Court ruling № 140472242, 06.10.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/50649/26-к

пр. 1-кс-48666/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

слідчого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу захисника, адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру від 19 червня 2026 року, складене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 та погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020000000000441 від 06 травня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

Вступ

На вирішення слідчого судді надійшла скарга про скасування повідомлення ОСОБА_5 про підозру від 19.06.2026 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12020000000000441, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2020.

І. Зміст скарги

Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.

В межах вказаного кримінального провадження 19.06.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.

Сторона захисту вважає оскаржуване повідомлення про підозру необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що наведені у повідомленні фактичні дані у своїй сукупності не забезпечують достатньої фактичної основи для твердження про організаторську роль ОСОБА_5 у значенні п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України за кожною з п`яти кінцевих кваліфікаційних конструкцій.

Зі змісту скарги вбачається, що захисник оспорює обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, вважаючи, що зібрані стороною обвинувачення матеріали не містять достатніх фактичних даних, які у своїй сукупності давали б підстави пов`язувати його з інкримінованими кримінальними правопорушеннями у тому обсязі та з тією роллю, які викладені у повідомленні про підозру.

На переконання сторони захисту, наведені стороною обвинувачення показання свідків та інші матеріали підтверджують лише окремі обставини спілкування ОСОБА_5 з іншими особами, передачі документів, оформлення представництва, укладення правочинів із земельними ділянками та руху грошових коштів, однак не підтверджують існування єдиного злочинного плану, організаторської ролі ОСОБА_5 , його обізнаності про можливу незаконність первинного набуття прав на відповідні земельні ділянки чи вчинення ним дій, спрямованих на створення обманної підстави для такого набуття. Захист наголошує, що окремі показання свідків, на які посилається сторона обвинувачення, стосуються різних епізодів, осіб та правовідносин, а їх зміст, на думку захисника, у повідомленні про підозру необґрунтовано об`єднано в одну послідовність подій.

Окремо у скарзі звертається увага на те, що частина доказів, якими обґрунтовується підозра, за твердженням захисту, не стосується безпосередньо документів і земельних ділянок, зазначених у відповідних епізодах підозри, а в окремих матеріалах наявні розбіжності щодо реквізитів державних актів, рішень органу місцевого самоврядування, порядку їх оформлення та залучення нотаріусів. У зв`язку із цим захист вважає, що сторона обвинувачення не встановила належного зв`язку між окремими доказами та кожним із кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_5 .

Крім того, захисник заперечує правильність кримінально-правової оцінки окремих описаних у повідомленні про підозру дій. Зокрема, у скарзі порушується питання про необхідність відмежування завершених правочинів з відчуження земельних ділянок від дій, які стороною обвинувачення кваліфіковано як незакінчені, а також про можливість застосування відповідної редакції ч. 4 ст. 190 КК України з огляду на час набрання нею чинності. Захист зазначає, що самі по собі дати, зазначені у документах, які сторона обвинувачення вважає підробленими, не свідчать про час їх фактичного виготовлення чи використання, а тому, на його думку, не можуть без додаткового підтвердження бути покладені в основу відповідної кримінально-правової кваліфікації.

За результатами розгляду скарги сторона захисту просить оскаржуване повідомлення про підозру скасувати.

ІІ. Позиції учасників провадження.

Сторона захисту в судовому засіданні підтримала наведені доводи скарги та просила скаргу задовольнити.

Прокурор та слідчий заперечували проти доводів скарги, зазначаючи про обґрунтованість повідомлення про підозру та відсутінсть будь - яких істотних порушень кримінального процесу, наслідком яких би могло бути скасування повідомлення про підозру. В задоволенні скарги просили відмовити.

Слідчим ОСОБА_7 , яким складено оскаржуване повідомлення про підозру надано заперечення у письмовому вигляді з додатками, які долучено до матеріалів справи. Суть поданих заперечень зводиться до наступного.

Слідчий вважає доводи скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_5 про підозру. На його переконання, захист здійснює вибірковий та фрагментарний аналіз окремих доказів, розглядаючи їх ізольовано один від одного, тоді як питання про обґрунтованість підозри має вирішуватися з урахуванням усієї сукупності матеріалів кримінального провадження.

За версією органу досудового розслідування, зібрані докази вказують на існування узгодженої схеми заволодіння земельними ділянками державної та/або комунальної власності на території с. Поляниця шляхом використання підконтрольних осіб як формальних первинних власників, виготовлення та використання документів, які слідство вважає підробленими, подальшої державної реєстрації прав на земельні ділянки та їх відчуження на інших підконтрольних осіб або покупців. У межах цієї версії ОСОБА_5 інкримінується організаторська роль, яка, за твердженням слідчого, підтверджується не окремим доказом, а сукупністю показань свідків та підозрюваних, матеріалів оглядів і тимчасових доступів, результатів впізнання, листування з нотаріусами, експертних висновків та інших матеріалів кримінального провадження.

Слідчий також заперечує твердження захисту про відсутність доказів незаконності походження державних актів та причетності ОСОБА_5 до відповідних подій, посилаючись, зокрема, на показання осіб, на ім`я яких оформлювалися земельні ділянки, які повідомили, що фактично такими ділянками раніше не володіли та були залучені до оформлення прав за винагороду, а також на показання осіб, які вказували на участь ОСОБА_5 у залученні учасників, організації окремих реєстраційних та нотаріальних дій, комунікації щодо відчуження земельних ділянок і передачі винагороди.

Окремо у запереченнях наголошується, що стороною захисту до скарги долучено не всі матеріали, які раніше надавалися органом досудового розслідування та, на думку слідчого, мають значення для оцінки обґрунтованості підозри. Слідчий посилається, зокрема, на додаткові протоколи допитів, протоколи впізнання, відомості щодо вчинення нотаріальних дій, а також на наявність судових рішень щодо окремих інших учасників описаних подій.

Крім того, слідчий зазначає, що на стадії досудового розслідування для повідомлення особі про підозру не вимагається такого рівня доказової переконливості, який необхідний для ухвалення обвинувального вироку. На його думку, на цій стадії достатньою є наявність фактів та інформації, які в сукупності можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, тоді як остаточна оцінка доказів, встановлення конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень та доведеність вини особи мають здійснюватися під час подальшого кримінального провадження.

З огляду на наведене слідчий вважає повідомлення ОСОБА_5 про підозру законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.

ІІІ. Нормативне регулювання та межі судового контролю

Вирішуючи скаргу, слідчий суддя виходить із положень кримінального процесуального закону, які у своїй сукупності визначають підстави та порядок повідомлення особі про підозру, вимоги до змісту такого повідомлення, порядок його вручення, можливість оскарження та межі повноважень слідчого судді під час здійснення відповідного судового контролю.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, поширюються на всі його стадії та мають враховуватися під час вирішення будь-якого процесуального питання. За змістом ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють певне питання кримінального провадження, застосуванню підлягають загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Саме із системного взаємозв`язку цих положень із нормами, які безпосередньо регулюють повідомлення про підозру та його оскарження, визначаються зміст і межі судового контролю за таким процесуальним рішенням.

Статтею 276 КПК України визначено випадки, у яких повідомлення про підозру є обов`язковим. Для вирішення цієї скарги значення має передбачена п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України підстава - наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, кримінальний процесуальний закон безпосередньо пов`язує прийняття рішення про повідомлення конкретній особі про підозру з існуванням на цей момент певної доказової основи. Йдеться не про доведеність винуватості особи у тому обсязі, який необхідний для ухвалення обвинувального вироку, проте і не про саме лише суб`єктивне припущення сторони обвинувачення. Закон вимагає наявності достатніх доказів, які об`єктивно пов`язують відповідну особу з кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого їй повідомляється про підозру

Вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру встановлені ст. 277 КПК України. Таке повідомлення має містити, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність, а також стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Зазначені вимоги спрямовані не лише на належне процесуальне оформлення рішення сторони обвинувачення, а й на забезпечення особі можливості зрозуміти фактичну та правову сутність висунутої проти неї підозри та, відповідно, реалізувати право на захист.

Статтею 278 КПК України врегульовано порядок вручення письмового повідомлення про підозру, а ст. 279 КПК України - порядок зміни раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру. Щодо окремих категорій осіб додатково застосовуються спеціальні правила, передбачені главою 37 КПК України, зокрема статтями 480 - 481 цього Кодексу. Таким чином, законодавче регулювання повідомлення про підозру охоплює як підстави для прийняття такого рішення, так і його зміст та процедуру доведення до відома особи.

При визначенні правової природи повідомлення про підозру слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19. Верховний Суд виходив із того, що повідомлення про підозру не може бути зведене виключно до письмового процесуального документа, а являє собою комплекс взаємопов`язаних процесуальних рішень та дій. Він охоплює формування уповноваженою особою волевиявлення щодо наявності підстав для підозри конкретної особи, складання та підписання письмового повідомлення про підозру, а також доведення його змісту до відома такої особи у встановленому законом порядку.

Такий підхід має істотне значення для визначення предмета судового контролю за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Якщо повідомлення про підозру є комплексом процесуального рішення, документа та процесуальної дії, то перевірка його законності не може обмежуватися виключно встановленням того, чи містить письмовий документ передбачені законом реквізити та чи був він вручений у належному порядку. Судовому контролю підлягає також наявність визначених законом підстав для прийняття самого рішення про повідомлення конкретній особі про підозру, у тому числі передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України достатньої доказової основи. Саме такий підхід дозволяє надати праву на оскарження повідомлення про підозру реального, а не суто формального змісту.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржене підозрюваним, його захисником чи законним представником у строки та порядку, встановлених цією нормою. При цьому КПК України, надаючи право на таке оскарження, не встановлює окремого вичерпного переліку критеріїв, за якими слідчий суддя має перевіряти обґрунтованість повідомлення про підозру. Відповідні критерії визначаються із системного тлумачення положень статей 2, 7, 9, 94, 276 - 279, 303 та 307 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Отже, сам кримінальний процесуальний закон відносить слідчого суддю до суб`єктів оцінки доказів, водночас визначаючи функціональну межу такої оцінки - вона здійснюється не абстрактно та не з метою остаточного вирішення питання про винуватість особи, а для прийняття відповідного процесуального рішення.

Тому під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не встановлює, чи вчинив підозрюваний інкриміновані йому кримінальні правопорушення, не вирішує питання про доведеність вини поза розумним сумнівом та не підміняє суд, який у разі направлення обвинувального акта здійснюватиме розгляд кримінального провадження по суті. Водночас це не звільняє слідчого суддю від обов`язку перевірити ті матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує існування підозри, у межах, необхідних для встановлення того, чи утворюють вони достатню фактичну основу для подальшого перебування особи у статусі підозрюваного.

При такій перевірці значення має не сама по собі кількість наданих стороною обвинувачення матеріалів, а їх зміст, взаємозв`язок та здатність утворити логічну систему відомостей, яка пов`язує конкретну особу з конкретним кримінальним правопорушенням. Для існування достатньої підозри мають простежуватися щонайменше три взаємопов`язані складові: дані, які свідчать про можливу подію кримінального правопорушення; індивідуалізовані відомості щодо особи, якій повідомлено про підозру; та кримінально значущий зв`язок між цією особою і відповідним діянням. Відсутність такого зв`язку не може бути компенсована лише значним обсягом матеріалів кримінального провадження.

Оцінка обґрунтованості підозри охоплює також перевірку відповідності фактичного змісту повідомлення застосованій правовій кваліфікації. Слідчий суддя не визначає остаточну кримінально-правову кваліфікацію дій особи, оскільки таке питання остаточно вирішується за результатами судового розгляду. Разом із тим право на оскарження повідомлення про підозру втратило б практичний зміст, якби суд був позбавлений можливості перевірити, чи здатні описані стороною обвинувачення фактичні обставини, за умови їх підтвердження, взагалі утворювати ознаки інкримінованого кримінального правопорушення та чи існує раціональний зв`язок між фактичною фабулою підозри і відповідною нормою закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, предметом перевірки слідчого судді у цьому провадженні є не доведеність винуватості ОСОБА_5 , а наявність на час розгляду скарги законної, достатньої та логічно взаємопов`язаної фактичної і правової основи, яка виправдовує подальше існування повідомленої йому підозри у тому змісті та за тією правовою кваліфікацією, які визначені стороною обвинувачення.

За результатами розгляду скарги слідчий суддя приймає рішення у межах повноважень, передбачених ст. 307 КПК України. У разі встановлення відсутності достатньої правової та фактичної основи для повідомлення про підозру закон передбачає можливість його скасування; за відсутності підстав для задоволення скарги слідчий суддя постановляє ухвалу про відмову в її задоволенні.

IV. Оцінка обґрунтованості підозри

Так, за змістом оскаржуваного повідомлення про підозру в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства), вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно;

- в організації розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою групою осіб в особливо великому розмірі;

- в організації розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою групою осіб в особливо великому розмірі, повторно;

- в організації замаху на розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою групою осіб в особливо великому розмірі;

- в організації замаху на розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою групою осіб в особливо великому розмірі, повторно;

- в організації підроблення інших офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- в організації підроблення інших офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно;

- в організації використання завідомо підроблених документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- в організації використання завідомо підроблених документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно;

Фактичною основою такої підозри сторона обвинувачення визначила обставини, пов`язані із заволодінням упродовж 2020-2023 років земельними ділянками державної та/або комунальної власності на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відповідно до викладеної у повідомленні про підозру версії, у 2020-2023 роках, точна дата, час і місце на теперішній час не встановлені, однак не пізніше 25.05.2020 та до 14.07.2023, невстановлені колишні працівники Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, невстановлені особи з числа колишніх працівників правоохоронних органів та колишніх працівників органів прокуратури, учасники ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» (код ЄДРПОУ 44909564), невстановлені особи із числа їх знайомих, а також працівники організацій, що надають послуги у сфері інжинірингу, геології та геодезії, зокрема: ФОП « ОСОБА_12 » (номер запису: 21220000000002974 від 12.01.2015), ФОП « ОСОБА_13 » (номер запису: 21120000000007045 від 24.07.2014), ТОВ «ЕСТР» (код ЄДРПОУ: 41068605) та ПМП КЕДР (код ЄДРПОУ: 13649104), - дізналися про наявність незареєстрованих земель на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, в тому числі і в межах земель Поляницького лісництва Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянський лісгосп»), зокрема земель лісового фонду в адміністративних межах Поляницької сільської ради, що є власністю Українського народу, відомості про які не внесені до Державного реєстру земель та Державного земельного кадастру і право на яку реалізується через органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Після цього, у 2020-2023 роках, точна дата, час і місце на теперішній час не встановлені, однак з 25.05.2020 по 20.10.2022, в учасників ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС», які володіли інформацією щодо наявності незареєстрованих земель на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, в тому числі і в межах Поляницького лісництва ДП «Ворохтянський лісгосп», відомості про які не внесені до Державного реєстру земель та Державного земельного кадастру, з метою ведення господарської діяльності у сфері діяльності готелів і подібних закладів тимчасового розміщування, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння згаданою державною та/або комунальною землею у вигляді окремих земельних ділянок в особливо великих розмірах шляхом обману на користь підконтрольних осіб.

У подальшому учасники ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» мали намір здійснити правочини, у результаті яких право власності на вказані земельні ділянки повинне було перейти з одних підконтрольних осіб на інших підконтрольних осіб без фактичного їх продажу, або на реальних покупців такої земельної ділянки, і таким чином заволодіти державним та/або комунальним майном.

З метою реалізації запланованих злочинних дій щодо заволодіння державною та/або комунальною землею в особливо великих розмірах, з-поміж іншого, необхідно було:

-підшукати громадян України, які погодяться стати підконтрольними нібито власниками згаданих земельних ділянок, розташованих на території Поляницької сільської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області, та у подальшому прийняти участь у правочині/ах щодо відчуження право власності на такі земельні ділянки нібито шляхом продажу такої земельної ділянки іншій підконтрольній особі або реальному покупцю;

Так, у період часу з 25.05.2020 до 14.07.2023, учасники ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС», самостійно або через спільних знайомих, підшукали осіб, які під контролем виконували роль «первинних» власників земельних ділянок на території Поляницької сільської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області та котрі начебто отримали землю на підставі рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 24 від 16.08.2001 та № 39 від 14.11.2002.

Зокрема, на роль таких учасників залучено ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , участь яких полягала в наданні особистих документів (паспорту громадянина України, карти платника податків (РНОКПП), підписанні документів складених організацією, що надавала послуги у сфері землеустрою та землевпорядкування, а також прибуття до державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно/приватних нотаріусів, для реєстрації права власності та укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки на іншу підконтрольну особу («добросовісного набувача»).

У свою чергу, вказані особи були обізнані щодо участі у злочинній схемі виключно в частині заволодіння земельними ділянками, право власності на яке реєстрували від їхнього імені, вчиняючи дії у співучасті з невстановленими особами з числа учасників ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» та працівників ПМП «КЕДР».

-виготовити підроблені документи щодо отримання підконтрольними особами державних актів на право власності на землю на території Поляницької сільської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області, зокрема державні акти на право власності на землю зразка 2001-2002 років, форма яких затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-XII, що з урахуванням значного проміжку часу з моменту його видачі, а також того, що земельні ділянки передавались до набрання чинності ЗК України, який передбачав присвоєння кадастрового номеру, унеможливить встановлення достовірності юридичних фактів, зафіксованих у акті, та допоможе таким чином приховати злочинну діяльність;

Отримавши, особисті документи вище вказаних підконтрольних осіб, невстановлені особи з числа учасників ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» та працівників ПМП «КЕДР» виготовили підроблені державні акти на право приватної власності на землю на території Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області:

- державний акт на право приватної власності на землю серії III-ІФ № 023409 від 16.12.2002 (зареєстрований в книзі під № 0364), що виданий на підставі рішення № 39 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002 на ім`я ОСОБА_21 як власника 2-ох земельних ділянок загальною площею 2,25 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії III-ІФ № 023410 від 16.12.2002 (зареєстрований в книзі під № 0362), що виданий на підставі рішення № 39 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002 на ім`я ОСОБА_22 як власника 2-ох земельних ділянок загальною площею 2,25 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії II-ІФ № 020001 від 16.11.2001 (зареєстрований в книзі під № 000148), що виданий на підставі рішення № 24 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001 на ім`я ОСОБА_15 як власника 4-ох земельних ділянок загальною площею 2,15 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії II-ІФ № 020003 від 16.11.2001 (зареєстрований в книзі під № 000149), що виданий на підставі рішення № 24 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001 на ім`я ОСОБА_18 як власника 2-ох земельних ділянок загальною площею 2,15 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії II-ІФ № 020005 від 16.11.2001 (зареєстрований в книзі під № 000150), що виданий на підставі рішення № 24 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001 на ім`я ОСОБА_17 як власника 3-ох земельних ділянок загальною площею 2,05 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії II-ІФ № 020007 від 16.11.2001 (зареєстрований в книзі під № 000151), що виданий на підставі рішення № 24 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001 на ім`я ОСОБА_16 як власника 3-ох земельних ділянок загальною площею 2,15 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії III-ІФ № 023361 від 16.12.2002 (зареєстрований в книзі під № 0366), що виданий на підставі рішення № 39 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002 на ім`я ОСОБА_19 як власника 2-ох земельних ділянок загальною площею 2,25 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії III-ІФ № 023362 від 16.12.2002 (зареєстрований в книзі під № 0361), що виданий на підставі рішення № 39 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002 на ім`я ОСОБА_20 як власника 2-ох земельних ділянок загальною площею 2,25 га;

- державний акт на право приватної власності на землю серії III-ІФ № 023363 від 16.12.2002 (зареєстрований в книзі під № 0360), що виданий на підставі рішення № 39 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002 на ім`я ОСОБА_14 як власника 4-ох земельних ділянок загальною площею 2,25 га;

-виготовити підроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підконтрольних осіб для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Поляницької сільської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області, не зважаючи на наявність деревини (лісу) на них;

У період часу з 20.10.2022 по 07.08.2023, посадові особи ПМП «КЕДР», ТОВ «ЕСТР» та ТОВ «НВП «ГІС», діючи за попередньою змовою із невстановленими особами з числа учасників ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» та іншими не встановленими особами, виготовили та подали до Держгеокадастру технічну документацію щодо встановлення (відновлення) межземельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області для вище вказаних осіб.

-виготовити заяви про державну реєстрацію визначених земельних ділянок від імені підконтрольних осіб на ім`я державного кадастрового реєстратора та забезпечити їх надсилання разом із технічною документацією на земельні ділянки до Держгеокадастру електронний примірник Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для її погодження та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) з присвоєнням певного кадастрового номеру кожній земельній ділянці, а також забезпечити позитивний розгляд таких документів державними кадастровими реєстраторами, обраними системою шляхом автоматичного розподілу;

За результатами розгляду, складеної вище технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, державними кадастровим реєстратором зареєстровано земельні ділянки за: ОСОБА_21 із кадастровим номером 2611092001:22:002:4162, площею 2 га; ОСОБА_22 із кадастровим номером 2611092001:22:002:4161, площею 2 га; ОСОБА_14 із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0018 - площею 1 га, 2611092001:22:002:4163 - площею 0,17 га; ОСОБА_18 із кадастровим номером 2611092001:22:001:1121 - площею 2 га; ОСОБА_16 із кадастровим номером 2611092001:22:001:1118 - площею 1 га; ОСОБА_17 із кадастровим номером 2611092000:20:001:0020 - площею 1,29 га; ОСОБА_19 із кадастровим номером 2611092000:21:001:0017 - площею 2 га; ОСОБА_20 із кадастровим номером 2611092000:21:001:0019 - площею 2 га; ОСОБА_15 із кадастровими номерами 2611092000:20:001:0034 - площею 1,35 га, 2611092001:22:002:3861 - площею 0,65 га.

У подальшому вказані земельні ділянки були перепродані на підконтрольних осіб ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .

Відповідно до інформації вказаної у державному акті, підставою для його видачі стало рішення № 39 Виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14.11.2002.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Виконавчим комітетом Поляницької сільської ради дійсно видавалось рішення № 39, але від 15.11.2002

Зазначені земельні ділянки повністю накладаються на межі лісового фонду, а саме на територію Поляницького лісництва Ворохтянського ЛГ, що зафіксовано проведеним оглядом меж лісового господарства, зверненнями Ворохтянського ЛГ та іншими матеріалами в своїй сукупності.

IV. І. Стандарт обґрунтованості підозри на момент її перевірки слідчим суддею.

Визначаючи, який рівень доказової обґрунтованості має бути застосований під час розгляду цієї скарги, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві та це понття, яке широко використовується у національній судовій практиці, значною мірою сформоване під впливом практики Європейського суду з прав людини щодо п. «с» § 1 ст. 5 Конвенції.

Так, у рішеннях у справах «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», «Murray v. the United Kingdom», «Rasul Jafarov v. Azerbaijan», а також «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд виходив із того, що обґрунтована підозра передбачає існування фактів або інформації, здатних переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Водночас факти, які породжують таку підозру, не повинні мати того самого рівня переконливості, який необхідний для пред`явлення обвинувачення або, тим більше, для засудження особи.

Разом із тим наведені висновки Європейського суду мають застосовуватися з урахуванням процесуального контексту, у якому вони були сформульовані. Відповідний стандарт розроблявся насамперед у справах за ст. 5 Конвенції для перевірки законності затримання або тримання особи під вартою на початкових етапах кримінального переслідування. Його призначення полягало у встановленні мінімальної об`єктивної фактичної основи, яка виправдовує первинне втручання у право на свободу та надає органам розслідування можливість перевірити виниклу підозру. Саме тому Європейський суд і наголошує, що на такій стадії від держави не можна вимагати доказів, достатніх для майбутнього обвинувального вироку.

Натомість для кримінального провадження щодо злочину законодавець встановив можливість оскарження повідомлення про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру ( п. 10.ч.1 ст. 303 КПК України). Така законодавча конструкція має значення для розуміння предмета і глибини судового контролю. Якби метою перевірки було лише встановлення тієї мінімальної фактичної основи, яка була достатньою у момент первинного повідомлення про підозру, відкладення можливості судового оскарження на два місяці значною мірою втрачало б процесуальний сенс. Протягом цього часу орган досудового розслідування має можливість перевірити первинну версію, допитати осіб, отримати документи, провести експертизи та інші слідчі і процесуальні дії. Саме тому при розгляді скарги за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України оцінюється вже не лише початкова можливість причетності особи, а те, чи зберігається достатня фактична основа для подальшого існування персоніфікованої підозри після того, як сторона обвинувачення мала передбачений законом час для її перевірки. Такий підхід закладений і в конструкції динамічності доказової обґрунтованості підозри: від мінімальної об`єктивної основи на початковому етапі до актуальної і достатньої основи для подальшого збереження процесуального статусу.

Це не означає, що після спливу двох місяців до підозри має застосовуватися стандарт доказування, тотожний тому, який необхідний для направлення обвинувального акта до суду або постановлення обвинувального вироку. КПК України такого правила не встановлює. Однак рівень доказової обґрунтованості не може залишатися незмінним незалежно від розвитку кримінального провадження. Чим більше часу минуло від моменту повідомлення про підозру і чим більше можливостей мала сторона обвинувачення для перевірки первинної версії, тим менш виправданим є подальше збереження статусу підозрюваного виключно на підставі початкових припущень, неперевірених відомостей або зв`язків, які самі по собі не набули подальшого доказового підтвердження.

Саме в цьому полягає відмінність між мінімальним стандартом «reasonable suspicion», сформульованим Європейським судом у контексті раннього позбавлення свободи, та стандартом, який має бути застосований при судовій перевірці повідомлення про підозру за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Практика ЄСПЛ визначає нижню межу, нижче якої підозра перетворюється на суб`єктивне припущення. Водночас конкретний рівень достатності доказів для збереження статусу підозрюваного у національному кримінальному провадженні має визначатися насамперед з урахуванням вимоги п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України про наявність достатніх доказів для підозри та часу, який минув від моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру 19 червня 2026 року, тоді як її обґрунтованість перевіряється слідчим суддею майже через чотири місяці. Отже, на момент розгляду скарги орган досудового розслідування мав істотно більший обсяг часу та процесуальних можливостей для перевірки первинної версії, ніж на момент складення повідомлення про підозру. Ця обставина має враховуватися при оцінці достатності наданих матеріалів. Відтак предметом перевірки є те, чи утворюють наявні на час розгляду скарги матеріали достатню, актуальну та взаємопов`язану фактичну основу для подальшого твердження про можливу участь ОСОБА_5 саме як організатора у кожному з інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому слідчий суддя не підвищує стандарт до рівня доведеності винуватості та не вимагає від сторони обвинувачення усунення всіх можливих сумнівів. Однак після спливу значного часу з моменту повідомлення про підозру посилання лише на те, що певні факти могли викликати первинну підозру, не є самодостатньою відповіддю на доводи скарги. Необхідно оцінити, чи були такі факти в подальшому підтверджені, конкретизовані та пов`язані між собою настільки, щоб на момент судового контролю вони продовжували виправдовувати перебування особи у відповідному процесуальному статусі.

IV.ІІ. Оцінка фактичних даних щодо участі та ролі організатора ОСОБА_5 в інкримінованих діяннях.

З урахуванням наведеного вище стандарту слідчий суддя переходить до оцінки матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує повідомлену ОСОБА_5 підозру.

При цьому слідчий суддя розмежову дві обставини, які у позиції сторони обвинувачення значною мірою поєднані: наявність фактичних даних про можливе незаконне набуття та подальше відчуження земельних ділянок і наявність достатніх даних про участь саме ОСОБА_5 у цих діях у статусі їх організатора.

Матеріали кримінального провадження дійсно містять значний обсяг відомостей щодо походження земельних ділянок, обставин їх державної реєстрації та подальшого відчуження. Сторона обвинувачення посилається на показання осіб, на ім`я яких оформлювалися земельні ділянки, відомості органу місцевого самоврядування, матеріали щодо землевпорядної документації, результати оглядів та експертних досліджень. Частина осіб, які значилися первинними власниками, повідомила, що фактично земельними ділянками не володіла, державних актів не отримувала, а до оформлення відповідних прав була залучена іншими особами за винагороду. Матеріали також містять відомості про розташування земельних ділянок у межах земель лісового фонду.

Однак наведені обставини характеризують передусім сам можливо протправний механізм набуття земельних ділянок та дії інших учасників. Вони можуть свідчити про наявність події, яка потребує кримінально-правової оцінки, проте самі по собі не встановлюють участі ОСОБА_5 у створенні такого механізму, не визначають зміст його умислу та не підтверджують виконання ним організаторської функції.

Тому вирішальне значення для розгляду цієї скарги мають ті матеріали, які безпосередньо стосуються ОСОБА_5 .

Одним із основних доказів, на які посилається сторона обвинувачення, є показання ОСОБА_26 . Так ОСОБА_26 повідомив, що ОСОБА_5 , з яким він раніше навчався, звернувся до нього з проханням підшукати осіб, які мали виступати власниками та покупцями земельних ділянок, після чого ОСОБА_26 залучив своїх родичів та знайомих і отримав від ОСОБА_5 грошову винагороду.

Разом із тим зміст таких показань необхідно оцінювати саме в тій частині, яку вони здатні підтвердити. Навіть виходячи з викладеної стороною обвинувачення версії, вони можуть свідчити про участь ОСОБА_5 у залученні певних осіб до оформлення та подальшого відчуження земельних ділянок. Проте із цього автоматично не випливає, що саме ОСОБА_5 сформував злочинний план заволодіння землями державної або комунальної власності, організував виготовлення підроблених державних актів та технічної документації, визначив спосіб первинного незаконного набуття права на земельні ділянки або керував діями осіб, які безпосередньо виготовляли відповідні документи.

Більше того, сама сторона обвинувачення у повідомленні про підозру зазначає, що підроблені державні акти після отримання документів підконтрольних осіб були виготовлені невстановленими особами з числа учасників ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» та працівників ПМП «КЕДР», а технічну документацію виготовляли посадові особи ПМП «КЕДР», ТОВ «ЕСТР» та ТОВ «НВП «ГІС» за попередньою змовою з іншими особами. Водночас у цьому описі не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_5 були спрямовані на організацію виготовлення таких документів, кому саме він давав відповідні вказівки, з ким погоджував їх зміст або яким іншим способом керував цим етапом реалізації інкримінованого плану.

Аналогічної оцінки потребують показання ОСОБА_23 . Зі змісту матеріалів сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_26 познайомив ОСОБА_23 з ОСОБА_5 , після чого останній підтримував із ним комунікацію; у березні 2023 року ОСОБА_23 на прохання ОСОБА_5 прибув до міста Яремче, зустрівся з ОСОБА_9 , підписав у нотаріуса договори купівлі-продажу трьох земельних ділянок та надалі отримав від ОСОБА_5 грошову винагороду.

Такі відомості безумовно пов`язують ОСОБА_5 із певними діями щодо подальшого відчуження вже оформлених земельних ділянок. Проте вони не містять відомостей про участь ОСОБА_27 у первинному формуванні прав на ці земельні ділянки та відповідно не підтверджують, що ОСОБА_5 організовував саме їх первинне вибуття із державної або комунальної власності. Вони також самі по собі не дають відповіді на питання, чи був ОСОБА_5 обізнаний із конкретним способом походження кожного з документів, які стали підставою для первинної реєстрації права, та чи охоплював його умисел їх можливе підроблення.

Показання приватного нотаріуса ОСОБА_28 та матеріали огляду його телефону також підтверджують комунікацію з ОСОБА_5 щодо реєстрації та продажу земельних ділянок. За твердженням слідства, ОСОБА_29 звертався до нотаріуса з питань проведення реєстраційних дій, а в телефоні нотаріуса виявлено відповідне листування.

Проте й ці матеріали мають оцінюватися відповідно до фактичного змісту зафіксованих у них відомостей. Факт звернення до нотаріуса, передання документів, узгодження можливості проведення реєстраційних дій або посвідчення договорів може свідчити про участь ОСОБА_5 у відповідних правочинах. Однак така поведінка ще не тотожна організації виготовлення підроблених документів чи організації заволодіння земельними ділянками шляхом обману. Для такого висновку необхідні фактичні дані, які б свідчили не тільки про використання особою певних документів на подальшому етапі, а й про її обізнаність із незаконністю їх походження та організаційну участь у створенні тієї підстави, яка надалі була використана для набуття права власності.

До письмових заперечень слідчим додатково долучено матеріали допиту приватного нотаріуса ОСОБА_30 та її помічника, які, за твердженням слідства, також повідомили про проведення нотаріальних і реєстраційних дій на прохання ОСОБА_5 , отримання від нього документів та здійснення ним розрахунків за відповідні дії.

Проте характер цих відомостей не усуває зазначеної вище прогалини. Вони додатково підтверджують контакти ОСОБА_5 з особами, які здійснювали реєстраційні та нотаріальні дії, але не встановлюють самі по собі, що він організував виготовлення первинно підроблених документів, визначив спосіб незаконного набуття земельних ділянок або керував діями осіб, які такий спосіб реалізовували.

Щодо показань ОСОБА_11 , відповідно до них ОСОБА_31 залучав ОСОБА_5 до питань ведення спільного бізнесу для забезпечення «юридичної безпеки» та вирішення питань із правоохоронними органами, а для цього нібито виділялися значні грошові кошти. Проте у цій частині ОСОБА_32 повідомляє переважно обставини, які стали йому відомі зі слів ОСОБА_33 , а не внаслідок власного безпосереднього сприйняття відповідних дій ОСОБА_5 . Крім того, зміст цих відомостей характеризує можливу роль ОСОБА_29 як особи, яка мала забезпечувати юридичний супровід або взаємодію з правоохоронними органами, але сам по собі не підтверджує організації тих конкретних кримінальних правопорушень, які викладені у повідомленні про підозру.

Не змінює цієї оцінки й посилання слідчого на вироки щодо окремих осіб, на ім`я яких оформлювалися земельні ділянки, та на визнання вини іншими учасниками. Такі судові рішення можуть підтверджувати обставини їх власної участі у відповідних подіях, однак вони не замінюють необхідності встановлення достатньої фактичної основи щодо ОСОБА_5 . Особливо це стосується його суб`єктивної обізнаності, змісту домовленостей з іншими особами та організаторської ролі.

Слідчий суддя погоджується з доводом сторони обвинувачення про те, що докази мають оцінюватися не ізольовано, а у сукупності. Разом із тим сукупність доказів не створює нового фактичного змісту, якого не має жоден із її елементів. Якщо значна частина матеріалів підтверджує сам факт незаконного оформлення земельних ділянок та участь у ньому інших осіб, а матеріали щодо ОСОБА_5 підтверджують переважно його контакти з окремими учасниками, нотаріусами та участь у подальших правочинах, саме поєднання цих двох груп відомостей ще не дає достатньої підстави для висновку, що ОСОБА_5 був організатором усієї описаної схеми та кожного з кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються.

Така форма співучасті як «організатор» передбачає наявність конкретних фактичних даних про організацію вчинення кримінального правопорушення або керування його підготовкою чи вчиненням. Відтак для обґрунтованості саме такої підозри недостатньо встановити, що особа була знайома з учасниками, підтримувала з ними комунікацію, передавала документи, зверталася до нотаріусів чи здійснювала розрахунки. Необхідно мати фактичні дані, які дозволяють пов`язати ці дії із формуванням або реалізацією спільного злочинного плану і свідчать про організаційний вплив ОСОБА_5 на підготовку та вчинення конкретних інкримінованих діянь.

У наданих слідчому судді матеріалах таких даних у необхідному обсязі не встановлено. Не конкретизовано, яким чином і коли ОСОБА_5 досяг домовленості з учасниками ТОВ «ЕКОБЕРГХАУС» та іншими особами про заволодіння земельними ділянками; які вказівки він надавав особам, що виготовляли державні акти та технічну документацію; яким чином здійснював керівництво їх діями; звідки отримав відповідні документи та які фактичні дані підтверджують його обізнаність із способом їх виготовлення; якими конкретними діями він організував не лише подальше відчуження окремих земельних ділянок, а саме їх первинне незаконне набуття, підроблення документів та наступну легалізацію.

З моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру минуло майже чотири місяці. Таким чином йдеться не про ситуацію, коли сторона обвинувачення лише розпочала перевірку первинної версії та об`єктивно ще не мала можливості конкретизувати роль кожного учасника. На момент розгляду скарги орган досудового розслідування мав достатній час для отримання та перевірки доказів, які могли б підтвердити або спростувати висунуту версію щодо ОСОБА_5 саме як організатора. Більше того кримінальне провадження, у якому ОСОБА_5 , повідомлено про підозру здійснюється з травня 2020 року, тобто понад 6 років, що свідчить про наявність у сторони обвинувачення тривалого та об`єктивно достатнього часу для збирання, перевірки й систематизації доказів, встановлення ролі кожного з можливих учасників подій та формування належної доказової основи для персоніфікованої підозри, а тому наявні прогалини в обґрунтуванні організаторської ролі ОСОБА_5 не можуть бути виправдані початковим етапом досудового розслідування чи недостатністю часу для перевірки відповідної версії.

IV.ІІІ. Щодо здійснення досудового розслідування належним органом та дотримання правил підслідності

Досудове розслідування кримінального провадження № 12020000000000441 здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України. Водночас ОСОБА_5 , якому 19.06.2026 повідомлено про підозру у цьому провадженні, є прокурором - начальником Яремчанського відділу Надвірнянської окружної прокуратури.

За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, крім тих, які законом віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. Водночас п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України відносить до підслідності слідчих органів Державного бюро розслідувань кримінальні правопорушення, вчинені, зокрема, працівником правоохоронного органу, крім випадків, коли їх досудове розслідування належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Питання про належність прокурора до працівників правоохоронного органу вже було предметом розгляду Верховного Суду. У постанові від 05.10.2022 у справі № 346/819/19 Касаційний кримінальний суд дійшов висновку, що прокурор, який вчинив кримінальне правопорушення, є працівником правоохоронного органу. Такий висновок ККС ВС зроблено з урахуванням положень законів України «Про прокуратуру», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та кримінального процесуального законодавства, при цьому Верховний Суд наголосив на функціональному призначенні відповідного органу як визначальному критерії його віднесення до правоохоронних.

Таким чином, після встановлення достатніх даних про можливе вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 подальше здійснення їх досудового розслідування мало відповідати спеціальним правилам підслідності, передбаченим ст. 216 КПК України. З огляду на його - ОСОБА_5 займану посаду, належним органом досудового розслідування є можливого вчинення ним кримінальних правопорушень є Державне бюро розслідувань.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 Верховний Суд звернув увагу, що здійснення досудового розслідування органом поза межами визначеної законом компетенції без дотримання встановленого КПК порядку зміни підслідності становить порушення належної правової процедури та вимог статей 214, 216 КПК України.

Отже, здійснення Головним слідчим управлінням Національної поліції України досудового розслідування щодо ОСОБА_5 після встановлення достатніх, за твердженням самої сторони обвинувачення, даних про можливе вчинення ним кримінальних правопорушень потребувало постанови про визначення підслідності цього кримінального провадження за слідчими органів Національної поліції України, ухваленої уповноваженим прокурором у встановленому КПК України порядку. Водночас копії такої постанови слідчому судді не надано.

V. Висновки слідчого судді

Оцінивши у сукупності наведені вище обставини, доводи сторін та матеріали, надані на обґрунтування повідомленої ОСОБА_5 підозри, слідчий суддя доходить висновку, що на час розгляду скарги сторона обвинувачення не продемонструвала наявності достатньої сукупності фактичних даних, яка б відповідала вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України та давала обґрунтовані підстави пов`язувати ОСОБА_5 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями саме у тому обсязі та з тією формою співучасті, які визначені у повідомленні про підозру.

Встановлені під час розгляду скарги обставини не дозволяють визнати, що наявна доказова база досягла того рівня обґрунтованості, який є необхідним для подальшого збереження за ОСОБА_5 статусу підозрюваного, з урахуванням тривалості досудового розслідування та часу, що минув після повідомлення про підозру.

При цьому слідчий суддя враховує не окремі недоліки наданих матеріалів ізольовано, а їх сукупний вплив на достатність фактичної та правової основи підозри, у тому числі встановлені під час розгляду скарги обставини щодо здійснення досудового розслідування органом, якому кримінальне провадження відносно прокурора не підслідне, за відсутності наданого слідчому судді процесуального рішення про визначення такої підслідності за органами Національної поліції України.

За вказаних обставин слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для скасування повідомлення про підозру від 19.06.2026 у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Керуючись статтями 24, 26, 84, 94, 107, 276, 277, 303-307, 309, 370, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити.

Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 19.06.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 - скасувати.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 09.10.2026 о 15:30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1