Court ruling № 140451549, 06.10.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа №607/21770/26 Провадження №1-кс/607/6943/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кутьківка Дворічанського району Харківської області, українця, громадянина України, радіотелефоніста радіостанції відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецького взводу (з охорони та оборони об`єкта №552) першого стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 , із вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , головного сержанта, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2026 року старший слідчий в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62026140140000565 від 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 17 квітня 2026 року головного сержанта ОСОБА_4 зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду радіотелефоніста радіостанції відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецького взводу (з охорони та оборони об`єкта № НОМЕР_2 ) першого стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) вказаної військової частини.

Головний сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

Головний сержант ОСОБА_4 з 30 квітня 2026 року по 02 травня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі "Територіальне медичне об`єднання МВС України в Тернопільській області". Після завершення лікування головний сержант ОСОБА_4 повинен був з`явитися до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

02 травня 2026 року о 19 годині 00 хвилин головний сержант ОСОБА_4 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби у розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не прибув.

У період з 19 години 00 хвилин 02 травня 2026 року по 10 годину 15 хвилин 06 жовтня 2026 року військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 перебував поза межами розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

06 жовтня 2026 року о 10 годині 15 хвилин головний сержант ОСОБА_4 прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

Таким чином, головний сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, вчасно на службу до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин о 19 годині 00 хвилин 02 травня 2026 року не з`явився, та о 10 годині 15 хвилин 06 жовтня 2026 року прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові чим вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (згідно із змінами, внесеними Законом № 3233-IX від 13.07.2023).

06 жовтня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обставинами, що дають підстави підозрювати головного сержанта ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є: повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за вих.№50/02/2/2-4352-2026 від 07 травня 2026 року, матеріали службового розслідування за фактом неприбуття на службу без поважних причин головного сержанта ОСОБА_4 , показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші зібрані у кримінальному провадженні докази.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_11 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_11 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів із визначенням розміру застави. У разі визначення застави слідчим суддею, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України, просить покласти на ОСОБА_11 обов`язки передбачені ст.194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 обґрунтованими.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Клопотання мотивуючи тим, що на утриманні ОСОБА_11 перебуває вагітна дружина, а у самого підозрюваного діагностовано астигматизм слабкого ступеня OU та виявлено тяжке онкологічне захворювання (рак), відтак у нього є необхідність у відвідуванні медичного закладу.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_11 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних

обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140140000565 від 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У даному провадженні 06 жовтня 2026 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які викладені в матеріалах кримінального провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_11 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_11 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що ОСОБА_11 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідків, з огляду на те, що ОСОБА_11 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. У тому числі, на знайомих йому військовослужбовців. Аналогічним чином ОСОБА_11 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних по обставинах кримінального провадження свідків.

Крім цього підтверджений ризик того, що ОСОБА_11 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на те, що останній свідомо ігноруючи законодавчі заклики до припинення своєї протиправної бездіяльності, на військову службу у розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, до виконання службових обов`язків за посадою не приступив, чим підриває обороноздатність військової частини НОМЕР_1 та країни в цілому у час, коли Україна відстоює свою державність в умовах відкритої агресії зі сторони російської федерації.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Разом з тим, доводи сторони захисту про сімейний стан підозрюваного та наявність у нього захворювань не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки застосування такого запобіжного заходу не забезпечить повною мірою належної процесуальної поведінки підозрюваного. Більше того, до матеріалів клопотання не долучено відомостей про неможливість за станом здоров`я утримувати підозрюваного під вартою.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_11 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_11 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики передбачені у статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, та приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до норм кримінально-процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для відступу від загальних правил, з огляду на те, що стороною обвинувачення не наведено жодних виключних обставин та не подано належних доказів, які б свідчили про необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені законом, що також суперечитиме усталеній практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та ст. 178 КПК України, якою визначено, що розмір застави повинен бути обґрунтованим, реалістичним та таким, що не має карального характеру, а її визначення не може бути формальним чи декларативним. Встановлення надмірної застави без належного мотивування розцінюється як порушення принципу пропорційності втручання у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, у якого на утриманні вагітна дружина та у останнього виявлене онкологічне захворювання, що підтверджується долученими до клопотання медичними довідками, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_11 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_11 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного та тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що обов`язок не відлучатися з міста Тернополя, який у своєму клопотанні просить покласти сторона обвинувачення у разі визначення розміру застави, доцільно викласти в редакції «не відлучатися з Тернопільської області», оскільки підозрюваний повинен проходити лікування у зв`язку з наявним у нього онкологічним захворюванням.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_11 .

За таких обставин, у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором - задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 04 грудня 2026 року.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/21770/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.10.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі Тернопільської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

-здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 04 грудня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддяОСОБА_1