Decision № 140392213, 07.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №640/11739/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпрі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2021 року № 18376/0902,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 13 серпня 2021 року № 18376/0902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за результатами фактичної перевірки, оформленої актом від 08.06.2021 № 8551/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 , відповідач дійшов висновку про реалізацію нею 15.03.2021 пива світлого «Waissburg» об`ємом 1 л без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та про порушення статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), на підставі чого прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки станом на 15.03.2021 у неї була чинна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з терміном дії з 15.03.2020 до 15.03.2021 за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, 4В, приміщення 1015, бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Термін дії ліцензії визначено самим ліцензійним органом шляхом зазначення конкретної календарної дати її закінчення, а тому, з урахуванням статей 251, 252, 254, 255 Цивільного кодексу України, останнім днем дії ліцензії є 15.03.2021 включно, а реалізація алкогольних напоїв у цей день є правомірною. Отримавши ліцензію такого змісту, позивач мала законне сподівання на те, що 15.03.2021 ліцензія є чинною.

Позивач посилається на усталену практику Верховного Суду щодо правомірності продажу підакцизних товарів в останній день строку дії ліцензії, викладену, зокрема, у постановах від 27.11.2018 у справі № 821/578/17, від 23.05.2019 у справі № 806/4990/15, від 22.01.2019 у справі № 803/926/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3957/16, від 06.05.2021 у справі № 820/6160/16.

Також позивач зазначає, що у її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 17 Закону № 481/95-ВР, оскільки фактів реалізації алкогольних напоїв у період з 16.03.2021 по 17.03.2021, тобто до початку дії нової ліцензії, відповідачем не встановлено.

Крім того, на думку позивача, фактичну перевірку проведено з порушенням вимог пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, оскільки копію наказу на перевірку вручено продавцю магазину ОСОБА_2 , яка не є уповноваженою особою позивача, що позбавило позивача можливості реалізувати право на ознайомлення з наказом, допуск до перевірки та надання пояснень.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішенням ДПС України від 05.07.2022 № 6562/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому той заперечує проти позову з огляду на таке.

Фактичну перевірку торгового об`єкта позивача проведено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з наказом ГУ ДПС у Київській області від 01.06.2021 № 962-П та направленнями на проведення фактичної перевірки від 07.06.2021 № 3766, № 3767, виписаними на посадових осіб ГУ ДПС у Київській області Іванова Д.О. та Атабєгова І.М . Підставою для призначення перевірки стали результати доперевірочного аналізу, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано низькі показники з реалізації пива у декларації акцизного податку за квітень 2021 року.

Перед початком перевірки документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, пред`явлено особі, яка фактично проводила розрахункові операції, - продавцю ОСОБА_2 , яка відмовилась розписатися у направленнях на перевірку, про що складено відповідний акт.

Перевіркою встановлено факт реалізації пива світлого «Waissburg» ємністю 1 л за ціною 86,00 грн, що підтверджується електронною копією розрахункового документа і фіскальних звітних чеків, поданих до органів ДПС, від 15.03.2021, за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідач звертає увагу, що ліцензію № 10080312202100071 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою торгового об`єкта позивачем отримано 15.03.2021 з терміном дії з 18.03.2021 до 18.03.2022. Отже, на думку відповідача, позивачем здійснювалась реалізація підакцизної продукції до моменту отримання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Від підписання акта перевірки та отримання його примірника особа, яка здійснювала розрахункові операції, відмовилась, про що складено акт. Акт перевірки направлено позивачу листом від 09.06.2021 № 23538/6/10-36-09-00-10; заперечення на акт перевірки від позивача не надходили.

На підставі абзацу сьомого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2021 № 18376/0902 про застосування штрафних санкцій у сумі 17000,00 грн, яке направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням та повернуто відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2023 № 03-19/4150/23 матеріали справи на виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду, надалі справа надійшла до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 справу прийнято до провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

26.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами та письмовим підтвердженням про відсутність інших позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 продовжено розгляд справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 справу прийнято до провадження судді Свергун І.О., запропоновано учасникам справи протягом 15 днів з дати отримання ухвали надати суду письмові пояснення по суті заявленого позову та наявних заперечень проти нього з урахуванням спливу часу від дати подачі позову до суду.

07.09.2026 від відповідача надійшли пояснення щодо позову, в яких він підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

11.09.2026 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких вона підтримала позовні вимоги, додатково послалася на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.05.2021 у справі № 820/6160/16, та просила позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.12.2019, номер запису 23160000000002662, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , основний вид діяльності - 56.30 Обслуговування напоями, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Закарпатській області.

Позивач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями у бар-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 1015.

ГУ ДПС у Київській області позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), реєстраційний номер 10080312202000070, дата реєстрації 05.03.2020, термін дії: з 15.03.2020 до 15.03.2021, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , приміщення 1015, бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно з відмітками про поточні сплати за ліцензію плату внесено за період з 15.03.2020 до 15.03.2021 платіжним дорученням від 03.03.2020 № @2PL553395 у сумі 500 грн.

Також позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 10080309202000001, дата реєстрації 05.03.2020, термін дії: з 15.03.2020 до 15.03.2021, за тією ж адресою місця торгівлі.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), реєстраційний номер 10080312202100071, дата реєстрації 15.03.2021, термін дії: з 18.03.2021 до 18.03.2022, за тією ж адресою місця торгівлі. Плату за вказану ліцензію внесено за період з 18.03.2021 до 18.03.2022 платіжним дорученням від 09.03.2021 № @2PL156421 у сумі 500 грн.

Наказом ГУ ДПС у Київській області від 01.06.2021 № 962-п «Про проведення фактичних перевірок», на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 1015, бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 07.06.2021 тривалістю 10 діб.

На підставі вказаного наказу та направлень від 07.06.2021 № 3766/10-36-09-00-10 та № 3767/10-36-09-00-10 завідувачем сектору Івановим Д.О. та головним державним ревізором-інспектором Атабєговим І.М. проведено фактичну перевірку магазину позивача у присутності продавця ОСОБА_2 .

Актом від 08.06.2021 № 657/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 засвідчено відмову продавця ОСОБА_2 від підпису у направленнях на перевірку.

За результатами перевірки складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 08.06.2021 № 8551/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), згідно з яким до перевірки надано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 10080312202100071 від 15.03.2021 з терміном дії з 18.03.2021 до 18.03.2022.

Перевіркою встановлено факт реалізації пива світлого «Waissburg» 1,0 л за ціною 86,00 грн, що підтверджується електронною копією розрахункового документа і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, поданих до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку, від 15.03.2021, за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Актом від 08.06.2021 № 658/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 засвідчено відмову продавця ОСОБА_2 від підписання акта перевірки.

Листом від 09.06.2021 № 23538/6/10-36-09-00-10 ГУ ДПС у Київській області направило позивачу другий примірник акта перевірки.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 13.08.2021 № 18376/0902, яким за порушення частини двадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу сьомого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17000,00 грн. Згідно з розрахунком фінансових санкцій до акта перевірки вартість товару не визначено, штраф застосовано у мінімальному розмірі - 17000,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою від 08.11.2021 (вх. ДПС № 33921/6 від 17.11.2021).

Рішенням ДПС України від 05.07.2022 № 6562/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 13.08.2021 № 18376/0902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Як вбачається зі змісту рішення, контролюючий орган вищого рівня виходив з того, що, з огляду на статті 251, 252, 254 Цивільного кодексу України, строк дії ліцензії, виданої на один рік, сплинув до 15.03.2021.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови зазначених осіб розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначає Закон № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Абзацом сьомим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, підставою для прийняття якого став встановлений відповідачем факт реалізації позивачем 15.03.2021 пива світлого «Waissburg» 1 л.

Позивач не заперечує факту реалізації алкогольного напою 15.03.2021, однак вважає, що в цей день у неї була чинна ліцензія № 10080312202000070 з терміном дії з 15.03.2020 до 15.03.2021.

Отже, вирішення спору залежить від того, чи охоплюється день 15.03.2021 строком дії зазначеної ліцензії.

Оцінюючи доводи сторін, суд керується таким.

Визначаючи у частині вісімнадцятій статті 15 Закону № 481/95-ВР, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видаються терміном на один рік, цей Закон водночас не містить спеціальних правил обчислення строку (терміну) дії такої ліцензії, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах підлягають застосуванню загальні правила обчислення строків, визначені главою 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як встановлено судом, ліцензію № 10080312202000070 видано позивачу ГУ ДПС у Київській області, тобто самим відповідачем, із зазначенням терміну дії «з 15.03.2020 до 15.03.2021». Відмітка про поточну сплату за ліцензію, проставлена ліцензійним органом, також засвідчує внесення позивачем плати за період «з 15.03.2020 до 15.03.2021».

Таким чином, кінцевий термін дії ліцензії визначено ліцензійним органом конкретною календарною датою - 15.03.2021, яка відповідно до частини другої статті 252 ЦК України є моментом у часі, з настанням якого пов`язано припинення права позивача на провадження ліцензованої діяльності. Отже, саме 15.03.2021 є останнім днем строку дії ліцензії, протягом якого позивач мала право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Такий висновок узгоджується і з приписами частини першої статті 254 ЦК України, за якою строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто для ліцензії, виданої на один рік з 15.03.2020, - 15.03.2021, а також з положеннями частини першої статті 255 ЦК України, згідно з якою дія може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Посилання ДПС України в рішенні за результатами розгляду скарги на те, що строк дії ліцензії сплинув до 15.03.2021, суд оцінює критично, оскільки такий висновок суперечить як змісту самої ліцензії, у якій відповідачем як ліцензійним органом визначено кінцеву дату її дії, так і положенням частини першої статті 254 ЦК України.

Аналогічні за змістом висновки щодо обчислення терміну дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та правомірності реалізації алкогольних напоїв в останній день, визначений у ліцензії як дата закінчення її дії, викладено у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 815/3957/16, від 27.11.2018 у справі № 821/578/17, від 22.01.2019 у справі № 803/926/17, від 23.05.2019 у справі № 806/4990/15, від 06.05.2021 у справі № 820/6160/16.

Зокрема, у постанові від 27.11.2018 у справі № 821/578/17 Верховний Суд зазначив, що терміни дії ліцензії особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. З урахуванням самостійного зазначення податковим органом в ліцензії кінцевої дати її дії та положень ЦК України висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону № 481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензії є правильними.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України однією із засад податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Аналогічне правило закріплено пунктом 56.21 статті 56 ПК України.

Отже, навіть за умови допущення можливості неоднозначного тлумачення порядку обчислення терміну дії ліцензії, таке тлумачення в силу наведених норм має здійснюватися на користь платника податків.

До того ж, позивач, отримавши від уповноваженого органу ліцензію, в якій кінцевою датою її дії зазначено 15.03.2021, та сплативши плату за ліцензію за період до 15.03.2021, мала обґрунтовані законні очікування щодо правомірності здійснення ліцензованої діяльності в цей день. Суб`єкт владних повноважень, який сам визначив у виданому ним документі кінцеву дату дії ліцензії, не може у подальшому притягувати суб`єкта господарювання до відповідальності за здійснення діяльності в межах такої дати, оскільки це суперечить принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

Доводи відповідача про те, що позивачем здійснювалась реалізація підакцизної продукції до моменту отримання нею ліцензії № 10080312202100071, суд відхиляє, оскільки спірна реалізація відбулася 15.03.2021, тобто в межах строку дії попередньої ліцензії № 10080312202000070. Відповідачем не встановлено та до суду не надано доказів здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 16.03.2021 по 17.03.2021, тобто у період між закінченням строку дії попередньої ліцензії та початком строку дії нової ліцензії.

Наведені відповідачем у відзиві та поясненнях доводи щодо підстав призначення фактичної перевірки, результатів доперевірочного аналізу та порядку оформлення результатів перевірки не спростовують наявності у позивача чинної ліцензії станом на 15.03.2021 і не стосуються суті встановленого порушення.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичну перевірку проведено на підставі наказу від 01.06.2021 № 962-п та направлень від 07.06.2021 № 3766 та № 3767, документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, пред`явлено продавцю ОСОБА_2 , яка на момент перевірки фактично здійснювала розрахункові операції, а у зв`язку з її відмовою від підпису у направленнях на перевірку складено відповідний акт. Пунктом 80.2 статті 80 та пунктом 81.1 статті 81 ПК України прямо передбачено можливість вручення копії наказу та пред`явлення направлень особам, які фактично проводять розрахункові операції. За таких обставин доводи позивача про порушення порядку допуску до проведення фактичної перевірки є необґрунтованими. Разом з тим, з огляду на висновок суду про відсутність у діях позивача порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР, зазначене не впливає на результат вирішення спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки станом на 15.03.2021 позивач мала чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) № 10080312202000070, а отже, у її діях відсутнє порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР і підстави для застосування до неї фінансової санкції, передбаченої абзацом сьомим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

За наведених обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які складаються із судового збору та понесені нею, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 28.07.2022, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код за ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2021 року № 18376/0902 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13 серпня 2021 року № 18376/0902.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код за ЄДРПОУ ВП 44096797) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун