Court ruling № 140416675, 07.10.2026, Mykolaiv District Court of Odesa Oblast

Справа № 2-94/2011

Номер провадження 6/508/48/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Банташ Д.С.,

при секретарі с/з Мазарак Н.А.,

з участю:

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника ПАТ «Родовід Банк» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ОСОБА_3 ,

встановив:

В провадженні суду перебуває заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що на виконанні в Березівському відділі державної виконавчої служби в Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 34479053. Вказане провадження було відкрито 27.09.2012 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-94, виданого 15.11.2011 року Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів у розмірі 128 795,41 грн. У межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалися заходи примусового виконання. Вважає, що наразі існують безумовні правові підстави для визнання виконавчого листа № 2-94 від 15.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню повністю, з огляду на повну відсутність у Стягувача права вимоги до Боржника та відсутність самого зобов`язання (боргу) в обліку стягувача, що підтверджується офіційними даними уповноважених установ. Просить визнати виконавчий лист № 2-94, виданий 15.11.2011 року Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів у розмірі 128 795,41 грн, таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою від 06.07.2026 року зазначену заяву прийнято та призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. (а.с.30, том 1)

14.07.2026 року представник ПАТ «Родовід Банк» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р. подав до суду клопотання про залучення правонаступника АТ «Родовід Банк», оскільки останнє право вимоги до позичальника ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 за договором поруки) відступило на користь іншого кредитора ТОВ «ФК «Кредит Капітал». (а.с.94-102, том 1)

14.07.2026 року представник ПАТ «Родовід Банк» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р. подав до суду письмові пояснення, згідно яких АТ «РОДОВІД БАНК» перебуває в процедурі ліквідації відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка з 22.04.2022 здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо. На виконання приписів ст. 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» АТ «РОДОВІД БАНК» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі наявні документи АТ «РОДОВІД БАНК» за 1990 - 2021 роки (включно), а також довідковий апарат до них. Про приймання-передавання документів на зберігання до архіву Національного банку України складено відповідні акти. За даними ЄОІС між АТ «РОДОВІД БАНК» та позичальником ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено кредитний договір № 40.3/АЄ-044.07.2 вiд 19.07.2007, право вимоги за яким відступлено ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236) у складі лоту F91GL37423 згідно Договору № 5 про відступлення прав вимоги від 12.02.2019. При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 23.09.2011 у справі 2- 94/2011 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 128795,41 грн. Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 40.3/АЄ-044.07.02 від 19.07.2007 АТ «РОДОВІД БАНК» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 15 943,00 доларів США на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та АТ «РОДОВІД БАНК» було укладено договір поруки від 19.07.2007. (а.с.109-119, том 1)

21.07.2026 року від представника заявника, адвоката Янковської І.В. до суду надійшли заперечення на вказане клопотання, згідно якого остання просила відмовити в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки вважає, що стягувач не надав належних доказів існування та переходу права вимоги. (а.с.155-157, том 1)

Ухвалою суду від 21.07.2026 року клопотання представника заінтересованої особи Кібець Романа Романовича про залучення правонаступника задоволено частково. Залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, Львівська область, м. вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236). Залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ). (а.с.172-173, том 1). Заінтересованим особам надіслано копію заяви з доданими документами, та роз`яснено про можливість подання заперечень разом з наявними у них доказами.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Представник заявника, адвокат Янковська І.В., підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав, поданих в заяві.

Представник стягувача ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Представник Національного банку України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними доказами.

Представник Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви за наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, Держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Частинами 1-3 статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі «Савіцький проти України», заява № 38773/05, від 26.07.2012 та у справі «Глоба проти України», заява № 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі «Бурдов проти Росії» (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 року, «Ясюнієне проти Литви» (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суд уз прав людини від17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02, зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01.07.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв`язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Разом з цим, судовим розглядом встановлено, що:

Миколаївським районним судом Одеської області 23.09.2011 року постановлено рішення по справі № 2-94/2011 та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 40.3/АЄ-044.07.02 від 19 липня 2007 року в розмірі 128 795,41 грн. (а.с.45, том 1).

Вказане рішення набрало законної сили 24.10.2011 року.

На виконанні в Березівському відділі державної виконавчої служби в Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 34479053. Вказане провадження було відкрито 27.09.2012 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-94, виданого 15.11.2011 року Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів у розмірі 128 795,41 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 № 107 «Про віднесення ПАТ «РОДОВІД БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.02.2016 № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.04.2022 № 250 «Про деякі питання ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» відкликано повноваження ліквідатора АТ «РОДОВІД БАНК», делеговані Караченцеву Артему Юрійовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.11.2020 № 1936 «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 22.04.2022 повноваження під час здійснення ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» здійснюються Фондом безпосередньо. Таким чином, АТ «РОДОВІД БАНК» перебуває в процедурі ліквідації відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка з 22.04.2022 здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо. (а.с.117-119, том 1)

Згідно відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.05.2026 № 60-4549/26, встановлено, що архів НБУ прийняв на зберігання всі наявні документи АТ «РОДОВІД БАНК». Отже, у фонді відсутні первинні документи АТ «РОДОВІД БАНК», в т.ч. і ті, що стосуються кредитного портфелю. Крім того, за даними обліку в АТ «РОДОВІД БАНК» відсутня інформації щодо ОСОБА_2 та укладених із нею угод. (а.с.6, том 1)

Водночас Національний банк України у своєму листі від 01.06.2026 року № 14- 0006/50286 вказав, що документи (кредитна справа, кредитний договір) на ім`я ОСОБА_2 в описах архівних справ АТ «РОДОВІД БАНК» не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України взагалі не передавалися. Національний банк України, також дослідив матеріали архівних справ банку, зокрема «Договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та документи до них» за 20182021 роки, та встановив, що в них немає жодної інформації щодо кредитного договору на ім`я ОСОБА_2 . (а.с.8, том 1)

Суд розцінює критичного доводи заявника щодо відсутності укладених з нею кредитних договорів, оскільки з матеріалів справи встановлено, що саме між АТ «РОДОВІД БАНК» та позичальником ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладався кредитний договір № 40.3/АЄ-044.07.2 вiд 19.07.2007, право вимоги за яким відступлено ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236) у складі лоту F91GL37423 згідно Договору № 5 про відступлення прав вимоги від 12.02.2019. (а.с.97-102, том 1)

При цьому, як вбачається з рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 23.09.2011 у справі 2- 94/2011, з метою забезпечення виконання боржником зобовязань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та АТ «Родовід Банк» було укладено договір поруки від 19 липня 2007 року.

Такі обставини суд вважає встановленими, оскільки зазначене рішення суду вступило в законну силу 24.10.2011 року, не є скасованим.

Таким чином, наявне рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 23.09.2011 у справі 2- 94/2011, яке не скасоване і не змінене, підтверджує чинність зобов`язання поручителя ОСОБА_2 перед кредитором.

Факт існування поруки підтверджено рішенням суду від 23.09.2011 року, яке набрало законної сили; на його підставі видано виконавчий лист; порука поручителя не лише не оспорювалася, а й є виконуваним обов`язком, визначеним у судовому порядку, а відтак, аргументи заявника ОСОБА_2 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права та суперечать усталеній судовій практиці.

Якщо зобов`язання не припинене (а воно не припинене, бо є рішення суду і не відбулося погашення боргу або його анулювання), то і порука продовжує діяти. Рішення суду від 23.09.2011 року вже встановило обов`язок поручителя - від цього моменту діє виконавчий механізм. Станом на тепер справа перебуває на стадії виконання судового рішення.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 23.09.2011 у справі 2- 94/2011 встановлено факт існування боргу за кредитним договором, зокрема з боку поручителя ОСОБА_2 . Виконавчий лист було видано на законних підставах та відкрите виконавче провадження, яке наразі є чинним.

Таким чином, на стадії виконання судового рішення поручитель не має процесуальної можливості усунути себе від відповідальності шляхом переоцінки дії ст.559 ЦК України. Такі заперечення могли бути предметом судового розгляду на момент розгляду справи по суті, але не після набрання рішенням законної сили. Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

У той же час, матеріали даної справи не містять доказів погашення заборгованості за договором, що стягнута з поручителя рішенням суду.

Положеннями ч. 2 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі № 755/388/15-ц).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, унеможливлює досягнення мети правосуддя - ефективного захисту порушеного права. Крім того, виконавче провадження є завершальним етапом судового розгляду справи, на якому забезпечується реальне виконання судового акта. Його блокування або припинення у ситуації, коли зобов`язання боржника підтверджене судовим рішенням і поручитель зобов`язаний солідарно суперечить принципам верховенства права, правової визначеності та справедливості. У зв`язку з цим, ухилення від виконання судового рішення за формальними посиланнями на відсутність укладеного кредитного договору саме з заявницею, є неприпустимим та таким, що підриває засади правової держави.

У даній справі відсутні будь-які з передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню: виконавчий лист видано на підставі чинного, нескасованого судового рішення, яке набрало законної сили ще 24.10.2011 року. Помилки в його видачі судом не встановлено, обов`язок поручителя не припинився.

Отже, обов`язок боржника, визначений судовим рішенням, існує у повному обсязі, не припинений і підлягає примусовому виконанню.

Заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 258-260, 432 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 08.10.2026.

Суддя Дмитро БАНТАШ