Decision № 140392007, 07.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20467/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені в листі від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26, щодо не проведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2025 рік у розмірі 1,115, за 2026 рік у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2025 рік у розмірі 1,115 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 14.01.2026 року та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2026 рік у розмірі 1,121 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2024 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» передбачено проведення з 01.03.2025 року перерахунку пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Також постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року відповідного перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121. Водночас, як стверджує позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області індексацію її пенсії з 01.03.2025 року проведено із застосуванням коефіцієнта 1,023, а з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,036, тобто коефіцієнтів, менших за встановлені постановами Кабінету Міністрів України №209 та №236. Не погоджуючись із таким порядком проведення індексації, 12.06.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року, а також провести відповідний перерахунок та виплату належних сум пенсії. Листом від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що під час призначення їй пенсії у 2024 році застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн. У зв`язку із цим з 01.03.2025 року відповідачем проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,023, а з 01.03.2026 року - коефіцієнта 1,036. При цьому відповідач зазначив, що проведення з 01.03.2025 року індексації виходячи із показника середньої заробітної плати у розмірі 8913,83 грн, а з 01.03.2026 року - у розмірі 9992,40 грн, є недоцільним, оскільки пенсію позивачу призначено у 2024 році із застосуванням більшого показника середньої заробітної плати - 13559,41 грн, а відповідний перерахунок призвів би до зменшення розміру її пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки, на її переконання, встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти індексації мають застосовуватися до показника середньої заробітної плати (доходу), який був використаний саме при обчисленні її пенсії. Позивач наголошує, що підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати обсяг пенсійних прав, установлених законом, а тому вважає безпідставним застосування відповідачем при проведенні індексації її пенсії коефіцієнтів 1,023 та 1,036 замість установлених на відповідні роки коефіцієнтів 1,115 та 1,121. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідачем порушено її право на належний розмір пенсійного забезпечення та належну щорічну індексацію пенсії, у зв`язку із чим звернулася до суду з цим позовом з метою захисту та відновлення порушеного права.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

07.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що пенсія позивачу призначена за рішенням суду з 15.07.2024 року довічно.

Відповідно до рішення про призначення пенсії №046150014246, розрахунок якого проведено 19.11.2024 року, для обчислення пенсії позивача враховано середньомісячний заробіток у розмірі 20209,01 грн, страховий стаж тривалістю 33 роки 0 місяців 8 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 13 років 6 місяців 22 дні, після 01.01.2004 року - 19 років 5 місяців 16 днів, з яких робота за Списком №2 - 25 років 3 місяці 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу становив 0,33000.

За результатами відповідного розрахунку розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено у сумі 6669,57 грн, доплату за понаднормовий стаж - 70,83 грн, а загальний розмір пенсії - 6680,40 грн.

При цьому при первинному обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн.

25.02.2025 року органом Пенсійного фонду здійснено розрахунок перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року у зв`язку з проведенням масової індексації заробітку.

Так, відповідно до рішення №046150014246 про перерахунок пенсії з 01.03.2025 року середньомісячний заробіток, врахований для обчислення пенсії, становив 20489,68 грн. Страховий стаж позивача на дату проведення перерахунку становив 33 роки 0 місяців 8 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,33000.

Розмір пенсії за віком після проведення перерахунку з 01.03.2025 року визначено у сумі 6761,59 грн, доплату за понаднормовий стаж - 70,83 грн, а загальний розмір пенсії - 6832,42 грн.

Разом із тим під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2025 року органом Пенсійного фонду до показника середньої заробітної плати, який був використаний для призначення пенсії у 2024 році, застосовано коефіцієнт збільшення 1,023.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

Отже, фактично під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року відповідачем застосовано коефіцієнт 1,023 замість коефіцієнта 1,115, на застосуванні якого наполягає позивач.

У подальшому органом Пенсійного фонду проводилися наступні перерахунки пенсії позивача.

Зокрема, з матеріалів пенсійної справи встановлено, що станом на 01.01.2026 року страховий стаж позивача становив 35 років 0 місяців 8 днів, з яких 13 років 6 місяців 22 дні - страховий стаж до 01.01.2004 року та 21 рік 5 місяців 16 днів - страховий стаж після 01.01.2004 року. Робота за Списком №2 становила 25 років 3 місяці 11 днів.

Коефіцієнт страхового стажу у зв`язку зі збільшенням його тривалості становив 0,35000.

Відповідно до розрахунку від 04.02.2026 року середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 20623,26 грн, розмір пенсії за віком - 7218,14 грн, доплата за понаднормовий стаж - 118,05 грн, у зв`язку із чим загальний розмір пенсії з 01.01.2026 року визначено у сумі 7336,19 грн.

27.02.2026 року органом Пенсійного фонду здійснено наступний перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року у зв`язку з проведенням масової індексації заробітку.

Згідно з рішенням №046150014246 про перерахунок пенсії середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії з 01.03.2026 року становив 21365,69 грн.

Страховий стаж позивача на момент проведення такого перерахунку становив 35 років 0 місяців 8 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,35000.

Унаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії за віком з 01.03.2026 року визначено у сумі 7477,99 грн, доплату за понаднормовий стаж - 118,05 грн, а загальний розмір пенсійної виплати - 7596,04 грн.

Матеріалами пенсійної справи також підтверджується, що під час визначення заробітної плати для обчислення пенсії використано показник середньої заробітної плати за 20212023 роки у розмірі 13559,41 грн, до якого послідовно застосовано коефіцієнти 1,023 та 1,036. Сукупний коефіцієнт збільшення становив 1,059828, унаслідок чого збільшений показник середньої заробітної плати становив 14370,64 грн.

Таким чином, під час індексації пенсії з 01.03.2026 року відповідачем застосовано коефіцієнт збільшення 1,036.

Разом із тим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» встановлено, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Отже, під час індексації пенсії позивача у 2026 році відповідачем фактично застосовано коефіцієнт 1,036 замість коефіцієнта 1,121, на застосуванні якого наполягає позивач.

Не погоджуючись із проведеними відповідачем перерахунками пенсії, 12.06.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії.

У поданій заяві позивач просила здійснити індексацію її пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік, а також провести відповідний перерахунок та виплату пенсії.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу відповідь, оформлену листом від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26.

У вказаному листі відповідач повідомив, що пенсію за віком позивачу призначено з 2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, у розмірі 13559,41 грн.

Відповідач зазначив, що з 01.03.2025 року пенсію позивача проіндексовано шляхом застосування до показника середньої заробітної плати, який використовувався при її призначенні, коефіцієнта збільшення 1,023, унаслідок чого відповідний показник становив 13871,28 грн.

Крім того, з 01.03.2026 року відповідачем проведено наступну індексацію із застосуванням коефіцієнта 1,036.

Обґрунтовуючи правомірність проведених перерахунків, відповідач послався на положення пункту 6 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, та відповідні положення постанов Кабінету Міністрів України №209 і №236 щодо особливостей підвищення пенсій, призначених у попередні роки.

Також відповідач зазначив, що застосування при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року показника середньої заробітної плати 8913,83 грн, а з 01.03.2026 року - 9992,40 грн є недоцільним, оскільки пенсію позивачу у 2024 році призначено із застосуванням більшого показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки - 13559,41 грн, а застосування зазначених показників призвело б до зменшення розміру пенсії.

Таким чином, фактичною підставою виникнення спору між сторонами є різне тлумачення порядку застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати під час індексації пенсії, призначеної позивачу у 2024 році.

Позивач вважає, що під час індексації показник середньої заробітної плати, який фактично застосовано при обчисленні її пенсії, повинен бути збільшений з урахуванням загальних коефіцієнтів індексації, установлених на відповідні роки, а саме 1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році.

Натомість відповідач виходить із необхідності застосування до пенсії позивача коефіцієнтів 1,023 з 01.03.2025 року та 1,036 з 01.03.2026 року.

При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26, щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,115 за 2025 рік та коефіцієнта 1,121 за 2026 рік, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом із тим щодо індексації за 2025 рік позивач просить провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 14.01.2026 року, а щодо індексації за 2026 рік - починаючи з 01.03.2026 року.

Вважаючи, що застосування відповідачем коефіцієнтів 1,023 та 1,036 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121 призвело до порушення її права на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України про недержавне пенсійне забезпечення, про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

При цьому преамбулою Закону №1058-IV прямо передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Таким чином, законодавець визначив індексацію пенсії не як окрему доплату до її розміру, а як перерахунок раніше призначеної пенсії шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Механізм проведення такого перерахунку конкретизований Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Системний аналіз положень статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 свідчить про те, що об`єктом індексації є не довільно визначений Пенсійним фондом показник і не сам розмір пенсійної виплати як кінцева сума, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховано при обчисленні пенсії конкретної особи.

Аналогічний підхід до застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV сформовано Верховним Судом.

Так, у рішенні Верховного Суду від 16.12.2024 року у зразковій справі №400/6254/24 наголошено, що механізм індексації полягає у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на встановлений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт. Верховний Суд виходив із того, що відповідний коефіцієнт, визначений Урядом на виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV, застосовується саме до показника середньої заробітної плати, який бере участь у формулі обчислення пенсії.

Послідовно такий правовий підхід розвинуто Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, у якій Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність проведення індексації шляхом застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення саме до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 року у справі №440/6585/25, вирішуючи питання щодо індексації пенсії, зокрема у 2025 році, констатував, що проведення органом Пенсійного фонду перерахунку із застосуванням до показника середньої заробітної плати коефіцієнта, меншого за коефіцієнт, установлений Кабінетом Міністрів України на відповідний рік, суперечить вимогам чинного законодавства.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що при індексації пенсії у 2025 році до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, має застосовуватися встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 коефіцієнт 1,115, а не інший, зменшений коефіцієнт.

Такий же підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 04.06.2026 року у справі №520/8583/25, у якій Суд зазначив про необхідність застосування до показника середньої заробітної плати, що враховувався при обчисленні пенсії, відповідних коефіцієнтів індексації, установлених Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 10.06.2026 року у справі №440/7571/25 також сформульовано висновок, що індексація пенсій повинна здійснюватися відповідно до Порядку №124 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням визначених на відповідні роки коефіцієнтів збільшення.

Отже, визначальним для вирішення цієї справи є те, що законодавчо встановлений механізм індексації передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, фактично використаного при обчисленні пенсії позивача, на коефіцієнт, визначений Кабінетом Міністрів України на відповідний календарний рік.

Судом встановлено, що пенсію позивачу призначено у 2024 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено, що з 01.03.2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідач під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2025 року застосував до показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні її пенсії, коефіцієнт 1,023.

Таким чином, замість установленого на 2025 рік коефіцієнта 1,115 відповідачем застосовано зменшений коефіцієнт 1,023.

Суд не погоджується із таким порядком проведення індексації.

Зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV не передбачає можливості органу Пенсійного фонду самостійно замінювати визначений Кабінетом Міністрів України на відповідний рік коефіцієнт індексації іншим коефіцієнтом залежно від року призначення пенсії.

Навпаки, правова конструкція цієї норми передбачає дві взаємопов`язані складові: показник середньої заробітної плати, який фактично використовується для обчислення пенсії конкретного пенсіонера, та встановлений на відповідний рік коефіцієнт його збільшення.

При цьому те, що пенсію позивачу призначено у 2024 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, не є правовою підставою для виключення такого показника із передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV механізму індексації.

Більше того, саме цей показник фактично використовується відповідачем при обчисленні пенсії позивача, а тому він і є тим показником середньої заробітної плати, про збільшення якого йдеться у частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на те, що застосування при перерахунку пенсії з 01.03.2025 року середньої заробітної плати у розмірі 8913,83 грн призведе до зменшення пенсії, суд вважає таким, що не спростовує доводів позивача.

Позивач не ставить питання про заміну показника 13559,41 грн на показник 8913,83 грн. Предметом спору є застосування до того показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення її пенсії, належного коефіцієнта збільшення.

Тому порівняння відповідачем показника 13559,41 грн із показником 8913,83 грн фактично підміняє предмет спірних правовідносин.

Аналогічного висновку суд доходить стосовно індексації пенсії позивача у 2026 році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 установлено, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Водночас відповідачем під час індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року застосовано коефіцієнт 1,036.

Як встановлено матеріалами пенсійної справи, при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії відповідач виходив із показника 13559,41 грн, послідовно застосувавши до нього коефіцієнти 1,023 та 1,036, унаслідок чого сукупний коефіцієнт становив 1,059828, а збільшений показник середньої заробітної плати - 14370,64 грн.

Отже, сам відповідач фактично визнав, що механізм індексації пенсії позивача реалізується шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 13559,41 грн. Спір між сторонами стосується саме розміру коефіцієнтів, які повинні застосовуватися до такого показника.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що використання відповідачем коефіцієнта 1,036 замість визначеного постановою Кабінету Міністрів України №236 коефіцієнта 1,121 не відповідає механізму індексації, закріпленому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на те, що застосування з 01.03.2026 року показника середньої заробітної плати у розмірі 9992,40 грн призведе до зменшення пенсії, з тих самих підстав не може бути визнано належним обґрунтуванням правомірності спірних дій.

Завданням індексації є підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат шляхом збільшення показника, який уже використовується при обчисленні пенсії, а не заміна цього показника іншим, меншим показником із наступним порівнянням отриманих результатів.

Суд також враховує, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а інші нормативно-правові акти застосовує лише тоді, коли вони прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, положення підзаконних нормативно-правових актів не можуть тлумачитися та застосовуватися у спосіб, який фактично нівелює передбачене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV право пенсіонера на щорічну індексацію показника середньої заробітної плати, використаного для обчислення його пенсії.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 року у справі №440/6585/25 прямо констатував протиправність застосування Пенсійним фондом у 2025 році меншого коефіцієнта замість установленого постановою №209 коефіцієнта 1,115.

Така правова позиція відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не просить здійснити індексацію за 2025 рік з 01.03.2025 року, а визначає початковою датою відповідного перерахунку 14.01.2026 року.

Оскільки суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України розглядає адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, а вихід за їх межі допускається лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту прав особи, суд у цьому випадку не вбачає підстав визначати більш ранню дату перерахунку, ніж та, про яку просить сам позивач.

Таким чином, право позивача на застосування коефіцієнта індексації за 2025 рік у розмірі 1,115 підлягає судовому захисту в заявлених межах - починаючи з 14.01.2026 року.

Щодо індексації за 2026 рік належною датою перерахунку є 01.03.2026 року, оскільки саме з цієї дати постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 запроваджено відповідний коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, і саме з цієї дати позивач просить здійснити перерахунок.

Судом також встановлено, що 12.06.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення відповідного перерахунку пенсії, проте листом від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26 відповідач фактично відмовив у задоволенні її вимог та підтвердив застосування коефіцієнтів 1,023 і 1,036.

Отже, на час звернення позивача до суду спір щодо її права на належну індексацію пенсії був реальним, а порушене право не було відновлено відповідачем у позасудовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За приписами частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Натомість відповідачем не доведено наявності законних підстав для застосування до показника середньої заробітної плати, врахованого при обчисленні пенсії позивача, коефіцієнта 1,023 замість 1,115 та коефіцієнта 1,036 замість 1,121.

Саме по собі посилання на рік призначення пенсії не спростовує положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не може бути достатньою правовою підставою для зменшення встановленого на відповідний рік коефіцієнта індексації.

З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26, щодо непроведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені в листі від 10.07.2026 року №83424-59801/Ч-01/8-0400/26, щодо не проведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2025 рік у розмірі 1,115, за 2026 рік у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2025 рік у розмірі 1,115 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 14.01.2026 року та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2026 рік у розмірі 1,121 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник