Decision № 140387352, 06.10.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2841/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Щерби О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 6 720,00 грн пені

за участю представників сторін:

від позивача: Мудрик І.В.;

від відповідача: Мушинський Т.Б.;

Хід розгляду справи.

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою від 03.09.2026 № 63-02/6206е про стягнення з ОСОБА_1 6 720,00 грн пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 63/122-р/к.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 06.10.2026.

24.09.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому заявила про застосування позовної давності.

25.09.2026 позивач подав відповідь на відзив.

У судовому засіданні 06.10.2026 представники сторін з`явилися.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, а відповідач у відзиві звернула на це увагу суду, послалася на пункт 5 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України і залишила вирішення цього питання на розсуд суду. Суд вважає за необхідне надати оцінку цьому питанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 5 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі становить 6 720,00 грн, що менше від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною.

Враховуючи, що справа не стосується правовідносин пов`язаних із захистом економічної конкуренції, а справу про стягнення пені слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачав.

В судовому засіданні 06.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 63/122-р/к визнано, що ОСОБА_1 вчинила порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та накладено на неї штраф у розмірі 6 720,00 грн.

Оскільки рішення не вдалося вручити поштою, інформацію про нього оприлюднено в газеті «Урядовий кур`єр» від 05.11.2024 № 224 (7884), і рішення вважається врученим 16.11.2024.

Штраф у двомісячний строк, який закінчився 17.01.2025, сплачено не було; відповідач сплатила його лише 18.07.2025.

За період прострочення з 18.01.2025 по 17.07.2025 позивач нарахував пеню в розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожен день, що становить 18 244,80 грн, і, з огляду на обмеження, встановлене частиною п`ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявив до стягнення 6 720,00 грн.

Листом від 24.06.2026 № 63-02/4463е позивач запропонував відповідачу сплатити пеню добровільно, однак цього зроблено не було.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти застосування позовної давності, вказавши, що відносини сторін не є цивільно-правовими, пеня за статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є способом забезпечення сплати штрафу, а не мірою відповідальності за порушення конкурентного законодавства, тому позовна давність як інститут цивільного права до них не застосовується.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечила, заявила заяву про застосування строку позовної давності.

Обставин несвоєчасної сплати штрафу та розрахунку пені вона не заперечує.

На думку відповідача, вимога про стягнення пені є вимогою про неустойку, до якої застосовується спеціальна позовна давність в один рік; право на позов виникло не пізніше 18.07.2025, у період зупинення перебігу позовної давності, встановленого пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а тому перебіг давності розпочався 04.09.2025, з дня набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, і сплив 04.09.2026.

Позовну заяву, як стверджує відповідач, зареєстровано судом 07.09.2026, тобто після спливу позовної давності, а сплата позивачем судового збору 27.08.2026 зверненням до суду не є.

Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 63/122-р/к визнано, що ОСОБА_1 вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладено на неї штраф у розмірі 6 720,00 грн.

Посвідчену копію рішення із супровідним листом від 18.10.2024 № 63-02/3985е позивач надіслав відповідачу за адресою: 79054, м. Львів, вул. Підміська, 6, рекомендованим поштовим відправленням № 0600974552598, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 208, службовим чеком АТ «Укрпошта», конвертом та відомостями відстеження. Відправлення вручено не було.

Інформацію про прийняте рішення оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 05.11.2024 № 224 (7884). Позивач визначив, що рішення вважається врученим відповідачу 16.11.2024, а двомісячний строк для сплати штрафу закінчився 17.01.2025. Відповідач цих дат не заперечує і сама виходить з них у відзиві.

17.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення від 17.10.2024 № 63/122-р/к. Ухвалою суду від 24.12.2024 у справі № 914/3110/24 позовну заяву і додані до неї документи повернуто на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі не відкривалося, розгляд справи про визнання рішення недійсним не здійснювався. Доказів того, що рішення від 17.10.2024 № 63/122-р/к визнано недійсним чи що його оскаржено в іншому провадженні, яке було відкрите судом, матеріали справи не містять.

Штраф у сумі 6 720,00 грн відповідач сплатила 18.07.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 5839.

Листом від 24.06.2026 № 63-02/4463е позивач повідомив відповідача про нарахування пені в сумі 6 720,00 грн та запропонував сплатити її добровільно. Доказів сплати пені матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 та частиною 1 статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України.

Приписами статті 7 та частини 3 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено повноваження Антимонопольного комітету України та адміністративних колегій його територіальних відділень, зокрема щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняття за ними відповідних рішень та розпоряджень, а також звернення до суду з позовами у зв`язку із застосуванням цього законодавства.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції.

Частиною 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії, зокрема ті, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

В силу приписів статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення та накладення штрафу.

За приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників у межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки. Невиконання рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції подають позови до суду, зокрема про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Частиною другою статті 56 цього Закону встановлено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

За приписами абзацу першого частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Абзацом третім цієї частини визначено, що нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Рішення від 17.10.2024 № 63/122-р/к у встановленому порядку недійсним не визнавалося і є обов`язковим до виконання. Штраф, накладений цим рішенням, мав бути сплачений не пізніше 17.01.2025, а фактично сплачений 18.07.2025, тобто з простроченням у 181 день.

При дослідженні розрахунку розміру пені за визначений позивачем період її нарахування, з 18.01.2025 по 17.07.2026, судом встановлено, що нарахована сума пені становить 18 244,80 грн, що перевищує розмір накладеного штрафу, який складає 6720, 00,00 грн, а тому до стягнення підлягає сума у розмірі 6720, 00,00грн. Докази сплати нарахованої пені чи спростування розрахунку позивача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, наявність підстав для стягнення пені та її розмір підтверджено матеріалами справи,

Щодо заявленої заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Застосування цих правил можливе лише тоді, коли спірні відносини регулюються цивільним законодавством.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Розмір пені, підстави її нарахування, зупинення та припинення, а також порядок її стягнення врегульовано не договором і не цивільним законодавством, а спеціальною нормою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розміщеною в розділі IX цього Закону, присвяченому виконанню рішень органів Антимонопольного комітету України. Стягнута пеня, як і штраф, надходить до державного бюджету.

У Законах України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України» не міститься положень, які б поширювали на вимоги органів Антимонопольного комітету України про стягнення пені правила Цивільного кодексу України про позовну давність.

Отже, ці відносини підпадають під дію частини другої статті 1 Цивільного кодексу України, і цивільне законодавство, зокрема норми глави 19 Цивільного кодексу України про позовну давність, до них не застосовується.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Відповідно до правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2019 у справі № 923/175/18, стаття 42 Закону встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу АМК штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, зазначена стаття Закону встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

У постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19 висловлено правову позицію, що «штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

У застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону № 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18).

Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону № 2210, оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18)».

Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.08.2026 № 688.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Івченко Марії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 6 720,00 грн пені.

Стягувач: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Івченко Марії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013, рахунок UA158201720343100001000000701 в ДКСУ м. Київ) 2 662,40 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.