Court ruling № 140447161, 02.09.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/43782/26-к

пр. 1-кс-43027/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та Київської міської прокуратури, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025100000000133 від 09.06.2025,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка 12.08.2026 передана слідчому судді, на бездіяльність уповноважених службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, та Київської міської прокуратури у межах кримінального провадження № 42025100000000133 від 09.06.2025, що полягає у неповерненні майна вилученого 25.03.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 25.03.2026 здійснено обшук за вказаною адресою на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у справі №757/12995/26-к, у межах кримінального провадження № 42025100000000133 від 09.06.2025, під час якого вилучено майно, що належить ОСОБА_4 , зокрема:

- ноутбук Lenovo s/n: YB08805335;

- 36 папок із документами, що стосуються господарської діяльності, фінансової звітності, права власності та оренди на земельні ділянки за 2024-2026 роки, що перебувають в користуванні ПП «ХЛІБОРОБ-АГРО», статутні документи та документи стосовно найманих працівників ПП «ХЛІБОРОБ-АГРО;

- грошові кошти в розмірі 1 256 140 гривень.

Проте заявник вважає, що подальше утримання вилученого майна стороною обвинувачення є безпідставним, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 у справі № 757/20227/26-к відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту в частині вищевказаного вилученого майна.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник сторони обвинувачення, бездіяльність якого є предметом оскарження, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Разом з тим, враховуючи строки розгляду зазначеної категорії справ визначені статтею 306 КПК України, приймаючи до уваги положення статті 28 Кримінального процесуального Кодексу України щодо розумних строків розгляду, а також принцип диспозитивності та змагальності кримінального провадження (статті 22, 26 КПК України), з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та слідчого, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, дізнавач чи прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Судовим розглядом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000133 від 09.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 та за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Судовим розглядом встановлено, що 25.03.2026 здійснено обшук за вказаною адресою на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у справі №757/12995/26-к, у межах кримінального провадження № 42025100000000133 від 09.06.2025, під час якого вилучено майно, що належить ОСОБА_4 , зокрема:

- ноутбук Lenovo s/n: YB08805335;

- 36 папок із документами, що стосуються господарської діяльності, фінансової звітності, права власності та оренди на земельні ділянки за 2024-2026 роки, що перебувають в користуванні ПП «ХЛІБОРОБ-АГРО», статутні документи та документи стосовно найманих працівників ПП «ХЛІБОРОБ-АГРО;

- грошові кошти в розмірі 1 256 140 гривень.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 у справі № 757/20227/26-к відмовлено в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на вказане майно.

Відтак, вилучене майно є тимчасово вилученим майном, а тому має застосовуватися порядок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, враховуючи при цьому імперативні приписи п. 2 ч. 1 статті 169 КПК України, а відтак вимоги скарги знайшли своє підтвердження та відповідно підлягають задоволенню.

Поряд із цим, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в частині вимог щодо повернення вилученого майна, а саме: ноутбука Lenovo, s/n: YB08805335, та 36 папок із документами.

Оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження безпідставності подальшого утримання зазначеного майна стороною обвинувачення та втручання у право власності на цій стадії кримінального провадження є виправданим потребами досудового розслідування та спрямоване на забезпечення виконання його завдань.

Крім того, слідчий суддя врахував, що дозвіл на вилучення вказаного майна був прямо передбачений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у справі № 757/12995/26-к, на підставі якої проводився обшук.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, або процесуального керівника Київської міської прокуратури, чи іншу уповноважену службову особу в межах кримінального провадження № 42025100000000133 від 09.06.2025, повернути власнику (володільцю) вилученого майна ОСОБА_4 або її представнику - адвокату ОСОБА_3 , майно, яке вилучено 25.03.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в розмірі 1 256 140 гривень.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1