Court ruling № 140430813, 07.10.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року Справа № 520/29209/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 26, місто Харків, 61024 ЄДРПОУ: 45752470) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80810832, що полягає у невжитті передбачених статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 200/7604/25 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному з урахуванням висновків суду;

зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити у виконавчому провадженні № 80810832 передбачені статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 200/7604/25 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області відновити нарахуванні та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному з урахуванням висновків суду;

Ухвалою суду від 18.09.2026 заяву залишено без руху, а позивачу встановлено в десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали усунути недоліки шляхом надання до Харківського окружного адміністративного суду доказу сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На адресу суду надійшла заява позивача, якій останній просив прийняти заяву про усунення недоліків позовної заяви та відкрити провадження у справі та врахувати позицію Верховний Суд у постанові від 27.08.2024 у справі №1423/19804/2012.

Досліджуючи подану заяву, суд зазначає наступне.

У відповідності до рішення КСУ від 13 травня 2024 року по справі № 3-187/2023(351/23) судовий збір за подання даної позовної заяви не сплачується, оскільки реальний судовий контроль на стадії виконання судового рішення для стягувача у виконавчому провадженні не може мати будь-яких процесуальних ускладнень при практичній реалізації особою стягувачем її права на доступ до суду, а інше буде порушенням конституційних засад судочинства та принципів адміністративного процесуального права, в тому числі запереченням судового рішення, що виконується.

В цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси (абзаци третій, четвертий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).

ЄСПЛ у рішенні від 28 листопада 2006 року у справі «Apostol v. Georgia» (заява №40765/02) наголосив, що «наявність остаточного та такого, що підлягає примусовому виконанню, судового рішення на користь заявника, яке набрало законної сили, навпаки, свідчить про те, що його судовий спір був обґрунтованим. Отже, покладення обов`язку сплатити витрати для того, щоб це рішення було виконано, є обмеженням суто фінансового характеру і тому вимагає особливо ретельної перевірки з погляду інтересів правосуддя» (§ 60); «виконання обов`язку щодо забезпечення дійових прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції не означає лише брак утручання, але може вимагати від держави вжиття різних форм позитивних дій. Суд вважає, що, перекладаючи на заявника відповідальність за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження, держава намагалася уникнути свого позитивного обов`язку організувати систему виконання судових рішень, яка була б дійовою як відповідно до приписів права, так і на практиці» (§ 64).

Таким чином, заявники, які є стягувачами у виконавчому провадженні, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, не повинні сплачувати судовий збір як за подання скарги до суду першої інстанції, так і на наступних стадіях судового процесу (за подання апеляційної і касаційної скарг), оскільки така особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, винесену за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, прийнятого у провадженні, де стягувач вже сплачував судові витрати відповідно до законодавства, а покладення на таку особу обов`язку зі сплати судового збору не буде відповідати меті правосуддя - захисту прав і свобод.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 1423/19804/2012.

Крім того, у зазначеній справі сформовані висновки щодо сплати судового збору особами, які є стягувачами у виконавчому провадженні, у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, поданих в порядку цивільного судочинства.

Як вже зазначено вище та в ухвалі суду від 18 вересня 2026 року, позивач просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80810832, що полягає у невжитті передбачених статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 200/7604/25 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному з урахуванням висновків суду; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити у виконавчому провадженні № 80810832 передбачені статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 200/7604/25 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області відновити нарахуванні та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному з урахуванням висновків суду.

Оскільки, позивачем подано позовну заяву до адміністративного суду із вищевказаними вимогами, правові позиції, викладені в рішенні Конституційного суду України №6-р(ІІ)/2024 від 13.05.2024 по справі №3-187/2023(351/23) стосуються процесуальних питань виконання рішення суду у цивільній справі, що не дає підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплати судового збору за подання такої позовної заяви.

У позивача існує визначений Законом України «Про судовий збір» обов`язок сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі за подання ним до адміністративного суду позову немайнового характеру, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Додаткове правове обґрунтування та детальні доводи з цього приводу також викладено в ухвалі суду від 18 вересня 2026 року.

Тому, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України необхідно подати до суду доказ сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частинами 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини 6 статті 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви на 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. 43, 56, 121, 160, 161, 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 18.09.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

Встановити додатково позивачу п`ятиденний термін з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків заяви.

Роз`яснити заявнику, що в разі не усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Зеленов А.С.