Court ruling № 140424839, 07.10.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розгляд клопотання про зустрічне забезпечення

"07" жовтня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1331/26Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Ніконової Д.І.,

розглянувши клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат про зустрічне забезпечення /вх. № 2-1941/26 від 06.10.2026 у справі № 916/1331/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг ЛТД /ЄДРПОУ 42315093, адреса 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Ювілейна, буд. 1Д/

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат /ЄДРПОУ 30001967, адреса 65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 80/

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А" /ЄДРПОУ 42104025, адреса - 27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Ювілейна, 1-Д, офіс 112/;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК" /ЄДРПОУ 44752438, адреса - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74б, офіс 11/

про стягнення 39 744 151,44 грн

за участі представників:

від позивача: адвокат Самойленко М.О. на підставі ордеру ВІ № 1386910 від 08.04.2026;

від відповідача: адвокат Шерстюк П.П. на підставі ВН № 1698541 від 30.04.2026; адвокат Коваленко К.О. на підставі ордеру ВН № 1667705 від 30.05.2026.

від третіх осіб: не з`явилися, повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/1331/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг ЛТД до приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІКС А"; товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК" про:

- стягнення з Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат (ЄДРПОУ 30001967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг ЛТД (ЄДРПОУ 42315093) суму збільшення вартості об`єкта нерухомого майна - м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, буд. 20 внаслідок здійснених поліпшень у розмірі 36 000 000, 00 грн.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат (ЄДРПОУ 30001967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг ЛТД (ЄДРПОУ 42315093) суму здійснених необхідних витрат на утримання та збереження майна, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, буд. 20 у розмірі 3 744 151,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.07.2018 між ТОВ Атрікс А (Продавець) та ТОВ Агроторг ЛТД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1, за яким позивач прийняв у власність частку, що складає одну другу ідеальної частки права власності на м`ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок №20 (двадцять), загальною площею 5794,9 кв. м. Придбаний ТОВ Агроторг ЛТД у вказаний спосіб об`єкт нерухомого майна належав перед цим ПАТ Одеський м`ясокомбінат, котрий на підставі договору іпотеки від 26.11.2007 року, укладеним між АКБ УкрСиббанк передав вказаний об`єкт нерухомого майна в забезпечення виконання грошового зобов`язання перед Банком, яке, в свою чергу виникло, з кредитного договору 26.11.2007 №11257851000, боржником за яким є ПАТ Одеський м`ясокомбінат. В результаті ряду переуступок прав вимоги, кредитором за зобов`язаннями, які виникли з договору іпотеки від 26.11.2007 року та кредитного договору 26.11.2007 р. №11257851000 став ТОВ Атрікс А, котрий і звернув стягнення на іпотечне майно у порядку статті 38 Закону України Про іпотеку шляхом його продажу ТОВ Агроторг ЛТД. Після набуття права власності у наведений спосіб на спірний об`єкт нерухомого майна ТОВ Агроторг ЛТД вступило у добросовісне та відкрите володіння цим майном, внаслідок чого в подальшому протягом строку володіння цим майном ніс витрати на його утримання та поліпшення.

Рішенням суду від 19.01.2022 року у справі №916/2209/21, залишеним без змін постановами апеляційного та касаційного судів визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 26.07.2018 р., укладений між ТОВ Атрікс А та ТОВ Агроторг ЛТД, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1362 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 26.07.2018 р., укладений між ТОВ Атрікс А та ТОВ Агроторг ЛТД, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1363. Визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2019 р., укладений між ТОВ Агроторг ЛТД та ТОВ Атрікс А, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 647. Витребувано з володіння ТОВ Агроторг ЛТД на користь приватного акціонерного товариства "Одеський м`ясокомбінат" об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Позивач вказує, що підставою задоволення позовних вимог слугувала та обставина, що формулювання іпотечного застереження, на переконання судів, не дозволяло іпотекодержателю ТОВ Атрікс А звертати стягнення на нерухоме майно у позасудовий спосіб без укладення окремого договору з іпотекодержателем. Разом з тим, витребування із володіння ТОВ Агроторг ЛТД спірного об`єкта нерухомого майна без компенсації йому вартості понесених ним витрат на його утримання та поліпшення порушуються права ТОВ Агроторог ЛТД у зв`язку з чим позивач і звертається до суду з позовом до власника майна з позовом про відшкодування таких витрат.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 317, 319, 321, 386, 390 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 09.09.2026 задоволено заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг ЛТД про забезпечення позову /вх.№ 2-1751/26 від 08.09.2026/; вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- накладено арешт на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству «Одеський М`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 30001967, місцезнаходження: 65013, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 80), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах,

та на майно, яке належить приватному акціонерному товариству «Одеський М`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 30001967, місцезнаходження: 65013, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 80), у межах суми позову 39 744 151,44 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2026 частково задоволено клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат про скасування заходів забезпечення позову /вх.№2-1859/26 від 23.09.2026/ у справі № 916/1331/26; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2026 року у справі № 916/1331/26 в частині вжитих заходів стосовно грошових коштів, а саме скасовано накладений арешт на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству Одеський М`ясокомбінат (код ЄДРПОУ 30001967, місцезнаходження: 65013, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 80), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах. В іншій частині клопотання відповідача відмовлено.

06.10.2026 на адресу суду надійшло клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат про зустрічне забезпечення /вх. № 2-1941/26/ у справі № 916/1331/26, в якому відповідач просить застосувати заходи зустрічного забезпечення у справі № 916/1331/26 шляхом внесення ТОВ «Агроторг ЛТД» (ЄДРПОУ 42315093) на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області суму грошових коштів у розмірі 10 000 000 грн.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на м`ясомолочний комплекс повністю обмежує можливість ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат» реалізовувати економічну цінність належного йому активу, у тому числі використовувати його як повноцінний майновий ресурс для забезпечення господарської діяльності, залучення фінансування, укладення відповідних майнових правочинів або вчинення інших дій, спрямованих на отримання доходу та підтримання належного рівня ліквідності підприємства. При цьому відповідач не звільнений від обов`язку нести витрати, пов`язані з утриманням та збереженням м`ясомолочного комплексу у належному експлуатаційному стані. Витрати на фінансове утримання зазначеного об`єкта нерухомого майна становлять близько 4 000 000 грн на рік. За словами відповідача, накладений арешт створює для ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат» не лише існуючі майнові обмеження, але й реальний ризик подальшого збільшення збитків.

Відповідач вказує, що накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - сонячну електростанцію у межах суми 39 744 151,44 грн обмежує можливість ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат» повною мірою реалізовувати правомочність розпорядження цим активом та використовувати його як повноцінний майновий ресурс для забезпечення господарської діяльності. Загальна сума амортизаційних відрахувань, пов`язаних із утриманням та забезпеченням функціонування СЕС, становить близько 6 000 000 грн на рік.

Відповідач наголошує, що покладення на нього усіх негативних майнових наслідків застосованого заходу забезпечення позову без одночасного забезпечення можливості їх компенсації є неспівмірним.

У підготовчому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зустрічне забезпечення.

Представники відповідача у підготовчому засіданні підтримали заявлене клопотання про зустрічне забезпечення та просили його задовольнити.

Треті особи до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Розглянувши клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, дослідивши матеріали справи в цій частині, вислухавши представників сторін, господарський суд приходить до наступного.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту цієї норми процесуального права вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Крім того, можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Водночас процесуальний закон передбачає також право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, що передбачено статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році, за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача(-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача(-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий "status quo" між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц тощо).

Суд зауважує на тому, що при вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Отже, під зустрічним забезпеченням слід розуміти спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову. З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову, тобто зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.

Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема, принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в частині третій статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.

Заходи до зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення прав, наявності та розміру понесення можливих збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і можливими збитками, покладено на заявника відповідача.

Саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже застосуванню заходів зустрічного забезпечення має передувати доведеність відповідачем існування правових підстав для їх вжиття, а саме: обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Господарський суд зазначає, що, відповідач, звертаючись з клопотанням про зустрічне забезпечення, просив вжити захід зустрічного забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 грн, посилаючись на те, що покладення на відповідача усіх негативних майнових наслідків застосованого заходу забезпечення позову без одночасного забезпечення можливості їх компенсації є неспівмірним.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала клопотання про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів зустрічного забезпечення.

Господарський суд зазначає, що на підтвердження викладених у клопотанні про зустрічне забезпечення обставин відповідачем до вказаного клопотання не додано жодних доказів.

Господарський суд наголошує на тому, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Доводи відповідача щодо необхідності вжиття зустрічного забезпечення фактично зводяться до можливих наслідків блокування його господарської діяльності у вигляді невиконання ним своїх обов`язків перед іншими особами, до посилань на витрати на фінансове утримання об`єктів нерухомого майна, ризику виникнення додаткових витрат, заборгованості, штрафних санкцій та інших негативних майнових наслідків, але таке є ризиком підприємницької діяльності кожного, хто є суб`єктом підприємницької діяльності, про що Верховний Суд наголосив в постанові від 19.02.2025 у справі №916/4912/24.

Таким чином, ініціюючи питання зустрічного забезпечення, відповідач не довів наявності реальних і невідворотних збитків, що можуть бути понесені ним саме внаслідок забезпечення позову, а не у зв`язку з власною господарською ініціативою, адже всі доводи Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат є гіпотетичними, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими у розумінні процесуального закону доказами.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

За таких обставин, господарський суд зауважує, що у даному випадку накладення арешту на нерухоме майно відповідача не може призвести до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки таке майно фактично залишаться у володінні товариства, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним на певний строк.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку відмову у задоволенні клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат про зустрічне забезпечення /вх. № 2-1941/26 від 06.10.2026 у справі № 916/1331/26.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства Одеський м`ясокомбінат про зустрічне забезпечення /вх. № 2-1941/26 від 06.10.2026 у справі № 916/1331/26 відмовити.

Ухвала складена та підписана 08.10.2026.

Ухвала набрала законної сили 07.10.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко