Decision № 140444545, 08.10.2026, Kolomak District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 625/286/26

Провадження № 2/625/212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді: Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання: Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в с. Різуненкове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2024 ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 13 700 грн, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кошти, сплатити відсотки, проте не виконав взяті на себе зобов`язання. На підставі укладеного договору факторингу до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у сумі 121584, 53 грн, з яких 13699, 98 грн заборгованість за тілом кредиту, 101034, 55 грн відсотки, 6850 - штраф. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір 2662,40 грн та витрати на правову допомогу 8000 грн.

Не погоджуючись з позовом представник відповідача - адвокат Солонуха К.А. надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем не доведено факт надання кредитних коштів відповідачу, позивач не надав суду зрозумілого та перевірюваного розрахунку, процентна ставка зазначена у договорі суперечить установленому законом поетапному обмеженню. Також зазначив, що відповідач є військовослужбовцем, а тому він звільняється від сплати процентів за кредитним договором у відповідності до ЗУ «Про соціальних і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання в якому просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання.

Представник відповідача - адвокат Солонуха К.А. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 16.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4392314, в електронній формі.

П. 1.2 договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 13 700 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 350 днів.

Згідно з п. 1.4 договору тип процентної ставки фіксована. Стандарта процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 договору. Знижена процента ставка становить 0,75% в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 11.03.2024 або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у графіку.

П. 2.1 договору сторони погодили, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача на картку НОМЕР_1 .

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_2 .

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено таблицю обчислення вартості кредиту, яка ОСОБА_1 також підписана одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію, йому було надіслано одноразовий ідентифікатор 95962, час відправки 16.02.2024 о 10-09 год., відправлено на номер телефону НОМЕР_3 .

З листа ТОВ «Пейтек» від 14.11.2024 №20241114-273 вбачається, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено угоду на переказ коштів 0301224-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 16.02.2024 на суму 13 700 грн, маска картки НОМЕР_1 .

За клопотанням позивача з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було витребувано відомості щодо належності картки № НОМЕР_1 та перерахування на вказану картку 13 700 грн.

З наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» виписки вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картки № НОМЕР_1 . За період з 16.02.2024 по 21.02.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 13700 грн.

Отже, позивачем належним чином доведено, що картка № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «Лінеура Україна» здійснило переказ кредиту 13 700 грн, належить ОСОБА_1 . За частковим співпадінням номер картки зазначений у договорі, відповідає номеру картки № НОМЕР_1 , яка випущена у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.

14.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір факти рину №14/11/2024.

Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛінеураУкраїна», в тому числі і до відповідача.

З витягу реєстру боржників вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4392314 від 16.02.2024.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 14.11.2024 до Договору факторингу №14/11/2024 від 14.11.2024 вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали акт про те, що згідно з вимогами п. 8.3 Договору факторингу №14/11/2024 від 14.11.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 14.11.2024, складений за формою згідно із Додатком №1 до договору факторингу.

Згідно з платіжною інструкцією №7534 від 14.11.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2519545,35 грн ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов договору факторингу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит капітал».

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», надало розрахунок заборгованості, відповідно до якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом у сумі 121584, 53 грн, з яких 13699,98 грн тіло кредиту, 101034, 55 грн відсотки, 6850, 00 грн штраф.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Разом з цим, суд зазначає, що представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог послався на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1,2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до довідки №3/1368 від 06.07.2026 року ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_6 .

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а кредитна установа ТОВ «Кредит-Капітал» не мала права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язана їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 р. у справі № 502/1438/18.

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі ч.15 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо стягнення штрафу у розмірі 6850 грн.

17.03.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомим є факт того, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що неустойка нараховно у період дії в Україні воєнного стану, отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 6850 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13699, 98 грн заборгованості за тілом кредиту.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит - капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК «Кредит капітал» в суді представляло адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, ордеру.

П. 1.1 клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

З акту №1191 наданих послуг від 07.08.2026 вбачається, що підписанням цього акту сторони підтвердили факт надання адвокатом та прийняття клієнтом послуг, згідно договору №0107 від 01.07.2025 на суму 8000 грн.

З детального опису наданих послуг до акту № 1191 вбачається, що адвокатом надано такі послуги: усна консультація 30 хвилин часу витрачено, ознайомлення з матеріалами кредитної справи витрачено 2 години часу, погодження правової позиції 30 хвилин, складання позовної заяви 3.30 годин, загальний витрачений час 6 год. 30 хвилин.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог. Позовні вимоги заявлено на суму 121584, 53 грн (100%), судом задоволено на суму 13699, 98 грн (11,27%). При звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (100%), оскільки позов задоволено на 11,27%, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 300,26 грн (2662,40 грн * 11,67%), а також витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладень у розмірі 120, 18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4392314 від 16.02.2024 року в сумі 13699 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок.

В іншій частині відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 300 (триста) гривні 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28,;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя: Д.К. Лосєв