), дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу у межах суми позову, співвідноситься з предметом заявленого позову про стягнення грошових коштів, та існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову до подачі позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, за висновками суду, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження майном.

Враховуючи вищевикладене, та на підставі встановлених обставин, приймаючи до уваги предмет та підстави позову, здійснивши оцінку адекватності обраного заявником способу забезпечення позову, господарський суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно. Оскільки обраний заявником вид забезпечення позову в цій частині не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як нерухоме майно фактично залишиться у володінні боржника (власника), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним на час розгляду справи у суді, при цьому заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача. При цьому накладення арешту на нерухоме майно спрямоване на ефективний захист та поновлення порушених прав і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому суд не вбачає підстав для накладення арешту на транспортний засіб відповідача та грошові кошти, оскільки в цій частині запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними.

В частині вимог про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру стосовно рухомого та нерухомого майна ТОВ «ХІМАГРО.», господарський суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню. Оскільки запропонований заявником в цій частині вид забезпечення позову, не співвідноситься з предметом заявленого позову про стягнення грошових коштів. У зв`язку із чим, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» про забезпечення позову /вх. № 2-1936/26 від 06.10.2026/ у справі № 916/4123/26 підлягає частковому задоволенню, так як частково обґрунтована та доведена.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Стосовно зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 141 ГПК України для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» про забезпечення позову /вх. № 2-1936/26 від 06.10.2026/ у справі № 916/4123/26 задовольнити частково.

2. Накласти арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (ЄДРПОУ 39341579, адреса - 65111, Одеська обл., м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51), у межах ціни позову у розмірі 32 938 688,37 грн.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

4. Копію ухвали негайно направити учасникам справи та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради /e-mail: udr@omr.gov.ua/.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ» /ЄДРПОУ 41896055, адреса 03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4/

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» /ЄДРПОУ 39341579, адреса 65111, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 08.10.2026.

Ухвала набрала законної сили 08.10.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна