Decision № 140442980, 08.10.2026, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/6313/26

Провадження № 2/711/3738/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя - Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова О.Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останнього на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №729636691 від 13.02.2024р. в розмірі 30 263,96 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 13.02.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії №729636691, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в загальній сумі 8 400 грн. Відповідно до реєстру прав вимог №281 від 23.04.2024р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р., укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договором №729636691. На підставі договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024р. відповідне право вимоги 19.12.2024р. перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», яке у свою чергу відступило відповідне право вимоги позивачу на підставі договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025р. Відповідач всупереч умов кредитного договору не здійснював належним чином погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед наступниками первісного кредитора, внаслідок чого на теперішній час розмір заборгованості відповідача складає 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за тілом кредиту; 21 864 грн. заборгованість за процентами. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

09.07.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «А-БАНК».

30.07.2026р. на виконання ухвали суду від 09.07.2026р. АТ «А-БАНК» надано суду витребувану інформацію.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в позовній заяві стороною позивача було викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також зазначено що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 також не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Відповідач ОСОБА_1 завчасно був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Так, 15.09.2026р. останній був ознайомлений із матеріалами справи та необхідні фотокопії отримав, а також був повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, судове засідання у якій було призначено на 06.10.2026 на 10-00 год., доказом чого є відповідна розписка (а.с. 165).

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, відзиву на позовну заву не подав, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

06.10.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору №729636691 від 13.02.2024р. (далі Договір кредиту), укладеного в електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 8 400 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування /а.с. 52-62/.

Умовами договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит перший Транш за договором в сумі 2 800 грн. 13.02.2024р.

Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених Договором.

Кредит надається з метою задоволення споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), (п. 2.3, 2.4, 2.6 договору).

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду складав 3 дні від дня отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати першого Траншу за Договором (п. 3.1 договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів (п. 3.2 договору).

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 3 (три) дні дисконтного періоду проценти у розмірі 204,96 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет (п. 3.3 договору).

Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування кредитом без зміни строку дії Договору (п. 3.4 договору).

Кожен окремий Транш за Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4323-34хх-хххх-8286, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1 договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 16.02.2024р., а саме протягом 3 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 1) закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 2) дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору (п. 7.1, 7.2 договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 15.03.2029р. (п.п. 7.3).

Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 1) протягом дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником дисконтного періоду кредитування Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 2) після закінчення дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4 договору).

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,5% в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,500 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з 23.04.2024р. по 20.08.2024р., Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024р. року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону (п. 8.3 Договору).

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 3 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 3 010 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 210 грн. та суму Кредиту у розмірі 2800 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 662670,470 відсотків річних. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 210 грн.) / (сума першого Траншу: 2 800грн.) / (строк Дисконтного періоду: 3 днів) ? 100% = 2,500 відсотків в день. Денна процентна ставка за весь строк дії цього Договору з припущення про отримання коштів у розмірі максимального розміру Кредитного ліміту, передбаченого в п. 2.1. Договору, розраховується за наступною методикою: (загальні витрати за користування всією сумою Кредитного ліміту за весь строк дії Договору: 38 3670 грн.) / (Кредитний ліміт: 8 400 грн.) / (строк дії договору: 1 827 днів) ? 100% = 2,500 відсотків в день (п. 8.4 Договору).

За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом наступним чином:

- за період від дати видачі першого Траншу до 16.02.2024р. (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 2,440 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 890,600 відсотків річних (далі Дисконтна процентна ставка);

- у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 16.02.2024р. розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за ставкою 2,440 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 889,690 відсотків річних, (далі Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій, Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації.

За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 3 (три) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 3 004 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 204 грн. 96 коп. та суму Кредиту у розмірі 2 800 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 540422,930 відсотків річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 107,32 % від суми першого Траншу. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 204 грн. 96 коп.) / (сума першого Траншу: 2 800 грн.) / (строк Дисконтного періоду: 3 днів) ? 100% = 2,440 відсотків в день (п. 8.6. Договору).

Викладені в п. 8.4. та п. 8.6 Договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення Кредиту, або у сторону збільшення за умови отримання додаткових Траншів за Договором, оформлення Пролонгацій за Договором та у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду.

Пунктом 9.1.1.7 Договору передбачено, що у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 14.12 Договору обумовлено, що цей правочин є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Окрім того, зазначені умови викладені і в Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №729636691 від 13.02.2024р. /а.с. 63-64/.

В межах вказаного договору відповідачем були отримані кредитні кошти в загальній сумі 8400 грн., шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача №4323-34хх-хххх-8286, що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2024р. на суму 2 800 грн., платіжним дорученням від 18.02.2024р. на суму 1 000 грн., платіжним дорученням від 15.03.2024р. на суму 3 800 грн., платіжним дорученням від 16.03.2024р. на суму 800 грн. /а.с. 65, 65 зв.б., 66, 66 зв.б./, а також інформацією наданою АТ «А-БАНК» виконання ухвали суду /а.с. 148-164/.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. не виконував належним чином та не здійснював достатніх платежів на погашення заборгованості, в нього станом на 23.04.2024р. виникла заборгованість в загальній сумі 18 643,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 10 244 грн. заборгованість за процентами за період з 13.02.2024р. по 23.04.2024р. /а.с. 67-68/.

28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01 (далі Договір факторингу №28/1118-01), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором /а.с. 69-75/.

В подальшому, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди №19 від 28.11.2019р., №26 від 31.12.2020р., №27 від 31.12.2021р., №31 від 31.12.2022р., №32 від 31.12.2023р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р., відповідно до яких строк дії такого договору продовжений до 31.12.2024р. /а.с. 75-зв.бік-82/.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №281 від 23.04.2024р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором №729636691 від 13.02.2024р. в межах суми вимог в розмірі 18 643,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом 8 399,96 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 10 244 грн. /а.с. 83-85/.

Відповідно до акту звірки від 31.12.2024р. ТОВ «Таліон Плюс» 24.04.2024р. здійснило повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог за Реєстром прав вимог №281 від 23.04.2024р. за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. /а.с. 87/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 19.12.2024р. розмір заборгованості відповідача за Договором кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. складав 30 263,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом 8 399,96 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 21 864 грн. Аналіз змісту такого розрахунку свідчить, що Новим кредитором здійснено донарахування розміру процентів за 82 дні користування кредитом, а саме: за період з 24.04.2024р. по 14.07.2024р. включно за щоденною ставкою 2,5% (210 грн.) в день на загальну суму 17 220 грн. При цьому, у зазначений період відповідачем сплачено відсотків за користування кредитом в загальній сумі 5 600 грн., а саме: 24.04.2024р. в розмірі 4 000 грн. та 28.05.2026р. в розмірі 1 600 грн. Відповідно, з урахуванням залишку несплачених відсотків на момент укладення договору про відступлення права вимоги (10 244 грн.), нарахованих Новим кредитом відсотків за період з 24.04.2024р. по 14.07.2024р. включно (17 220 грн.) та сплачених відповідачем відсотків у зазначений період (5 600 грн.), загальна сума заборгованості за відсотками станом на 19.12.2024р. складала 21 864 грн. (10 244 грн. + 17 220 грн. 5 600 грн. = 21 864 грн.), /а.с. 98зв.б.-99/.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за Договором кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. станом на 19.12.2024р. складала 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 21 864 грн. заборгованість за процентами.

19.12.2024р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло такі права вимоги, на умовах визначених цим договором /а.с. 88-92/.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 19.12.2024р. ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором №729636691 від 13.02.2024р. на загальну суму заборгованості 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 21 864 грн. заборгованість за процентами /а.с. 93-95/.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснило повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог за Реєстром прав вимог №2 від 19.12.2024р. за договором факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024р., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями №377 від 20.01.2025, №341 від 27.12.2024, №411 від 03.11.2025 /а.с. 96, 97, 98/.

У свою чергу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», на підставі договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025р., відступило позивачу (ТОВ «ЕЙС») право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке ґрунтується на умовах договору №729636691 від 13.02.2024р. на загальну суму заборгованості 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 21 864 грн. заборгованість за процентами, що підтверджується відповідним договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом з Реєстру боржників та платіжними інструкціями про сплати фактором ціни договору /а.с. 100-109/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за договором №729636691 від 13.02.2024р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016р. «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за Договором кредиту, обумовлено дійсністю договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р., №19/1224-01 від 19.12.2024р. та №15/07/25-Е від 15.07.2025р., на підставі яких право вимоги кредитора було відступлене на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

В даному випадку предметом позовних вимог є заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом. Аналіз змісту наданих позивачем розрахунків свідчить, що заборгованість за процентами за користування кредитом виникла внаслідок її нарахування первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») за 70 днів та його правонаступником ТОВ «Таліон Плюс» за 82 дні користування кредитом, тобто всього за період з 13.02.2024р. по 14.07.2024р. включно (152 дні). Загальна сума нарахованих та не сплачених процентів складає 21864грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість за договором №729636691 від 13.02.2024р. ні первісному кредитору, ні позивачу, то позивач вимагає стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 21864 грн. заборгованість за процентами.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. і він користувався кредитними коштами та частково вносив платежі на виконання своїх зобов`язань (всього сплачено первісному кредитору 741 грн. та ТОВ «Таліон» - 5 600 грн.), однак, починаючи з 29.05.2024р. перестав виконувати умови кредитного договору, тобто допустив порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором №729636691 від 13.02.2024р. обчислюється заборгованість в загальному розмірі 30 263,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. заборгованість за кредитом; 21 864 грн. заборгованість за процентами.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору кредиту №729636691 від 13.02.2024р. відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув, і після відступлення права грошової вимоги не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в загальній сумі 8 399,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 21 864 грн., то слід зазначити наступне.

Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734.

На момент укладання відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору положеннями ч. 5 ст. 8 з врахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності вказаним Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умовами вищевказаного договору кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. було передбачено, що у разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024р. по 20.08.2024р., базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Таким чином, враховуючи що відповідна редакція ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 була чинною на момент укладання Договору кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р., то сторони мали враховувати відповідні законодавчі приписи щодо нарахування процентів на загальну суму заборгованості за кредитом (за всіма траншами), не обмежуючись тільки додатковими траншами. Окрім того, нарахування процентів первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») за 23.04.2024р. та Новим кредитором (ТОВ «Таліон плюс») за період з 23.04.2024р. по 14.07.2024р. взагалі здійснювалося і без врахування вищевказаних умов договору. А відтак, нарахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» процентів за 23.04.2024р. та ТОВ «Таліон плюс» за період з 23.04.2024р. по 14.07.2024р. за денною процентною ставкою 2,5% (82 дні) є неправомірним, оскільки суперечить відповідним положенням Закону №1734.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається по 22.04.2024р. включно заборгованість позичальника за процентами складала 10 034 грн. (з урахуванням сплачених сум). Окрім того, первісний кредитор мав право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом за 23.04.2024р., які слід обчислювати: за денною процентною ставкою 1,5% на загальну суму кредиту 8 399,96 грн., що складає 126 грн. в день. Таким чином, загальна сума заборгованості за процентами за період з 13.02.2024р. по 23.04.2024р. включно має складати 10 160 грн. (10 034 грн. + 126 грн.)

Окрім того, з огляду на зазначене, ТОВ «Таліон Плюс» мало право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом за період з 24.04.2024р. по 14.07.2024р. включно (82 дні) також за денною процентною ставкою 1,5% в день (126 грн.) що разом складало 10 332 грн. (126 грн. х 82 дні).

Враховуючи суму заборгованості за процентами, яка належала первісному кредитору (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») 10 160 грн. та суму заборгованості за процентами за період з 24.04.2024р. по 14.07.2024р. 10 332 грн., загальна сума заборгованості відповідача за процентами за період з 13.02.2024р. по 14.07.2024р. складає 20 492 грн. (10 160грн. + 10 332грн.).

Разом з тим, із розрахунку, складеного ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що відповідачем було сплачено проценти в загальній сумі 5 600 грн. (24.04.2024р. 4 000 грн., 28.05.2024р. 1 600 грн.) Тому, з урахуванням сплачених сум заборгованість відповідача за процентами за період з 13.02.2024р. по 14.07.2024р. має складати 14 892 грн.

Таким чином, обґрунтованими та правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом за період 13.02.2024р. по 14.07.2024р. (з урахуванням сплачених ним сум) в загальній сумі 14 892 грн.

За таких підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме на суму 23 291,96 грн., з яких: 8 399,96 грн. тіло кредиту, 14 892 грн. проценти за користування кредитом. При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 23 291,96грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та оплати послуг правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 048,98 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 76,96% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 048,98 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р.; додаткову угоду №25771221924 від 01.09.2025р. до договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025р. /а.с. 115-119/.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 7 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- складання позовної заяви (2 години, загальна вартість 5 000 грн.);

- вивчення матеріалів справи (2 години, загальна вартість 1 000 грн.);

- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача (1 година, загальна вартість 500 грн.);

- підготовка та подання клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача (1 година, загальна вартість 500 грн.).

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Представництво інтересів позивача здійснювалось партнерами адвокатського бюро «Соломко та партнери», з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги за різними напрямками юридичної діяльності. Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є надання інших фінансових послуг, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями, складанням процесуальних документів).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, час, витрачений на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача складає 7 048,98 грн. (2 048,98 грн. + 5 000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за кредитним Договором кредитної лінії №729636691 від 13.02.2024р. в розмірі 23 291,96 грн. та суму коштів в розмірі 7 048,98 грн. в якості відшкодування судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 08 жовтня 2026р.

Головуючий : В.М. Скляренко