Decision № 140429322, 29.09.2026, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/21956/24

Провадження № 2/161/575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Вегери Д.В.,

з участю представника відповідача Шуліки В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-видання інформаційного агентства «Конкурент» була розміщена публікація під назвою « ОСОБА_3 своїх та піариться на допомозі: як депутат Луцькради від «Слуга народу» ОСОБА_4 «ліг» під Палицю (відео)», у якій розміщено посилання на відеоролик в соціальній мережі «YouTube», що міститься на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 від Слуги Народу ОСОБА_4 ліг під Палицю, кинув своїх та піариться на допомозі».

Вказаний відеоролик містить недостовірну інформацію, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації, зокрема вислови: «депутати, що підпорядковуються однією з політичних сил, створили у Луцьку собі батальйон»; «батальйон зареєстрований не як військове формування, а як громадська організація…, … депутат Луцької міської ради Роман Бондарук. Ось він у повній екіпіровці вітає з Днем захисників усіх причетних. На ньому форма і бронежилет. А ось він нарядився у військову форму»; «командир цілого батальйона ОСОБА_5 , ймовірно, намилився у директори новоствореного Інституту розвитку міста, створення якого сам же активно і відстоював. Ну а що! Як відомо, комунальні установи отримують бронь від мобілізації…»; «керівник ОСОБА_5 вирішив заховатися від виконання справжнього військового обов`язку».

Поширена відповідачем інформація про нього є такою, що принижує його ділову репутацію та підлягає спростуванню. Поширенням такої інформації йому було завдано моральної шкоди.

В зв`язку з викладеним, просить визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації інформацію, що міститься в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет- видання ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» під назвою « ОСОБА_3 своїх та піариться на допомозі: як депутат Луцькради від «Слуга народу» ОСОБА_4 «ліг» під Палицю (відео) та спростувати зазначені вище вислови як такі, що є недостовірними та не відповідають дійсності.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей, які були опубліковані у жовтні 2024 р. в соціальній мережі «YouTube» на сторінці « ОСОБА_6 має знати - з ОСОБА_7 », де було поширено відеоролик під назвою «Палиця тримає на гачку? ОСОБА_8 злив " ОСОБА_9 " в міській раді та намагається очолити новий інститут» (вказівка на джерело ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

У вказаній заяві, ОСОБА_1 просить визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації інформацію, що міститься в публікації в соціальній мережі «YouTube» на сторінці « ОСОБА_6 має знати - з ОСОБА_7 », де було поширено відеоролик під назвою «Палиця тримає на гачку? Як Бондарук злив " ОСОБА_9 " в міській раді та намагається очолити новий інститут», а саме висловлювання: «депутати, що підпорядковуються однією з політичних сил, створили у Луцьку собі батальйон»; «батальйон зареєстрований не як військове формування, а як громадська організація…, … депутат Луцької міської ради Роман Бондарук. Ось він у повній екіпіровці вітає з Днем захисників усіх причетних. На ньому форма і бронежилет. А ось він нарядився у військову форму»; «командир цілого батальйона ОСОБА_5 , ймовірно, намилився у директори новоствореного Інституту розвитку міста, створення якого сам же активно і відстоював. Ну а що! Як відомо, комунальні установи отримують бронь від мобілізації…»; «керівник ОСОБА_5 вирішив заховатися від виконання справжнього військового обов`язку»; а також зобов`язати відповідача спростувати зазначені вище вислови як такі, що є недостовірними та не відповідають дійсності.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2025 року вказані вимоги об`єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заявах та просили їх задовольнити.

Представники відповідача ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа - ТОВ «Контент менеджмент груп» в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи повідомлилася судом належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Судом з`ясовано, що у жовтні 2024 року в соціальній мережі «YouTube» на сторінці «Волинь має знати - з ОСОБА_7 » було поширено відеоролик під назвою «Палиця тримає на гачку? Як Бондарук злив "Слуг" в міській раді та намагається очолити новий інститут» (вказівка на джерело: ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Вказаний відеоролик містить повідомлення наступного змісту:

«Вітаю друзі, і сьогодні я хочу поговорити про війну. Про війну, яка забрала на фронт ваших синів, чоловіків, братів, батьків. Про війну, яка зруйнувала ваші будинки і ваше життя. Про війну, яка стосується кожного українця, але стосується вона по-різному.

Подивіться на цей впевнений погляд битого життям та війною воїна. Цей суворий вояка на фотографії є депутат Луцької міської ради Роман Бондарук. Ось він у повній екіпіровці вітає з Днем захисників усіх причетних. На ньому форма і бронежилет. А ось він нарядився у військову форму і задумливо дивиться у невідомі простори майбутнього на фотосесії, присвяченій вітанням з Днем Конституції України. Ось ще одна світлина. А ось йому нещодавно вручають пам`ятний нагрудний знак, цитую, за неоціненний внесок у розвиток військової частини, підтримання високого бойового духу особового складу та взаємовиручку в справі оборони України.

Що ж це за такий видатний вояка, який усіяв простори Інстаграму своїми фото у військовому та нагородами? І де ж ці світлини в повному обмундируванні були зроблені? Тільки не подумайте, що на фронті. Свою видатну військову діяльність депутат Луцької міської ради проводить тут, у Луцьку, ну чи десь біля ОСОБА_10 . Перед вами не простий депутат, перед вами воїн і командир цілого батальйону, який називається батальйон оперативного реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Звучить, правда?

А тепер трохи докладніше про те, як депутати, що підпорядковуються одній із політичних сил, створили у Луцьку собі батальйон. Шановні лучани, шановні жителі громади! Сьогодні в нашій громаді був створений батальйон оперативного реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який складається з більше ніж тисячі чоловік, абсолютна більшість з яких має досвід участі в бойових діях, має досвід, відповідні знання, вміння і навички для виконання бойових завдань, які будуть необхідні для нашого міста і для його оборони. Батальйон має необхідну зброю, в тому числі і протитанкову. Заснований на базі громадського формування «Варта порядку».

Насправді цей батальйон офіційно зареєстрований не як військове формування, а як громадська організація. І, як ви уже почули, мер міста ОСОБА_11 розповів, він був створений на базі громадського формування « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яку пов`язували з народним депутатом ОСОБА_12 , чия людина ОСОБА_13 , в принципі, знають усі і не приховує сам ОСОБА_13 , бо ж балотувався він у міські голови саме від партії Палиці «За майбутнє». Свого часу батальйон «Луцьк» очолював ОСОБА_14 , який був керівником «Варти порядку». У цій громадській організації, ой, вибачте, батальйоні, ще одним цікавим засновником Луцького батальйону є ОСОБА_15 .

Але ОСОБА_16 , так само як і ОСОБА_4 , до військових дій не мають жодного відношення, але мають відношення одразу до двох політичних сил. Рубльов до Верховної Ради балотувався від «Слуги народу», а ОСОБА_4 є головою фракції від «Слуги народу» у Луцькій міській раді. Проте зі «зеленими» вони були лише тоді, коли треба було пройти у ради, а вже згодом тут, на Волині, пройшла політична рокіровка, і депутати перебігли до місцевих авторитетів, тобто лягли під партію Ігоря Палиці «За майбутнє».

Що цікаво, ОСОБА_4 декларує позику у 3,5 млн грн у фірми ТОВ «Grand investrial estate». Ця фірма викупила обкомівський готель «Круча», і її тісно пов`язують з Палицею. Цікаве таке співпадіння. Зважаючи на те, що зараз будь-яка партійна діяльність «Слуги» у Луцькій міській раді, на мою дуже суб`єктивну думку, заморожена, точніше сказати, взагалі відсутня. Проте голова фракції ОСОБА_5 активно підтримує усі ініціативи мера та фракції «За майбутнє».

Як купили «Слугу народу» ОСОБА_4 , скажімо, питання риторичне, адже так би мовити позичили цих 3,5 мільйони йому, може, й не дарма. А також вислужили у командира цілого батальйону, теж, мабуть, не дарма. А він, коли побачив, наскільки файно виглядає у військовій формі, мабуть, не стримався і кинувся підкорювати простори Інстаграму суворими фотосесіями. Але я лайк не поставлю і додам, говорячи про батальйон «Луцьк», я маю на увазі не усіх, хто туди входить. Бо знаю людей, які дійсно мали приналежність до цього батальйону і стали на захист своєї країни не тут, у Луцьку, а там, де наступає ворог.

І до речі, військова форма реальних військових точно не може бути такою чистенькою. Їхня форма заляпана брудом з окопів і кров`ю з ран своїх та побратимів. Отож чистенькі фотосесії біля військової техніки з військовими спорядженнями у військових формах ви, депутати, можете робити лише тому, що хтось зараз захищає нашу державу, в тому числі і вас. І, можливо, вже не одну добу не те що не може змінити форму, а, можливо, й зняти той самий бронежилет, який ви вішаєте на себе для фотосесії.

Ну і наостанок хочу додати, що не бронєю єдиною, адже командир батальйону ОСОБА_5 , схоже на те, що намилився у директори новоствореного Інституту розвитку міста, створення якого сам же ж і лобіював. Велику увагу потрібно звертати на те, створення ідей. Я говорив на сесії, що сьогодні події в світі відбуваються не тільки в Україні, а дуже динамічно. Тому ця інституція, на моє переконання, мала би займатися моніторингом, аналізом виконання стратегії. І після того, як потрібно буде щось змінювати, якраз пропонувати зміни, динамічні, що відбувається в світі.

Як відомо, комунальні установи отримують бронь від мобілізації. Ну і дуже схоже на те, що так званий керівник тилового батальйону «Луцьк» ОСОБА_5 вирішив заховатися від виконання справжнього військового обов`язку, тобто від служби на самому фронті.»

Також судом з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті інформаційного агентства «Конкурент» (https://konkurent.ua/publication/145439/) опубліковано матеріал під назвою « ОСОБА_3 своїх та піариться на допомозі: як депутат Луцькради від «Слуга народу» ОСОБА_4 «ліг» під Палицю (відео)» із посиланням на відеоролик на ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 від Слуги Народу ОСОБА_4 ліг під Палицю, кинув своїх та піариться на допомозі». Ця публікація базується на відеоролику, розміщеному ОСОБА_2 на сторінці « ОСОБА_6 має знати з ОСОБА_7 ».

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Разом із тим згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.

Так, під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абз. 3 ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (пункт 6.18).

Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Врахуванню підлягає зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, необхідно відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №757/39521/20.

Отже, за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, однак їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не потрібно передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для цього.

Для того щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; «Balaskas v. Greece», № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ «Paturel v. France», № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).

Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря є оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 в справі №757/22307/17-ц, від 02.06.2022 в справі №757/55559/20-ц, від 29.03.2023 в справі №201/10970/21).

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. п.п. 41, 42 рішення ЄСПЛ «Українська Прес-Група проти України», заява №72713/01).

ЄСПЛ, розглядаючи подібні справи, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції.

У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація.

Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство значною мірою і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішення ЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, § 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішення ЄСПЛ «Barthold v. Germany», № 8734/79, § 58, 25 березня 1985 року).

Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Повідомлення новин, заснованих на інтерв`ю, або відтворення висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства. У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» 19 червня 2003 року, № 49017/99; рішення у справі «Thorgeir Thorgeirson v. Iceland» 07 листопада 2008 року, № 56925/08; рішення у справі «Jersild v. Denmark» 23 вересня 1994 року, № 15890/89).

Журналістська свобода охоплює можливе використання певної міри перебільшення або навіть провокації (рішення ЄСПЛ «Prager and Oberschlick v. Austria», № 15974/90, § 38, 26 квітня 1995 року). Свобода вираження поглядів також застосовується до «інформації» або «ідей», які ображають, шокують або викликають занепокоєння (рішення ЄСПЛ «Janowski v. Poland» [ВП], № 25716/94, § 30, 21 січня 1999 року).

Гарантії, надані статтею 10 Конвенції журналістам щодо висвітлення питань, які становлять загальний інтерес, залежать від умови, що вони діють добросовісно з метою надання точної та достовірної інформації відповідно до журналістської етики. У ситуаціях, коли, з одного боку, робиться констатація факту і не надається достатніх доказів для його підтвердження, а з іншого боку, журналіст обговорює питання, що становить справжній суспільний інтерес, перевірка того, чи діяв журналіст професійно і добросовісно, набуває першочергового значення (рішення ЄСПЛ «Flux v. Moldova» (№ 7)», № 25367/05, § 41, 24 листопада 2009 року, рішення ЄСПЛ «Tavares de Almeida Fernandes and Almeida Fernandes v. Portugal», № 31566/13, § 56, 17 січня 2017 року).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (пункт 12) роз`яснив судам, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд прийшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , будучи депутатом Луцької міської ради 6 скликання та командиром добровольчого формування № НОМЕР_1 Луцької міської територіальної громади є публічною особою. Інформація про його діяльність може становити суспільний інтерес. Межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо публічних осіб є значно ширшими, ніж щодо звичайних громадян.

Поширений у жовтні 2024 року в соціальній мережі «YouTube» на сторінці «Волинь має знати - з ОСОБА_7 » відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 " в міській раді та намагається очолити новий інститут», а також ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті інформаційного агентства «Конкурент» опублікований матеріал під назвою «Кинув своїх та піариться на допомозі: як депутат Луцькради від «Слуга народу» Бондарук «ліг» під Палицю (відео)» із посиланням на відеоролик на YouTube-каналі, стосується не приватного життя позивача, а його професійної діяльності, що відповідає критерію «суспільного інтересу» та цікавості з боку журналістів.

Системний аналіз змісту публікації свідчить, що вона має характер журналістського матеріалу, в якому викладені оціночні судження. Про це свідчать формулювання, використані у публікації. Презюмується, що журналіст діє професійно і добросовісно. Позивачем протилежного не доведено і не спростовано. Більше того, для висловлення таких оціночних суджень у журналіста була достатня фактична основа і суду не доведено, що висловлювання журналіста щодо позивача було перебільшеним.

Інформація, яку позивач просить спростувати, за своїм змістом має характер громадської критики позиції позивача саме як публічної особи. Суд ще раз наголошує, що безвідносно того чи висловлював позивач позицію, яка отримала суб`єктивну інтерпретацію (критику) журналіста, він (позивач), як публічна особа, повинен усвідомлювати що може зазнавати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Висловлювання відповідачів щодо позивача, як публічної особи, не переходять межі допустимої критики, хоч і можуть зачіпати його особисті почуття.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Також суд зауважує, що згідно даних проведеної судової семантико-текстуальної експертизи №СЕ-19/123-26/5953-ЛД від 02.07.2026 року, текстові (мовні) фрагменти відеороликів містять інформацію про ОСОБА_1 , яка викладена у формі фактичних тверджень нейтрального характеру і у формі оціночних суджень із негативною конотацією.

Отже, оскільки спірні публікації носять критичний характер, містять особисті судження та переконання щодо особи позивача з боку відповідачів та враховуючи, що межі допустимої критики щодо позивача, як публічної особи, є значно ширшими, ніж для приватної особи, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про спростовування недостовірної інформації в цих публікаціях є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

При цьому, в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, як похідних вимог, слід також відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач та третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент», адреса: м. Луцьк, просп. Волі, буд.49А, ЄДРПОУ 40357860.

Відповідач ОСОБА_2 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.

Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Контент Менеджмент Груп», адреса: м. Луцьк, просп. Волі, буд.49А, ЄДРПОУ 39684707.

Повний текст рішення складений 08 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк