Decision № 140477752, 29.09.2026, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/907/26

Провадження № 2/643/6668/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Харківські теплові мережі», в якому просила: визнати дії КП «Харківські теплові мережі» щодо порушення прав споживачів ОСОБА_1 протизаконними; визнати заборгованість поза межами позовної давності простроченою; зобов`язати відповідача здійснити коригування по особовому рахунку ОСОБА_1 та списати заборгованість, зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» здійснити коригування по особовому рахунку та списати заборгованість; зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості послуг постачання теплової енергії за період в межах позовної давності у відповідності з вимогами законодавства та показаннями комерційного вузла обліку розподілу теплової енергії; змінити дію договору про надання послуг постачання теплової енергії між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 з 24.02.2022 у зв`язку із форс-мажорними обставинами; визнати нарахування в цей період необґрунтованими та зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» списати з особового рахунку споживача, питання відшкодування технологічних витрат відкласти до часу закінчення форс-мажорних обставин.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2024 заочне рішення по справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у загальному розмірі 66 385,35 грн було скасоване та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні. Позивач вважає, що відповідач не має законних прав вимагати від неї оплати зазначеної у своїх вимогах суми та ним, як постачальником, при виконання своїх обов`язків порушені її законні права споживача. Відповідач є монополістом. Відповідно до твердження відповідача надання послуг відбувається згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 27.05.2005 №630. Відповідачем було розміщено 31.10.2021 на офіційному сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який він вважає публічним і набравшим чинності 01.12.2021, тобто відповідач погоджується, що до 01.12.2021 між ним та позивачем договір про надання послуг постачання теплової енергії був відсутній. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення постачальника від виконання обов`язків надавати послуги в повному об`ємі, а споживач від оплати послуг в повному обсязі. Наявність договору встановлює інші (договірні) умови, якщо сторони погодилися з умовами договору або не заперечили проти них.

У своїх вимогах відповідач не надає жодного доказу того, що споживач фактично користувався послугами і своїми діями фактично підтвердив погодження з умовами договору оферти.

На даний час з боку споживача не було жодної дії, яка б свідчила про його приєднання до умов індивідуального договору, тому договір є неакцептованим і його положення не можуть бути застосовані у взаємовідносинах між сторонами справи. Відповідач у своїх вимогах просить стягнути заборгованість за період з 2010 року по 2023 рік, що загалом складає 13 років, при цьому клопотання про поновлення строку не подає і доказів обґрунтування пропущення строку не приводить.

Позивач зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий постачальником викликає великі сумніви. Постачальником не надано ані економічного, ані технічного обґрунтування ціни, якості та кількості наданих послуг. Відповідачем не надано роз`яснень щодо надання переваг при наданні послуг для окремих споживачів, щодо ненадання окремих послуг, передбачених договором щодо неналежного виконання своїх обов`язків, викладених у договорі. В будинках в цьому районі нарахування оплати за послуги постачання теплової енергії у відповідний період є меншим в 1,5-2 рази. Всі будинки під`єднані до єдиної магістралі і постачання енергоносія відбувається з однієї труби, а тому така різниця у формуванні ціни з боку відповідача є необґрунтованою та вважається порушенням прав споживачів, ставлячи їх у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

Перерахунок відповідач не робить, хоча щороку опалювальний період в м. Харкові розпочинається аварією та впродовж кількох тижнів, а то і місяць, працівники відповідача усувають аварію на магістральному проводі, постачання тепла в оселях в цей час відсутнє.

Вимоги відповідача, на думку позивача, в умовах воєнного стану є не тільки протизаконними, а й нелюдськими. Під час, коли люди виживають на чужині, зрідка отримуючи допомогу від благодійних організацій, небайдужих людей, або держави (допомога ВПО), відповідач вимагає виплатити борг за послугу, яку споживачі фактично не отримали та ще довго не зможуть отримувати. Вважала за можливе застосування ст. 904 ЦК України в частині відшкодування виконавцеві усіх фактичних витрат, необхідних для виконання договору, коли неможливість виконати договір про надання послуг виникла внаслідок непереборної сили, та направити активність відповідача в руслі складання позовних заяв про відшкодування збитків завданих війною за рахунок репарацій країни агресора.

До 2017 року заборгованості перед відповідачем не існувало, відомості відповідача є недостовірними. Відповідач надавав не дуже якісні послуги, а споживач сплачував за не в повному обсязі отримані послуги за допомогою субсидії. Відповідач порушив її право на отримання субсидії і можливість сплачувати комунальні послуги.

Відповідач, як виконавець-монополіст послуг з централізованого опалення квартири споживача, всупереч положенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил №630, обмежувало право споживача здійснювати оплату вартості отриманої теплової енергії відповідно до даних вузла розподільчого обліку теплової енергії, що є протиправними діями з боку відповідача, та поставили її у нерівне становище порівняно з іншими побутовими споживачами та порушили ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного постачання до водовідведення», ст. 29 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодного та гарячої води і водовідведення, п.3.2, п. 6 договору постачання тепла, п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Справа надійшла 14.05.2026 з Харківського апеляційного суду після скасування ухвали судді Салтівського районного суду м. Харкова від 19.02.2026, якою була повернута позовна заява у зв`язку із не усуненням її недоліків.

18.05.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.07.2026 відмовлено представнику відповідача КП «Харківські теплові мережі» у поновленні строку на подання відзиву на позов та повернуто відзив відповідача без розгляду, підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення повістки за адресою, зазначеною у позові як адреса для листування, повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній» (ч. 1 ст. 131 ЦПК України), причини неявки не повідомила, заяв про відкладення та розгляд справи за її відсутності не подала, тому суд вважав за можливе розглянути справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, причини неявки не повідомив, заяв про відкладення або розгляд за відсутності не подавав.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

21.01.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який містив зазначені вище вимоги та обґрунтування. До позову була додана копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, та копія картки фізичної особи платника податків (а.с.9).

Жодного іншого документа позивач суду не надала.

Під час підготовчого засідання (11.06.2026, 02.07.2026) позивач не подала суду докази, не зверталася із будь-якими клопотаннями, зокрема долучення доказів, витребування доказів, призначення експертизи, допит свідків тощо.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.40).

Ухвалою судді від 29.01.2026 позов було залишено без руху, зокрема з підстав відсутності у позові зазначення доказів, що підтверджують вказані у ньому обставини (всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Внаслідок невиконання ухвали від 29.01.2026 ухвалою судді від 19.02.2026 позов було повернуто.

В подальшому ухвала про повернення позову була скасована постановою Харківського апеляційного суду від 09.04.2026, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Далі суд наводить мотивовану оцінку аргументів, наведених позивачем у позові.

1. Позивач посилається на те, що відповідач не надає жодного доказу того, що споживач фактично користувалася послугами і своїми діями підтвердив погодження з умовами договору оферти. Позивачем, як споживачем не вчинено жодної дії, яка б свідчила про її приєднання до умов індивідуального договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як вбачається із довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.05.2026 позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є особою, яка користується (має право користування) об`єктом нерухомого майна за адресою реєстрації місця проживання (а.с.40).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, наголошував на тому, що відсутність укладеного договору з надавачем комунальних послуг не звільняє відповідачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Поряд із цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Суду не надано жодного доказу некористування послугами позивачем. Крім того, самою позивачкою не зазначено адресу житла, за яким надаються/не надаються послуги КП «Харківські теплові мережі». Зазначення позивачем щодо невчинення нею дій, які б свідчили про її неприєднання до умов договору не підтверджені доказами.

П. 12 ч. 1 ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги» надає споживачу право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

П. 13 ч. 1 ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право споживача розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Разом з тим, позивачем суду не надано доказів вчинення нею дій щодо відключення від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води для припинення отримання послуг, які надає відповідач, та відмови відповідача здійснити таке відключення.

2. Що стосується посилання позивача на стягнення заборгованості за межами строків позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, то жодна заборгованість позивача не є предметом розгляду даної справи.

Так, позивачем взагалі не надано доказів, а позов не містить посилання на докази, які б підтверджували наявність будь-якої заборгованості позивача перед КП «Харківські теплові мережі». Посилання в першому абзаці позову на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2024, якою нібито скасовано заочне рішення по справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 66 385,35 грн, жодним чином не надають суду можливість оцінити правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд надавав можливість позивачу зазначити в позові докази, які підтверджують вказані нею в позові обставини, залишивши її позов без руху. Позивач такою можливістю не скористалася, докази, якими підтверджує обставини, викладені в позові, не зазначила.

3. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортуючі і теплогенеруючі організації зобов`язані зокрема:

забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил;

здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

Водночас Закон України «Про теплопостачання» не покладає на теплопостачальну організацію обов`язок обладнати будівлю вузлом комерційного обліку. Таке посилання позивача є трактуванням закону на власний розсуд.

Позивач посилається на розрахунок заборгованості, який суду не надає, а тому суд не може оцінити як розмір заборгованості, так і його обґрунтованість, відповідність нормам закону. Так само, посилання не нерівне становище її як споживача послуг, які надає відповідач, жодним чином не підтверджене.

4. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором.

Правила надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 №630, втратили чинність 01.05.2022, а тому посилання позивача на них неактуальне.

Позивачем не наведено доказів того, що відповідачем, як виконавцем комунальної послуги, не було надано або надано не в повному обсязі послуги теплопостачання. Посилання позивача на щорічні аварії на магістральному проводі та відсутності постачання тепла в опалювальний період, достатніми доказами не доведено.

5. Що стосується вимоги відповідача про оплату нарахованих, але не отриманих послуг за час воєнного стану (з березня 2022 року по вересень 2023 року) у сумі 12 937,69 грн.

Так, п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У відповідності до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Позивачем не надано суду доказів, що вона відповідно до зазначених норм закону зверталася до відповідача із заявою про неоплату вартості комунальних послуг в зв`язку із тимчасовою відсутностю в житловому приміщенні понад 30 календарних днів, та документальне підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Отже, порушення права позивача (споживача) на неоплату вартості комунальних послуг з підстав їх невикористання не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Також в обґрунтування своєї позиції позивач посилається на ст. 904 ЦК україни.

Ст. 904 ЦК України передбачає, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Тобто положення ст. 904 ЦК України стосуються договорів про безоплатне надання послуг. Відповідач не є надавачем безплатних послуг, а тому і застосувати до правовідносин між сторонами у справі приписи ст. 904 ЦК України неможливо.

6. Посилання позивача на порушення відповідачем її законного права на отримання субсидії і можливості сплачувати комунальні послуги у встановленому законодавством розмірі, що не перевищує 15% від суми загального доходу родини, взагалі не обґрунтовано, доказами не підтверджено, а тому судом до уваги не приймається.

7. Позивач зазначає у позові, що відповідач здійснює нарахування вартості послуги з централізованого опалення без урахування показників лічильника теплової енергії.

Разом з тим, позов не містить посилання на докази, які б підтверджували зазначену обставину. Позивач суду таких доказів не надала, не зазначила про неможливість отримання таких доказів та, як наслідок, витребування доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Позивач посилається на порушення п. 3, п. 5 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору (п. 3); будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію (п. 5).

При цьому жодного посилання на докази, які б підтверджували порушення прав позивача як споживача послуг, передбачених вищезазначеними нормами закону, позов не містить, таких доказів позивачем суду не надано.

Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними доказами, які в своїй сукупності були достатніми, для задоволення позовних вимог.

Так, позивачем не доведено вчинення відповідачем КП «Харківські теплові мережі» протизаконних дій. Позивачем не доведено ті обставини, що: відповідач надавав послугу неналежної якості, на вимогу споживача не надавав інформацію про надану продукцію (послуги); відповідач поставив споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами; відповідач обмежив позивача на одержання інформацію про відповідну продукцію (послуги) тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При розгляді справи суд звертає увагу на суперечливу поведінку позивача.

Так, позивач заперечує приєднання до умов індивідуального договору відповідача, при цьому заявляє вимогу про зміну дії договору. Сам договір, який просить змінити, суду не надає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», витрати судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 2,5, 12,13,76-82, 89, 137, 141, 259,263-265, 273, 354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківської апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31557119.

Дата складання повного рішення суду - 08 жовтня 2026 року.

Суддя О.М.Тимош