Decision № 140394255, 06.10.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/8345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014521 2411-1504 яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 27 306.60 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014519 2411-1504 яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 28 297.05 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що належні Позивачу об`єкти нерухомого майна за своїм функціональним призначенням та класифікацією відносяться до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271 згідно з ДК 018-2000), фактично використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності фермерського господарства «АЛБИС», засновником і керівником якого я є, не передаються в оренду, лізинг чи позичку, а отже не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Позивач вказує, що у податковому періоді 2024 року не відбулося жодних змін ані у правовому режимі спірних об`єктів нерухомості, ані у характері їх використання, ані у законодавчому регулюванні, яке б виключало застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями Відповідача від 24.06.2025 року № 1014521-2411-1504 та від 24.06.2025 року № 1014519-2411-1504, вважає їх безпідставними та не обґрунтованими.

08.04.2026 року від Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що за 2024 рік, керуючись статтею 266 Податкового Кодексу України в автоматичному режимі, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, ОСОБА_1 нараховані наступні податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості відповідно до податкових повідомлень-рішень: - від 24.06.2025 № 1014519-2411-1504 у сумі 28297,05 грн за нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462511051206) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 797,1 кв. метра; - від 24.06.2025 № 1014521-2411-1504 у сумі 27306,60 грн за нежитлову будівлю будівлі промисловості та склади (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846160451206) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 769,2 кв. метра.

Відповідно до деталізованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_1 з 10.01.2018 зареєстроване право власності на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме, нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462511051206) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 797,1 кв. метра та з 31.05.2019 зареєстроване право власності на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме, будівлю складу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846160451206) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 769,2 кв. метра. Відповідно до інформації з інформаційно комунікаційної системи ДПС станом на 03.04.2026 ОСОБА_1 з 30.12.2016 знаходиться у 12 стані припинено, але не знято з обліку. Отже, інформація про використання вищезазначених об`єктів нежитлової нерухомості у сільськогосподарській діяльності відсутня.

09.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на те, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 перебуває у певному стані обліку, а тому інформація про використання спірних об`єктів у сільськогосподарській діяльності нібито відсутня, також не може вважатися належним запереченням проти позову. По перше, відсутність певної інформації у внутрішній системі податкового органу не є доказом відсутності самої обставини. По-друге, в матеріалах справи наявні докази використання спірних об`єктів у діяльності ФГ «АЛБИС», зокрема дані форми №20 ОПП, у якій за ФГ «АЛБИС» задекларовано відповідні об`єкти за адресами вул. Ломоносова, 162 та 162-б, а також відомості з ЄДР про саме фермерське господарство, його місцезнаходження та вид діяльності. По-третє, саме ці обставини вже були досліджені та встановлені судом у рішенні від 17.03.2025, отже повторне їх ігнорування податковим органом не створює нової правової якості спору.

Ухвалою від 31.03.2026 року прийнято справу до провадження та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 з 10.01.2018 є власником об`єкту нежитлової нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 797,1 кв. метра, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2018.

Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.06.2019 року позивач з 31.05.2019 є власником об`єкту нежитлової нерухомості, а саме, будівлі складу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 769,2 кв. метра.

Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно фізичної особи ОСОБА_1 винесені податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014521-2411-1504 яким визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 27 306,60 грн;

податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014519-2411-1504 яким визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 28 297,05 грн;

ОСОБА_1 звернувся до ДПС України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 24.06.2025 року № 1014521-411-1504, від 24.06.2025 року № 1014519-2411-1504, яка рішенням про результати розгляду скарги № 7140/6/99-00-06-01-02-06 від 19.03.2026р., податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними ППР, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, закріплені в статті 266 ПК України.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За п.п. ж) п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено пільги із сплати цього податку.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Згідно п.п. а) п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

За п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, аналізуючи вищевказані приписи Податкового кодексу України слід дійти висновку, що згідно положень підпункту ж підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості, а саме будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), що віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об`єктами, що підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 року у справі №400/2283/20 зазначає, що підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов: перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17 було також зазначено, що положення пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, оскільки законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507 було затверджено Державний класифікатор будівель і споруд НК 018:2020 (далі НК 018:2020).

Згідно розділу 2 ДК 018:2020 до класу із кодом 127 Будівлі нежитлові інші відноситься клас із кодом 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, який включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 року №3573 було затверджено Національний класифікатор будівель і споруд НК 018:2023 (на заміну ДК 018 2000 Державний класифікатор будівель та споруд) (далі НК 018:2023), який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також та іншими користувачами для вирішення таких завдань, зокрема, проведення робіт із перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд.

Згідно розділу 5 НК 018:2023 до класу із кодом 127 Інші нежитлові будівлі відноситься клас із кодом 1271 Нежитлові сільськогосподарські будівлі, який включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Аналізуючи приписи ДК 018:2020 та НК 018:2023, до нежитлових сільськогосподарських будівель відносяться будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 р. у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 р. у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 р. у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 р. у справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 р. № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більше того, законодавець з метою визначення осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вжив також поняття виробники сільськогосподарської продукції.

Так, згідно з абз.2 ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п.5.3 ст. 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 р. у справі № 140/2700/19.

Згідно ч.1 ст.1 Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону (ч.2 ст.1 Закону № 973-IV).

Судом встановлено, що згідно експертного висновку АС2 № 231920 від 11.07.2023 року, нежитлові приміщення що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та будинок 162-б та належать ОСОБА_1 віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271.3 та 1271.9) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Зазначені обставини стороною відповідача за час розгляду справи спростовано не було.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 являється засновником та керівником Фермерського господарства АЛБИС, яке зареєстровано 25.02.2015 року та здійснює господарську діяльність за основним видом КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Позивачем до суду на підтвердження використання ним у господарській діяльності ФГ АЛБИС вказаних вище будівель надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність Форми №20-ОПП від 18.01.2022 та від 18.04.2024 року з відмітками Документ прийнято, згідно яких ФГ АЛБИС повідомило ГУ ДПС про наявні об`єкти оподаткування платника податків, зокрема: складське приміщення, офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1 та складське приміщення за адресою вул. Ломоносова, буд. 162-б.

При цьому, відповідачем не доведено, що вищевказані нежитлові будівлі здавались у період 2024 року позивачем як власником в оренду, лізинг або позичку.

Відтак, будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, використовуються безпосередньо у власній сільськогосподарській діяльності та, відповідно, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що податковий орган за час розгляду справи не довів обґрунтованості та правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 24.06.2025 року № 1014521-411-1504, від 24.06.2025 року № 1014519-2411-1504, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1331,20 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014521-2411-1504 яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 27 306,60 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року № 1014519 2411-1504 яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 28 297,05 грн;

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Н.А.Кузьменко