Decision № 140408136, 07.10.2026, Pidvolochysk District Court of Ternopil Oblast

Справа № 604/785/26

Провадження № 2/604/598/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

03 липня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 77 941,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем умов наступних кредитних договорів:

-Договір про надання споживчого кредиту № 9039186 від 10 травня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . За умовами вказаного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. Заборгованість за цим договором становить 69 181,22 грн, з яких: 24 627,82 грн - заборгованість по тілу кредиту, 29 553,40 грн - заборгованість за відсотками; 15 000,00 грн - неустойка (пеня, штраф).

-Договір кредитної лінії № 00-10607970 від 10 вересня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . За умовами вказаного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 700,00 грн. Заборгованість за цим договором становить 8 759,97 грн, з яких: 5 464,33 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2 120,64 грн - заборгованість за відсотками; 1 175,00 грн - штрафні санкції.

Вказує, що 22 квітня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернен ня боргів» було укладено Договір факторингу № 22042026, а 19 березня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу № 19032026-МК/ЄАПБ.

Відповідач ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» жодних платежів станом на 03.07.2026 року не здійснив. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 77 941,19 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 604/785/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, завчасно подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих для суду причин, про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. До суду повернулися поштові відправлення, направлені на адресу відповідача ОСОБА_1 , з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання», що відповідно до ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням. Правом на подання відзиву не скористався, а також не надав заперечень щодо суті позову та не повідомив про поважність причини неявки в судове засідання.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 9039186 від 10 травня 2025 року.

Судом встановлено, що 10 травня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 9039186.

За умовами вказаного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн; строк кредиту - 360 днів (з 10.05.2025 по 05.05.2026); зі сплатою процентів у розмірі 1,00% в день (стандартна процентна ставка).

Договір № 9039186 було підписано відповідачем ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6193.

Судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконало умови договору № 9039186 від 10.05.2025, про що свідчить доданий до матеріалів позовної заяви лист ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260423-2.1 від 23.04.2026, відповідно до якого 10.05.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 30 000,00 грн отримувач ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 .

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у встановлений строк кошти в повному обсязі не повернув.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за цим договором. Згідно з Карткою обліку Договору, позичальницею було сплачено кошти на загальну суму 37 615,35 грн, з яких: 5 372,18 грн зараховано на погашення тіла кредиту; 32 243,17 грн зараховано на погашення процентів.

Конкретні платежі: 14.05.2025 2 000,00 грн; 20.05.2025 1 600,00 грн; 06.06.2025 4 500,00 грн; 23.06.2025 2 900,00 грн; 24.06.2025 2 027,00 грн; 19.07.2025 12 000,00 грн; 23.07.2025 1 000,00 грн; 09.08.2025 4 200,00 грн; 10.09.2025 7 388,35 грн.

Завдяки цим платежам тіло кредиту зменшилося з 30 000,00 грн до 24 627,82 грн. Загальна сума нарахованих процентів склала 61 796,57 грн, з яких сплачено 32 243,17 грн, а залишок несплачених процентів становить 29 553,40 грн.

Щодо періоду нарахування процентів за договором № 9039186.

Судом окремо та ретельно перевірено період нарахування процентів за цим договором, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що у період з 10 травня 2025 року по 08 червня 2025 року нарахування процентів здійснювалося за зниженою процентною ставкою 0,9% в день, і за цей період було нараховано 7 950,96 грн процентів.

У наступний період з 10 червня 2025 року по 08 січня 2026 року нарахування процентів здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1,0% в день, і за цей період було нараховано 53 845,61 грн процентів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за весь фактичний строк користування кредитом склала 61 796,57 грн, з яких позичальницею було сплачено 32 243,17 грн, а залишок несплачених процентів становить 29 553,40 грн.

Починаючи з 09 січня 2026 року нарахування процентів за цим договором було припинено, що підтверджується відповідними рядками Картки обліку договору, де колонки «Знижена» та «Стандартна» містять значення 0,00. Тобто нарахування процентів припинилося задовго до закінчення строку кредитування (05 травня 2026 року).

Таким чином, сума процентів у розмірі 29 553,40 грн це залишок несплачених процентів, нарахованих виключно за фактичний строк користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного п. 1.4 Договору. Будь-яких нарахувань процентів поза межами строку кредитування матеріали справи не містять. Підстави для зменшення суми процентів відсутні.

Щодо вимоги позивача про стягнення 15 000,00 грн - неустойки, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, можна дійти висновку, що на кредитний договір укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині про стягнення із ОСОБА_1 неустойки в розмірі 15 000,00 грн є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, за договором № 9039186 від 10.05.2025 з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 54 181,22 грн, з яких: 24 627,82 грн - заборгованість по тілу кредиту та 29 553,40 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-10607970 від 10 вересня 2025 року.

Судом встановлено, що 10 вересня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10607970.

За умовами вказаного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 700,00 грн; строк кредиту - 360 днів (з 10.09.2025 по 05.09.2026), зі сплатою процентів у розмірі 0,94% в день. Комісія за надання кредиту складає 20,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 940,00 грн.

Умовами пунктів 2.1, 2.2 сторони погодили порядок укладання Договору та створення електронних підписів.

Договір № 00-10607970 було підписано відповідачем ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 73166.

Судом встановлено, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» належним чином виконало умови договору, про що свідчить доданий до матеріалів позовної заяви лист ТОВ «МАКС МАРКЕТИНГ» щодо перерахування коштів через ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 10.09.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4 700,00 грн отримувач ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 .

Щодо сплачених відповідачем коштів за цим договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за цим договором. Згідно з Детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-10607970, позичальницею було сплачено кошти на загальну суму 6 258,52 грн, а саме:

-24.09.2025 794,19 грн (погашення кредиту);

-26.09.2025 5 464,33 грн (погашення кредиту).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Умовами п. 1.6 Договору № 00-10607970 від 10.09.2025 передбачено, що комісія за надання кредиту складає 20,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 940,00 грн.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, сума заборгованості за нарахованими комісіями становить 764,33 грн, яка включена позивачем до суми заборгованості за основною сумою боргу (5 464,33 грн = 4 700,00 грн тіло + 764,33 грн комісія).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Тобто, якщо умова договору про сплату комісії за надання кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом (зокрема, правом на отримання кредиту без додаткової оплати за дії, які є обов`язком кредитодавця), така умова є нікчемною з моменту укладення договору і не створює жодних грошових зобов`язань для позичальника.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі N 524/5152/15 та постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі N 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі N 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі N 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі N 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі N 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 00-10607970 від 10.09.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Щодо перерахунку заборгованості за договором № 00-10607970 з урахуванням нікчемності комісії та сплачених коштів.

Суд зазначає, що внаслідок визнання комісії за надання кредиту нікчемною, тіло кредиту за цим договором становить 4 700,00 грн (без урахування комісії 940,00 грн, з яких 764,33 грн було включено до розрахунку позивачем).

Позивач у своєму розрахунку зарахував сплачені відповідачем кошти (6 258,52 грн) на погашення комісії та інших нарахованих сум, внаслідок чого штучно збільшив залишок тіла кредиту до 5 464,33 грн.

Суд, керуючись принципом справедливості та вимогами ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», зазначає, що сплачені відповідачем кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення реального тіла кредиту (4 700,00 грн), оскільки комісія є нікчемною і не створює жодних грошових зобов`язань для відповідача.

Таким чином:

-Загальна сума сплачених відповідачем коштів: 6 258,52 грн.

-Реальне тіло кредиту (без комісії): 4 700,00 грн.

-Сума переплати, яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів: 6 258,52 - 4 700,00 = 1 558,52 грн.

Залишок заборгованості за відсотками: 2 120,64 - 1 558,52 = 562,12 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 175,00 грн - штрафних санкцій.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині про стягнення із ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1 175,00 грн є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, за договором № 00-10607970 від 10.09.2025 з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 562,12 грн, яка складається виключно із заборгованості за відсотками.

Щодо оцінки доказів укладення договорів та передачі боргу.

Суд критично оцінює надані позивачем докази та зазначає наступне.

Щодо електронних доказів укладення кредитних договорів, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору. Надані позивачем копії договорів містять відомості про одноразові ідентифікатори (А6193 та 73166), які були використані відповідачем для підписання. Доказів того, що ці ідентифікатори не направлялися відповідачу або були використані іншою особою, матеріали справи не містять.

Щодо доказів перерахування коштів, суд зазначає, що надані позивачем лист ТОВ «ПЕЙТЕК» та лист ТОВ «МАКС МАРКЕТИНГ» містять повні реквізити операцій (номер транзакції, код авторизації, дату, час, номер картки отримувача), що дозволяє ідентифікувати отримувача коштів як ОСОБА_1 . Суд визнає ці докази належними та допустимими.

Щодо договорів факторингу, суд зазначає, що надані копії договорів містять підписи уповноважених осіб та скріплені печатками. До матеріалів справи також додано Акти прийому-передачі Реєстрів Боржників та платіжні інструкції про сплату ціни продажу, що підтверджує реальність виконання договорів факторингу.

Водночас суд зазначає, що тягар доказування обставин, які мають значення для справи, лежить на сторонах (ст. 12, 81 ЦПК України). Якщо відповідач заперечує проти укладення договору або підписання його конкретною особою, вона повинна надати відповідні докази.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимагати захисту своїх прав через суд.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 70,24% (54 743,34 грн / 77 941,19 грн х 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 869,98 грн (2 662,40 грн х 70,24% / 100%) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 205, 207, 512, 514, 516, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 9039186 від 10 травня 2025 року у розмірі 54 181,22 грн (п`ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят одна гривня 22 копійки), яка складається з: 24 627,82 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 29 553,40 грн - сума заборгованості за відсотками; суму заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-10607970 від 10 вересня 2025 року у розмірі 562,12 грн (п`ятсот шістдесят дві гривні 12 копійок) - заборгованість за відсотками, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 869,98 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять гривень 98 копійок), а всього стягнути 56 613,32 грн (п`ятдесят шість тисяч шістсот тринадцять гривень 32 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сіянко