Decision № 140487021, 09.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026Справа № 910/7894/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Сервіс»

про стягнення 51 632,04 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «Київський бронетанковий завод», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Сервіс» (далі - ТОВ «ЛД-Сервіс», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 51 632,04 грн за договором купівлі-продажу № 10 від 25.05.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим у ТОВ «ЛД-Сервіс» виник обов`язок з повернення позивачу вартості непоставленого товару. У позові ТОВ «Київський бронетанковий завод» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 37 533,33 грн, інфляційні втрати в сумі 10 717,62 грн та 3% річних у сумі 3 381,09 грн, що разом складає 51 632,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 25.05.2021 між ТОВ «Київський бронетанковий завод» (покупець) та ТОВ «ЛД-Сервіс» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 10 (далі - договір), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві товар, а покупець приймає та оплачує товар. Номенклатура, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару та термін поставки товару, вказується сторонами у специфікації (додатку № 1), рахунках-фактурах та видаткових накладних до договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 253 050,00 грн без ПДВ. Оплата товару здійснюється після фактичного отримання товару покупцем у термін 25-ти календарних днів від дати отримання позитивного результату вхідного контролю на Державному підприємстві «Київський бронетанковий завод», але не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару (4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється у термін, що вказано у специфікації (додатку № 1). Датою відвантаження товару вважається дата, яка вказана у видатковій накладній (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору умови поставки викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання та скріплення печатками і діє в частині поставок до 31.12.2021, в частині розрахунків - до повного завершення розрахунків між сторонами.

Додатком № 1 до договору (специфікація) сторони погодили поставку товару на загальну суму 253 050,00 грн у термін до 31.05.2021 із можливістю дострокової поставки та поставки товару окремими партіями на умовах DDP (Інкотермс 2010) на склад покупця.

Також матеріали справи свідчать, що окремо сторони досягли усної домовленості на поставку товару в сумі 47 416,65 грн.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару як на підставі письмового договору, так і шляхом укладення такого договору у спрощений спосіб

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 стаття 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу, як покупцю, рахунки-фактури на оплату товару № ЛД-0000015 від 25.05.2021 на суму 253 050,00 грн та № ЛД-0000007 на суму 47 416,65 грн.

Зі свого боку, на підставі вищевказаних рахунків, ТОВ «Київський бронетанковий завод» здійснило оплату товару на користь ТОВ «ЛД-Сервіс» у загальній сумі 300 466,65 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1537 від 02.06.2021 на суму 253 050,00 грн та № 602 від 04.03.2025 на суму 47 416,65 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, здійснивши часткову поставку товару на загальну суму 262 933,32 грн, про що свідчать видаткові накладні № ЛД-0000015 від 25.05.2021 на суму 60 550,00 грн, № ЛД-0000017 від 28.05.2021 на суму 84 350,00 грн, № ЛД-0000022 від 09.06.2021 на суму 32 500,00 грн, № ЛД-0000016 від 10.08.2021 на суму 47 600,00 грн, № ЛД-0000013 від 19.05.2021 на суму 18 966,66 грн, № ЛД-0000006 від 16.03.2021 на суму 18 966,66 грн.

Водночас встановлено, що решта товару на суму 37 533,33 грн (300 466,65 - 262 933,32) - не була непоставлена відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, 26.05.2026 позивач направив на поштову адресу відповідача вимогу № 1305/81 про повернення попередньої оплати за непоставлений товар, проте, зазначена вимога була залишена ТОВ «ЛД-Сервіс» без відповіді та задоволення.

У матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували поставку відповідачем товару чи повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 37 533,33 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач доказів виконання своїх договірних зобов`язань не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Київський бронетанковий завод» про стягнення попередньої оплати в сумі 37 533,33 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 10 717,62 грн та 3% річних у сумі 3 381,09 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 612, 625 ЦК України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок матеріальних втрат, суд зазначає, що він здійснений арифметично правильно, відтак, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 10 717,62 грн та 3% річних у сумі 3 381,09 грн, як просив позивач.

Окрім того позивач просив зазначити у цьому рішенні про нарахування матеріальних втрат з 26.06.2026 до моменту повного виконання рішення суду на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до вказаної норми суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законом.

Однак суд виходить з того, що, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, наведена норма не передбачає можливості її застосування до інфляційних втрат (стосується лише пені та відсотків).

Також суд вважає, що рішення суду не може ухвалюватися на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Розглядати справу і ухвалювати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. До того ж у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про встановлення у рішенні правил нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України в разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Сервіс» про стягнення 51 632,04 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Сервіс» (02154, м. Київ, б. Русанівський, буд. 6, кв. 78, ідентифікаційний код 43352581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А, ідентифікаційний код 14302667) заборгованість у сумі 37 533 (тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять три) грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 10 717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн 62 коп.,3% річних у сумі 3 381 (три тисячі триста вісімдесят одна) грн 09 коп. та судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Повне судове рішення складене 09 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К.І.