Court ruling № 1404029, 11.10.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-9879/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2007 року                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р.

у справі № 5/3237-2/357господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р., позов задоволено: визнані недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 02.11.2004 р. № 0007262320/0/04/23-2/13827634 про визначення ТОВ «Беркут» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 118 650,00 грн. (основний платіж – 79 100,00 грн., штрафні санкції – 39 550,00 грн.); податкове повідомлення-рішення цієї ж ДПІ від 02.11.2004 р. № 0007272320/0/04/23-2/13827634 про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку додану вартість у сумі 59 524,50 грн., в тому числі: 39 683,00 грн. – основний платіж та 19 841,50 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані тим, що ТОВ «Беркут» правомірно не включило до складу валових доходів за результатами фінансово-господарської діяльності в першому кварталі 2003 року 89514,00 грн. не сплаченої позивачем кредиторської заборгованості за контрактом від 18.06.1998р. № 804/22360822/0698/18/47, укладеним з фірмою «MasterHoldingKFT» /Угорщина/, оскільки вимога підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо збільшення суми валового доходу на вартість отриманого, але неоплаченого товару, поширюється на заборгованість по непогашеним протягом строку позовної давності зобов‘язанням, починаючи відлік зазначеного строку з дати, з якою цивільно-правовий договір пов”язує сплату грошових коштів /передачу товару/. Стосовно неправомірного виключення податковим органом витрат позивача по сплаті орендної плати за користування приміщенням ВАТ «Прикарпатське експлуатаційне підприємство» та витрат по оплаті складських послуг, наданих ТОВ «Беркут-Будсервіс», зі складу валових витрат ІVкварталу 2002 року-І кварталу 2004 року на загальну суму 60768,32 грн. у зв’язку з відсутністю у товариства первинних документів, що підтверджують понесення таких витрат, судові рішення обґрунтовані наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.10.2003р., виписками з банківського рахунку позивача про списання грошових коштів в оплату оренди приміщення та отримання складських послуг. За висновком суду витрати позивача на суму 133400,00 грн., здійснені у зв’язку з придбанням каучуку, отриманого від ТД «Політекс» на підставі видаткових накладних, на яких відсутній підпис про отримання товару, підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача про списання грошових коштів в сумі 160080,00 грн., що відповідає загальній сумі поставки каучуку згідно зазначених видаткових накладних, з метою компенсації поставленого товару. Правильне формування позивачем валових витрат по зазначеним операціям за вказані звітні податкові періоди засвідчує, за висновком суду, дотримання товариством вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відтворенні в податковому обліку з податку на додану вартість цих операцій.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняте нове рішення про відмову в позові, вважаючи, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Збільшуючи податкові зобов’язання з податку на прибуток ТОВ «Беркут» по операції з придбання товару у фірми «MasterHoldingKFT»за І квартал 2003 року на суму 26854,20 грн., ДПІ у Галицькому районі м. Львова виходила з того, що кредиторська заборгованість позивача у розмірі 16796 дол. США, що еквівалентно 89514,28 грн., станом на 01.04.2003р. є безнадійною в силу статті 71 ЦК УРСР та пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обчислюючи строк позовної давності з дати оприбуткування позивачем отриманого за контрактом від 18.06.1998р. товару.

Судом встановлено, що позивач за контрактом від 18.06.1998р. придбав у фірми «MasterHoldingKFT»товар /каучук/ на суму поставки, зазначену у вантажній митній декларації від 09.12.1998р. № 306125. За розрахунками між позивачем та вказаною фірмою згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Беркут» станом на 01.10.2002р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 89514,00 грн. Вказана заборгованість позивачем станом на останнє число перевіряємого періоду, а саме 01.04.2004р., охопленого перевіркою ДПІ у місті Львові згідно акту перевірки № 68118/23-5/13827634 від 27.10.2004 р., не сплачена. Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 контракту від 18.06.1998р. № 804/22360822/0698/18/47 оплата кожної партії поставленого товару здійснюється в доларах США протягом 60 днів з моменту отримання покупцем кожної партії товару. Доповненням до цього контракту від 10.09.2000р. № 2 змінено умови платежів, а саме: встановлено, що погашення заборгованості на суму 177611,00 дол. США повинно здійснюватися рівними частинами до 01.07.2001р., при цьому здійснення останнього платежу припадає на червень 2001 року.

З врахуванням встановленого контрактом від 18.06.1998р. /доповненням до контракту від 10.09.2000р./ строку платежу – до 01.07.2001р., при якому останній платіж здійснюється у червні 2001 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за встановленим днем здійснення останнього платежу /30.06.2001р./, тобто з 01.07.2001р., та закінчується 01.07.2005р., виходячи зі строку позовної давності, встановленого статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 р. за № 3382-ХІІ.

За змістом цієї норми, а також положень статей 1, 10 зазначеної Конвенції ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов’язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу, який іменується «строком позовної давності»; строк позовної давності встановлюється у чотири роки; вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Приписи вказаної Конвенції є обов’язковими для українських учасників міжнародної торгівлі в силу статті 572 ЦК УРСР, чинного до 01.01.2004р., відповідно до якої якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить радянське цивільне законодавство, то застосовуються правила міжнародного договору; такий же порядок застосовується щодо цивільного законодавства Української РСР, якщо в міжнародному договорі Української РСР встановлено інші правила, ніж передбачені цивільним законодавством Української РСР.

Встановивши строк сплати за контактом від 18.06.1998р. /доповненням до контракту від 10.09.2000р., який є невід”ємною частиною контракту/, таким, що не настав, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача не є такою, за якою минув строк позовної давності, а відтак не підлягає включенню до складу валових доходів на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Цей висновок суду відповідає і наявним у справі доказам, зокрема, листу від 27.01.2005р. № 62 Кредитбанку, на який покладено контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валютіпо вказаній імпортній операції позивача.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Беркут» податкового зобов’язання з податку на прибуток слугував також висновок контролюючого органу про порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат І кварталу 2003 року витрат по придбанню каучуку на загальну суму 133400,00 грн. на підставі виписаних ТОВ «ТД «Політекс» видаткових накладних від 17.02.2003р. № № РН-0031, РН-0032, на яких відсутні підписи про отримання товару відповідальною особою ТОВ «Беркут», та за відсутності товарно-транспортної накладної, яка, на думку податкового органу, є беззаперечним доказом отримання товару.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної статті встановлено, що не належать до валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно підпунктів 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації / власника / на їх проведення. Первинні документи / на паперових та машинозчитуваних носіях інформації / для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа /форми /, код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники / у натуральному та вартісному виразі /; посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам / підпункт 2.16 пункту 2 цього Положення /.

Наявність у видаткових накладних від 17.02.2003р. № № РН-0031, РН-0032, виписаних ТОВ «ТД «Політекс», обов’язкових реквізитів щодо змісту господарської операції та її вимірників у натуральному та вартісному виразі, прізвища і підпису особи постачальника, відповідальної за дозвілна здійснення поставки товару, та власне пред’явлення цих видаткових накладних самим позивачем в підтвердження отримання товару, а також встановлений в судовому процесі факт сплати на користь ТОВ «ТД «Політекс» грошових коштів у сумі 160080,00 грн., в тому числі ПДВ, підтвердженого податковими накладними від 17.02.2003р. №№ 31,32, що відповідає загальній сумі поставки по вказаним видатковим накладним, дає підстави суду касаційної інстанції погодитися з висновком судів про реальне понесення позивачем витрат по зазначеній господарській операції та про правомірність формування останнім валових витрат у І кварталі 2003 року на суму 133400,00 грн.

Відповідає правильному застосуванню підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і висновок судів про правомірне формування ТОВ «Беркут» валових витрат на загальну суму 60768,32 грн. в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2002 року-І квартал 2004 року з огляду на зв'язок витрат у зазначеній сумі з господарською діяльністю позивача, що не заперечується сторонами спору, та підтвердження цих витрат документами бухгалтерського обліку позивача, які відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, витрати позивача по орендній платі за оренду приміщення ВАТ «Прикарпатське експлуатаційне підприємство» впродовж зазначеного періоду підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: договором оренди нерухомого майна /будівель, споруд, приміщень/ від 06.12.2002р. № 43 та протоколом до цього договору від такої ж дати; актом приймання-передачі /будівель, споруд, приміщень/ нерухомого майна від 01.01.2003р.; рахунками, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача про списання грошових коштів на загальну суму 79100,00 грн.; витрати товариства по оплаті складських послуг на користь ТОВ «Беркут-Будсервіс» згідно угоди від 01.01.2003р. № 1 підтверджуються списанням з банківського рахунку позивача 2395,00 грн., в тому числі 2000, 00 грн. – 25.11.2003р., 395,00 грн. – 25.12.2003р.

Оскільки витрати позивача, на суму 60768,32 грн. яких зменшено валові витрати товариства за 4 квартал 2002 року-І квартал 2004 року, мають характер валових та підтверджуються насамперед платіжними документами, як того вимагає підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосування судами наведених норм вказаного Закону відповідає їх правильному застосуванню.

Судом встановлено, що підставою для виключення з податкового кредиту в податковому обліку позивача з податку на додану вартість за період жовтень 2002 року-березень 2004 року 39683,00 грн. ПДВ стало зменшення контролюючим органом валових витрат позивача на загальну суму 194168,32 грн.

З огляду на це, встановлення судом правильності формування товариством валових витрат у зазначеній сумі обумовлює правильність формування податкового кредиту у відповідній сумі податку на додану вартість.

За таких обставин та правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, постановлені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                   Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.