Court ruling № 140408513, 07.10.2026, Kherson City Court of Kherson Oblast

Справа №766/11684/26

н/п 1-кп/766/4146/26

УХВАЛА

07.10.2026 м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу, подане у кримінальному провадженні №22026230000000334, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,

встановив

Херсонським міським судом Херсонської області здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у колабораційній діяльності, а саме в тому, що він, не раніше 30.08.2022, знаходячись на тимчасово окупованій території м.Херсон Херсонської області, добровільно зайняв посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а саме «начальника відділу юридичної роботи департаменту правової роботи», у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - Міністерстві сільського господарства та рибальства Херсонської області.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується. Разом з цим, ризики, які враховані при обранні запобіжного заходу на даний час не зменшились. Зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню. Інші запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам. На даний час завершити судовий розгляд кримінального провадження неможливо з об`єктивних причин.

Обвинувачений заперечував щодо продовження застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що доводи прокурора про наявність ризиків є голослівними, оскільки дій спрямованих на ухилення від органів правосуддя, впливу не свідків він не вчиняв, а ризик здійснення перешкод кримінальному провадженню взагалі необґрунтований. Крім того посилався, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення в якому його обвинувачують, оскільки посада в окупаційному органі, яку він зайняв, не є керівною. Також, вказав, що розмір застави, визначений йому судом як альтернативний запобіжний захід, є непомірним для нього та виходить за межі розумності. Просив врахувати його особу, наявність стійких соціальних зав`язків, майновий стан, та відмовити в задоволенні клопотання, застосувавши інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а в разі прийняття рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшити визначений розмір застави до меж визначених ч.5 ст.182 КПК України.

Захисник висловив аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до змісту ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Зі змісту п.1 ч.3, ч.5 ст.199 КПК України вбачається, що у продовженні строку тримання під вартою має бути відмовлено у разі, якщо прокурор не доведе, що, зокрема, заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом установлено, що ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.07.2026 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено альтернативний розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998400 гривень, а також визначено, що у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання на території України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

10.08.2026 слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва та 03.09.2026 Херсонським міським судом Херсонської області застосований до обвинуваченого запобіжний захід продовжувався, востаннє до 01.11.2026.

При обранні обвинуваченому запобіжного заходу встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Під час судового розгляду судом досліджено документи, які вказують, що обвинувачений зайняв посаду в органі створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території. Сукупність цих даних дають підстави для висновку, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується.

Щодо доводів обвинуваченого про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд зазначає, що вони не можуть бути предметом оцінки на цій стадії кримінального провадження. Під час вирішення питання, яке є предметом даного судового розгляду, суд не здійснює оцінку доказів з точки зору доведеності чи недоведеності вини особи поза розумним сумнівом та не вирішує питання про правильність правової кваліфікації інкримінованого діяння. Такі питання належать до предмета судового розгляду по суті обвинувачення та можуть бути вирішені лише після безпосереднього дослідження всіх доказів у їх сукупності.

Щодо наявності зазначених прокурором ризиків суд зазначає наступне.

При вирішенні клопотання суд виходив з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Як установлено судом обвинувачений судимості немає, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, до затримання був працевлаштований.

Такі дані про особу обвинуваченого вказують на наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Водночас, при оцінці такого ризику як переховування від суду, суд не може обмежуватися виключно даними, які характеризують особу обвинуваченого, а має враховувати сукупність усіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України. У цьому випадку суд бере до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, вид та суворість покарання, яке може бути призначене у разі доведення її винуватості, а також стадію судового розгляду.

На думку суду, дана стадії кримінального провадження - наближення судового розгляду до його завершення, є підставою для висновку, що обвинувачений усвідомлює можливість настання реальних наслідків у разі ухвалення обвинувального вироку. Відтак мотивація до ухилення від суду може посилюватися пропорційно наближенню моменту прийняття остаточного судового рішення, особливо з огляду на передбачене законом покарання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків хоча й зменшує ймовірність його переховування, але не усуває повністю існуючого ризику, оскільки сама по собі наявність таких зв`язків не гарантує належної процесуальної поведінки.

З огляду на викладене, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, на цей час не втратив актуальності, а тому продовжує існувати.

Крім того, у даному кримінальному провадженні свідки судом не допитані, а отже, існує обґрунтований ризик, що в разі перебування обвинуваченого на волі, він може здійснити на них незаконний вплив.

Разом з цим, зазначений прокурором ризик, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме шляхом неявки до суду з надуманих причин, створення штучних доказів (підкуп свідків, підробка доказів), не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, твердження, що обвинувачений з надуманих причин (хвороба, робота, інші судові засіданні) не буде з`являтися до суду є гіпотетичними, об`єктивних даних щодо можливості вчинення ОСОБА_5 вказаних дій суду не надано. Крім того, враховуючи обсяг уже досліджених судом доказів, прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про реальну можливість обвинуваченого істотно вплинути на процес доказування або змінити його результати шляхом створення чи фальсифікації доказів.

За вказаних обставин, суд вважає ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, недоведеним.

Таким чином, у судовому засіданні доведені ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Оскільки завершити судовий розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, на даний час ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків не зменшилися, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти даним ризикам, суд дійшов висновку, що наявні підстави для продовження запобіжного заходу.

Зі змісту ч.1, ч.6 ст.176 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

За вказаних обставин, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Що стосується клопотання обвинуваченого про зменшення визначеного йому розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як зазначено вище, обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що первісно визначений розмір застави, внаслідок зміни стадії кримінального провадження, встановлених даних про особу обвинуваченого та зменшення актуальних ризиків, перестав відповідати вимозі пропорційності між рівнем процесуального ризику та обсягом майнового обмеження особи, а тому підлягає зменшенню до розміру, який, з одного боку, буде залишатися достатнім для забезпечення виконання процесуальних обов`язків, а з іншого не буде завідомо непомірним.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевказані обставини справи, зокрема, відомості про особу обвинуваченого, його майновий, сімейний стан, стадію судового провадження, характер обвинувачення, суд вважає необхідним змінити визначений розмірі застави, обравши його в максимальних межах, встановлених п.2 с.5 ст.182 КПК України.

На думку суду такий розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 199, 314-317, 369, 372 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 05.12.2026 року включно.

Визначений ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави змінити в частині визначеного розміру, зменшити розмір застави до 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі та надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти негайно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

При застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, покласти на нього такі обов`язки визначені ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02.07.2026. :

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув`язнення.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

СуддяОСОБА_1