Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 183/12810/26
№ 1-кс/183/1481/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042350001232 від 04 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України,
в с т а н о в и в :
28.09.2026 року до суду надійшла вищевказана скарга, якою ОСОБА_3 просив:
- скасувати постанову старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 25 вереси 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 від 22.09.2026, вихідний № ТКАСМ-009, у кримінальною провадженні № 12026042350001232 від 04.09.2026.
- зобов`язати старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП Дніпропетровській області ОСОБА_4 забезпечити фактичне виконання прийнятого ним процесуального рішення від 21.09.2026 щодо проведення допиту ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026042350001232 від 04.09.2026, без визначення слідчим суддею конкретної дати, часу та тактики проведення допиту.
- зобов`язати слідчого після проведення допиту долучити відповідні процесуальні документи до матеріалів кримінального провадження і повідомити потерпілого про виконання зазначеної процесуальної дії.
В обґрунтування скарги заявник вказує, що у провадженні СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12026042350001232 від 04.09.2026 року за фактом пошкодження майна потерпілого ОСОБА_3 , за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
17 вересня 2026 року ним, як потерпілим було подано слідчому клопотання про проведення допиту ОСОБА_5 , оскільки зазначена особа може володіти відомостями, що мають значення для встановлення обставин кримінальної правопорушення.
21 вересня 2026 року старшим слідчим СВ Самарівського РВП ГУНП Дніпропетровській області ОСОБА_4 за результатам розгляду його клопотання було прийнято процесуальне рішення про його задоволення в частині проведення допиту ОСОБА_5 .
У постанові від 21.09.2026 слідчий прямо визначив, що проведення допиту ОСОБА_5 має бути здійснено на відповідній стадії досудової розслідування.
Таким чином, питання про необхідність проведення зазначеної слідчої дії було вирішено самим слідчим позитивно.
22 вересня 2026 року, вихідний № ТКАСМ-009, ним було подано нове клопотання, якому він просив забезпечити фактичне виконання постанови від 21.09.2026 та провести допит ОСОБА_5 без невиправданого відкладення.
У цьому клопотанні він не вимагав визначити слідчому конкретну тактику допит порядок проведення досудового розслідування або обов`язкову календарну дату проведення слідчої дії.
Метою клопотання було забезпечення фактичного виконання вже прийнятої слідчим процесуального рішення про необхідність проведення допиту.
25 вересня 2026 року старшим слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у задоволенні його клопотання від 22.09.2026.
При цьому зміст цієї постанови має істотне внутрішнє протиріччя.
З одного боку, слідчий відмовив у задоволенні клопотання.
З іншого боку, він прямо зазначив, що рішення від 21.09.2026 щодо необхідності проведення допиту ОСОБА_5 залишається чинним та не скасоване.
Більше того, у резолютивній частині постанови від 25.09.2026 слідчий залишив без змін рішення від 21.09.2026 щодо необхідності проведення допиту та повторно визначив, що допит ОСОБА_5 має бути проведений і відповідній стадії досудового розслідування.
Отже, станом на 25.09.2026 існує чинне процесуальне рішення слідчого про необхідність проведення конкретної слідчої дії, однак механізм та строк його фактичного виконання залишаються невизначеними.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.
Допит є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання та перевірку доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання потерпілого про виконанні процесуальних дій підлягає розгляду слідчим, а за результатами його розгляду приймається відповідне процесуальне рішення.
Стаття 56 КПК України гарантує потерпілому право подавати клопотання про проведення процесуальних дій та вимагати їх здійснення у випадках і в порядку передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 КПК України підставами для проведення слідче (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, які вказують на можливість досягнення її мети.
У цьому випадку питання про наявність таких підстав уже було позитивно вирішено самим слідчим.
Постановою від 21.09.2026 слідчий не відмовив у проведенні допиту, а навпаки - задовольнив клопотання в цій частині та визначив необхідність проведення допиту ОСОБА_5 .
Таким чином, після прийняття цього рішення питання доцільності проведення допит було вже вирішено.
У постанові від 25.09.2026 слідчий посилається на ст. 40 КПК України та зазначає, що організація і послідовність проведення слідчих дій належать до його процесуальної самостійності.
Він не заперечує проти процесуальної самостійності слідчого.
Однак ця самостійність не може тлумачитися як право не виконувати або безстроково відкладати власне процесуальне рішення, яким уже встановлено необхідність проведення конкретної слідчої дії.
У поданому 22.09.2026 клопотанні він не визначав слідчому порядок досудової розслідування. Він просив лише забезпечити реалізацію вже прийнятого рішення від 21.09.2026. Це принципово відрізняється від вимоги потерпілого самостійно визначити тактику досудового розслідування.
Процесуальна самостійність слідчого означає право самостійно визначати тактику послідовність розслідування, але не означає можливості прийняти позитиві процесуальне рішення та надалі не забезпечувати його фактичне виконання.
Постановою від 21.09.2026 визначено, що допит ОСОБА_5 може бути проведений на відповідній стадії досудового розслідування.
Однак, ані ця постанова, ані постанова від 25.09.2026 не містять жодного конкретного обґрунтування того, які саме обставини перешкоджають проведенню допиту на теперішній час.
У постанові від 25.09.2026 містяться загальні посилання на:
фактичний стан досудового розслідування;
послідовність інших процесуальних дій;
необхідність забезпечення повного та об`єктивного встановлення обставин кримінального провадження;
процесуальну необхідність.
Однак конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджають проведенню допиту, не наведені.
Не зазначено також: які саме процесуальні дії повинні передувати допиту; чому проведення допиту до їх здійснення є неможливим; який саме етап досудового розслідування слідчий вважає «відповідною стадією»; у який розумний строк планується виконання прийнятого рішення.
За таких обставин формулювання на відповідній стадії досудового розслідування фактично дозволяє відкласти виконання рішення на невизначений строк.
Це позбавляє потерпілого можливості контролювати реалізацію наданого йому прав на ініціювання проведення слідчої дії.
Відповідно до ст. 28 КПК України кожна процесуальна дія повинна бути виконана розумні строки.
Критерієм розумності строку є, зокрема, складність кримінального провадженні поведінка учасників кримінального провадження, спосіб здійснення слідчим свої повноважень та значення відповідних процесуальних дій для потерпілого.
У цьому випадку йдеться не про вимогу потерпілого встановити слідчому довільний строк. Йдеться про необхідність забезпечити виконання конкретного процесуальної рішення, яке вже прийняте слідчим. Тому відкладення його виконання має бути об`єктивно обґрунтованим, а не ґрунтуватися виключно на загальному посиланні на процесуальну самостійність. Особливо важливо, що слідчий не відмовився від проведення допиту та не скасовує постанову від 21.09.2026. Навпаки, постановою від 25.09.2026 він повторно підтвердив необхідність проведення цієї слідчої дії. Таким чином, фактична реалізація позитивного процесуального рішення не повинна перетворюватися на невизначене за часом очікування.
Відповідно до ч. 6 ст. 223 КПК України слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та/або і представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої дії це неможливо або особа письмово відмовилася від участі.
Отже, закон безпосередньо пов`язує проведення слідчої дії, ініційованої потерпілим, можливістю його участі у її проведенні. Тому питання про фактичне проведення допиту має безпосереднє значення для реалізації процесуальних прав потерпілого. Відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути законною обґрунтованою та вмотивованою. Оскаржувана постанова не відповідає цим вимогам у тій частині, в якій фактично залишає невизначеним питання реалізації позитивного рішення від 21.09.2026.
Слідчий не навів конкретних фактичних обставин, які б свідчили про неможливість проведення допиту ОСОБА_5 на цьому етапі. При цьому слідчий одночасно визнав необхідність проведення допиту та залишив своє попереднє рішення без змін. Таким чином, мотивувальна та резолютивна частини постанови фактично не усувають проблему, з якою він звернувся у клопотанні від 22.09.2026.
Формальна відмова у задоволенні клопотання не може підміняти фактичне вирішення питання про виконання вже прийнятого процесуального рішення. Він не просить слідчого суддю визначати тактику досудового розслідування, порядок проведення інших слідчих дій або конкретний час проведення допиту. Предметом цієї скарги є виключно законність та обґрунтованість постанови слідчого від 25.09.2026 про відмову у задоволенні клопотання від 22.09.2026. Просить перевірити, чи відповідає закону рішення, яким фактично відмовлено забезпеченні виконання вже прийнятого слідчим рішення про проведення допиту, з умови, що сам слідчий визнає це рішення чинним та таким, що підлягає виконанню.
Такий підхід не позбавляє слідчого процесуальної самостійності та не вимагає від слідчого судді визначати конкретну дату або тактику допиту.
Постанова від 25.09.2026 фактично створює ситуацію, за якої: 17.09.2026 потерпілий заявив клопотання про проведення допиту; 21.09.2026 слідчий визнав необхідність проведення допиту та прийняття рішення про його проведення; 22.09.2026 потерпілий звернувся із клопотанням про забезпечення фактичного виконання цього рішення; 25.09.2026 слідчий відмовив у задоволенні нового клопотання; одночасно слідчий залишив без змін рішення від 21.09.2026 і повторно підтвердив необхідність проведення допиту.
Таким чином, оскаржувана постанова не вирішує питання фактичного виконання прийнятого процесуального рішення та не містить конкретного обґрунтування причин, які перешкоджають його виконанню.
З огляду на викладене постанова від 25.09.2026 підлягає скасуванню як необґрунтована та така, що не забезпечує належної реалізації процесуальних прав потерпілого.
Скаржник в судове засіданні не з`явився, просив розгляд скарги провести без його участі, підтримавши її.
Слідчий в судове засідання не з`явився, просив розгляд скарги провести без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали, долучені до скарги, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень і доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше пригнічення прав і свобод; відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції не може бути обмежене (Рішення від 25.12.1997 р. № 9-зп, Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Відповідно до КПК України окремою формою судової діяльності є судовий контроль за додержанням законів органами дізнання, досудового слідства та прокурором, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер такої діяльності щодо судового контролю в рамках кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування кримінального провадження. При цьому в нормах КПК простежується оперативний характер здійснення слідчим суддею повноважень з приводу судового контролю та невідкладність у вирішенні питань про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.
Главою 26 КПК України передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування.
В свою чергу, ч.1 ст.303 КПК України визначає, рішення, дії чи бездіяльність, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Таким чином, законодавець визначив вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявністю відповідних підстав.
Як убачається з матеріалів скарги, 17 вересня 2026 року ОСОБА_6 , як потерпілим було подано слідчому клопотання про проведення допиту ОСОБА_5 , оскільки зазначена особа може володіти відомостями, що мають значення для встановлення обставин кримінальної правопорушення.
21 вересня 2026 року старшим слідчим СВ Самарівського РВП ГУНП Дніпропетровській області ОСОБА_4 за результатам розгляду клопотання ОСОБА_6 прийнято процесуальне рішення про його задоволення в частині проведення допиту ОСОБА_5 . У цій постанові від 21.09.2026 слідчий визначив, що проведення допиту ОСОБА_5 має бути здійснено на відповідній стадії досудової розслідування. Таким чином, питання про необхідність проведення зазначеної слідчої дії було вирішено самим слідчим позитивно.
Цей факт не заперечував і сам скаржник, зазначивши про нього у своїй скарзі.
22 вересня 2026 року ОСОБА_6 було подано нове клопотання, яким він просив забезпечити фактичне виконання постанови від 21.09.2026, а саме провести допит ОСОБА_5 без невиправданого відкладення.
Як зазначив скаржник, метою цього клопотання було забезпечення фактичного виконання вже прийнятої слідчим процесуального рішення про необхідність проведення допиту ОСОБА_5 .
25 вересня 2026 року старшим слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у задоволенні його клопотання від 22.09.2026.
Тобто, старший слідчий СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , діючи в рамках наданих йому повноважень, виконав вимоги ч. 1 ст. 220 КПК України, розглянувши клопотання у встановлені законом строки та постановивши відповідне процесуальне рішення у формі постанови.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що клопотання потерпілого ОСОБА_6 про допит ОСОБА_5 задоволене, тобто питання про необхідність проведення зазначеної слідчої дії було вирішено слідчим позитивно.
Щодо визначення дати допиту певної особи чи конкретної тактики допиту, як і порядок проведення конкретних слідчих дій, їх кількість та послідовність, кримінальним процесуальним законом віднесено до дискреційних повноважень слідчого за виключенням нездійснення ним процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
За таких обставин, в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042350001232 від 04 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042350001232 від 04 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
The court decision No. 140432813, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast was adopted on 06.10.2026. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 183/12810/26. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: